ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.003732
адміністративне провадження №К/9901/34634/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (суддя - Коморний О.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (головуюча суддя Судова-Хомюк Н.М., судді: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.)
у справі за заявою Головного управління ДФС у Львівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОР-ТОРГ»
про підтвердження обґрунтування адміністративного арешту майна,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Головне управління ДФС у Львівській області (надалі також - ГУДФС) звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «БОР-ТОРГ».
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року заяву Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «БОР-ТОРГ» залишено без руху; надано Головному управлінню ДФС у Львівській області строк для усунення недоліків позовної заяви до 10:30 год. 25 липня 2019 року.
Також заявнику роз`яснено, що у разі неусунення ним у визначений судом термін недоліків заяву з доданими до неї документами буде повернуто відповідно до положень частини 3 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у задоволені заяви представника Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строків на усунення недоліків заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у справі 1.380.2019.003732 до прийняття рішення у справі відмовлено. Заяву Головного управління ДФС у Львівській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «БОР-ТОРГ» повернуто Головному управлінню ДФС у Львівській області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відмовлено ГУ ДФС у Львівській області в задоволені апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року №1.380.2019.003732.
Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходили із того, що Головне управління ДФС у Львівській області, як особа як звернулась із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, є суб`єктом сплати судового збору. При не дотриманні вказаного обов`язку у строки, визначені чинним законодавством, заява підлягає поверненню.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУДФС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти рішення, яким зобов`язати Львівський окружний адміністративний суд відкрити провадження за заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «Бор-Торг».
Товариство з обмеженою відповідальністю «БОР-ТОРГ» не скористалось процесуальним правом надіслати відзив на касаційну скаргу.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи особи, що подала заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ГУДФС зазначило, що суди, ухвалюючи рішення не врахували такого.
Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) заяву визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень. Частина перша статті 283 КАС України визначає, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює вичерпний перелік документів за подання яких необхідно сплатити судовий збір. Вказану заяву Закон України «Про судовий збір» не відносить до об`єктів, за який справляється судовий збір.
Таким чином, податковий орган наполягає на тому, що заява органу Державної фіскальної служби, передбачена статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об`єктом справляння судового збору.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
За змістом статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Частиною першою статті 269 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
З урахуванням наведеного, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі також - Закон) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, а отже і за подання заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Серед визначених у частині другій статті 3 Закону заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Крім того, органи доходів і зборів не належать до суб`єктів, визначених у статті 5 Закону, звільнених від сплати судового збору.
Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому статтею 283 КАС України, є долучення до такої заяви документа про сплату судового збору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 березня 2020 року у справі №1.380.2019.004760.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з частиною третьою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Таким чином, несплата судового збору при поданні заяви, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, є підставою для постановлення судом ухвали про залишення заяви без руху.
Водночас при невиконані вимог ухвали про залишення заяви без руху вона, в силу положень процесуального законодавства, підлягає поверненню.
Суд звертає увагу на те, що податковим органом в касаційній сказі не поставлено під сумнів висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для продовження строків на усунення недоліків заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Касаційна скарга стосується виключно висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у контролюючого органу обов`яжу сплачувати судовий збір за подання заяви, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 383 КАС України,.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення заяви у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений ухвалою про залишення її без руху строк, за відсутності підстав для продовження строку на усунення недоліків є таким, що відповідає правильному застосуванню положень КАС України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за подання органом доходів і зборів заяви у категорії термінових адміністративних справ правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №826/4553/17 (К/9901/38123/18), оскільки спірні правовідносини у справі, за наслідками розгляду якої ухвалене зазначене судове рішення, виникли за іншого нормативно-правового регулювання. Зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді цієї справи досліджував питання щодо сплати судового збору за заявою органу ДФС щодо подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, тобто за правового регулювання що було чинним до 14 грудня 2017 року.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 3 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В.Білоус
І.Л.Желтобрюх