ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.003855
адміністративне провадження № К/9901/2885/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 (головуючий суддя: Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі №1.380.2019.003855 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання призначити пенсію,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при розгляді її заяви про призначення пенсії державного службовця, стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця за період з 21.01.1982 по 01.05.2016 тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів;
зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період з 21.01.1982 по 01.05.2016 тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів; 3) встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця за період з 21.01.1982 по 01.05.2016 тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів;
зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 з 05.06.2019 пенсію на підставі Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та з 16.01.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
05.06.2019 позивачка звернулася до Стрийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №889-VIII.
19.06.2019 відповідач листом №40/Т-39/6/07.05.-06 відмовив ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію державного службовця мотивуючи тим, що позивачкою не набуто 20 років стажу роботи на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001, тобто по дату набрання чинності Закону України від 04.07.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Проінформовано, що загальний стаж роботи станом на 28.02.2019 становить 43 роки 05 місяців.
Позивачка повторно 14.09.2019 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії державного службовця з 20.09.2019 відповідно до довідки про складові заробітної плати №3.16, виданої виконавчим комітетом Стрийської міської ради від 13.09.2019.
09.10.2019 відповідачем відмовлено у переведені ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №889-VIII, з аналогічних підстав, наданих у відповіді від 19.06.2019.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 16.01.2017 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV. 05.06.2019 звернулася із заявою до Стрийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про перехід з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №889-VIII, проте листом від 19.06.2019 №40/Т-39/6/07.05-06 їй було відмовлено з підстав, що остання не має 20 років стажу роботи на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001. Позивачка вважає відмову пенсійного органу протиправною та такою, що порушує її права і законні інтереси. Зазначила, що відповідно до положень пункту 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці зберігають право на призначення пенсії відповідно до законодавства чинного на час виникнення такого права. Станом на 01.05.2016 (набрання чинності Закону №889-VIII) позивачка мала достатній трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що у позивачки відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, набутий до 04.07.2001
Позивачкою подано відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідно до положень пункту 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці зберігають право на призначення пенсії відповідно до законодавства чинного на час виникнення такого права. Наполягає, що має достатній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що дає право на призначення пенсії на умовах Закону №889-VIII.
У відповідь на зазначені вище аргументи позивачки, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII - дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Враховуючи те, що у позивачки відсутній стаж роботи понад 20 років на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001, підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відсутні.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 цієї статті та Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до пункту 8 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Абзацом 13 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 229 (229-2016-п) від 25.03.2016) передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Із записів з трудової книжки судами попередніх інстанцій встановлено, що посади, які обіймала позивачка за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Загальний стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 34 роки з місяці 9 днів.
За наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що періоди роботи позивача на різних посадах органів місцевого самоврядування з 21.01.1982 по 01.05.2016 тривалістю 34 роки з місяці 9 днів підлягають зарахуванню до стажу державної служби, що свідчить про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше 20 років, що дає їй право на призначення пенсії на підставі цього Закону з 05.06.2019 (дата первинного звернення про призначення пенсії).
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду, яка викладена в постанові від 03.07.2018 у справі №265/3709/17 та від 18.12.2018 у справі №466/6987/17.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в т.ч., на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII до 04.07.2001, тобто по дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відтак, з огляду на те, що у позивачки відсутній страж роботи понад 20 років на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001, підстави для переведення позивача на пенсію державного службовця відсутні.
Також відповідач просить звернути увагу на те, що відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII - дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування.
Крім того скаржник зазначив, позивачка по даний час працює на посаді начальника юридичного відділу Стрийської міської ради. Так, відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону №3723-XII - з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (з 01.10.2011) відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом №889-VIII, виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV. Після звільнення з роботи, виплата пенсії відповідно до Закону №889-VIII поновлюється. Відтак з огляду на те, що позивачка є працюючим пенсіонером, підстави для виплати їй пенсії державного службовця, на переконання відповідача, відсутні.
Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає, що має достатній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що дає право на призначення пенсії на умовах Закону №889-VIII. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У відповідь на зазначений відзив скаржник подав письмові заперечення, в яких продублював раніше викладені в касаційній скарзі доводи та вимоги.
Також на адресу касаційного суду від позивачки надійшло клопотання, у якому остання просила врахувати при вирішенні цієї справи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17, від 222.11.2018 у справі №500/6640/16, від 19.03.2019 у справі №466/5138/17 та від 26.06.2018 у справі №735/939/17.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права в оскаржуваній частині та дійшов таких висновків.
Згідно із статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Із записів з трудової книжки позивачки судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21.01.1982 по 14.04.1983 ОСОБА_1 працювала на посаді інспектора по розгляду скарг і заяв громадян Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів; з 14.04.1983 по 02.06.1992 на посаді старшого інспектора по розгляду скарг і заяв громадян Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів; з 02.06.1992 по 01.08.1994 на посаді старшого інспектора по розгляду скарг і заяв громадян держадміністрації, Стрийської районної і м. Стрий державної адміністрації; з 01.08.1994 по 02.01.1997 на посаді старшого інспектора по роботі зі зверненнями громадян міськвинкому, Виконавчий комітет Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області; з 02.01.1997 по 01.10.1997 на посаді старшого спеціаліста з правових питань міськвинкому, Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області; з 01.10.1997 по 01.12.2000 на посаді головного спеціаліста з правових питань міськвиконкому, Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області; з 01.12.2000 по теперішній час працює працює на посаді завідувача відділу з правових питань міськвиконкому, Виконавчого комітету Стрийської міської ради народних депутатів Львівської області.
Також в трудовій книжці містяться відомості про прийняття позивачем 30.05.1994 присяги державного службовця та 01.08.2001 - присяги посадової особи місцевого самоврядування. 27.11.2002 присвоєно 9 ранг (V категорії) посадової особи місцевого самоврядування.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Стаж роботи позивачки на різних посадах органів місцевого самоврядування за період з 21.01.1982 по 01.05.2016 становить 34 роки з місяці 9 днів.
Враховуючи, що ОСОБА_2 досягла віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на день набрання чинності Законом №889-VIll мала більш як 20 років стажу на посадах державної служби, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку проте, що вона має право на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIll з 05.06.2019.
Вищевикладеним спростовуються доводи скаржника про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише до 04.07.2001.
Також колегія суддів вважає недоречними доводи скаржника про відсутність підстав для виплати позиваці пенсії державного службовця з огляду на те, що така є працюючим пенсіонером, оскільки у частині п`ятій статті 37 Закону №3723-XII мова йде про обчислення розміру пенсії на умовах Закону №1058-ІV, а не права на її призначення відповідно до Закону України «Про державну службу».
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій.
Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позов та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.
Також касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №1.380.2019.003855 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа