№ 1.380.2019.006247

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.006247

адміністративне провадження № К/9901/7199/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1.380.2019.006247 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 (головуючий суддя Крутько О.В.) та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021 (головуючий суддя Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Матковська З.М.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» звернулось до адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021, адміністративний позов задоволено повністю.

Галицька митниця Держмитслужби в межах строку на касаційне оскарження звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі №1.380.2019.006247 за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби.

Ухвалою суду від 19.06.2023 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 20.06.2023.

Відзив Товариства на касаційну скаргу митного органу на адресу суду не надходив.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.

Як вказано судами попередніх інстанцій, 20.07.2018 між Компанією P.P.H.U. «DELFIN» S.C., Продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» (ТОВ «СММ Груп»), Покупець укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2 (контракт №1/2), відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою, у якій зазначається кількість та ціна товару.

Відповідно до вказаного контракту товариством було ввезено товар з описом одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися, у всіх митних деклараціях вартість товару за один кілограм позивач задекларував в розмірі 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття (по курсу долара США до гривні).

Товариством з обмеженою відповідальністю «СММ Груп» 02.07.2019, 03.07.2019, 09.07.2019, 16.07.2019, 17.07.2019, 23.07.2019, 25.07.2019, 30.07.2019, 01.08.2019, 13.08.2019, 19.08.2019, 20.08.2019, 27.08.2019, 03.09.2019, 04.09.2019, 18.09.2019, 19.09.2019, 01.10.2019, 11.10.2019, 16.10.2019, 18.10.2019, 25.10.2019, 28.10.2019, 29.10.2019 здійснювалось митне оформлення товару (одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися) та подано до митного оформлення митні декларації: №UA209140/2019/158336 від 09.07.2019, №UA209140/2019/158333 від 09.07.2019, №UA209140/2019/161051 від 17.07.2019, №UA209140/2019/160644 від 16.07.2019, №UA209140/2019/161419 від 18.07.2019, №UA209140/2019/165060 від 30.07.2019, №UA209140/2019/165059 від 30.07.2019, №UA209140/2019/163682 від 25.07.2019, №UA209140/2019/162933 від 23.07.2019, №UA209140/2019/156158 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156168 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156165 від 02.07.2019, №UA209140/2019/156568 від 03.07.2019, №UA209140/2019/160635 від 16.07.2019, №UA209140/2019/156583 від 03.07.2019, №UA209140/2019/173492 від 27.08.2019, №UA209140/2019/171638 від 20.08.2019, №UA209140/2019/171637 від 20.08.2019, №UA209140/2019/171219 від 19.08.2019, №UA209140/2019/172373 від 22.08.2019, №UA209140/2019/165888 від 01.08.2019, №UA209140/2019/169563 від 13.08.2019, №UA209140/2019/169562 від 13.08.2019, №UA209140/2019/176326 від 03.09.2019, №UA209140/2019/176745 від 04.09.2019, №UA209140/2019/181630 від 18.09.2019, №UA209140/2019/182221 від 19.09.2019, №UA209140/2019/184383 від 25.09.2019, №UA209140/2019/184229 від 25.09.2019, №UA209140/2019/185110 від 27.09.2019, №UA209140/2019/186511 від 01.10.2019, №UA209140/2019/186658 від 01.10.2019, №UA209140/2019/189096 від 08.10.2019, №UA209140/2019/190411 від 11.10.2019, №UA209140/2019/190408 від 11.10.2019, №UA209140/2019/192236 від 16.10.2019, №UA209140/2019/192256 від 16.10.2019, №UA209140/2019/193095 від 18.10.2019, №UA209140/2019/193096 від 18.10.2019, №UA209140/2019/195599 від 25.10.2019.

Позивач разом з митними деклараціями подав відповідачу товарно-супровідні документи: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати.

Львівська митниця ДФС скерувала ТОВ СММ Груп повідомлення про те, що відповідно до ч.3 - 4 ст.53 МК України необхідно надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, специфікації, прайс-листи. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митниці ТОВ СММ Груп подало додаткові документи, а саме:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт);

2) копію митної декларації країни відправлення (МRN);

3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару.

Також на підтвердження ціни товару позивачем було надано лист фірми продавця товару P.P.H.U. «DELFIN» S.C. з інформацією про ціну товару.

Окрім того, позивачем подано висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, а саме Висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта Білобрана С.З. від 27.02.2019 року №19/1/058.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Львівської митниці ДФС були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, а саме: від 09.07.2019 №UA209000/2019/201106/2; від 09.07.2019 №UA209000/2019/201105/2; від 17.07.2019 №UA209000/2019/201156/2; від 18.07.2019 №UA209000/2019/201158/2; від 18.07.2019 №UA209000/2019/201161/2; від 30.07.2019 №UA209000/2019/201227/2; від 30.07.2019 №UA209000/2019/211226/2; від 25.07,2019 №UA209000/2019/201207/2; від 25.07.2019 №UA209000/2019/201201/2; від 02.07.2019 №UA209000/2019/201060/2; від 02.07.2019 №UA209000/2019/201062/2; від 02.07.2019 №UA209000/2019/201061/2; від 03.07.2019 №UA209000/2019/201066/2; від 16.07.2019 №UA209000/2019/201149/2; від 03.07.2019 №UA209000/2019/201068/2; від 27.08.2019 №UA209000/2019/201359/2; від 20.08.2019 №UA209000/2019/201339/2; від 20.08.2019 №UA209000/2019/201338/2; від 19.08.2019 №UA209000/2019/201331/2; від 22.08.2019 №UA209000/2019/201349/2; від 03.08.2019 №UA209000/2019/201250/2; від 13.08.2019 №UA209000/2019/201307/2; від 13.08.2019 №UA209000/2019/201306/2; від 04.09.2019 №UA209000/2019/201406/2; від 04.09.2019 №UA209000/2019/201410/2; від 19.09.2019 №UA209000/2019/201482/2; від 18.09.2019 №UA209000/2019/201476/2; від 25.09.2019 №UA209000/2019/201515/2; від 25.09.2019 №UA209000/2019/201513/2; від 27.09.2019 №UA209000/2019/201521/2; від 01.10.2019 №UA209000/2019/201545/2; від 01.10.2019 №UA209000/2019/201546/2; від 08.10.2019 №UA209000/2019/201567/2; від 11.10.2019 №UA209000/2019/201586/2; від 11.10.2019 №UA209000/2019/201587/2; від 16.10.2019 №UA209000/2019/201619/2; від 16.10.2019 №UA209000/2019/201620/2; від 18.10.2019 №UA209000/2019/201626/2; від 18.10.2019 №UA209000/2019/201627/2; від 25.10.2019 №UA209000/2019/201667/2; від 28.10.2019 №UA209000/2019/201678/2; від 29.10.2019 №UA209000/2019/201684/2; від 29.10.2019 №UA209000/2019/201685/2, якими визначено вартість імпортованого товару в розмірі 1,4401 долара США за один кілограм за 6 (резервним) методом митної вартості.

У графі 33 спірних рішень про коригування митної вартості, що містить назву Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за резервним методом, оскільки не відповідає умовам ст.64 МК України та Угоді про застосування статті 7 Генеральної угоди тарифів та торгівлі 1994 року. У ДМВ вказано джерело інформації, що використовувалося для визначення митної вартості, котре є неактуальне за часовими параметрами: у ДМВ в гр.8 зазначена МДА209140/2019/101874 від 14.01.2019. Використання таких даних не відповідає вимогам Тлумачних приміток до ст.7 Угоди. Відповідно до ст.54 МК України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В гр.2 МД - відправником являється польська фірма TELL-TEX GMBH, інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньоекономічному контракті. У фактурах зазначено умови поставки DAP-Львів, а в контракті в п.3 (CPT-Львів), контракті в п.14.1 та 14.3 зазначено, що всі зміни та доповнення вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі. Про жодні зміни в умовах поставок не повідомлялося. У гр.3 CMR не уточнено місто розвантаження товару, хоча умови поставки, зазначені у гр. 20 МД, DAP м. Львів. Тобто, за маршрутом Львів-Чернівці-Рівне-Ужгород-Житомир-Луцьк-Івано-Франківськ-Берегове, мав бути укладений новий договір на перевезення з іншим замовником, іншим відправником та одержувачем. У графі 4 СМR не уточнено місто завантаження, лише вказана країна, в багатьох випадках у гр.4 (місце та дата завантаження) зазначено та дата, що співпадає з тією, що в гр.21 (місце та дата складання) в (існують сумніви, щодо часових параметрів доставки). У графі 5 CMR відсутня дата інвойсу, у графі 22 незаповнена, що суперечить вимогам ЗУ «Про приєднання України до конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів».

Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішеннями, Товариство звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

В обґрунтування позовних Товариство вимог вказує, що відповідач безпідставно не погодився з заявленою декларантом митною вартість товару, та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосування резервного методу. Наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають критерію обґрунтованості. Також позивач зазначив, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом послідовного застосування основного методу. Позивач зауважив, що при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не проводились консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості, адже подавалася лише вимога подати документи, а не інформація про наявну у митного органу ціну та прохання надати інформацію про відому брокеру ціну, по яких проводилося митне оформлення інших подібних чи аналогічних товарах.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказав, що перед винесенням рішення Львівською митницею ДФС надсилалося у кожному випадку в порядку проведення консультацій повідомлення щодо цінової інформації, наявної у органу доходів і зборів. Неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 26 (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували згадувані МД.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що відповідач застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному. Також, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, митний орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи, підставою касаційного оскарження відповідач визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. На переконання відповідача, числові значення заявленої митної вартості у всіх митних деклараціях та рахунках-фактури були різні, а відтак, подані до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару документи, що містили числові значення не піддавались обчисленню, що в свою чергу є достатньою підставою для витребування додаткових документів. З урахуванням викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання відзиву не скористався, що перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини можна дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У цій справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що декларантом із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси) (код 0380 у графі 44 митної декларації), автотранспортні накладні СМR (код 0730 у графі 44 митної декларації), та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем. Однак, Львівською митницею ДФС скеровано вимогу щодо необхідності подання позивачем додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Оглянувши матеріали справи суди відзначили, що позивачем 14.01.2019 ввозився аналогічний товар з описом "одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, взуття, речі домашнього вжитку, що використовувалися", по іншому контракту, а 29.12.2018 - по цьому ж контракту, який розмитнювався по ціні за кілограм 1,2 долара США одяг та 1,22 долара США взуття.

Також, як враховано судами, основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів. CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися.

Твердження про порушення, на думку відповідача, заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суди не могли не прийняти до уваги, що твердження відповідача про різні умови поставки в контракті та в окремих інвойсах позивач спростовує тим, що окремі інвойси є письмовою формою змін по окремих поставках.

Поряд з цим, в обґрунтування своїх доводів відповідач вказує на те, що поданий позивачем Висновок експертного товарознавчого дослідження від 27.02.2019 №19/1/058 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом лютого 2019 року.

Втім, судами встановлено, що останній не містить жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені. Крім того, висновок експертного товарознавчого дослідження замовлявся позивачем на вимогу митниці при перших поставках товару у 2019 році, а саме коли відповідачем вживалися заходи по підняттю митної вартості. Проте, з часу його видання жодних змін по зовнішньоекономічному контракту у позивача не відбулося.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені статтею 53 МК України, не подані декларантом; які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів.

Суди констатували, що доводи відповідача жодним чином не обґрунтовують наявність обставин визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже, не обґрунтовують і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, суди встановили, що причиною їх прийняття та застосування шостого (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З матеріалів справи слідує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації МД №UA205090/2019/77300 від 24.06.2019, UA206010/2019/5072 від 18.06.2019, а також МД №UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, UA206010/2019/6038 від 15.07.2019.

Судами попередніх інстанцій вказано, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім того, у цій справі в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до частини другої статті 55 МК України, має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, на підставі викладеного, суди дійшли висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну та його оплату, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

За наслідками перегляду судових рішень у порядку касаційного оскарження, Суд вважає необхідним звернути увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №1.380.2019.006247 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.........................

..........................

...........................

В.В. Хохуляк

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду