ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 200/11036/20-а
адміністративне провадження № К/9901/46981/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №200/11036/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання наказів та матеріалів службового розслідування частково протиправними та їх скасування в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (головуючий суддя -Дмитрієв В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року (головуючий суддя -Гаврищук Т.Г., судді: Компанієць І.Д., Сіваченко І.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі - ДПП України, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 16 жовтня 2020 року № 587 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» у частині застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23 жовтня 2020 року № 777 о/с у частині звільнення позивача, який перебуває в розпорядженні Департаменту патрульної поліції з 23 жовтня 2020 року;
- визнати протиправними та скасувати висновки службового розслідування, на підставі яких виданий наказ ДПП України від 16 жовтня 2020 року № 587 «Про дисциплінарне стягнення», у частині застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді командира взводу № 1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної служби;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2020 року.
2. Позивач не погоджується з оскаржуваними наказами, оскільки йому взагалі не повідомлено про проведення службового розслідування. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, однак його застосування здійснювалось на розсуд уповноваженої особи без урахування відсутності у позивача дисциплінарних стягнень та без урахування наявних заохочень. Крім того, в самому наказі не зазначено, який саме дисциплінарний проступок слугував проведенню службового розслідуванню та застосуванню дисциплінарного стягнення.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято, в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. Порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема позивачем, дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби в поліції. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб та аналізувався під кутом Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.
5. Суд першої інстанції установив, що службове розслідування проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на порушення вимог щодо оформлення його результатів. Натомість, доводи позивача про порушення процедури проведення службового розслідування, а саме неознайомлення з наказом про проведення службового розслідування та порушення строків його проведення, окружний суд відхилив, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
6. У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми, щоб стверджувати про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а тому вимоги про визнання протиправними та скасування наказів від 16 жовтня 2020 року № 587 та від 23 жовтня 2020 року 777 о/с про звільнення за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
7. Перший апеляційний адміністративний суд у повній мірі погодився з позицією суду першої інстанції та мотивами ухвалення оскаржуваного рішення, при цьому додав, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи дисциплінарного стягнення у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет поліції в очах громадськості і є несумісними з подальшим проходженням служби.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
8. 20 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
9. Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються позивачем з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження, позивач зазначає про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норми матеріального права, а саме, пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12, 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, у зв`язку із чим дійшов висновку, що порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби в поліції, у зв`язку з наявністю у діях позивача ознак кримінального злочину. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, погодився з указаним висновком окружного суду, що також призвело до неправильного застосування зазначених норм матеріального права.
11. Скаржник стверджує, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій застосували вказані норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №802/1767/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі № 802/411/17-а, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17, в яких зазначено, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
12. Ухвалою від 04 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
13. 24 січня 2022 року до суду касаційної інстанції від ДПП України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
14. Ухвалою від 21 лютого 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. Позивач з 10 березня по 31 травня 2016 року, з 24 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2020 року проходив службу в Національній поліції України, перебував на посаді командира взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецької області ДПП України.
16. 09 липня 2020 року близько 19:00 за адресою: місто Маріуполь провулок Зелінського, 45, в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, затримано командира взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецької області Департаменту патрульної поліції України Галалу С.Г.
17. 10 липня 2020 року слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, повідомлено позивачу про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 365, частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України.
18. 11 липня 2020 року на підставі клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про обрання запобіжного заходу відповідно до ухвали Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/9608/20 (провадження №1-кс/234/4999/20) позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6».
19. Наказом ДПП України від 10 липня 2020 року № 1402 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» створено комісію та призначено службове розслідування за фактом затримання 09 липня 2020 року працівників управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП України в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу. Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу, на період проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов`язків.
20. Наказом ДПП України від 06 серпня 2020 року № 1647 «Про продовження строку проведення службового розслідування» продовжено строк службового розслідування, призначеного наказом від 10 липня 2020 року № 1402 на один місяць.
21. Листом від 19 серпня 2020 року № 15362/4-1/2/02-2020 ДПП України запросив у Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» пояснення ОСОБА_1 стосовно обставин затримання 09 липня 2020 року працівників управління патрульної поліції, а також виявлення під час слідчих дій зброї та боєприпасів у приміщеннях управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП України.
22. Листом від 03 вересня 2020 року № 3/11215 Державна установа «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» повідомила ДПП України про те, що позивач відмовився надавати письмові пояснення за фактом затримання 09 липня 2020 року працівників управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП України в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу, а також виявлення під час слідчих дій зброї та боєприпасів у приміщеннях управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про що працівниками установи складено акт від 01 вересня 2020 року.
23. 15 жовтня 2020 року т.в.о. начальника ДПП України затверджено висновок службового розслідування, відповідно до якого дисциплінарна комісія дійшла висновку, що вчинений командиром взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецької області Департаменту патрульної поліції України ОСОБА_1 дисциплінарний проступок дискредитує честь держави і підриває авторитет Національної поліції та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції.
24. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, підпунктів 1, 2 пункту 1, підпунктів 16, 17, 18, 19 пункту 2 розділу ІІ посадової інструкції командира взводу роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року № 3202, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, до командира взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецької області ДПП України ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
25. Наказом ДПП України від 16 жовтня 2020 року № 587 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
26. На підставі вказаного наказу, відповідачем видано наказ по особовому складу № 777 о/с від 23 жовтня 2020 року, відповідно до якого позивача згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 23 жовтня 2020 року.
27. Згідно з актом про відмову від ознайомлення з наказом від 23 жовтня 2020 року встановлено, що інспектором кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Зюзько В.С. у присутності старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Лисиці К.О. було запропоновано позивачу ознайомитися з наказом ДПП України від 23 жовтня 2020 року №77о/с «Про особовий склад по управлінню патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції» у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Ціолковського, буд. 4, однак позивач не ознайомився з вказаним наказом, підтвердити цей факт своїм підписом відмовився.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
30. Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
31. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
32. Згідно з частиною другою зазначеної статті, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
33. За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.
34. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
35. Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
36. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
37. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
38. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
39. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
40. Стаття 13 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
41. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
42. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
43. За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
44. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
45. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
46. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
47. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
48. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
49. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).
50. Пунктами 1- 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
51. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
52. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту.
53. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
54. Відповідно до пунктів 1, 2, 9 розділу VІ Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
55. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
56. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.
57. Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
58. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
59. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
60. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.
61. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.
VІ. Оцінка висновків судів та аргументів учасників справи, позиція Верховного Суду
62. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
63. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).
64. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
65. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
66. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі №580/1415/19 та багатьох інших.
67. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
68. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
69. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
70. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
71. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
72. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
73. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін.
74. Як зазначалося вище, 09 липня 2020 року командира взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецької області Департаменту патрульної поліції України Галалу С.Г. було затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, а 10 липня 2020 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 365, частиною другою статті 162 Кримінального кодексу України. 11 липня 2020 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6».
75. За даними фактами ДПП України призначено службове розслідування та відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків.
76. З висновку службового розслідування слідує, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає у порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону № 580-VІІІ, пунктів 1, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, підпунктів 1, 2 пункту 1, підпунктів 16, 17, 18, 19 пункту 2 розділу ІІ посадової інструкції командира взводу роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року № 3202.
77. В аспекті наведених правових приписів, які, на думку дисциплінарної комісії, порушив позивач, можна констатувати те, що остання дійшла висновку, що вчинений командиром взводу №1 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецької області ДПП України ОСОБА_1 дисциплінарний проступок полягає у порушенні Присяги поліцейського та вчиненні дій, які дискредитують честь держави і підривають авторитет Національної поліції, та є несумісними із подальшим проходженням служби в Національній поліції України.
78. Так, у межах спірних правовідносин службове розслідування було призначено за фактом затримання 09 липня 2020 року працівників управління патрульної поліції в Донецької області ДПП України в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, а також виявлення під час слідчих дій зброї та боєприпасів у приміщеннях управління патрульної поліції в Донецької області ДПП України.
79. Згідно з висновком службового розслідування, 09 липня 2020 року близько 19:10 год ОСОБА_1 спільно з працівниками патрульної поліції, без відповідної ухвали суду, не маючи на меті врятування життя людей та майна, а маючи на меті заволодіння та подальшого збуту психотропної речовини - амфетаміну, незаконно проникли до приміщення гаража за адресою: АДРЕСА_1 .
80. 19 червня 2020 року близько 16:00 год в гаражі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи співвиконавцем організованої групи, діючи умисно, дотримуючись розробленого плану діяльності організованої групи, згідно із заздалегідь обумовленим розподілом ролей, спільно з працівниками патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, достовірно розуміючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, вимагали від ОСОБА_4 надати їм 30000,00 гривень за неповідомлення слідчо-оперативній групі про вчинення кримінального правопорушення останнім, тобто за невчинення дій, що входять у їхню компетенцію.
81. 09 липня 2020 року близько 19:10 год позивач, будучи працівником правоохоронного органу та здійснюючи функції представника влади, тобто будучи службовою особою, з метою незаконного збагачення, достовірно розуміючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 , як від особи, яка вчинила кримінально каране діяння, незаконно провели огляд автомобіля Geelу CK, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із застосуванням насильства та висунули вимогу щодо надання 4000 доларів США (за офіційним курсом НБУ 107 804,00 грн) за неповідомлення слідчо-оперативній групі про факт виявлення психотропної речовини та, як наслідок, можливості уникнення будь-якої відповідальності, тобто за невчинення дій, що входять у їхню компетенцію.
82. Також під час службового розслідування виявлена низка публікацій в мережі Інтернет, які викликали суспільний резонанс серед користувачів, які, у свою чергу, залишили безліч негативних коментарів, що підривають авторитет Національної поліції України.
83. У вказаному контексті слід зауважити, що чинне національне законодавство не містить визначення поняття «дискредитація». У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.
84. Вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
85. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
86. Необхідно відмітити, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
87. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
88. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
89. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
90. Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
91. Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.
92. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
93. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів уважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
94. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
95. Поруч із цим, відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.
96. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
97. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
98. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
99. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
100. З огляду на вказане колегія суддів уважає, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, підпунктів 1, 2 пункту 1, підпунктів 16, 17, 18, 19 пункту 2 розділу ІІ посадової інструкції командира взводу роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 липня 2018 року № 3202.
101. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про порушення порядку проведення службового розслідування, адже, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень щодо обставин його затримання 09 липня 2020 року, що підтверджується актом від 01 вересня 2020 року, а також відмовився від проставлення підпису про ознайомлення з наказом від 23 жовтня 2020 року № 777 о/с, що підтверджується актом від 23 жовтня 2020 року.
102. Також суди першої та апеляційної інстанцій детально розглянути питання дотримання відповідачем строку проведення службового розслідування та правильно встановили, що такий строк був дотриманий зважаючи на наказ від 06 серпня 2020 року № 1647 «Про продовження строку проведення службового розслідування» та відпустки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , у відношенні яких також проводилося указане службове розслідування.
103. Відтак, при прийнятті оскаржуваних актів індивідуальної дії відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні.
104. Аналізуючи окреслену позицію у вимірі підстав касаційного оскарження, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 липня 2020 року у справі №802/1767/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі № 802/411/17-а, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17, необхідно врахувати наступне.
105. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
106. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
107. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
108. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
109. Зважаючи на правовий підхід Верховного Суду у перелічених скаржником постановах, колегія суддів дійшла висновку, що такий не суперечить наведеним у цій постанові висновкам і не свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, адже у розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку правильності та обґрунтованості рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, повно та всебічно дослідили основні його аспекти, а саме: чи прийнято воно у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
110. За таких умов підстави для скасування оскаржуваних судових рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України відсутні.
111. Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
112. Тож ураховуючи приписи статті 350 КАС України та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
VІ. Судові витрати
113. Ураховуючи результат касаційного розгляду справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі № 200/11036/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов О.А. Губська А.Г. Загороднюк