№ 200/1347/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 200/1347/24

адміністративне провадження № К/990/37441/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року (суддя: Зінченко О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (судді: Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сіваченко І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа) , в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку із безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), він виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). Однак, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, за цей період. Позивач звертав увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 надав керівництву 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону в одному примірнику довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, проте він позбавлений можливості її надати, оскільки за доводами відповідача ця довідка на його адресу не надходила.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, а також положення Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 березня 2016 року №188, зазначив, що додаткова винагорода у підвищеному до 100 000,00 грн виплачується військовослужбовцям Державної прикордонної служби України за умови підтвердження їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за спірний період.

Суд першої інстанції звернув увагу, що відповідач не заперечував можливість нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», проте лише за умови надання підтверджуючих документів щодо його безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

Суд підкреслив, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати цієї винагороди.

Щодо посилання позивача на довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3449, суд першої інстанції вказав, що позбавлений змоги оцінити її як доказ, зокрема на предмет відповідності вимогам наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, оскільки така довідка в матеріалах справи відсутня.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції адвокат Мандрик Владислав Володимирович, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, вказав на помилковість застосування судом першої інстанції Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 березня 2016 року №188.

Водночас суд апеляційної інстанції визнав правильним застосування судом першої інстанції пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ при вирішенні питання про право позивача на отримання спірної додаткової винагороди.

Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутнє право на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, оскільки належних, допустимих та достовірних доказів виконання позивачем в спірному періоді безпосередніх бойових дій чи заходів з безпосередньої відсічі і стримування збройної агресії в період перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій в матеріалах справи немає.

Суд апеляційної інстанції відзначив, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання ним бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів), що надають право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, а суд апеляційної інстанції за результатами вжитих заходів щодо з`ясування обставин справи таких не здобув.

Щодо посилання позивача на довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3449, суд апеляційної інстанції зазначив, що за доводами відповідача вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права на отримання додаткової винагороди, передбаченою постановою постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Суд апеляційної інстанції також вказав, що за відсутності в матеріалах справи такої довідки, він позбавлений можливості дослідити її зміст. До того ж суд апеляційної інстанції відзначив, що у довідці про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії відповідно до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ мають обов`язково зазначатися визначені ними документи на підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та заходах. Однак під час розгляду справи наявності таких документів суд апеляційної інстанції не встановив.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та підтвердив відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку обґрунтовує її порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права, а саме без урахування правових висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 01 серпня 2024 року у справі №200/1994/23, від 05 вересня 2024 року у справі №200/3161/23, від 08 серпня 2024 року у справі №200/737/23, від 09 вересня 2024 року у справі №280/603/23, від 25 липня 2024 року у справі № 200/494/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 200/3997/23, від 05 вересня 2024 року у справі №200/1575/23, від 05 вересня 2024 року у справі №200/694/23.

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо наявності у позивача спірної додаткової винагороди оцінили наявні у справі докази без урахування їхнього взаємозв`язку в сукупності, як того вимагають приписи статті 90 КАС України. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи складався рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні в заявлений період, оскільки оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору. Також суди не надали належної оцінки довідці про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, обмежившись посиланням на відсутність такої в матеріалах справи та у відповідача.

Скаржник зазначає, що жодна із сторін у справі не подала до суду довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Однак, суди попередніх інстанцій не вжили визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, зокрема не з`ясували причини, з яких довідка про безпосередню участь позивача у бойових діях не була видана на його вимогу та вимогу суду.

Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі №360/328/23, де зазначено, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у позивача права на таку винагороду.

Скаржник вважає, що проблеми, які виникають під час створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не повинні впливати на право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої чинним законодавством.

Крім того, скаржник звертає увагу, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а не на позивача. Вказує що суди попередніх інстанцій, порушуючи цей принцип, встановили для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, гарантованого частиною першою статті 2 КАС України.

На підставі вказаного скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки всім обставинам справи, не дотрималися принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, унаслідок чого дійшли хибного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 10 жовтня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 04 грудня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ., є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АБ від 19 жовтня 2015 року № НОМЕР_7 та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №(гриф)/25-2075-Е, старшого сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія першої прикордонної застави відділу прикордонної служби № НОМЕР_8 , направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), де він перебував з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року.

09 січня 2023 року позивач прибув зі службового відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону та приступив до виконання службових обов`язків відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 10 січня 2023 року №7-ВВ, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2024 року №08/1140.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив, серед іншого, надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», військовослужбовцю ОСОБА_1 за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого 2022 року по теперішній час.

Відповідачем надано відповідь від 24 березня 2023 року, в якій зазначено, що під час нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн застосовується пункт 11 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, який визначає, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку №2 до цього наказу. Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджуючі документи для здійснення відповідних виплат до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не надавалися, у зв`язку з чим немає підстав для внесення військовослужбовця в наказ про збільшення розміру виплати додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

Також представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом про надання відомостей щодо підстав і причин ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», військовослужбовцю ОСОБА_1 за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з вересня по сьогоднішній день, а також надання відповідних підтверджуючих документів, що стали умовою для ненарахування та невиплати указаної додаткової винагороди.

Військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь від 05 червня 2023 року, в якій зазначено, що відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск старший сержант ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 січня 2023 року №81/гриф старший сержант ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону завершив виконання завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно НОМЕР_8 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). При цьому проінформовано, що бойові розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року №276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року №1348/гриф (скасоване) та від 25 жовтня 2022 року №1697/дск та від 06 січня 2023 року №81/гриф мають обмежений гриф доступу, а тому їх надати немає можливості.

У відповіді військової частини НОМЕР_2 зазначено, що списки, передбачені додатком 2 до наказу від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ на адресу військової частини НОМЕР_1 (місця проходження служби позивача) не направлялися. З посиланням на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» військовою частиною НОМЕР_2 указано, що збільшення додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами.

Крім того, у відповіді військовою частиною НОМЕР_2 проінформовано, що надати копії з журналу бойових дій немає можливості, оскільки відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 жовтня 2020 року №363, Журнал бойових дій окрім військової частини ведеться в підрозділах з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій і до моменту завершення виконання завдань в районі бойових дій. Таким чином їх облік та ведення здійснювалося безпосередньо у 2 відділі прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), тож вказана інформація в розпорядженні НОМЕР_4 прикордонного загону відсутня.

Поряд з цим військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено, що керівництву 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику видано довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії від 07 січня 2023 року №3449.

Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №(гриф)/25-2075-Е ОСОБА_1 був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), де перебував з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року.

Позивач стверджував, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. В якості доказу він вказував на довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі цього він доводив, що має право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168 за спірний період.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі військова частина НОМЕР_2 (відповідач) покликалася на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (третя особа) підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях та заходах не надходили.

Суд першої інстанції, керуючись при вирішенні спору пунктом 1 Постанови №168, наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, а також положенням Інструкції №188, дійшов висновку про відсутність у позивача на отримання додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн, зазначивши, що належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту своєї безпосередньої участі у бойових діях або у здійсненні відповідних заходів за згаданий період не надав.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи помилковим застосування судом першої інстанції положень Інструкції №188, все ж погодився з його висновком про відсутність підстав для задоволення заявленого позивачем позову. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що незважаючи на вжиті заходи для з`ясування обставин справи, жодних доказів, що підтверджують участь позивача у бойових діях, він не здобув.

При цьому суди обох інстанцій послалися на відсутність можливості оцінити як доказ довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3449, з огляду на відсутність її в матеріалах справи та у відповідача.

У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не виконали вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, встановивши для позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування.

Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій та оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд зазначає таке.

З матеріалів справи видно, що звертаючись до суду першої інстанції, позивач разом з позовною заявою заявив клопотання про витребування доказів. Він просив витребувати у військової частини НОМЕР_1 документи, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Зокрема, він просив витребувати копію довідки командира військової частини про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії від 07 січня 2023 року №3449.

Суд першої інстанції вказане клопотання позивача не розглянув. Водночас своєю ухвалою від 11 березня 2024 року суд витребував у відповідача документи на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву послався на те, що від ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого був відряджений позивач, підтверджуючі документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за формою, встановленою наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ не надходили. Також відповідач вказав, що довідка, видана позивачу, про його участь у бойових діях на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу військової частини не надходила.

Незважаючи на пояснення відповідача, суд першої інстанції не вжив належних заходів для з`ясування обставин у справі та витребування доказів із ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі довідки від 07 січня 2023 року №3449, обмежившись посиланням не неможливість надання оцінки цьому доказу.

Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин у справі, серед іншого звертав увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції не з`ясував причин, з яких довідка про безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах не була надіслана за місцем його штатної служби.

Своєю ухвалою від 11 липня 2024 року суд апеляційної інстанції витребував у НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ): довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3449, а також відомості про підтверджуючі документи; письмові пояснення у яких зазначити з яких підстав було видано довідку від 07 січня 2023 року №3449; копії (витяги) з документів, визначених пунктом 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ; копії (витяги) з документів, визначені пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ; довідку за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (пункт 5 наказу№392/0/81-22-АГ, пункт 7 наказу № 628/0/81-22-АГ ) щодо спірного періоду; письмові пояснення щодо наявності наказів про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000,00 грн на місяць, відповідно до вимог пункту 12 наказу №392/0/81-22-АГ, пункту 5 наказу №628/0/81-22-АГ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду повідомив, що довідка від 07 січня 2023 року №3449 була опрацьована в одному примірнику та видана нарочно керівництву 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Також проінформував, що копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу (документів, які підтверджують виконання бойових завдань позивачем) надати немає можливості, так як їх облік та ведення безпосередньо здійснювалося у 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) та до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) не надавалися. Інформацію щодо кількості бойових чергувань позивача у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) надати немає можливості, так як облік несення служби здійснювався у НОМЕР_8 впс НОМЕР_3 прикордонного загону та до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) не надавалися. Накази про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000,00 грн на місяць відповідно до вимог пункту 12 наказу №392/0/81-22-АГ, пункту 5 наказу №628/0/81-22-АГ у військової частини НОМЕР_2 немає можливості, оскільки ці накази повинні видаватися військовою частиною НОМЕР_1 .

НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, своєю чергою, на виконання вимог ухвали апеляційного суду повідомив, що він не є виконавцем та належним розпорядником довідки, оскільки така видана ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо витягів з журналу бойових дій вказав, що записи відносно позивача у журналі бойових дій підрозділу, в якому він проходив військову службу в спірний період не містяться. Щодо довідки за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (пункт 5 наказу№392/0/81-22-АГ, пункт 7 наказу № 628/0/81-22-АГ ), зазначено, що в НОМЕР_3 прикордонного загону відсутні підстави її видавати, адже це повноваження виключно прикордонного загону, до якого прибули у відрядження військовослужбовці. Щодо наказів про виплату додаткової винагороди у розрахунку до 100 000,00 грн повідомлено, що в спірний період ці накази не видавалися, оскільки відсутні документи, що є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди.

Ухвалою від 25 липня 2024 року суд апеляційної інстанції зобов`язав НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надати суду письмову інформацію про те, які завдання (накази, розпорядження) виконував ОСОБА_1 як військовослужбовець у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений військовослужбовець, мало б видати довідки встановленої форми для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі.

Крім того, суд апеляційної інстанції цією ухвалою зобов`язав НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) надати суду письмову інформацію про те, які завдання (накази, розпорядження) виконував ОСОБА_1 як військовослужбовець у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений військовослужбовець, мало б видати довідки встановленої форми для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі; та які завдання (накази, розпорядження) видавались 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (в складі якого проходив службу ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, а якщо охоплюються (могли охоплюватися), зазначити конкретний(і) підпункт(и) 1-8 пункту 2 Наказу №392 (підпункти 1-7 пункту 2 Наказу № 268).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду повідомив, що журнал бойових дій, книга оперативно-службової діяльності та журнал надходження розпоряджень по підрозділу (документи, які підтверджують виконання бойових завдань позивачем), обліковувалися та велися безпосередньо у 2 впс НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) та до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) не надавалися. Тому надати інформацію, які завдання (накази, розпорядження) виконував ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року у військової частини НОМЕР_2 немає можливості. Щодо надання інформації, які завдання (накази, розпорядження) видавались 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (в складі якого проходив службу ОСОБА_1 ) у період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року повідомлено, що даному підрозділу були встановлені завдання щодо охорони ділянки державного кордону межах ділянки військової частини НОМЕР_2 .

НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України на виконання вимог ухвали апеляційного суду повідомив, що у НОМЕР_3 прикордонного загону відсутня інформація які саме бойові завдання виконував позивач у відношенні до наказів Адміністрації ДПСУ від 30 липня 2022 року 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, адже бойові розпорядження відповідно до яких підрозділи, які були відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконували завдання НОМЕР_4 прикордонного загону. Вказані документи на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону не надходили, адже саме НОМЕР_4 прикордонний загін в спірний період вів бойові дії. Відповідач вважав за доцільне витребувати зазначену інформацію саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 , як у прикордонного загону якій вів бойові дії та до якого у спірний період був відряджений позивач.

Ухвалою від 22 серпня 2024 року суд апеляційної інстанції повторно зобов`язав НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надати суду письмову інформацію про те, які завдання (накази, розпорядження) виконував ОСОБА_1 як військовослужбовець (у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений військовослужбовець, мало б видати довідки встановленої форми для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі.

Вимоги вказаної ухвали НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) - відповідач не виконав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції вважав вжиті заходи для з`ясування обставин у справі достатніми для вирішення цього спору.

Отже, формально вчинивши процесуальні дії щодо витребування доказів та з`ясування обставин у цій справі, суди першої та апеляційної інстанції реальних результатів не отримали, негативні наслідки чого поклали на позивача.

Зрештою, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, не дослідили довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 07 січня 2023 року №3449, яка фактично була головним аргументом позивача щодо підтвердження права на виплату спірної додаткової винагороди.

Суди не встановили зміст цієї довідки, не перевірили правових підстав її видання, не дослідили змісту документів, зазначених у довідці, а також суди не перевірили її на відповідність вимогам наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Суди першої та апеляційної інстанції обмежилися посиланням на відсутність такої довідки в матеріалах справи, що за будь-яких обставин не може бути визнано достатнім для констатації належного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Так само суди попередніх інстанцій не дослідили записи журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу. Суди в цій справі також не перевірили доводи відповідача щодо того, що ці документи не містять відомостей про військовослужбовця ОСОБА_1 та його безпосередню участь бойових діях та заходах за окреслений позивачем період.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося також питання, чи складався визначений пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Відповідно до приписів статей 2 9 КАС України адміністративний суд зобов`язаний вжити визначені законом заходи для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов`язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.

Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведенні їх тверджень, зобов`язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов`язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.

У цій справі належної реалізації принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні цього спору не забезпечили.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції допусти порушення норм процесуального права, яке знайшло свій вияв у тому, що суди у справі не вжили усіх визначених законом заходів для з`ясування обставин справи та не встановили всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

За описаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі скасувати.

Направити справу №200/1347/24 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська