ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 200/24271/15
провадження № 61-17507св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
боржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», товариство) звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити первісного стягувача за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у справі № 200/24271/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-302/287/2007.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ТОВ «Діджи Фінанс» посилалося на те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року позовні вимоги АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007 задоволено частково. Стягнуто заборгованість у загальному розмірі 71 508,61 швейцарських франків, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 04 березня 2021 року № 04/03/2021-ОТП ТОВ «Діджи Фінанс»набуло право вимоги, зокрема за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що виникли з кредитного договору від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007.
З огляду на те що договір про відступлення права вимоги був укладений після ухвалення рішення про стягнення суми та з метою виконання судового рішення, ТОВ «Діджи Фінанс» просило замінити первісного стягувача за позовом АТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у справі № 200/24271/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 24 квітня 2023 року заяву про заміну сторони залишив без задоволення.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що заява про заміну сторони надійшла до суду 30 вересня 2022 року, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року сплив 25 вересня 2022 року. У зв`язку з цим суд вважав, що заміна сторони без вирішення питання про поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання є неможливою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнив. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони задовольнив. Замінив стягувача АТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у справі № 200/24271/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-302/287/2007 у загальному розмірі 71 508,61 швейцарських франків, що еквівалентно 1 766 262,66 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 876,85 швейцарських франків, що еквівалентно 1 701 258,19 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 2 631,76 швейцарських франків, що еквівалентно 65 004,47 грн; та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» судового збору в розмірі 39 740,89 грн.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив 25 вересня 2022 року. Помилковим є і висновок суду про надсилання заяви на адресу суду 30 вересня 2022 року, оскільки із заявою товариство звернулося 20 вересня 2022 року.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 29 травня 2018 року у справі № 305/1180/15, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 та постановах Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 947/23885/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 279/11692/15, від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15, від 25 вересня 2020 року у справі № 911/1958/18, від 25 березня 2020 року у справі № 755/14291/18, від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що АТ «ОТП Банк» не мало права відступити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Карточка Плюс») права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007 та договором іпотеки від 16 серпня 2007 року № PCL-302/287/2007 у зв`язку з обмеженням, встановленим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». З огляду на це до ТОВ «Діджи Фінанс» також не могло перейти право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Апеляційний суд у супереч процесуальну закону приєднав до матеріалів справи докази, якими ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовує наявність права вимоги за кредитним договором
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 200/24271/15-ц задоволено частково позовні вимоги АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007. Стягнуто заборгованість у загальному розмірі 71 508,61 швейцарських франків, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.
04 березня 2021 року між АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ФК «Карточка Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого новий кредитор набув право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникли, зокрема, із кредитного договору від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007.
04 березня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» за договором про відступлення права вимоги № 04/03/2021-ОТП, укладеним з ТОВ «ФК «Карточка Плюс», набуло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникли, зокрема із вказаного кредитного договору.
З огляду на те, що договір про відступлення права вимоги був укладений після ухвалення судового рішення про стягнення суми та з метою його виконання ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося із заявою про заміну первісного стягувача за позовом АТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у справі № 200/24271/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № ML-302/287/2007.
Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання спливав 25 вересня 2022 року. Із заявою про заміну сторони товариство звернулося 20 вересня 2022 року, про що свідчить штамп в описі вкладення до конверта та квитанція від 20 вересня 2022 року № 0216015008574 про сплату відправлення у відділенні АТ «Укрпошта».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків унаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (пункти 29, 31)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тобто задоволення заяви про заміну сторони правонаступником суд здійснює відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають права суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
У матеріалах цієї цивільної справи немає відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 04 березня 2021 року, укладеного між АТ ОТП Банк» і ТОВ «ФК «Карточка Плюс», а також договору про відступлення права вимоги від 04 березня 2021 року № 04/03/2021-ОТП, укладеного між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» і ТОВ «Діджи Фінанс», а тому Верховний Суд немає можливості на стадії касаційного перегляду судових рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви про заміну сторони, надавати оцінку таким договорам на предмет їхньої відповідності, зокрема, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Також Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що, звертаючись із заявою про заміну сторони, товариство не надало доказів на підтвердження сплати коштів попередньому кредитору, оскільки заявник не наводить та не доводить, що такі докази, за умовами укладеного договору, мають значення для встановлення набуття/відсутності прав у нового кредитора.
У зв`язку з цим необґрунтованими є посилання на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс».
Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд на підставі неналежних доказів встановив дотримання заявником строку звернення до суду із заявою про заміну сторони правонаступником є безпідставними, оскільки ці обставини суд встановив на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи, зокрема із додатків, доданих до заяви, та конверта.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у справах, на які посилається заявник, предметом було питання про визнання недійснимдоговору про відступлення прав вимоги, а вцій справі суд встановив наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про заміну сторони його правонаступником. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Підстав для скасування постанови апеляційного суду касаційний суд не встановив.
Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов