ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 200/4214/20-а
адміністративне провадження № К/990/27399/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (головуючий суддя - Стойка В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (колегія суддів: Компанієць І.Д., Гайдар А.В., Казначєєв Е.Г.) у справі №200/4214/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У квітні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 03.03.2020 № Ю-5-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 5 299 655,94 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, указав, що оскільки пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 з 13 лютого 2020 року втратив чинність у відповідача з указаної дати були всі законні підстави виносити спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-25 від 03 квітня 2020 року. З огляду на те, що суду не було надано судових рішень про коригування чи анулювання в ІКП вказаної заборгованості з ЄСВ, як не надано доказів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 805/1535/16-а, яким відповідача зобов`язано прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, що виникла за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, Приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (індетификаційний код 00191721, вул. Заводська,1 смт.Володимирівка, Волноваський район, Донецька область, 85721), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та згідно зі ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.
Відповідач, Головне управління ДПС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.
Позивач значиться на податковому обліку відповідача, що не оспорюється сторонами.
03 березня 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-25 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5299655,94 грн.
У спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 29.02.2020.
Вимога отримана позивачем 08 квітня 2020 року, що останнім не заперечується (а.с.15 том 1).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №805/1535/16-а визнано протиправною відмову Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області в задоволенні заяви ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5 713 125,48 грн, яка викладена у листі контролюючого органу від 30 червня 2016 року № 6628.
Зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення про визнання безнадійною та списання заборгованості (недоїмки) ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5713125, 48 гривень, яка виникла за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року (а.с.24-39 том 1).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №805/1535/16-а повернута апелянту (а.с.40-41 том 1).
Отже, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №805/1535/16-а набрало законної сили 30.01.2020, за цим рішенням видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження 11.03.2020 (42-43 том 1).
Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року № 2887/05-4 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача по обов`язках зі сплати податків та обов`язкових платежів (а.с. 55-56).
Крім того, ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» направлено на адресу ДПІ у Волноваському районі ГУ ДФС у Донецькій області заяви від 03.11.2014 за № 146-ахо, від 31.07.2015 № 754, від 18.12.2015 № 1530 про звільнення від сплати єдиного соціального внеску.
Із інтегрованої картки позивача з єдиного соціального внеску вбачається, що заборгованість з єдиного внеску станом на 29.02.2020 складає 5299655,94 грн.
Відповідно до розрахунку недоїмки, що зазначена у вимозі від 03.03.2020 № Ю-5-25 вона складається з наступного (а.с.191 том 1):
-нараховано платником самостійно в декларації за поточний рік від 19.11.2019 №9274933479 з терміном сплати 20.11.2019, сума боргу - 146498,78 грн;
-нараховано платником самостійно в декларації за поточний рік від 18.12.2019 №9305070357 з терміном сплати 20.12.2019, сума боргу 1771115,49 грн;
-нараховано платником самостійно в декларації за поточний рік від 20.01.2020 №9332214742 з терміном сплати 20.01.2020, сума боргу - 1697526,79 грн;
-нараховано платником самостійно в декларації за поточний рік від 18.02.2020 №9028545358 з терміном сплати 18.02.2020, сума боргу - 1684514,88 грн.
Усього на суму - 5 299 655,94 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, унаслідок застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме п. 83 ч. 3 розділу ІІ Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ, яким виключено п. 9-4 розділу VІІІ Закону №2464-VІ. Позивач указує, що сума недоїмки за спірною вимогою виникла за період з 14.04.2014 по 31.12.2015. Оскільки позивачем надавались всі належні докази повної оплати всіх нарахувань за єдиним внеском за період з 2016 року по день прийняття оскаржуваної вимоги, сума недоїмки, що обліковується та вимагається відповідачем до оплати - це сума недоїмки, що підлягає списанню податковим органом на підставі судового рішення по справі №805/1535/16-а.
Також позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій було встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів.
Відповідачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 24.10.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.2 та п.4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 за № 217/24994, передбачено, що зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.
Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.
Нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов`язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.
Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 за №751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку
У відповідності до п.1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов`язком контролюючого органу.
Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп`ютерної обробки Звітних документів.
Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус «Повністю введено».
Для звітних документів, поданих засобами електронного зв`язку в електронній формі, статус «Повністю введено» вважається присвоєним за умовчанням.
Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Законом України №1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:
« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено смт. Володимирівку Волноваського району Донецької області.
Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.
Указані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція також включено смт. Володимирівку Волноваського району Донецької області.
Тобто, у період невиконання обов`язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
Статтею 10 Закону України № 1669-VII установлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Однак, пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464 з 13 лютого 2020 року втратив чинність.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує на обставини застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме п. 83 ч. 3 розділу ІІ Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ, яким виключено п. 9-4 розділу VІІІ Закону №2464-VІ.
Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону N 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Законом України від 14 січня 2020 року N 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (далі Закон N 440-IX) пункт 9-4 розділу VIII Закону N 2464-VI виключено. Закон N 440-IX набув чинності 13 лютого 2020 року.
Згідно з розрахунком суми заборгованості, спірна вимога охоплює 2019-2020 роки.
Стосовно посилань позивача, що до спірної вимоги увійшов борг (недоїмка), який утворився під час дії пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464, Суд звертає увагу на те, що абзац третій пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 звільняв платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовував повністю обов`язків платника єдиного внеску (висновок Верховного Суду у справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року).
Щодо посилання позивача на те, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною з огляду на те, що Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" застосовано до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто його норми законно застосовано у зворотньому часі, що порушує основоположний принцип юридичної визначеності та гарантії, встановлені статтею 58 Конституції України, Суд звертає увагу на наступне.
У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі N 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено що на час формування спірної вимоги про сплату боргу, норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону N 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону N 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
З огляду на вказане, враховуючи, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону N 2464-VI, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність спірної вимоги за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки позивач був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та сплати у період з 14 квітня 2014 року до 12 лютого 2020 року, а спірну вимогу прийнято відповідачем після 13 лютого 2020 року.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №360/286/21.
Таким чином, наведені обставини виключають необхідність формування Верховним Судом певного правового висновку щодо спірних у цій справі правовідносин.
Також колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази в контексті спірних правовідносин та надав їм належну правову оцінку.
Суд також зауважує, що посилання скаржника на наявність визначених статтею 353 КАС України підстав передбачають скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Водночас скаржник в поданій ним касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанцій та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
З огляду на наведене, касаційна скарга ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко