ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 200/4910/20-а
адміністративне провадження № К/9901/20452/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів - Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №200/4910/20-а
за позовом Луганського національного аграрного університету до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання дій протиправними та скасування постанови,
за касаційною скаргою Луганського національного аграрного університету на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (постановлену суддею Аляб`євим І.Г.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,)
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору
1. 13 травня 2020 року Луганський національний аграрний університет звернувся до суду з позовною заявою до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просив визнати протиправними дії заступника начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіна В.М. щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 09 квітня 2020 року (ВП № 61301341); скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника від 09 квітня 2020 року (ВП № 61301341) винесену державним виконавцем - заступником начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Крапівіним В. М.; стягнути з Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Луганського національного аграрного університету витрати на сплату судового збору в сумі 4204,00 грн.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Виконавче провадження ВП №61301341 відкрито на підставі наказу від 15 серпня 2019 року №905/2865/17, виданого Господарським судом Донецької області, яким стягнуто з Луганського національного аграрного університету (61000 м. Харків, вул. Алчевських, буд.44, ЄДРПОУ 00493669) в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету" (84100 м. Слов`янськ, Донецька область, вул. Свободи, буд.23, ЄДРПОУ 00727908) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 240240,00 грн. надлишково сплачені грошові кошти, 46472,27 грн. сплачені за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн. безпідставно отримані грошові кошти у 2017 року; проценти за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 4046,36 грн., інфляцію в сумі 12565,73 грн., судовий збір в сумі 7969,24 грн.
ІІІ КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року залишено без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 р. у справі № 200/4910/20-а без змін
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
5. У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та направити справу до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
6. Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що серед позовних вимог позивача відсутні вимоги щодо зняття арешту або звільнення з-під арешту з грошових коштів або визнання права власності на них, тобто вимоги не стосуються порушеного речового права позивача, тому на думку скаржника даний спір не має приватноправовий характер, він не обумовлений порушенням приватного права, у зв`язку з чим даний спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року року відкрито провадження за вищевказаною касаційною скаргою. Підставою відкриття касаційного провадження стало оскарження судових рішень зазначених у частині 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржником у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
8. Відзивів та заперечень не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
9. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
10. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
11. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
12. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Згідно частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
14. Частиною 1 статті 287 КАС України зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
15. Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку господарського судочинства визначається Розділом VI Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
16. Відповідно до статті 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
17. Згідно статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
18. Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
19. Частина друга вказаної статті передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Проаналізувавши вищезазначені норми права, а також доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, заявлено фактично вимогу про скасування постанови Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про арешт коштів боржника від 09 квітня 2020 року.
24. Підставою для звернення до суду із цим позовом стало те, що постановою державного виконавця арештовано рахунки, відкриті позивачем, а не боржником у виконавчому провадженні.
25. Також судами встановлено, що виконавче провадження ВП №61301341 відкрито на підставі наказу від 15 серпня 2019 року №905/2865/17, виданого Господарським судом Донецької області, яким стягнуто з Луганського національного аграрного університету (61000 м. Харків, вул. Алчевських, буд.44, ЄДРПОУ 00493669) в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету" (84100 м. Слов`янськ, Донецька область, вул. Свободи, буд.23, ЄДРПОУ 00727908) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 240240,00 грн. надлишково сплачені грошові кошти, 46472,27 грн. сплачені за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн. безпідставно отримані грошові кошти у 2017 року; проценти за користування безпідставно отриманими грошовим коштами у розмірі 4046,36 грн., інфляцію в сумі 12565,73 грн., судовий збір в сумі 7969,24 грн.
26. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», за правилами частини першої статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
27. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
28. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
29. З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
30. Також Верховний Суд наголошує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі №917/2267/14 вказано, що оскільки ГПК України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тобто визначено виняток, коли юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця, якщо виконавчий документ видав суд господарської юрисдикції.
30. З огляду на те, що даний позов стосується порушення прав особи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК України, а також враховуючи той факт, що позивач є стороною виконавчого провадження та беручи до уваги положення статті 287 КАС України, статті 338, статті 339 ГПК України, статті 74 Закону №1404-VIII, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
31. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення вимогам положень статті 242 КАС України відповідає.
32. Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. З огляду на наведене, касаційна скарга Луганського національного аграрного університету підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року - залишенню без змін.
Судові витрати
34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ
1. Касаційну скаргу Луганського національного аграрного університету - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
СуддіО.В. Калашнікова Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк