ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 200/5007/20-а
адміністративне провадження № К/9901/20729/21 №К/9901/15978/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року (головуючий суддя: Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г., Сіваченко І.В.) у справі №200/5007/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу, зустрічний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У червні 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з неї податковий борг в розмірі 236 065,67 грн, а саме: орендна плата з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) в сумі 236 065,67 грн.
17 липня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано зустрічний позов, у якому просив суд:
- скасувати в повному обсязі прийняті ГУ ДФС у Донецькій області податкове повідомлення-рішення N 8748110-1301 від 30.06.2017 податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 64212,73 грн; податкове повідомлення-рішення №76360-4710-0522 від 17.04.2018 податковий період 2018 рік, сума податкового зобов`язання 64212,73 грн; податкове повідомлення - рішення №1880633-4710 від 15.04.2019, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 64212,73 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 зустрічний адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області N 8748110-1301 від 30.06.2017, податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн; податкове повідомлення-рішення N 76360-4710-0522 від 17.04.2018 податковий період 2018 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн; податкове повідомлення - рішення N 1880633-4710-0522 від 15.04.2019, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн.
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 926 (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість гривень) 39 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.
Суд виходив з того, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Суд також звернув увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, як і жодних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати на підставі інформації стосовно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 1414170500:01:008:0021 у 2017, 2018 та 2019 роках, яка надана відділом Держземагенства.
Стосовно стягнення податкової заборгованості, суд зазначив, що враховуючи, що за результатом розгляду зустрічного позову, судом було визнано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області N 8748110- 1301 від 30.06.2017, N 76360-4710- 0522 від 17.04.2018, N 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 такими, що підлягає скасуванню, суд указав, що не вбачає підстав для стягнення податкового боргу на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень.
Щодо заявленої податковим органом до стягнення пені, суд зазначив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню визначається у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тобто суд приходить до висновку, що сума пені, яка підлягає сплаті платником податків, визначається у день погашення суми податкового боргу (частини податкового боргу).
Суд зазначив, що нарахована контролюючим органом сума пені може стати податковим боргом (непогашеною пенею, як вказано у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), за умови, що контролюючий орган визначив її у відповідному рішенні (як це передбачено статтею 55 Податкового кодексу України), встановив платнику податків строк для сплати суми пені, а платник податків, за умови неоскарження ним такого рішення, не сплатив суму пені у визначений строк.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року по справі N 200/5007/20-а задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року по справі N 200/5007/20-а скасовано.
У задоволенні зустрічного позову фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування в повному обсязі податкове повідомлення-рішення N 8748110-1301 від 30.06.2017 податковий період 2017 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн; податкове повідомлення-рішення N 76360-4710-0522 від 17.04.2018 податковий період 2018 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн; податкове повідомлення-рішення N 1880633-4710 від 15.04.2019, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 64 212,73 грн відмовлено.
У задоволені позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) в сумі 236 065,67 грн- відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідальною особою за нарахування позивачу сум орендної плати за землю є контролюючий орган. Суд указав, що до моменту внесення до договору оренди земельної ділянки відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень та визначенні розміру орендної плати у спірних правовідносинах, відповідач правомірно керувався положеннями статті 288 Податкового кодексу України та здійснив нарахування орендної плати у мінімальному розмірі - 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 236 065,67 грн суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даними інтегрованої картки платника податків не підтверджується наявність у відповідача податкового боргу згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Донецькій області N 8748110- 1301 від 30.06.2017, N 76360-4710-0522 від 17.04.2018, N 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 на загальну суму 192638,19 грн Інших доказів позивачем не надано. На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не було надано копії наведених податкових повідомлень рішень із зазначенням дати вручення, що унеможливлює встановити як факт визначення самого грошового зобов`язання, так і його граничний строк сплати.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявність у відповідача податкового боргу згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Донецькій області N 8748110-1301 від 30.06.2017, N 76360-4710- 0522 від 17.04.2018, N 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 на загальну суму 192638,19 грн та пені у розмірі 43 427,48 грн.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну податкову службу України та у своїй діяльності керується Податковим кодексом України.
Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Відповідач, фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з несплатою платником податків ФОП ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань, ДФС було сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 12.04.2019 N 57341-47 станом на 11.04.2019, яка направлена поштою на адресу боржника 15.04.2019 та поштове відправлення N 8412205133122 отримано відповідачем 18.04.2019.
Як убачається з наданого до суду Головним управлінням ДПС у Донецькій області розрахунку ціни позову, податковий борг у розмірі 236 065,67 грн складається з наступного:
- 18.09.2017, нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') N 8748110-1301 від 20.07.2017 терм. спл. 18.09.2017 за 2017 рік у розмірі 64 212,73 грн,
- 20.08.2018, нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') N 76360-4710- 0522 від 21.06.2018 терм. спл. 20.08.2018 за 2018 рік у розмірі 64 212,73 грн,
- 18.12.2019, нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) Податкове повідомлення-рішення (форма 'Ф') N 1880633- 4710-0522 від 19.10.2019 терм. спл. 18.12.2019 за 2019 рік у розмірі 64 212,73 грн,
- пеня у розмірі 43 427,48 грн.
Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало наступне.
16 лютого 2012 року між Слов`янською міською радою, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем укладено Договір оренди землі N 112-12.
Пунктом 1 Договору визначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення - землі комерційного використання (згідно з рішенням Слов`янської міської ради №28-XV-6 від 07.10.2011), яка знаходиться у АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка (1414100000:01:008:0021) загальною площею 0,2387 га, в тому числі 0,0590 га - капітальна двоповерхова забудова, 0,0006 га - тимчасова, 0,0042 га - під спорудами, 0,1411 га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0338 га - інші.
Відповідно до пункту 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 693 245,67 гривень (290,43 грн. за м-2).
Пунктом 8 Договору, передбачено, що Договір укладено на 10 (десять) років.
Пункт 9 Договору, визначає, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків грошової оцінки землі, що складає: Всього річна: 20 797,37 грн. (8,71 грн.за 1 м-2).
Згідно з пунктом 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 13 Договору, встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 36 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
На підставі Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 16 лютого 2012 року виконано передачу земельної ділянки загальною площею 0,2387 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 .
З розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 26.10.2011 убачається:
категорія земель - землі комерційного використання,
площа, гектарів - 0,2387
нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 24.10.2011 (гривень) - 693 245,67
ставка земельного податку, встановлена Законом України "Про плату за землю", відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1,
добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки - 1,58,
прийнятий для розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 3,
розмір земельного податку (річний), гривень - 6 932,46
розмір орендної плати (річна), гривень - 20 797,37.
Згідно з Витягом від 24.10.2011 №23/3173 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер - 1414170500:01:008:0021, власник земельної ділянки, землекористувач: громадянка ОСОБА_1 , місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 , площа земельної ділянки: 0,2387 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: 693 245 грн 67 коп.
Згідно з розрахунком грошових зобов`язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2017 рік, сума грошового зобов`язання складає 64 212,73 грн (2 140 424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).
30 червня 2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №8748110-1301, яке було направлено поштою на адресу боржника та поштове відправлення №8412206356826 отримано позивачем 20.07.2017.
Згідно з розрахунком грошових зобов`язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2018 рік, сума грошового зобов`язання складає 64 212,73 грн (2 140 424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)). 17.04.2018 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" N 76360-4710-0522, яке було направлено поштою на адресу боржника та поштове відправлення N 8412203002098 отримано позивачем 15.06.2018.
Згідно з розрахунком грошових зобов`язань з орендної плати за землю по ОСОБА_1 , інтегрована картка платника податків НОМЕР_1 за 2019 рік, сума грошового зобов`язання складає 64 212,73 грн (2 140 424,33 (нормативно грошова оцінка ділянки) x 3% (орендна ставка)).
15 квітня 2019 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" N 1880633-4710-0522, яке було направлено поштою на адресу боржника та поштове відправлення N 8412205408156 отримано позивачем.
До матеріалів справи, ОСОБА_1 надані копії квитанцій про сплату орендної плати за Договором оренди землі від 16.02.2012 N 112-12 на загальну суму 107 500,00, а саме:
- квитанція N 0.0.1360625605.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн, N 0.0.1360635522.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн, N 0.0.1360642877.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн, N 0.0.1360648655.1 від 21 травня 2019 року на суму 14000,00 грн, N 0.0.1360656433.1 від 21 травня 2019 року на суму 2000.0 грн, N 0.0.1593228305.1 від 23 січня 2020 року на суму 14900,00 грн, N 0.0.1593237154.1 від 23 січня 2020 року на суму 14900,00 грн, N 0.0.1593242731.1 від 23 січня 2020 року на суму 14900,00 грн, N 0.0.1593254108.1 від 23 січня 2020 року на суму 4800,00 грн.
Окрім того, у судовому засіданні 27 жовтня 2020 року повноважним представником відповідача надана квитанція про сплату орендної плати від 21.11.2016 N0.0.656342656.1 на суму 33 841,89 грн.
Згідно з листами міськрайонного управління у Слов`янському районі та м. Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.01.2019 та Держгеокадастру від 03.01.2020 N 6-28-0.22-38/2-20, коефіцієнт індексації нормативно-грошової оцінки земель становить:2012 рік-1,0, 2013 рік- 1,0, 2014 рік- 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік- 1,0.
Податковим органом була сформована податкова вимога від 12 квітня 2019 року N 57431-47 на суму 262 478,08 грн, яка була отримана особисто відповідачем 18.04.2019.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Скаржник зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №805/3967/16-а. Вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано практику Верховного Суду, яка сформована при вирішенні правовідносин 2015-2017 років, тоді як спірним періодом у справі є період 2017-2019 роки. Указує, що розмір орендної плати за землю не може бути меншим за розмір земельного податку. Оскільки рішенням Слов`янської міської ради ставка земельного податку визначена у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки, вважає, що нараховане податковим органом грошове зобов`язання визначено невірно.
Податковим органом до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність заявлених в ній вимог. Відповідач зауважує, що відомостями, наданими Слов`янською міською радою, підтверджено ставку орендної плати у розмірі 3%, що встановлена для земельної ділянки з кадастровим номером 1414170500:01:008:0021, власником якої є громадянка ОСОБА_1 . Указує, що така позиція цілком відповідає практиці Верховного Суду, наведеній у постанові від 29.08.2019 у справі №805/3967/16-а. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 24.05.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України -якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Контролюючий орган, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, також просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення грошових коштів у повному обсязі.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що з моменту скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових-повідомлень-рішень визначені в них податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Вважає, що Верховним Судом не складено правового висновку у вказаних правовідносинах.
ФОП ОСОБА_1 до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність заявлених в ній вимог. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 02.08.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
У відповідності до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже Податковим кодексом визначається обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону "Про оренду землі".
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII Податкового кодексу України.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
За приписами підпункту 288.4 статті 288 цього кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу), та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).
Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу (в редакції до 01.01.2018 р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
За приписами підпункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно з пунктом 288.5.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
У силу п. п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із пунктом 87.1 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, ФОП ОСОБА_1 посилається на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №805/3967/16-а.
У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №805/3967/16-а зазначено, що відповідальною особою за нарахування позивачу сум земельного податку, є контролюючий орган. При визначенні розміру орендної плати у спірних правовідносинах, відповідач повинен був керуватися положеннями статті 288 Податкового кодексу України та нарахування орендної плати здійснювати виходячи із розміру орендної плати, встановленої у договорі оренди, але при цьому річна сума платежу не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не більше ніж 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Суд зазначив, що з набранням чинності Податкового кодексу України (01 січня 2011 року) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Таким чином, до моменту внесення до договору оренди земельної ділянки відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказана правова позиція була урахована судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Також Суд зауважує, що внесення змін до Податкового кодексу України, зокрема, до пп. 288.5.1 ПК України, жодним чином не впливають на зміну правової позиції, викладеної у постанові від 29.08.2019 у справі №805/3967/16-а. Більш того, доводи касаційної скарги про те, що зазначена правова норма була застосована судами у попередніх редакції також не відповідають дійсності.
Як уже зазначалось судом, згідно з пунктом 288.5.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
З постанови суду апеляційної інстанції слідує, що спірними податковими повідомлення-рішеннями відповідачу було визначено суму грошових зобов`язань з орендної плати за землю за 2017-2019 роки у сумі 64 212,73 грн за рік, виходячи із розміру 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно відомостей ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у 2017-2019 роки становила 2 140 424,33 грн (2 140 424,33 грн х 3 % = 64 212,73 грн.).
Верховний Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу від певної правової позиції можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
За таких підстав, Суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не обґрунтувала необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Також Суд зазначає, що підставою для відкриття провадження у цій справі за скаргою ГУДПС слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник указував, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що з моменту скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових-повідомлень-рішень визначені в них податкові зобов`язання вважаються узгодженими.
Колегія суддів звертає увагу на те, що касаційна скарга не містить чіткого зазначення, щодо яких правових норм наразі відсутній висновок Верховного Суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості суд апеляційної інстанції урахував, що на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем було надано витяг з інтегрованої картки платника податків код бюджету 18010900, згідно з якою за відповідачем станом на 31.12.2019 обліковувалась сума недоїмки з орендної плати 258274,87 грн; станом на 30.09.2020 сума недоїмки становить 16 136,68 грн, 29.12.2020 нараховано податкове зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням N 928867-5533-0522 від 25.06.2020 в розмірі 64212,73 грн терміном сплати 29.12.2020, сума недоїмки - 80349,41 грн.
Утім, даними інтегрованої картки платника податків не підтверджується наявність у відповідача податкового боргу згідно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Донецькій області N 8748110-1301 від 30.06.2017, N 76360-4710- 0522 від 17.04.2018, N 1880633- 4710-0522 від 15.04.2019 на загальну суму 192638,19 грн.
Пеня у розмірі 43 427,48 грн була нарахована позивачем за несвоєчасну сплату відповідачем грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням (форма 'Ф') N 94763-1304 від 21.09.2016, податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') N 94762-1304 від 21.09.2016, податкового повідомлення-рішення (форма 'Ф') N 94764-1304 від 21.09.2016.
Оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано інших доказів наявності заборгованості, а також не було надано копії наведених податкових повідомлень рішень із зазначенням дати вручення, що унеможливило встановлення як факту визначення самого грошового зобов`язання, так і його граничного строку сплати, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Беручи до уваги наведене, Суд вважає доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, безпідставними та такими, що виключають необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права.
Верховний Суд зазначає, що фактично всі доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
З огляду на наведене, касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Донецькій області підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко