ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 200/5036/20-а
адміністративне провадження № К/9901/782/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ТРЕЙД» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 (суддя - Хохленков О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 (головуючий суддя - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі №200/5036/20-а.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРУС ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ПАРУС ТРЕЙД») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) від 12.05.2020 № 0000870402, № 0000880402, № 0000890402, № 0000900402 та № 0000910402.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 12.05.2020№ 0000870402, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 9467014,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 2366753,50 грн., від 12.05.2020 № 0000880402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 293224,00 грн., від 12.05.2020 № 0000890402, яким застосована штрафна санкція у розмірі 1242,00 грн.; від 12.05.2020 № 0000910402. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Донецькій області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняти у справі нове рішення, яким повністю відмовити в позові.
В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Донецькій області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 817/481/17, від 01.07.2019 у справі №819/2737/13, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15.
Також у касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними документами правомірність формування податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПАРУС ТРЕЙД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2020 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.04.2020 № 378/05-9-04-02/4313460, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
пункту 44.1 статті 44, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, пунктів 208.2, 208.3 статті 208 Податкового кодексу України, статей 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого виявлено
завищення бюджетного відшкодування за лютий 2020 року на 9467014,00 грн.;
завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду на 293224,00 грн.;
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до Державного бюджету на суму 173492,00 грн.
несвоєчасно подана податкова звітність з ПДВ за грудень 2019 року (04.02.2020) та за січень 2020 року (03.03.2020).
На підставі названого акту перевірки 12.05.2020 податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000900402 про застосування штрафних санкцій на суму 340,00 грн.;
№ 0000910402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 173492,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 43373,00 грн.;
№ 0000870402 яким зменшено бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9467014,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 2366753,50 грн.;
№ 0000890402 яким застосована штрафна санкція у розмірі 1242,00 грн.;
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з частиною першою статті 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 291 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:
а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;
б) внесення готівкових коштів у касу банку.
Згідно з частиною перша статті 297 Митного кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С.
Судами встановлено, ТОВ «ПАРУС ТРЕЙД» (Комітент) протягом 2019 року були укладені договори комісії для здійснення господарських операцій з імпорту товарів споживання, тканин, комплектів постільної білизни, виробів з пластмаси, запасних частин для автомобілів з наступними контрагентами - ТОВ «ТК МОРІС» (код ЄДРПОУ 43134600), з ТОВ «ТОРГОВИЙ КЛУБ АЛЬТА» ( код ЄДРПОУ 42662526), з ТОВ «ХАРТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 42320742), з ТОВ «ПРИЗМА ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 42549152), з ТОВ «ІНТЕР ФРІ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 43166894), з ТОВ «ДІСЕРІ» (код ЄДРПОУ 41325121) , з ТОВ «ГІЛЬДІЯ ПРО» (код ЄДРПОУ 43096487), з ТОВ «ТРЕЙД ПРОМ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42607989), з ТОВ «КАРРОР» (код ЄДРПОУ 42802916).
Також між ТОВ «ПАРУС ТРЕЙД» та ТОВ «АГРОБОНА» 22.01.2020 між сторонами укладено Договір поставки № 2201, відповідно до якого постачальник ТОВ «АГРОБОНА» зобов`язується постачати товар - телевізійну техніку, обладнання та аксесуари для систем прийому телебачення та мережеве обладнання.
Судами встановлено, що у всіх досліджених вантажних митних деклараціях є посилання на доповнення до графи 9, де вказується ТОВ «ПАРУС ТРЕЙД» як особа відповідальна за фінансове врегулювання.
Виконання зазначених договорів підтверджується вантажними митними деклараціями, актами приймання-передачі товарів, товарно-транспортним накладними, платіжними дорученнями звітами комісіонера, платіжними доручення про сплату ТОВ «ПАРУС ТРЕЙД» відповідних платежів за митне оформлення вантажних митних декларацій.
Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.
Обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими): у разі сплати коштів безпосередньо до Державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: списання коштів з рахунку платника податків у банку; внесення готівкових коштів у касу банку (частина перша статті 291 Митного кодексу України).
ГУ ДПС у Донецькій області, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Посилання податкового органу на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови в позові, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, рішення судів в частині задоволення позову є правильним и та підлягають залишенню без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.
У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.
До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.
Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про заміну відповідача правонаступником задовольнити.
Замінити відповідача на його правонаступника Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187).
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі №200/5036/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова