ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 200/6252/23
адміністративне провадження № К/990/9302/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/6252/23
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (головуючий суддя: Галатіна О.О.)
і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (головуючий суддя: Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.).
Установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - «ТУ ДСА в Донецькій області»), Державної судової адміністрації України (далі - «ДСА України»), у якому просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо ненарахування і невиплати помічнику судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці за жовтень 2023 року на підставі абзацу другого підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №928 від 25 серпня 2023 року (далі - «Постанова №928»), обчисленої в розмірі виходячи згідно з положеннями викладеними в пункті 2 цієї ж постанови;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належної надбавки за роботу з особливими умовами праці за жовтень 2023 року на підставі абзацу другого підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №928 від 25 серпня 2023 року, обчисленої в розмірі виходячи згідно з положеннями викладеними в пункті 2 цієї ж постанови.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до абзаців першого, другого підпункту 1 пункту 1 Постанови №928, яка набрала чинності 1 вересня 2023 року установлено, що на період воєнного стану працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету, які безпосередньо виконують обов`язки та завдання, виплачується щомісячна надбавка за роботу з особливими умовами праці за фактично відпрацьований час на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу.
ОСОБА_1 зазначив, що місто Дружківка, Краматорського району, Донецької області, де позивач безпосередньо виконує свої повноваження як помічник судді, включено до переліку територій можливих бойових дій згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22 грудня 2022 року №309 (зі змінами відповідно до наказу №224 від 17 серпня 2023 року).
Тож, позивач вважає, що має право на отримання щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці згідно з імперативними приписами абзаців першого, другого підпункту 1 пункту 1 Постанови №928.
З огляду на те, що така щомісячна надбавка ОСОБА_1 не виплачувалась, останній звернувся до ТУ ДСА в Донецькій області із зверненням, в якому просив повідомити про підстави ненарахування цієї щомісячної надбавки.
У відповідь на звернення позивача, ТУ ДСА в Донецькій області його повідомило про відсутність законних підстав для виконання вимог Постанови №928 стосовно позивача.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за для захисту свого порушеного права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №391 (далі - «Постанова №391») «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження: на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачеві виплачується посадовий оклад з урахуванням коефіцієнта 1,5, який визначено Постановою №391.
До того ж, суди попередніх інстанцій зауважили, що підпунктом 4 пункту 1 Постанови №391 встановлено, що працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються.
За таких умов, суди попередніх інстанцій констатували, що позивач за працю на території можливих бойових дій отримує відповідну надбавку на підставі положень Постанови №391, що унеможливлює дублювання такої соціальної гарантії ще і на підставі Постанови №928.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на указані рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зазначаючи, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо правозастосування статті 94 Кодексу законів про працю України (виплата роботодавцем працівникові за виконану ним роботу заробітної плати) в розрізі вимог абзаців першого, другого підпункту 1 пункту 1 Постанови №928, що стосується виплати щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці працівникам державних організацій на територіях можливих бойових дій для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, що пов`язано із дією правового режиму воєнного стану в Україні.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідачі своїх відзивів на касаційну скаргу не подали, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено відповідачам 19 березня 2024 року о 21:12 год.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 березня 2018 року працює на посаді помічника судді Дружківського міського суду Донецької області.
Листом від 2 жовтня 2023 року позивач звернувся до ТУ ДСА в Донецькій області, у якому просив повідомити на яких підставах йому не нараховується щомісячна надбавка за роботу з особливими умовами праці, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2023 року №928.
У відповідь на вказане звернення ТУ ДСА в Донецькій області листом від 30 жовтня 2023 року №03-1437 повідомило позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» №391 від 25 квітня 2023 року працівникам Дружківського міського суду Донецької області, які виконують свої повноваження безпосередньо на територіях можливих чи активних бойових дій, нараховуються та виплачуються посадові оклади з урахуванням коефіцієнта 1,5 відповідно до фактично відпрацьованого часу згідно наказів керівника апарату Дружківського міського суду Донецької області.
Відповідно пункту 4 Постанови №391 працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях можливих чи активних бойових дій та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються.
У зв`язку із викладеним, не має законної можливості виконувати Постанову Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2023 року №928.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ встановлено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Положення про помічника судді затверджене рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року №21, пунктом 1 якого визначено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 92 Закону України «Про державну службу», нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.
Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 15 цього Положення оплата праці помічника судді встановлюється відповідно до Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про оплату праці» і нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що регулюють умови оплати праці працівників патронатних служб, у тому числі в системі правосуддя.
У відповідності до вимог статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР структура заробітної плати становить:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Умови оплати праці працівників патронатних служб у державних органах затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Згідно із пунктами 3, 4 цієї постанови керівником Апарату Верховної Ради України, Керівником Офісу Президента України, Державним секретарем Кабінету Міністрів України, державним секретарем міністерства, керівником державного органу або заступником керівника, на якого покладено функції керівника апарату, керівником апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, за пропозицією посадової особи, при якій утворено патронатну службу, або голови депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного державного органу:
1) установлюються: конкретні розміри посадових окладів - відповідно до схем посадових окладів (у коефіцієнтах), визначених згідно з пунктом 2 цих Умов; надбавка за інтенсивність праці; надбавка за виконання особливо важливої роботи - до 100 відсотків посадового окладу.
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавка скасовується або її розмір зменшується;
2) здійснюється преміювання працівників патронатної служби відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах фонду преміювання відповідного державного органу.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників патронатних служб визначаються у положенні про преміювання, що діє у відповідному державному органі;
3) надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.
Працівникам патронатної служби виплачується: надбавка у відсотках до посадового окладу за вислугу років у державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків посадового окладу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження: на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, Дружківська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій, у зв`язку з чим оклади працівників апарату Дружківського міського суду, а в тому числі і оклад позивача, визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Підпунктом 4 пункту 1 Постанови №391 визначено, що працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються.
Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 25 серпня 2023 року №928 «Деякі питання оплати праці працівників підприємств, установ, закладів та організацій під час воєнного стану», пунктом 1 якої (в редакції, чинної у спірний період) визначено, що на період воєнного стану працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету, які безпосередньо виконують обов`язки та завдання, виплачується щомісячна надбавка за роботу з особливими умовами праці (далі - надбавка) за фактично відпрацьований час: на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу.
За приписами пункту 2 цієї постанови розмір надбавки визначається керівником відповідної установи, закладу та організації за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів у межах фонду оплати праці та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється надбавка, та розташування робочих місць таких працівників визначаються керівником відповідної установи, закладу та організації шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливих бойових дій).
Керівники установ, закладів та організацій несуть персональну відповідальність відповідно до закону за нецільове використання бюджетних коштів під час встановлення надбавок працівникам, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливих бойових дій), та забезпечують недопущення встановлення таких надбавок працівникам, які перебувають за межами відповідних територій.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Спірні правовідносини у цій справі склались щодо (не)правомірності невиплати ОСОБА_1 як працівникові патронатної служби щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці на підставі Постанови №928 за жовтень 2023 року.
Судами попередніх інстанцій у цій справі було встановлено, що ОСОБА_1 є помічником судді Дружківського міського суду Донецької області, тобто перебуває на посаді патронатної служби.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, Дружківська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій.
1 вересня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №928 від 25 серпня 2023 року «Деякі питання оплати праці працівників підприємств, установ, закладів та організацій під час воєнного стану».
Відповідно до пункту 1 Постанови №928 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану:
1) працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету, які безпосередньо виконують обов`язки та завдання, виплачується щомісячна надбавка за роботу з особливими умовами праці (далі - надбавка) за фактично відпрацьований час:
на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - перелік територій), для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, у граничному розмірі 50 відсотків посадового окладу;
на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, у граничному розмірі 100 відсотків посадового окладу.
Поруч із цим, пунктом 1 Постанови №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» від 25 квітня 2023 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було визначено:
1) на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 2;
на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Водночас, пункт 4 вказаної Постанови №391 застерігає, що працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються.
Як видно зі змісту указаних підзаконних актів вони претендують на одночасне регулювання однорідних, хоча і не подібних, правовідносин.
Варто звернути увагу, що Постановою №391 визначається право відповідних працівників на отримання посадового окладу із врахуванням коефіцієнту 1,5, а Постановою №928 визначено право на окремий вид виплати - надбавку за роботу з особливими умовами праці.
Проте, за своєю суттю ці виплати є однорідними, оскільки викликані однією і тією ж підставою - виконання праці на території з підвищеною загрозою у зв`язку із можливими чи дійсними бойовими діями; їхній граничний розмір є однаковим - 50 відсотків посадового окладу.
Тобто, очевидно, що Уряд, приймаючі обидві з указаних постанов мав намір врегулювати поліпшення матеріального забезпечення працівників як державних органів влади, так і працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету.
Між тим, варто звернути увагу, що пункт 5 Постанови №928 визначає, що дія цієї постанови не поширюється на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, та працівників інших державних органів.
В контексті зазначеного, цілком логічним вбачається прийняття Урядом окремих підзаконних актів щодо регулювання відповідних додаткових виплат стосовно працівників державних органів і працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету. У протилежному випадку, доцільним було б внесення змін до Постанови №928 щодо працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету, без прийняття окремої постанови КМУ.
Насамкінець, у підтвердження того, що Уряд розмежував дві з вказаних категорій працівників є застереження у пункті 4 Постанови №391, що працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та яким підвищуються розміри посадових окладів відповідно до підпункту 1 цього пункту, інші виплати за роботу з особливими умовами праці, визначені актами Кабінету Міністрів України, не встановлюються.
Указана норма є чинною та не була скасована прийняттям Постанови №928.
З огляду на те, що позивачеві нараховується та виплачується посадовий оклад із урахуванням коефіцієнту 1,5 відповідно до фактично відпрацьованого часу згідно наказів керівника апарату Дружківського міського суду Донецької області, право позивача на отримання підвищеного окладу з урахуванням особливих умов праці не може вважатись порушеним.
Тож, висновок судів попередніх інстанцій про те, що судовий орган, який є державним органом, не може вважатися установою, закладом та організацією, що фінансуються з державного бюджету в розумінні Постанови №928, на переконання Верховного Суду є цілковито прийнятним.
На основі викладеного, Верховний Суд формує правовий висновок, що положення Постанови №928, якою регулюються, зокрема, питання виплати надбавки за роботу з особливими умовами праці не поширюється на працівників судових органів, адже таке їхнє право врегульовано аналогічної за своєю суттю постановою КМУ №391.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність факту протиправної бездіяльності ТУ ДСА в Донецькій області щодо ненарахування і невиплати помічнику судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 щомісячної надбавки за роботу з особливими умовами праці за жовтень 2023 року на підставі абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Постанова №928.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №200/6252/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду