№ 200/6441/20-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року

м. Київ

справа №200/6441/20-а

адміністративне провадження № К/990/2710/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року (суддя Льговська Ю.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (судді: Гайдар А.В. (головуючий), Блохін А.А., Сіваченко І.В.) у справі № 200/6441/20-а за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання до вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - позивач, платник податків, товариство, ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз») звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 140 601 00)» в сумі 2 443 189,37 грн та зобов`язання відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці позивача за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 140 601 00)» шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 2 443 189,37 грн, визнання протиправними дій відповідача щодо розподілу сплачених грошових коштів в інтегрованій картці позивача за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 140 601 00)» в сумі 2 443 189,37 грн на оплату (зарахування на погашення (оплату)) пені та зобов`язання відповідача здійснити корегування в інтегрованій картці позивача за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 140 601 00)» шляхом розподілу, а саме: виключення (зменшення) зарахованих в рахунок оплати пені грошових коштів в сумі 2 443 189,37 грн та зарахування (збільшення) вказаних коштів в сумі 2 443 189,37 грн в рахунок оплати податкових зобов`язань, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 березня 2020 року № 0001255410 про застосування штрафних санкцій у розмірі 886 116,96 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані: протиправністю проведення камеральної перевірки, оскільки підпункт 75.1.1 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України в редакції, яка діє з 01 січня 2017 року, поширюється на відносини, строк сплати за якими припадає на дату після 01 січня 2017 року, а тому відповідач не мав права проводити камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, протиправністю проведення камеральної перевірки з підстав використання при перевірці, окрім документів податкової звітності, судових рішень та графіків, чим перевищив свої повноваження, неправомірністю нарахування штрафу та пені до платника податків при своєчасній сплаті розстроченого судовим рішенням податкового боргу, протиправністю нарахування пені за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого податкового зобов`язання за квітень 2016 року без врахування «правила 90 днів», встановленого підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, звільненням від відповідальності у вигляді штрафу та пені на підставі сертифіката Торгово-промислової палати України. Також позивач зазначає про протиправність проведення 25 лютого 2020 року перевірки своєчасності сплати суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану за квітень 2016 року, оскільки пропущено строк давності 1 095 днів, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19 березня 2020 року № 0001255410 про застосування штрафних санкцій у розмірі 886 116,96 грн. Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДПС щодо нарахування пені за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ( код платежу 140 601 00)» в сумі 180 370, 81 грн. Зобов`язано Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП: 44131658, місцезнаходження: вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, Харківська область, 61052) здійснити коригування в інтегрованій картці Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ: 03361075, місцезнаходження: вул. Південна, буд. 1, м. Краматорськ, Донецька область, 84313) за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 140 601 00)» шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 180 370, 81 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2016 року зі строком сплати 30 травня 2016 року включно з простроченням більш ніж на 30 календарних днів підтверджується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 805/1605/16-а про стягнення податкового боргу і витягом з інтегрованої картки платника за період з 12 листопада 2019 року по 6 грудня 2019 року. Із врахуванням правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 805/4622/16-а, суди зазначили, що рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, тоді як постановлення такого рішення не змінює статус податкового боргу, яким є несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення, яке, у свою чергу, триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Відтак передумовою нарахування штрафу є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки. Крім того, судами встановлено та зазначено, що граничний строк проведення камеральної перевірки та застосування штрафів припадає на 31 травня 2019 року, що свідчить про проведення позивачем камеральної перевірки 25 лютого 2020 року та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій від 19 березня 2020 року поза межами 1095-денного строку. Щодо доводів позивача щодо неможливості проведення вірного розрахунку «вручну» суди зазначили, що позивач під час судового засідання від звірки відмовився, а відображені в розрахунку суми відповідають даним інтегрованої картки та сумам, які визначені безпосередньо позивачем у позові, а строки давності, визначені статтею 102 ПК України, на ці вимоги не поширюються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 лютого 2020 року Офісом великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт № 136/28-10-54-10-06/03361075 від 25 лютого 2020 року.

У вказаному акті перевірки зазначено, що за відомостями податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» самостійно визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9 097 782,00 грн зі строком сплати 30 травня 2016 року включно; станом на 30 травня 2016 року на інтегрованій картці числилася заборгованість у розмірі 15 601 273, 35 грн; 30 травня 2016 року поступили кошти за платіжними дорученнями на суми 1 000 000 грн та 11 520, 48 грн, які зараховано до сплати заборгованості з податку на додану; станом на 30 травня 2016 року на інтегрованій картці виникає заборгованість у розмірі 23 687 534, 87 грн (15 601 273, 35 грн + 9 097 782 грн - 1 000 000 грн - 11 520,48 грн); суму заборгованості викладено судом з урахуванням математичної описки, допущеної в акті перевірки, та письмових пояснень відповідача від 15 березня 2021 року; 31 травня 2016 року поступили кошти за платіжними дорученнями на суми 1 500 000 грн та 21 183, 26 грн, які зараховано до сплати заборгованості з податку на додану; станом на 31 травня 2016 року на інтегрованій картці виникає заборгованість у розмірі 22 166 351, 61 грн (23 687 534, 87 грн - 1 500 000 грн - 21 183, 26 грн); суму заборгованості викладено судом з урахуванням математичної описки, допущеної в акті перевірки, та письмових пояснень відповідача від 15 березня 2021 року; постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 805/1605/16-а стягнуто заборгованість у розмірі 22 166 351, 61 грн з податку на додану вартість; ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року у справі № 805/1605/16-а (у редакції ухвали про виправлення описки від 18 вересня 2017 року) розстрочено виконання постанови суду про стягнення 22 166 351, 61 грн з податку на додану вартість строком на 60 місяців шляхом погашення боргу за узгодженим сторонами графіком: у період з серпня 2016 року по червень 2021 року - 369 439, 19 грн щомісячно, у липня 2021 року - 369 439, 40 грн; 29 серпня 2016 року в інтегрованій картці відображено зменшення боргу на суму 22 166 351, 61 грн; податковий борг за податковою декларацією з податку на додану за квітень 2016 року обліковувався в інтегрованій картці за період з 31 травня 2016 року по 29 серпня 2016 року (91 день); станом на 12 листопада 2019 року переплата становить 215 644, 22 грн; 12 листопада 2019 року сторонами вносяться зміни до графіку розстроченого боргу, за яким 12 листопада 2019 року товариство повинно сплатити 1 107 646, 17 грн основного платежу та 671, 40 грн пені; 12 листопада 2019 року поступили кошти за платіжними дорученнями на суми 1 108 317, 57 грн; 12 листопада 2019 року сума боргу у розмірі 1 107 646, 17 грн основного платежу була погашена за рахунок переплати та коштів за платіжним дорученням на 215 644, 22 грн та 892 001, 91 грн відповідно; сплата пені відбулась 20 та 26 листопада 2019 року шляхом зарахування від`ємного значення у зменшення боргу за декларацією та платіжним дорученням; податковий борг за податковою декларацією з податку на додану за квітень 2016 року сплачено з простроченням на 1 261 день; станом на 06 грудня 2019 року переплата становить 4, 54 грн; 06 грудня 2019 року сторонами вносяться зміни до графіку розстроченого боргу, за яким 06 грудня 2019 року товариство повинно сплатити 3 322 938, 17 грн основного платежу та 2 014, 40 грн пені; 06 грудня 2019 року поступили кошти за платіжними дорученнями на загальну суму 3 324 951 грн; 06 грудня 2019 року сума боргу у розмірі 3 322 938, 17 грн основного платежу та 2 014, 40 грн пені були погашені за рахунок коштів за платіжними дорученнями; податковий борг за податковою декларацією з податку на додану за квітень 2016 року сплачено з простроченням на 1 285 днів.

За цих обставин актом перевірки встановлено несвоєчасну сплату 12 листопада та 6 грудня 2019 року узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4 430 584,68 грн (1 107 646, 17 грн + 3 322 938, 17 грн) за податковою декларацією з податку на додану за квітень 2016 року та порушення у зв`язку з цим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року № 0001255410 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 886 116,96 грн, що становить 20% від погашеної суми боргу, на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Вказане податкове повідомлення-рішення за результатами оскарження в адміністративному порядку рішенням Державної податкової служби України від 26 травня 2020 року залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2016 року зі строком сплати 30 травня 2016 року включно з простроченням більш ніж на 30 календарних днів підтверджується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року у справі № 805/1605/16-а про стягнення податкового боргу і витягом з інтегрованої картки платника за період з 12 листопада 2019 року по 06 грудня 2019 року. Відтак, передумовою нарахування штрафу є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що контролюючим органом пеня нарахована без врахування правила 90 календарних днів, передбаченого підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України, а саме з 31 травня 2016 року, у зв`язку з чим таке нарахування є протиправним та підлягає вилученню із індивідуальної картки платника в частині нарахування пені за період з 31 травня 2016 року по 28 серпня 2016 року. На вимогу суду відповідачем надано розрахунок пені з урахуванням правила 90 календарних днів, обчислений з 29 серпня 2016 року. За відомостями цього розрахунку розмір нарахованої пені до перерахунку (лівий стовпчик) становив 2 443 189,35 грн (602 330,67 грн + 1 840 858,68 грн). Позивачем визначено розмір пені 2 443 189,37 грн. Різницю в 2 копійки судом було віднесено на користь позивача, оскільки вона відповідає даним інтегрованої карточки, правильною є сума в розмірі 2 443 189,37 грн. Розмір нарахованої пені після перерахунку (правий стовпчик) становить 2 262 818,56 грн (557 237,97 грн + 1 705 580,59 грн). Різниця між 2 443 189,37 грн та 2 262 818,56 грн становить 180 370,81 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного законодавства, а також зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано положення статей 126 та 129 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог та просить залишити скаргу без задоволення.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.39, 14.1.156, 14.1.162, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

10.2. Пункт 76.3 статті 76.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

10.3. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

10.4. Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129.

Пеня нараховується: 129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

10.5. Підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129.

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

13. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи (частково) позовні вимоги, виходили з того, що контролюючим органом було порушено порядок проведення перевірки, зокрема, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача поза межами встановленого чинним податковим законодавством строку. Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що оскільки граничний строк сплати грошових зобов`язань за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2016 року закінчився 31 травня 2016 року, то граничний строк проведення камеральної перевірки та застосування штрафів припадає на 31 травня 2019 року, що свідчить про проведення позивачем камеральної перевірки 25 лютого 2020 року та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій від 19 березня 2020 року поза межами 1095-денного строку.

Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання. З останньої обчислюється тривалість прострочення, яка не повинна перевищувати 1095 днів до накладення штрафу. Таким чином, виходячи з аналізу вказаних положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, юридичним фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення. Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що порушений платником податку строк сплати податкового зобов`язання перевищив 30-денний строк, з дня виникнення узгодженого грошового зобов`язання. При цьому, строк давності (у 1095 днів) не минув з дати погашення податкового боргу платником податку до прийняття контролюючим органом рішення про накладення штрафу.

Приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, камеральну перевірку та нарахування штрафу контролюючим органом проведено в межах 1095 - денного строку з дати погашення податкового боргу, тобто з дотриманням норм Податкового кодексу України. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо нарахування податковим органом штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення без дотримання строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме поза межами 1095 - денного строку як граничної тривалості проведення перевірки, не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства та фактичних обставинах справи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 640/1091/19.

14. Щодо доводів контролюючого органу про безпідставність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ( код платежу 140 601 00)» в сумі 180 370,81 грн та зобов`язання ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків здійснити коригування в інтегрованій картці ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 140 601 00)» шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 180 370, 81 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 129.3.1. пункту 129.3. статті 129 Податкового кодексу України).

Таким чином, у разі якщо пеня нараховується на погашену суму заборгованості, що виникла в результаті самостійно нарахованого платником податків узгодженого грошового зобов`язання, то відповідно контролюючий орган у будь-якому випадку позбавлений права нараховувати таку пеню до спливу 90 - денного строку з дня наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 805/4622/16-а.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом пеня нарахована без врахування правила 90 календарних днів, передбаченого підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України, а саме з 31 травня 2016 року, а тому таке нарахування є протиправним та підлягає вилученню із індивідуальної картки платника в частині нарахування пені за період з 31 травня 2016 року по 28 серпня 2016 року. На вимогу суду першої інстанції відповідачем було надано розрахунок пені з урахуванням правила 90 календарних днів, обчислений з 29 серпня 2016 року. Розмір нарахованої пені після перерахунку становить - 2 262 818,56 грн. Різниця між 2 443 189,37 грн та 2 262 818,56 грн становить 180 370,81 грн. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що пеня в розмірі 180 370,81 грн підлягає вилученню із індивідуальної картки платника, а пеня в розмірі 2 262 818, 56 грн нарахована контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

16. Згідно з частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19 березня 2020 року № 0001255410 про застосування штрафних санкцій у розмірі 886 116,96 грн, а тому касаційна скарга Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 у справі № 200/6441/20-а в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19 березня 2020 року № 0001255410 про застосування штрафних санкцій у розмірі 886 116,96 грн - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 у справі № 200/6441/20-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду