ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9979/19-а
адміністративне провадження № К/9901/11968/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/9979/19-а
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,,
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2019 (головуючої судді Буряк І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 200/9979/19 (колегія суддів у складі головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Казначеєвої Е.Г., Компанієць І.Д.,)
І. СУТЬ СПОРУ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, в якому просила про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення по суті розгляду заяв «Про тарифи на ритуальні послуги» від 26.10.2017, від 26.01.2018 та від 27.06.2019, які отримані відповідно 30.10.2017, 06.02.2018 та 27.06.2019;
- зобов`язання відповідача на першому черговому засіданні виконкому Маріупольської міської ради, яке відбудеться після вступу в законну силу рішення суду прийняти рішення за результатами розгляду її заяви з додатками, складеної на 19 арк. за вих. № б/н від 01.03.2019, що направлена відповідачу 27.06.2019, у якій висловлено прохання затвердити тарифи на ритуальні послуги, передбачені необхідним переліком окремих видів ритуальних послуг та до якої долучений висновок судового експерта за № 08/03-19, яку відповідач отримав 05.07.2019.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є фізичною особою-підприємцем здійснює такий вид економічної діяльності, як організація поховань і надання суміжних послуг, а відповідач, який наділений повноваженнями укладати договори про надання ритуальних послуг із суб`єктами господарювання та затверджувати тарифи на ритуальні послуги протиправно не здійснює розгляд заяв про їх затвердження.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької ради за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за вих. № б/н від 01.03.2019, що направлена відповідачу 27.06.2019 та до якої долучений висновок судового експерта за № 08/03-19.
Зобов`язано Виконавчий комітет Маріупольської міської ради на першому черговому засіданні, яке відбудеться після вступу в законну силу рішення суду прийняти рішення за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з додатками, що направлена відповідачу 27.06.2019 та до якої долучений висновок судового експерта за № 08/03-19.
4. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 по справі №200/9979/19-а повністю і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
5. Крім того, скаржником подано заяву про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 200/9979/19-а.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 дану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду у складі: Яковенко М.М. - головуючий суддя, судді: Дашутін І.В., Шишов О.О.
7. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 200/9979/19.
Відмовлено в задоволенні заяви Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020.
8. В подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 на підставі Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.10.2020 № 1885/0/78-20 визначено новий склад суду для касаційного розгляду справи № 200/9979/19 (касаційне провадження № К/9901/11968/20): Калашнікова О.В. - головуючий суддя, судді: Губська О.А., Білак М.В.
9. Позивачка відзиву на касаційну скаргу не надавала.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Код КВЕД 96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний), згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11. Рішенням від 22.03.2005 Маріупольська міська рада делегувала функції і повноваження ритуальної служби щодо укладення договорів про надання ритуальних послуг КП «Комбінат комунальних підприємств».
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1451/15 позов ФОП ОСОБА_1 до КП «Комбінат комунальних підприємств» задоволено. Визнано укладеним договір про надання ритуальних послуг між ФОП ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств».
12. Позивачка 23.08.2016 звернулася із заявою до відповідача «Про тарифи на ритуальні послуги», де просила затвердити тарифи на ритуальні послуги, передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, які надаються та запропонувала перелік тарифів для затвердження, згідно наведеного у заяві переліку. У додатках рахується розрахунок до тарифів.
Позивачка 26.10.2017 звернулася до відповідача із заявою № 7 (повторно), у якій просила затвердити тарифи на ритуальні послуги, передбачені мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, які надаються ФОП ОСОБА_1 . Про результати розгляду просила повідомити письмово, надати копію відповідного рішення.
13. Листом Департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури ММР від 03.11.2017 № 34.8.2 - 6367-34.1 позивачку у відповідь на лист від 26.10.2017 № 7, повідомлено, що після отримання повного пакету документів, у тому числі: обґрунтовані розрахунки тарифу на послуги за статтями витрат; вихідні дані щодо обсягу послуг; дані щодо фактичних витрат за попередній рік за статтями витрат на підставі бухгалтерського обліку (за наявності); документальне підтвердження цін і вартості на енергоносії, паливно-мастильні матеріали та інші необхідні матеріали тощо; інші документи, які підтверджують елементи розрахунків; перевірки розрахунку вартості тарифів на їх відповідність вимогам чинного законодавства … виконавчий комітет ММР готує проект рішення щодо встановлення тарифів на ритуальні послуги та оприлюднює його відповідно вимог чинного законодавства.
14. Позивачка 26.01.2018 звернулася із заявою № б/н «Про тарифи на ритуальні послуги» до виконкому ММР, де просила затвердити тарифи на ритуальні послуги, передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, які надаються та запропонувала перелік тарифів для затвердження, згідно наведеного у заяві переліку.
Листом департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури ММР від 12.03.2018 № 34.8.2-3404-34.8.1 позивачку повідомлено, що лист від 26.01.2018 № б/н розглянуто та за результатами розгляду повідомлено про виявлені недоліки. Зазначено, що подальший розгляд питання щодо затвердження вартості цін (тарифів) на ритуальні послуги, які визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, виконавчим комітетом ММР можливий після надання відкорегованих розрахунків та економічних обґрунтувань до них. Звернено увагу, що після надання ФОП ОСОБА_1 до департаменту відкорегованих, економічно обґрунтованих розрахунків вартості послуг, буде підготовлений та опублікований відповідний проект рішення виконкому.
15. Заява ФОП ОСОБА_1 від 01.03.2019 «Про затвердження тарифів» до виконкому ММР, подана в-третє, дата підписання 27.06.2019, за змістом якої висловлено прохання затвердити тарифи на ритуальні послуги, передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, які нею надаються, запропоновано перелік тарифів. У додатку рахуються загальновиробничі витрати, розраховані відповідно планового об`єму послуг у 2018 році; технологічні карти виконання робіт; кошторис. Додано висновок судового експерта від 24.06.2019 № 08/03-19 за результатами проведення судової економічної експертизи, де зазначено про обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства України тарифів, що надані позивачкою.
16. Листом департаменту розвитку житлово-комунальної інфраструктури ММР від 02.08.2019 № 34.8.2-18295-34.8.1, яким надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 27.06.2019, де зазначено, що у розрахунку вартості ритуальних послуг, які надані на розгляд виявлені деякі недоліки, а саме не надано обґрунтування норм робочого часу на 2019 рік, розрахунок загальновиробничих витрат, розрахунок загальновиробничих витрат для кожного виду послуги здійснюється окремо, відсутні обґрунтування та розрахунок адміністративних витрат та витрат на збут, відсутні обґрунтування розрахунку витрат щодо ряду послуг з копання могили та організації відправлення труни з тілом чи урни за межі України, виконання одноразового прибирання біля могили вже входить до складу інших робіт тощо.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що мотиви відмови у розгляді по суті заяви позивачки від 01.03.2019, викладені відповідачем (його структурним департаментом), є необ`єктивними, а посилання на відповідні положення законодавства не у повній мірі обґрунтованими.
Відповідач діяв у неправомірний спосіб, і така неправомірність полягає не у тому, що суб`єкту господарювання запропоновано доопрацювати подані на затвердження тарифи, а у тому, що виявлені недоліки та спосіб їх усунення законодавством прямо не передбачений.
18. Суди першої та апеляційної інстанції констатували протиправність дій відповідача при розгляді заяви позивачки від 01.03.2019 про затвердження тарифів.
Судами попередніх інстанцій враховано, що попередні заяви позивачки є аналогічними за змістом із заявою від 01.03.2019, судами надано правову оцінку заяві від 01.03.2019 та результатам її розгляду із врахуванням попередніх взаємовідносин сторін.
19. Крім того, суди дійшли до висновку, що дії відповідача в частині безпідставного відтермінування розгляду заяви позивачки порушили право на відповідну господарську діяльність, яка ґрунтується на законі та рішенні Господарського суду Донецької області у справі № 905/1451/15.
20. У касаційній скарзі касатор обґрунтовує відсутність підстав для задоволення позову, оскільки з підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вбачається можливий спосіб захисту прав позивача - зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Водночас позивачем не виконано усіх визначених законодавством умов, необхідних для затвердження йому тарифів на ритуальні послуги.
21. Касатор вказує, що законодавством, що регулює правовідносини у сфері надання ритуальних послуг, прямо не передбачений обов`язок/повноваження щодо прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про відмову в встановленні тарифів на ритуальні послуги суб`єкту звернення (за наявності підстав) - у кожному випадку звернення.
22. Відповідач також наполягає на тому, що позивачкою подані документи з порушенням вимог Єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, що затверджена Наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 19.11.2003 № 194.
23. На думку касатора, суди першої та апеляційної інстанцій у рішеннях, що оскаржуються, посилаються на позицію Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, - стосовно правовідносин, яким прямо передбачені повноваження органу місцевого самоврядування щодо прийняття за результатами розгляду звернень як позитивного рішення (про затвердження, надання дозволу), так і рішення про відмову у такому, а у спірних правовідносинах не передбачено повноважень відповідача приймати рішення про відмову у затвердженні тарифів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
26. Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-ІV надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
27. Наказом Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 № 1111/9710, затверджено необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг. Крім цього, Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 19.11.2003 № 194 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 № 338/8937, затверджено Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності.
28. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що згідно пунктів 1.1.-1.3. Єдиної методики, ця методика визначає механізм формування вартості та економічно обґрунтованих тарифів (цін) на ритуальні послуги, предмети ритуальної належності для суб`єктів господарювання різних форм власності. Основною метою Єдиної методики є визначення механізму розрахунку вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів послуг, а також процедури реалізації предметів ритуальної належності. Єдина методика поширюється на суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері надання ритуальних послуг незалежно від форми власності.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачкою в додатках до заяви від 01.03.2019 адресованій відповідачу, надано перелік ритуальних послуг із визначенням їх тарифів, що відповідає переліку наведеному у наказі Державного комітету України з питань Житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193. При цьому, суб`єкт господарювання, формуючи тариф на певну ритуальну послугу, має його розрахувати, виходячи із обов`язкових складових, визначених даною Методикою, проте їх розмір може визначатися таким самостійно.
30. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачкою подані документи з порушенням вимог Єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, що затверджена Наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 19.11.2003 № 194.
31. Стосовно доводів касаційної скарги в цій частині колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
32. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем надано відповідь від 02.08.2019 № 34.8.2-18295-34.8.1 на заяву відповідача від 01.03.2019 у якій перелічено виявлені недоліки у розрахунках вартості ритуальних послуг, проте судами встановлено необґрунтованість посилання відповідача на ненадання позивачем первинних документів в обґрунтування розміру тарифів, відсутність обґрунтувань економічних показників та відсутність в додатках окремих первинних документів, які не могли бути створені, оскільки діяльності у сфері поховання у попередні періоди позивачка не здійснювала.
Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що позивачем не виконано усіх визначених законодавством умов, необхідних для затвердження йому тарифів на ритуальні послуги колегія суддів вважає необґрунтованими.
33. Крім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах підлягає врахуванню те, що попередні заяви позивачки у 2017 та 2018 роках є аналогічними за змістом із заявою від 01.03.2019, а тому правову оцінку заяві від 01.03.2019 та результатам її розгляду слід надавати із врахуванням попередніх взаємовідносин сторін, зокрема, з огляду на те, що позивачка здійснює господарську діяльність та Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2016 у справі № 905/1451/15 визнано укладеним договір про надання ритуальних послуг між ФОП ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств». При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2017 та 2018 роках відповідачем не погоджено заяв позивача про встановлення тарифів.
34. Стосовно доводів касатора про те, що законодавством, що регулює правовідносини у сфері надання ритуальних послуг, прямо не передбачений обов`язок/повноваження щодо прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про відмову в встановленні тарифів на ритуальні послуги суб`єкту звернення (за наявності підстав) - у кожному випадку звернення колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
35. Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
36. Згідно пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
37. Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
38. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
39. Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
40. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачкою та комунальним підприємством, створеним відповідачем на час виникнення спірних правовідносин існували договірні зобов`язання, а затвердження позивачці тарифів на ритуальні послуги є механізмом реалізації договору позивачкою.
41. Оскільки відповідачем не надано доказів правомірності своєї бездіяльності щодо незатвердження тарифів позивачці, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що безпідставні та протиправні дії з відтермінування суб`єктом владних повноважень прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивачки про затвердження тарифів або відмову у такому, є прихованою формою відмови розглядати такий документ по суті та прямо суперечить принципу правової визначеності.
42. Верховний Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
43. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008).
44. У силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
45. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
46. Щодо доводів касатора, що з аналізу підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вбачається єдиний можливий спосіб захисту прав позивача - зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом колегія суддів зазначає, що обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача виправданим з огляду на наступне.
47. Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
48. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
49. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
50. Повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо встановлення тарифу за своєю правовою природою є дискреційними. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 у справі №826/13735/18.
51. Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
52. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
53. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
54. Аналізуючи встановлені судами фактичні обставини справи, беручи до уваги те, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача з заявами щодо затвердження тарифів на ритуальні послуги, встановлену бездіяльність відповідача з цього приводу, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ефективним засобом юридичного захисту прав позивачки у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача на першому черговому засіданні виконкому Маріупольської міської ради, яке відбудеться після вступу в законну силу рішення суду прийняти рішення за результатами розгляду її заяви з додатками, складеної на 19 арк. за вих. № б/н від 01.03.2019.
55. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів.
56. Зважаючи на вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
57. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
59. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
60. Керуючись статтями 341 344 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.11.2019, та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 по справі №200/9979/19-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська