Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 201/10517/16-ц
провадження № 61-11059св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 09 квітня 2019 року.
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява ПАТ «Банк Кредит Дніпро» мотивована тим, що 18 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредитної лінії № 181105/1-USD у розмірі 195 000,00 дол. США, а у червні 2006 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшено ліміт кредитування до 350 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 181105/1- USD-ІП, предметом якого є нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , приміщення 36 поз. 3-7, загальною площею 144,2 кв. м у м. Дніпрі, яке належало іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2005 року.
У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору банк звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 950 392,09 грн. Позичальник рішення суду не виконав та заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною.
Станом на 17 червня 2016 року розмір кредитної заборгованості складає 1 637 547,80 дол. США.
У подальшому ОСОБА_2 здійснив перепланування предмета іпотеки шляхом будівництва антресольного поверху, внаслідок чого загальна площа предмета іпотеки збільшилась до 232,6 кв. м та йому було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 .
03 грудня 2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за умовами якої ОСОБА_3 набула право власності на спірне нежиле приміщення № 40.
12 січня 2011 року ОСОБА_3 здійснила відчуження спірного нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
Таким чином, ОСОБА_2 здійснив перепланування предмета іпотеки, що призвело до незаконного відчуження приміщення № 40, власником якого на даний час є ОСОБА_1 , який набув статус іпотекодавця і має всі права та несе усі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» просило суд з метою часткового, у сумі 5 172 932,00 грн, погашення заборгованості за кредитним договором № 181105/1-USD, яка становить 1 637 547,80 дол. США, а саме заборгованість за кредитом - 350 000,00 дол. США; заборгованість за відсотками - 782 885,49 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 164 345,00 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 340 317,31 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09 червня 2006 року № 181105/1-USD, а саме на нежитлове приміщення № 40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м, що знаходиться у житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі на АДРЕСА_1 , шляхом продажу майна з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження із встановленням початкової ціни реалізації предмета іпотеки у розмірі 5 172 932 грн без ПДВ та покласти на відповідачів судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення № 40, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м, що знаходиться у житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання кредитної лінії від 18 листопада 2005 року № 181105/1-USD в сумі 1 637 547,80 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 350 000,00 дол. США, що еквівалентно 9 106 635,30 грн; заборгованість за відсотками 782 885,49 дол. США, що еквівалентно 20 369 864,68 грн; пеня за несплаченим кредитом 164 345 дол. США, що еквівалентно 4 276 085,65 грн; пеня за несплаченими відсотками 340 317,31 дол. США, що еквівалентно 8 854 701,79 грн, шляхом продажу такого майна з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження із встановленням початкової ціни реалізації предмета іпотеки у розмірі 5 172 932,00 грн без ПДВ.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що проведення реконструкції та зміна поштової адреси об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки, призвели до зміни уже існуючого об`єкта, а не створення нового. ПАТ «Банк Кредит Дніпро» як іпотекодержатель спірного нерухомого майна згоди на відчуження спірного майна не надавав. Відчуження спірного нежитлового приміщення відбулося без участі позивача, чим порушені права та охоронювані законом інтереси банку як іпотекодержателя спірного майна. У разі невиконання боржником зобов`язання кредитор має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки та переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи, навіть у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна, а тому ОСОБА_1 як особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набув статус іпотекодавця та несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані позивачем суду письмові докази не дають підстав для висновку, що передане в іпотеку нерухоме майно на АДРЕСА_1 у житловому будинку літ А-12 на першому поверсі, приміщення № 36, позиція 3-7, загальною площею 144,2 кв. м, у зв`язку з проведеним переплануванням, добудовою та присвоєнням нової поштової адреси є нежитловим приміщенням № 40 у житловому будинку літ А-12 на першому поверсі, позиція 1-9, загальною площею 232,6 кв. м, ґанки з козирками А7, А8, що розташоване на АДРЕСА_1 . Також не надано доказів на підтвердження факту здійснення перепланування.
Висновок місцевого суду, що проведення реконструкції та зміна поштової адреси об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки за вказаним вище договором, призвели до зміни уже існуючого об`єкта, а не створення нового, ґрунтується на припущеннях.
Суду не надано доказів, що внесений в Реєстр прав власності на нерухоме майно запис щодо права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Перспектива» (далі - ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива») не стосується нерухомого майна, яке передано в іпотеку позивачу, а місцевим судом безпідставно не вирішено питання щодо залучення до участі у справі нового власника переданого в іпотеку позивачу нерухомого майна (його частини). Позивачем також не надано доказів щодо неправомірності внесення зазначеного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Також апеляційний суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) від 28 березня 2018 року та прийнявши до уваги рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 2-1838/10 за позовом ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, не погодився із заявленим позивачем розміром кредитної заборгованості.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що підстави для нарахування пені за тілом кредиту за період з 17 червня 2015 року по 16 червня 2016 року відсутні у зв`язку з порушенням, без поважних причин, строку позовної давності, як за основним зобов`язанням, так і щодо стягнення пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 здійснив перепланування предмета іпотеки шляхом штучного збільшення його площі та змінив адресу предмета іпотеки, що призвело до незаконного відчуження приміщення № 40 (№ 36). Матеріали справи не містять жодної заяви відповідачів про застосування строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дослідив пункт 9.1 кредитного договору, в якому передбачено строк дії договору у частині невиконання зобов`язань позичальника - до повного та належного їх виконання. Отже, до моменту фактичного виконання зобов`язання не припинилися, а продовжують діяти, у тому числі і щодо сплати відсотків за їх користування.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 липня 2019 року поновлено ПАТ «Банк Кредит Дніпро» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
10 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 18 листопада 2005 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредитної лінії № 181105/1-USD на споживчі цілі в сумі 195 000,00 дол. США зі сплатою 15 % річних на строк до 17 листопада 2006 року (т. 1 а. с. 174, 175).
09 червня 2006 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, якою збільшено ліміт кредитування до 350 000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних (т. 1 а. с. 177).
Додатковими угодами до договору про надання кредитної лінії № 181105/1-USD від 18 листопада 2005 року № 2 від 16 листопада 2006 року, № 3 від 10 липня 2008 року, № 4 від 31 жовтня 2008 року, № 5 від 14 листопада 2008 року, що укладались між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 , погоджувались зміни до основного договору щодо нарахування та сплати відсотків, строку остаточного погашення кредиту до 28 листопада 2008 року, погодження нового графіку зниження ліміту (т. 1 а. с. 179 - 184).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 181105/1-USD, між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 09 червня 2006 року було укладено договір іпотеки № 181105/1-USD-ІП, предметом якого є нежитлове приміщення № 36, у житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі частина приміщення № 36, поз 3-7, загальною площею 144,2 кв. м на АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В. М. (т. 1 а. с. 12, 13).
За змістом пункту 1.3 договору іпотеки № 181105/1-USD-ІП предмет іпотеки належав іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельником О. І. та зареєстрованого у реєстрі за № 2302. Заставна вартість предмета іпотеки становить 2 525 000,00 грн (пункт 1.5 договору іпотеки). У пункті 6.3 договору іпотеки від 09 червня 2006 року № 181105/1-USD-ІП визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється представником іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або в порядку позасудового врегулювання на підставі розділу 7 цього договору.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року у цивільній справі № 2-1838/10 за позовом ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» було стягнуто, зокрема, заборгованість за кредитним договором від 18 листопада 2005 року № 181105/1-USD у розмірі 3 950 392,09 грн; рішення набрало законної сили 30 листопада 2010 року (т. 1 а. с. 14 - 16).
У справі № 2-1838/10 було встановлено, що внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору заборгованість станом на 17 липня 2009 року становить 3 950 392,09 грн, у тому числі: сума боргу за кредитом 350 000,00 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків у сумі 65 256,21 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 395 581,28 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 34 979,42 грн, сума інфляційної заборгованості за користування кредитом - 277 772,04 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 50 033,06 грн, сума інфляційної заборгованості за несплачені відсотки - 18 623,83 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків - 4 472,12 грн.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Левлекс» від 30 жовтня 2008 року у справі № 12-103/08 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задоволено, вирішено визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 40 на першому поверсі в житловому будинку літ. А-12, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м, у тому числі антресольний поверх поз. 4-9; літ. А7, А8 - ганки, на АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію; вирішено також зареєструвати за ОСОБА_2 у КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради право власності на нежитлове приміщення № 40 на першому поверсі в житловому будинку літ. А-12, поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м, в тому числі антресольний поверх поз. 4-9; літ. А7, А8 - ганки, на АДРЕСА_1 , без акту введення в експлуатацію (т. 1 а. с. 17, 18).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2010 року у справі № 2-4248/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було визнано мирову угоду, укладену між сторонами, за якою ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_3 нежиле приміщення на АДРЕСА_2 , загальною площею 232,6 кв. м, ганки з козирьком А7, А8 (т. 1 а. с. 19).
29 липня 2011 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-8014/11 позовні вимоги ПАТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Встановлено факт того, що нерухоме майно - приміщення № 40 у житловому будинку літ. А-12 на 1-му поверсі поз. 1-9, загальною площею 232,6 кв. м, ґанки з козирками А7, А8, розташоване на АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10973942 та належить на праві власності ОСОБА_1 , - є предметом іпотеки за договором іпотеки від 09 червня 2006 року.
З метою погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання кредитної лінії від 18 листопада 2005 року у розмірі 3 950 392,09 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 червня 2006 року, а саме: нерухоме майно - приміщення № 40 в житловому будинку літ А-12 на І-му поверсі, позиція 1-9, загальною площею 232,6 кв.м., ґанки з козирками А7, А8, що розташоване на АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2011 року, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні, відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2012 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року у справі № 2-8014/11 та ухвалено нове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 181105/1-USD-IП від 09 червня 2006 року, а саме: нерухоме майно, яке розташоване на АДРЕСА_1 , приміщення № 36 у житловому будинку літ. А-12 на першому поверсі, позиція 3-7, загальною площею 144,2 кв. м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 41 - 42).
Згідно договору купівлі-продажу від 20 січня 2011 року ОСОБА_3 продала нежитлове приміщення № 40, загальною площею 232,6 кв. м, ганки з козирьком А7, А8 на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 20, 21).
Відповідно до довідки КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16 лютого 2011 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на частину приміщення № 36 поз. 3-7 на АДРЕСА_1 , загальною площею 144,2 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2005 року (т. 1 а. с. 161).
Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на нежиле приміщення № 40 у буд. АДРЕСА_1 (технічний опис: в житловому будинку літ А-12 на першому поверсі приміщення № 40 поз. 1-9 загальною площею 232,6 кв. м, ганки з козирками літ. А7, А8) зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2011 року (т. 1 а. с. 160).
Відповідно до вказаної вище інформаційної довідки, на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2016 року нежитлове приміщення АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива» (т. 1 а. с. 158, 159).
Крім того, згідно вказаної інформаційної довідки 26 серпня 2008 року зареєстровано обтяження - іпотеку за додатковим договором № 2 від 09 червня 2006 року на нежиле приміщення № 36 у буд. АДРЕСА_1 ; іпотекодержатель - ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», іпотекодавець - ОСОБА_2 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі, зокрема посилався на те, що наявні у матеріалах справи докази не дають підстав для висновку, що передане в іпотеку нерухоме майно у зв`язку з проведеним переплануванням, добудовою та присвоєнням нової поштової адреси є саме тим нежитловим приміщенням, право власності на яке набув ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із частиною першою статті 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16, постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17, від 19 квітня 2018 року у справі № 161/3376/17, від 04 липня 2018 року у справі № 335/640/15, новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.
На підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2016 року нежитлове приміщення АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ТОВ «Керуюча компанія «Перспектива» (т.1 а. с. 158), однак вказане товариство участі у справі не брало.
Під час розгляду справи судами не встановлено фактичні обставини, що мають безпосереднє значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановлено, хто є власником предмета іпотеки на час вирішення спору та чи є відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» дійсною іпотека для ОСОБА_1 як набувача відповідного нерухомого майна.
Суди не установили, чи створене нежитлове приміщення, яке є предметом спору, без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.
Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до необхідності нового розгляду справи в суді першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки вказані недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2018 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська