№ 201/11469/19

Постанова

Іменем України

07 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 201/11469/19

провадження № 61-7301св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бойко-транс»,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Наталя Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 рокуу складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бойко-транс» (далі - ТОВ «Бойко-транс»), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., про визнання договору оренди автомобілів недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 вересня 2018 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4 на автомобілі «ДАФ» порушив правили дорожнього руху і пошкодив автомобіль «Лексус», що належить позивачу. Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди і витрат, але в суді дізнався, що вказаний автомобіль «ДАФ» знаходиться в оренді у відповідача ТОВ «Бойко-транс». Вважає договір оренди автомобілів, укладений між відповідачами 30 травня 2018 року, незаконним, оскільки порушує його права. Вважає, що відповідачі при укладанні цього договору діяли не добросовісно, оскільки їх дії були направлені на ухилення від відшкодування шкоди, завданої ДТП. Відповідач відмовився приймати участь у відшкодуванні шкоди. Позивач вважає вказаний договір недійсним, обставини укладання вказаного договору

є сумнівними, а тому звернувся до суду з указаним позовом.

Просив визнати недійсним договір оренди автомобілів, укладений між відповідачами,посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. 30 травня 2018 року за реєстровим номером 330.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що заявлені позивачем вимоги безпідставні та недоведені. Позивачем не наведено обґрунтувань стосовно того, яким чином договір оренди автомобілів укладений 30 травня 2018 року порушує його права та законний інтерес, який полягає в стягненні спричиненої позивачу майнової та моральної шкоди в результаті ДТП, яка відбулась

06 вересня 2018 року, тобто, вже після того, як спірний правочин було укладено. З часу, коли відбулася ДТП та на час звернення із позовом про відшкодування відповідної шкоди, позивач не скористався своїм правом звернутися до страхової компанії аби задовольнити свої законні інтереси. Тому позивачем не наведено в чому полягає порушення його прав внаслідок укладення договору оренди автомобілів та які його права підлягають відновленню у випадку визнання цього договору недійсним.

Аргументи учасників справи

30 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки договір оренди автомобілів не створив юридичних наслідків, позивач, якому внаслідок ДТП завдано майнової шкоди, має законний інтерес задовольнити позовні вимоги про стягнення шкоди з власника автомобіля - ОСОБА_2 . Суди не звернули уваги, що чинне законодавство не виключає множинності підстав недійсності правочину, на що позивач посилався у своєму позові. Укладаючи спірний договір директор ТОВ «Бойко-транс» діяла у власних інтересах, що

є порушенням частини третьої статті 248 ЦК України. Оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину, який укладений на шкоду інтересам кредиторів та зводиться до недобросовісності сторін цього договору, оскільки власні активи у ТОВ «Бойко-транс» відсутні.

Рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року

у справі № 910/7547/17, у постановах Верховного Суду від 28 лютого

2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі

№ 317/3272/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 06 вересня 2018 року близько 21 год. 20 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ДАФ», державний номер автомобіля НОМЕР_1 , з напівпричіпом «Chereau», державний номер НОМЕР_2 , рухався

в районі будинку 12б по вулиці Марії Лисиченко в місті Дніпро перед здійсненням маневру - зміна напрямку руху - не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяв таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров`ю громадян, грубо порушуючи вимоги п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням вказаного автомобіля, заходів для своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, продовжив рух і скоїв зіткнення з автомобілем «Лексус», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , скоївши ДТП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні ушкодження. При цьому порушення зазначених в протоколі Правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв`язку із наслідками у вигляді завданих ушкоджень позивача та пошкодження названого автомобіля.

Стосовного водія ОСОБА_5 працівниками поліції складено протоколи

і направлено його до суду. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2018 року адміністративну справу розглянуто, у вказаній ДТП встановлено і визнано винним вказаного водія за статтею 124 КУпАП через порушення ним п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України і його притягнуто до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. Вказана постанови оскаржена не була і набрала законної сили.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Бойко-Транс», третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування майнової шкоди і витрат.

30 травня 2018 року між ТОВ «Бойко-Транс» в особі директора Бойко Г. Г. та фізичною особою ОСОБА_2 в особі її представника за довіреністю ОСОБА_6 було укладено договір оренди автомобілів, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу

Джурук Н. В. за реєстровим номером 330.

Предметом договору є автомобіль «DAF», державний номер автомобіля НОМЕР_1 , з напівпричіпом «Chereau», державний номер НОМЕР_2 , (Розділ

1 п. 1.2 договору). Власником вказаних автомобілів є Орендодавець

( ОСОБА_2 ) (Розділ п. 1.7 договору).

Водій ОСОБА_5 , за участю якого сталась ДТП з 23 червня 2018 року по 11 грудня 2018 року, дійсно перебував у трудових відносинах із ТОВ «Бойко-Транс». Цивільно-правова відповідальність власника згаданого автомобіля «DAF» була застрахована згідно полісу АМ 0420318, виданого

ПрАТ «Київський страховий дім». Цивільно-правова відповідальність власника напівпричепа «Chereau» була застрахрована ПрАТ «СК «ВУСО» згідно поліса АМ 1856798.

ОСОБА_7 не звертався до страхової компанії з метою виплати йому страхового відшкодування у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем

і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Аналіз статті 13 15 16 203 215 ЦК України дозволяє зробити висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18) вказано, що «для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановили, що оспорюванийдоговір оренди автомобілів укладений

30 травня 2018 року, посвідчений нотаріально, ДТП в результаті якої позивачу завдано шкоди відбулась 06 вересня 2018 року, позивач не звертався до страхової компанії з метою отримання страхового відшкодування.

За таких обставин суди зробили правильний висновок, що позивачем не доведено порушення його прав внаслідок укладення оспорюваного договору оренди, а тому правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду

у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня

2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат