Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 201/16327/16-ц
провадження № 61-43384св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`єва Ольга Юріївна, Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євої О. Ю., Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання правочинів та заяви про прийняття спадщини недійсними, застосування реституційних наслідків.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням суду від 22 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано недієздатною через психічний стан і призначено опікуном її брата ОСОБА_2 .
До цього ОСОБА_3 посвідчила у нотаріуса і видала ряд довіреностей, на підставі яких від її імені до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська підписано та подано позовну заяву про визнання заповіту недійсним та визнання за останньою права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 , здійснюється представництво інтересів у судах та інших органах, подано заяву про прийняття спадщини, до складу якої входить вказана квартира.
Вважає, що довіреності від 22 жовтня 2015 року, 04 листопада 2015 року, 16 грудня 2015 року, 03 березня 2016 року, 15 лютого 2016 року та заява від 15 грудня 2015 року про прийняття спадщини оформлені ОСОБА_3 з порушенням закону, оскільки остання не розуміє і не розуміла значення своїх дій та не могла ними належним чином керувати, а її опікун ОСОБА_2 діє не на користь останньої, вказані довіреності та заява не відповідають внутрішній волі ОСОБА_3 , тому вони повинні бути визнані недійсними.
Виходячи з викладеного та посилаючись на те, що вона також претендує на вказану квартиру, позивач просила визнати недійсними:
- довіреність від 22 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 на вчинення певних дій від її імені у відносинах з третіми особами, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстровану в реєстрі за № 1098;
- довіреність від 04 листопада 2015 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 на вчинення певних дій від її імені у відносинах з третіми особами, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстровану в реєстрі за № 1137;
- довіреність від 04 листопада 2015 року, якою ОСОБА_2 , діючи у порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_4 на вчинення певних дій від імені ОСОБА_3 у відносинах з третіми особами, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстровану в реєстрі за № 1329;
- довіреність від 16 грудня 2015 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 на вчинення певних дій від її імені у відносинах з третіми особами, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстровану в реєстрі за № 1295;
- довіреність від 03 березня 2016 року, якою ОСОБА_2 , діючи у порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вчинення певних дій від імені ОСОБА_3 у відносинах з третіми особами, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстровану в реєстрі за № 108;
- довіреність від 15 лютого 2016 року, якою ОСОБА_2 , діючи у порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_4 на вчинення певних дій від імені ОСОБА_3 у відносинах з третіми особами, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстровану в реєстрі за № 49;
- заяву ОСОБА_3 від 15 грудня 2015 року про прийняття спадщини, подану до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, справжність підпису в якій та дієздатність ОСОБА_3 15 грудня 2015 року перевірено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. в приміщенні Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 16, зареєстровану в реєстрі за № 1287, та застосувати реституційні наслідки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту порушення її прав відповідачами внаслідок вчинення відповідних дій. Крім того, суд зазначив, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви ОСОБА_3 від 15 грудня 2015 року про прийняття спадщини ґрунтуються лише на припущеннях та зводяться до невизнання нею права ОСОБА_3 на прийняття спадщини за померлим братом, а тому відповідно до статей 15 16 ЦК України право ОСОБА_1 на звернення до ОСОБА_2 , який з 05 травня 2016 року є опікуном та діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , не підлягає судовому захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив їй в задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 та не прийняв до уваги надані нею медичні документи.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євої О. Ю., Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання правочинів та заяви про прийняття спадщини недійсними, застосування реституційних наслідків.
Витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справу № 201/16327/16-ц .
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу № 201/16327/16-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Обставини справи
Суди встановили, що довіреністю від 22 жовтня 2015 року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровської міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстрованою у реєстрі за № 1098, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 здійснювати, зокрема, юридичні дії, необхідні для відновлення, визнання, захисту та реєстрації її прав на майно та немайнових прав в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, необхідні для одержання майна, грошей, належних їй на будь-яких правових підставах. Представник за цією довіреність не має права здійснювати дії для відчуження нерухомого майна. Довіреність чинна до 22 жовтня 2018 року.
Довіреністю від 04 листопада 2015 року, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровської міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстрована в реєстрі за № 1137, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 здійснювати, зокрема, юридичні дії, необхідні для: приватизації та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , відновлення, визнання, захисту та реєстрації її прав на майно та немайнових прав в будь-яких підприємствах, установах, організаціях. Термін дії довіреності до 04 листопада 2018 року з правом передоручення повноважень іншим особам.
Довіреністю від 29 грудня 2015 року, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстрована в реєстрі за № 1329, ОСОБА_2 , діючи у порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_4 здійснювати дії, передбачені у довіреності від 22 жовтня 2015 року
Довіреністю від 16 грудня 2015 року, що посвідчена приватним нотаріусом міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстрована в реєстрі за № 1295, ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_2 , зокрема, здійснити всі юридичні дії необхідні для захисту, визнання, належного оформлення та реєстрації її прав на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Термін дії довіреності до 16 грудня 2018 року.
Довіреністю від 15 лютого 2016 року, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстрована в реєстрі за № 49, ОСОБА_2 , діючи у порядку передоручення на підставі довіреності від 04 листопада 2015 року від імені ОСОБА_3 , уповноважив ОСОБА_4 , зокрема, здійснювати юридичні дії, необхідні для відновлення, визнання, захисту прав ОСОБА_3 в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, перед посадовими Особами і громадянами, юридичні дії, необхідні для здійснення права на спадкування, усунення перешкод в здійсненні права власності та інших прав.
Довіреністю від 03 березня 2016 року, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю. і зареєстрована в реєстрі за № 108, ОСОБА_2 , діючи у порядку передоручення на підставі довіреності від 04 листопада 2015 року від імені ОСОБА_3 , уповноважив ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зокрема, здійснювати юридичні дії, необхідні для відновлення, визнання, захисту прав ОСОБА_3 в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, перед посадовими особами і громадянами, юридичні дії, необхідні для здійснення права на спадкування, усунення перешкод в здійсненні права власності та інших прав.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2016 року у справі № 201/18206/15-ц задоволено заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - орган опіки та піклування виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки. Визнано недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено над ОСОБА_3 опіку, призначивши опікуном її брата ОСОБА_2 .
Зазначене рішення набрало чинності 05 травня 2016 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначала, що ОСОБА_3 страждала хронічним стійким психічним розладом у формі шизофренії, внаслідок чого не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними під час укладення оспорюваних довіреностей, у зв`язку з чим просила їх визнати недійсними на підставі статей 203 215 225 ЦК України.
Відповідно до статті 1 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Згідно з частинами першою - четвертою статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що ОСОБА_1 не довела порушення своїх прав внаслідок видачі ОСОБА_3 оспорюваних довіреностей та подання нею заяви про прийняття спадщини, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання їх недійсними.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 в якості відповідачів визначила також приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокофьєву О. Ю. та Першу Дніпропетровську державну нотаріальну контору.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог до нотаріуса та нотаріальної контори, зазначив, що нотаріуси в розумінні статей 30 34 35 ЦПК України не є особами, прав і обов`язків, яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення. Оскільки позивач не обґрунтовує недійсність правочинів неправомірними діями приватного нотаріуса та держаної нотаріальної контори, суди відмовили у задоволенні вимог до відповідачів по суті.
Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як:
- видача довіреності належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора;
- прийняття спадщини належним відповідачем є особа, яка приймає спадщину, а не нотаріус чи нотаріальна контора.
Проте, суди відмовили в частині позовних вимог до нотаріуса та нотаріальної контори з інших мотивів, а тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржені судові рішення змінити в частині відмови у задоволенні позову до приватного нотаріуса та нотаріальної контори, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.
Оскільки Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нове рішення, підстав для нового перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Прокоф`євої Ольги Юріївни, Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання правочинів та заяви недійсними змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук