Постанова
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 201/2707/21
провадження № 61-16810св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Павлоградський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Правобережна окружна прокуратура м. Дніпра,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Павлоградський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Правобережна окружна прокуратура м. Дніпра, про визначення розміру заборгованості за аліментами та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09 з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх видів щомісячного заробітку (доходів) для дитини відповідного віку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17 серпня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначала, що станом на 16 березня 2021 року визначити дійсну заборгованість за аліментами та стягнути неустойку немає можливості, оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про нараховані та сплачені щомісячні суми заробітної плати відповідача, яку він отримував, працюючи на іноземному підприємстві.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити дійсний розмір заборгованості по аліментах на день подання заяви та стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітньої дитини, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала районного суду мотивована тим, що спір про розмір заборгованості за аліментами не може існувати, і, як наслідок, вирішуватися судом, оскільки відповідач не є батьком дитини і його обов`язок щодо виплати аліментів, які стягувалися відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09 припинений рішенням суду про виключення відомостей про батьківство ОСОБА_2 .
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності предмета спору є передчасним, а ухвала суду про закриття провадження із цієї підстави винесеною з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Колегія суддів зазначила, що виключення запису про батьківство позивача має своїм наслідком саме припинення обов`язку утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько, з моменту винесення судом відповідного рішення.
При цьому, питання щодо вже стягнутих аліментів на утримання дитини, зокрема в разі наявності заборгованості із їх сплати, вирішується в судовому порядку, шляхом звернення платника аліментів до суду з відповідним позовом про звільнення від сплати заборгованості або із заявою про перегляд судового рішення про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами, що саме по собі свідчить про існування спору щодо наявності або відсутності підстав для стягнення заборгованості по сплаті аліментів за період коли він ще був записаний батьком дитини.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неправомірно скасовано ухвалу районного суду, якою визнано відсутність предмету спору та закрито провадження у справі.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неповне з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України та скасував ухвалу районного суду про закриття провадження у справі. Зазначає, що оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року (справа № 201/6658/18), виключено запис про батьківство ОСОБА_2 та припинено стягнення з нього аліментів на утримання дитини, тобто встановлено, що він не є батьком дитини ОСОБА_4 , обов`язок по сплаті аліментів на її утримання та інших нарахувань у нього не виникає і він не може бути відповідачем у справі. Вказує, що виключення актового запису про батьківство не тільки припиняє подальше стягнення аліментів, а й звільняє від стягнення вже наявної заборгованості, що свідчить про відсутність предмета спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про передчасність закриття провадження у справі, отже, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Посилається на те, що предмет спору існував на момент звернення до суду з позовом та продовжує існувати, між сторонами є неврегульовані спірні питання.
При цьому під час розгляду справи № 201/6658/18 суди не звільняли ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилася до 21 квітня 2021 року за виконавчим листом № 2-8769/2009 від 21 січня 2011 року, виданого на підставі рішення від 22 жовтня 2009 року. Крім того, відповідач не заявляв позовної вимоги про звільнення його від сплати такої заборгованості.
Звертає увагу про відкриття Верховним Судом касаційного провадження у справі № 201/6658/18 (провадження № 61-8844св21) за позовом ОСОБА_2 до неї, треті особи: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, припинення стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про захист честі та гідності матері і малолітньої дитини.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив
У січні 2022 року ОСОБА_2 подав відповідь на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому зазначив, що заперечення ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та ґрунтуються виключно на корисливих мотивах продовжувати безпідставно отримувати кошти, не зважаючи на те, що він не є батьком її дитини.
Вважає, що не порушує права дитини, оскільки є сторонньою особою, а стягнення аліментів повинно відбуватися зі справжнього батька дитини, який повинен нести відповідальність за утримання дитини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09, яке набрало законної сили 03 листопада 2009 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини щомісячного заробітку (доходів) щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 17 серпня 2009 року до досягнення дитиною повноліття (том 1, а. с. 14).
На виконання рішення видано виконавчий лист, який був звернутий до примусового виконання до Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (том 1, а. с. 15-16).
На запит ОСОБА_1 Павлоградським міськрайонним ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано лист від 24 лютого 2021 року за № 17.27-34/15551 щодо виплат аліментів за виконавчим провадженням № 30364819, до якого долучені відомості про суми нарахованих і стягнутих аліментів, з яких видно, що починаючи з квітня 2009 року і до квітня 2019 року з відповідача ОСОБА_2 щомісячно стягувалися аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по сплаті аліментів станом на квітень 2019 року - відсутня (том 1, а. с. 39-40).
За період з травня 2019 року і до березеня 2021 року визначено, що сума аліментів, які підлягають стягненню - 81 853,45 грн, стягнута сума - 61 216,18 грн (том 1, а. с. 40).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/6658/18, залишеним без змін поставною Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, виключений запис про ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як батька, з актового запису № 1146 від 16 вересня 2008 року про народження ОСОБА_4 (ім`я до внесення виправлення імені дитини в актовому записі про народження № 1146 від 16 вересня 2008 року - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану виконкому Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області; припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання доньки ОСОБА_3 (ім`я після внесення виправлення імені дитини в актовому записі № 1146 від 16 вересня 2008 року, вчиненого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану виконкому Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області -ОСОБА_4), ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09 (том 1, а. с. 112-114, 145-147).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спору про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися по суті технічно, а тому слід подавати сутнісне, а не формальне значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.
Скасовуючи ухвалу районного суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки висновки про відсутність предмета спору у справі є передчасними.
Наявність рішення суду у справі № 201/6658/18, відповідно до якого виключено запис з актового запису № 1146 від 16 вересня 2008 року про ОСОБА_2 , як батька, ОСОБА_4 , (ім`я до внесення виправлення імені дитини в актовому записі про народження № 1146 від 16 вересня 2008 року - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та припинення стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , не є безумовною підставою, яка свідчить про відсутність предмету спору у справі про визначення розміру заборгованості за аліментами та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітньої дитини.
Відповідно до частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Оскільки виключення запису про батьківство позивача має своїм наслідком саме припинення обов`язку утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько, з моменту винесення судом відповідного рішення, отже, питання звільнення від сплати заборгованості за аліментами на утримання дитини є предметом окремого судового розгляду.
Колегія суддів вважає правильними посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 липня 2021 року (провадження № 61-19171св20), оскільки у зазначеній постанові визначено, що виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.
Отже, між сторонами залишився існувати спір щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів за час, коли ОСОБА_2 був записаний батьком дитини, тобто до набрання чинності рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/6658/18. З огляду на зазначене, відсутні підстави для закриття провадження у справі.
З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки висновки апеляційного суду, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк