№ 201/3694/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 201/3694/23

провадження № 61-16402св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Дніпропетровська обласна прокуратура,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2023 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у березні 2023 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України 619 250 грн грошової компенсації моральної шкоди та 128 880 грн на відшкодування матеріальної шкоди завданих незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона незаконно перебувала під кримінальним переслідуванням з 30 вересня 2019 року до 01 березня 2023 року, під час перебування якого зазнала значних душевних страждань, втратила нормальні життєві зв`язки, знаходиться у постійній стресовій ситуації, почала погано спати ночами, втратила віру у справедливість, змушена була докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину, зокрема, зверталася за наданням юридичної (правової) допомоги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 06 червня 2023 року позов задовольнив.

Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 619 250 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 128 880 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 16 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Місцевий суд, визначаючи розмір моральної шкоди, завданий незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, врахував глибину моральних і душевних страждань позивача, період її перебування під слідством та судом, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи, керувався принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості.

Стягуючи з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 128 880 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач понесла витрати на правову допомогу на загальну суму 128 880 грн у зв`язку з безпідставним притягненням її до кримінальної відповідальності, відшкодування таких витрат передбачено у пункті 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а тому такі витрати незалежно від того, на якій стадії розгляду кримінальної справи вони були понесені, підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

Стягуючи з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 16 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, місцевий суд виходив з того, що сума заявлених позивачем до відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 02 листопада 2023 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2023 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана правильна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права. Судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Від представника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка О. А. у листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду змінити в частині суми стягнення моральної шкоди відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц (провадження № 61-34358св18), від 20 березня 2019 року у справі № 727/9472/16-ц (провадження № 61-19св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 14 липня 2020 року у справі № 809/1466/15, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Адвокат Скалецький В. А. об`єктивно завищив ціни на послуги, невідомо чи дійсно позивач сплачувала ці послуги у сумі 128 880 грн, у матеріалах справи відсутні квитанції про сплату послуг адвоката.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено будь-яких підстав чи належних доказів завдання позивачу шкоди у розмірі, більшому ніж мінімальний; позивачем не доведено та не надано доказів погіршення фізичного та психологічного стану.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Скалецького В. А. у січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази завдання позивачу моральної шкоди.

Органи прокуратури не тільки не використали право на відмову від обвинувачення при першому судовому засіданні, а навпаки не змінили незаконне обвинувачення при помилковому розрахунку потерпілого.

У ОСОБА_1 як реабілітованої особи виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Лісковської О. А. у січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що касаційна скарга не містить доводів в чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/569/15 (провадження № 14-342цс18), та з урахуванням засад виваженості, розумності і справедливості збільшили розмір відшкодування. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено обмеження максимального розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Справа № 201/36694/23 надійшла до Верховного Суду 03 січня 2024 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

ОСОБА_1 30 вересня 2019 року в рамках розслідування кримінального провадження № 42019042640000162 старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Королем М. О. за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Кучерським С. М. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману, у зв`язку з чим позивач набула статус підозрюваної особи.

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Королем М. О. за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Кучерським С. М. за результатами розслідування кримінального провадження № 42019042640000162 від 30 вересня 2019 року було вручено обвинувальний акт та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

З обвинувального акта судами встановлено, що сторона обвинувачення вважала, що позивач, діючи умисно, шляхом обману, а саме неповідомлення відомостей про набуття права власності членом домогосподарства на транспортний засіб та неповідомленням відомостей про реалізацію іншого транспортного засобу, заволоділа коштами державного бюджету (житлової субсидії) для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за період з травня 2015 року до квітня 2016 року в сумі 7 413,73 грн та з травня 2016 року до квітня 2017 року у сумі 4 716,87 грн, загальною сумою 12 148,60 грн та в подальшому розпорядилася ними на власний розсуд.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 13 грудня 2019 року у справі № 201/11196/19, залишеною без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2020 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019042640000162, відомості про яке 30 вересня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162, стосовно позивача, повернув прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Кучерському С. М. для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

Підставою для повернення обвинувального акта прокурору стало позбавлення позивача права на захист під час досудового розслідування, а також можливості ефективно здійснювати свій захист від конкретного і зрозумілого обвинувачення (позивач є глухою з дитинства і не мала відповідної можливості здійснювати самостійно свій захист, при цьому, під час досудового розслідування захисник і сурдоперекладач позивачу не залучався, що перешкоджало їй усвідомлювати характер процесуальних і слідчий дій за її участю).

11 лютого 2020 року, після зміни обвинувального акта, старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Афанасьєвим К. О. за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Кучерським С. М. по кримінальному провадженню № 42019042640000162 від 30 вересня 2019 року повторно відкрито матеріали досудового розслідування, вручено обвинувальний акт та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 10 липня 2020 року у справі № 201/11196/19 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019042640000162 від 30 вересня 2019 року повернув прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Кучерському С. М. для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42019042640000162 від 30 вересня 2019 року старшим слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Афанасьєвим К. О., за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області Кучерським С. М., повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та втретє вручено обвинувальний акт та пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 03 листопада 2021 року у справі № 201/11196/19 кримінальне провадження № 42019042640000162 стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, закрив на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2022 року у справі № 201/11196/19 частково задовольнив апеляційну скаргу захисника в інтересах позивача, скасував ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 листопада 2021 року, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини першої статті 190 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

01 березня 2023 року прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Білень А. І. винесено, за погодженням з заступником керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення. В наведеній постанові зазначено, що під час досудового слідства прокурор дійшов переконання, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не підтверджується через відсутність складу кримінального правопорушення. Також зазначено, що довести той факт, що подаючи декларацію, ОСОБА_1 умисно, шляхом обману, заволоділа державними коштами неможливо. Крім того, ОСОБА_1 не отримувала кошти нарочно, а у вигляді пільг на комунальні послуги.

Також в постанові зазначено, що Центральним управлінням соціального захисту населення ДМР від 03 жовтня 2019 року за № Т-14/1 надано відповідь про те, що кошти в сумі 4 716,87 грн виплачені правомірно та поверненню не підлягають, тому позивачу помилково було повідомлено у надмірній виплаті цих коштів у зазначеному розмірі.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 01 березня 2023 року у справі № 201/11196/19 на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України закрив кримінальне провадження, внесене 30 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019042640000162 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Вказана ухвала суду набрала законної сили 08 березня 2023 року.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги № 15 з адвокатом Скалецьким В. А. та додаткову угоду до нього від 03 жовтня 2019 року, згідно з якими адвокат Скалецький В. А. в період з 01 жовтня 2019 року до 17 березня 2023 року надавав позивачу правову допомогу як обвинуваченій в рамках кримінального провадження № 42019042640000162 від 30 вересня 2019 року, був її захисником відповідно до вимог КПК України.

Вказане також підтверджується зведеним актом приймання-передачі наданих послуг від 17 березня 2023 року.

У період перебування позивача під слідством та судом їй була надана юридична (правова) допомога адвокатом Скалецьким В. А. на загальну суму 128 880 грн (з урахуванням «гонорару успіху адвоката» у розмірі 40 000 грн).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 цього Закону).

У цій справі як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок незаконного її притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо неї на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України, у зв?язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Зазначена норма Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, взявши до уваги те, що ОСОБА_1 перебувала під судом та слідством з 30 вересня 2019 року до 01 березня 2023 року, урахувавши вимоги розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави, зробив правильний висновок, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 619 250 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц (провадження № 61-34358св18), від 20 березня 2019 року у справі № 727/9472/16-ц (провадження № 61-19св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, то вимоги касаційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входять до компетенції суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 128 880 грн суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Оскільки касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури не містить вимог в частині вирішення спору судами першої та апеляційної інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 128 880 грн матеріальної шкоди та в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 16 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, тому Верховний Суд оскаржувані судові рішення в цій частині не переглядає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в означеній частині не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю їх представників

Дніпропетровська обласна прокуратура у касаційній скарзі, зокрема просить проводити розгляд справи за участю їх представника.

Клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд за участю їх представника справи за позовомОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров