Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 201/7316/16
провадження № 61-9065св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Товариство
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 29 січня 2021 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Демченко Е. Л., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АК КБ «ПриватБанк»), треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Товариство
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі -
ТОВ «ФК «Фінілон»), про визнання права власності у порядку спадкування
за законом та стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 березня 2014 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070088230000 «Стандарт», згідно з яким він вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 50 000,00 дол. США на строк до 06 вересня 2014 року
зі сплатою 10 % річних. За умовами вказаного договору його дія подовжується на той самий строк, якщо від вкладника не надійшла заява про повернення суми депозиту.
Крім того, між сторонами укладено договори банківських рахунків №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , залишок коштів на яких становить 1 189,12 грн, 168 581,94 дол. США
та 1 000,00 євро. Він звертався до відповідача із заявою про розірвання вищевказаних договорів та повернення суми вкладів з нарахованими процентами і надання розрахунку процентів за договорами банківського вкладу, однак грошові кошти йому не повернуто.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив: розірвати депозитний договір від 06 березня 2014 року та вищевказані договори банківських рахунків; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на свою користь за депозитним договором - 407 660,56 дол. США, за договорами банківських рахунків № № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 - 168 581,94 дол. США, за договором банківського рахунку № НОМЕР_9 - 1 000,00 євро, за договорами банківських рахунків № № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 - 1 889,12 грн,
а також - 3 % річних в розмірі 128,72 грн та інфляційні втрати - 3 698,90 грн
і понесені судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
У якості його правонаступника до участі у даній справі залучено його доньку ОСОБА_1 . Вона є єдиною спадкоємицею, яка після смерті свого батька звернулася із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 434/2019.
ОСОБА_1 з урахуванням останніх уточнень її позовної заяви просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на грошові кошти разом з усіма процентами за наступними договорами її батька:
1) за договором банківського рахунку від 29 серпня 2013 року № SAMDN03000104866021 (картка «PLATINUM» номер рахунку НОМЕР_8 , строк дії картки до 31 серпня 2014 року) та стягнути
з АТ КБ ПриватБанк» на її користь наступні грошові кошти: станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у сумі 14 879,59 дол. США; проценти за користування грошовими коштами за процентною ставкою «На вимогу» 1 % річних за період
з 01 вересня 2014 року до 03 травня 2017 року та за процентною ставкою
«До запиту» 0,01 % річних за період з 04 травня 2017 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; 3 % у валюті у межах позовної давності за останні 3 повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній повний рік
до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів;
2) за договором банківського рахунку від 29 серпня 2013 року № SAMDN03000104866483 (картка «PLATINUM» номер рахунку № НОМЕР_9 , строк дії картки 31 серпня 2014 року) стягнути
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти: станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у сумі 995,19 євро; проценти
за користування грошовими коштами за процентною ставкою «На вимогу» 1 % річних за період з 01 вересня 2014 року до 03 травня 2017 року та за процентною ставкою «До запиту» 0,01 % річних за період з 04 травня 2017 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; 3 % у валюті у межах позовної давності за останні 3 повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній повний рік до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів;
3) за договором банківського рахунку від 06 березня 2014 року № SAMDNWFC00002324958 («Карта для виплат» номер рахунку НОМЕР_7 , строк дії картки 31 жовтня 2017) стягнути
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти: станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у сумі 53 676,08 дол. США; проценти за користування грошовими коштами за процентною ставкою
«До запиту» 0,01% річних за період з 01 листопада 2017 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; 3 % у валюті у межах позовної давності за останні 3 повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній повний рік
до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів;
4) за договором банківського рахунку від 06 березня 2014 року № SAMDNWFC00002325041 («Карта для виплат» номер рахунку НОМЕР_6 , строк дії картки 31 липня 2017 року) стягнути
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти: станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у сумі 50 024,64 дол. США; проценти за користування грошовими коштами за процентною ставкою
«До запиту» 0,01 % річних за період з 01 серпня 2017 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; 3 % у валюті у межах позовної давності за останні 3 повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній повний рік
до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів;
5) за договором банківського рахунку від 06 березня 2014 року № SAMDNWFC00002324995 («Карта для виплат» номер рахунку НОМЕР_5 , строк дії картки 31 липня 2017 року) стягнути
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти: станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у сумі 50 024,64 дол. США; проценти за користування грошовими коштами за процентною ставкою
«До запиту» 0,01 % річних за період з 01 серпня 2017 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; 3 % у валюті у межах позовної давності за останні 3 повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній повний рік
до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів;
6) за депозитним договором від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070088230000 вклад «Стандарт» з особовим рахунком № НОМЕР_1 , укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк»
(АТ КБ «ПриватБанк») стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти: суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у валюті договору у сумі 50 298,50 дол. США; проценти
у валюті договору за період з 01 квітня 2014 року до дня ухвалення судом рішення про стягнення коштів; 3 % у валюті договору у межах позовної давності за останні 3 повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній повний рік до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 28 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті
її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності
на грошові кошти разом з усіма процентами за договором банківського рахунку від 29 серпня 2013 року № SAMDN03000104866021 (картка «PLATINUM» номер рахунку НОМЕР_8 , строк дії картки до 31 серпня 2014 року) та стягнуто
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
станом на 01 квітня 2014 року (до 31 березня 2014 року включно) у валюті картки у розмірі 14 879,59 дол. США; проценти за користування грошовими коштами у розмірі 402,91 дол. США; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання шляхом блокування карткового рахунку) у розмірі 1 339,16 дол. США; неустойку (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення прав споживачів банківських послуг шляхом блокування карткового рахунку) у розмірі
419 009,25 грн (14 879,59 дол. США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 29 січня 2021 року.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті
її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності
на грошові кошти разом з усіма процентами за договором банківського рахунку від 29 серпня 2013 року № SAMDN03000104866483 (картка «PLATINUM» номер рахунку № НОМЕР_9 , строк дії картки 31 серпня 2014 року) та стягнуто
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
станом на 01 квітня 2014 року (до 31 березня 2014 року включно) у валюті картки у сумі 995,19 євро; проценти у розмірі 26,94 євро; 3 % у розмірі 89,56 євро; неустойку у розмірі 33 955 грн. 90 коп. (995,19 євро за курсом НБУ станом
на 29 січня 2021 року).
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті
її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності
на грошові кошти разом з усіма процентами за договором банківського рахунку від 06 березня 2014 року № SAMDNWFC00002324958 («Карта для виплат» номер рахунку НОМЕР_7 , строк дії картки 31 жовтня 2017 року) та стягнуто
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
станом на 01 квітня 2014 року (до 31 березня 2014 року включно) у валюті картки у сумі 53 676,08 дол. США; проценти у розмірі 16,49 дол. США; 3 %
у розмірі 4 830,84 дол. США; неустойку у розмірі 1 511 518,40 грн
(53 676,08 дол. США за курсом НБУ станом на 29 січня 2021 року).
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті
її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності
на грошові кошти разом з усіма процентами за договором банківського рахунку від 06 березня 2014 року № SAMDNWFC00002325041 («Карта для виплат» номер рахунку НОМЕР_6 , строк дії картки 31 липня 2017 року) та стягнуто
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
станом на 01 квітня 2014 року (до 31 березня 2014 року включно) у валюті картки у сумі 50 024,64 дол. США; проценти у розмірі 16,63 дол. США.; 3 %
у розмірі 4 502,21 дол. США; неустойку у розмірі 1 408 693, грн
(50 024,64 дол. США за курсом НБУ станом на 29 січня 2021 року).
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті
її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності
на грошові кошти разом з усіма процентами за договором банківського рахунку від 06 березня 2014 року № SAMDNWFC00002324995 («Карта для виплат» номер рахунку НОМЕР_5 , строк дії картки 31 липня 2017 року) та стягнуто
з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
станом на 01 квітня 2014 року (до 31 березня 2014 року включно) у валюті картки у сумі 50 024,64 дол. США; проценти у розмірі 16,63 дол. США.; 3 %
у розмірі 4 502,21 дол. США; неустойку у розмірі 1 408 693,86 грн
(50 024,64 дол. США за курсом НБУ станом на 29 січня 2021 року).
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті
її батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності
на грошові кошти разом з усіма процентами за депозитним договором
від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070088230000 вклад «Стандарт»
з особовим рахунком № НОМЕР_1 , укладеним між ОСОБА_2
та ПАТ КБ «Приватбанк» (АТ КБ «ПриватБанк»), та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року (до 31 березня 2014 року включно) у валюті договору у розмірі
50 298,50 дол. США; проценти у розмірі 20 492,42 дол. США; 3 % у розмірі
4 526,86 дол. США; неустойку у розмірі 1 416 405,76 грн (50 298,50 дол. США
за курсом НБУ саном на 29 січня 2021 року).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявні правові підстави для стягнення з банка на користь ОСОБА_1 грошових коштів, наявних на рахунках її померлого батька ОСОБА_2 , заявлених процентів за статтею 625 ЦК України та пені. При цьому судами враховано положення частини третьої статті 551 ЦК України
та зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з банка на користь позивача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 скасувати ухвалити у цій частині нове рішення про відмову
у задоволенні позовної заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано до суду оригіналів договорів, а також оригіналів всіх квитанцій, що підтверджували
у повному обсязі внесені позивачем кошти, які заявлені до стягнення із банку. Отже суди ухвалили рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів.
Особа, яка подає касаційну скаргу, вказує також на те, що АТ КБ «ПриватБанк»
не є належним відповідачем за вимогами позивача, оскільки борг переведено
на ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги такі доводи банку та надані на їх підтвердження докази.
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, та як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц, від 11 липня 2018 року
у справі № 470/493/17, від 20 червня 2018 року у справі № 760/3445/15-ц,
від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц, від 31 жовтня 2018 року
у справі № 554/3200/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17,
від 02 грудня 2020 року у справі № 757/40017/17, від 18 листопада 2020 року
у справі № 363/4264/17, від 20 березня 2019 року у справі № 761/262993/16-ц. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та вказує на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/7316/16, витребувано її з Голосіївського районного суду м. Києва та зупинено виконання та дію Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року до закінчення його перегляду
у касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
24 червня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою
в його паспорті, а до цього був зареєстрований у АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 укладено депозитний договір від 06 березня 2014 року № SAMDNWFD0070088230000 вклад «Стандарт» з особовим рахунком № НОМЕР_1 , який було оглянуто судами, та на зворотній стороні якого наявне факсимільне відтворення підпису Голови Правління банку Дубілета Олександра, а також відтворення відбитка печатки банку технічними друкованими пристроями.
З оригіналу квитанції ОСОБА_2 вбачається, що 06 березня 2014 року ОСОБА_2 з одного його рахунку № НОМЕР_7 (Дебет рахунку) здійснив о 18:24:48 год. переказ у сумі 50 000 USD на рахунок (Кредит рахунку) НОМЕР_1 - який є особовим рахунком, відкритим при укладенні батьком позивача Депозитного договору № SAMDNWFD0070088230000 від 06 березня 2014 року вклад «Стандарт» з особовим рахунком № НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 також посилався на те, що між ним та банком було укладено договори банківських рахунків №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , залишок коштів на яких становить 1 189,12 грн, 168 581,94 дол. США та 1 000,00 євро.
Матеріалами справи та наявними у ній відповідними довідками Національного банку України встановлено, що грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 станом на момент його смерті були: 1) за договором банківського рахунку № НОМЕР_10 від 29 серпня 2013 року 163 000,00 грн у національній валюті, що у валюті договору становить 14 879,59 дол. США; 2) за договором банківського рахунку № SAMDN03000104866483 від 29 серпня 2013 року 15 000,00 грн у національній валюті, що у валюті договору становить 995,19 євро; 3) за договором банківського рахунку № SAMDNWFC00002324958 від 06 березня 2014 року 588 000,00 грн у національній валюті, що у валюті договору становить 53 676,08 дол. США; 4) за договором банківського рахунку № SAMDNWFC00002325041 від 06 березня 2014 року 548 000,00 грн
у національній валюті, що у валюті договору становить 50 024,64 дол. США;
5) за договором банківського рахунку № SAMDNWFC00002324995 від 06 березня 2014 року 548 000,00 грн. у національній валюті, що у валюті договору становить 50 024,64 дол. США; 6) за депозитним договором № SAMDNWFD0070088230000 від 06 березня 2014 року вклад «Стандарт» з особовим рахунком
№ НОМЕР_1 548 000,00 грн у національній валюті, що у валюті договору становить 50 024,64 дол. США.
08 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до банку з листом, у якому повідомив про дострокове розірвання договорів. (т. 1 а. с. 23)
Листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22 вересня 2014 року йому повідомлено про призупинення обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського
ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». ( т. 1, а. с. 22)
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 помер.
Постановою нотаріуса від 17 жовтня 2019 року доньці померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії-видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості правонаступника після смерті батька, ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі
на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти
за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути
ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Крім того, згідно з частинами першою та третьою статті 1066 ЦК України
за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк
не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку,
не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком
за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно з пунктом 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, яка затверджена постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, у редакції,
що діяла станом на вересень 2013 року, договір банківського рахунка укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку,
а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис.
Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, до яких віднесені і платіжні картки, врегульовано пунктом 8 зазначеної вище Інструкції, згідно із положеннями якого банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, у порядку, установленому цією Інструкцією для відкриття поточних рахунків,
з урахуванням визначених цією главою Інструкції особливостей.
Відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися
з використанням спеціальних платіжних засобів, проводиться на підставі укладеного між банком і клієнтом у письмовій формі договору, у якому обов`язково мають бути зазначені умови відкриття поточного рахунку
та особливості його використання.
Клієнт, якому в банку вже відкрито поточний рахунок, має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням спеціального платіжного засобу після укладення договору, на підставі якого надається і використовується спеціальний платіжний засіб.
Отже, видача банком ОСОБА_2 спеціального платіжного засобу, пластикової картки, підтверджує наявність між сторонами відносин, що виникли із договору банківського рахунку.
Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання,
то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),
що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого по суті погодився й апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам, обґрунтовано виходи з того, що банк зобов`язаний повернути вкладнику суми депозитного вкладу та договорів банківського рахунка, внесені ним згідно з умовами договорів, а відмова від такого повернення
є неправомірною, тому вимоги про стягнення сум вкладів, відсотків
за договорами та 3 % річних є обґрунтованими. При цьому, суд першої інстанції здійснив розрахунки відсотків за договорами та 3 % річних, які
АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі не спростовуються, доводів щодо
їх неправильності не заявляються, тому колегією суддів відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не перевіряються.
Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним
та ТОВ ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше
не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів
на підтвердження того, що ОСОБА_2 надавав згоду на переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником
за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі,
що узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду
від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20)
та від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження
№ 61-16655ск21) у подібних правовідносинах.
Щодо доводів касаційної скарги про не доведення позивачем факту укладення вказаних депозитних договорів, то колегія суддів зазначає, що суди при вирішенні цієї справи забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам. Крім того, доводи банку про неукладання депозитного договору та договорів банківських рахунків з позивачем суперечать посиланням АТ КБ «ПриватБанк» на факт переведення боргу (в тому числі і щодо позивача) на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. При цьому слід зазначити про те, що банк не надав доказів відсутності між сторонами договірних відносин.
Інші докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 470/493/17, від 20 червня 2018 року у справі № 760/3345/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 554/3200/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 757/40017/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 363/4264/17,
від 20 березня 2019 року у справі №761/262993/16-цна увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
Щодо клопотання АК КБ «ПриватБанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке надійшло до суду у листопаді 2021 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403 404 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Клопотання АК КБ «ПриватБанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить обґрунтування виключної правової проблеми
та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Щодо поновлення виконання оскаржуваних судових рішень
Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року зупинено виконання та дію Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року
до закінчення його перегляду у касаційному порядку, виконання та дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання акціонерного товариства «ПриватБанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
Поновити виконання та дію Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 29 січня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська