№ 201/8902/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №201/8902/18

адміністративне провадження №К/9901/13295/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (суддя Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (судді Панченко О.М., Чередниченко В.Є., Суховаров А.В.) у справі № 201/8902/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Дніпропетровська митниця ДФС, про визнання протиправним і скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач) про визнання незаконним і скасування наказу від 13 липня 2018 року № 72-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що оскаржуваним наказом відповідача йому оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків. Позивач стверджував, що здійснив усі необхідні заходи для забезпечення виконання вимог листа ДФС України від 24 січня 2018 року № 2232/7/99-99-20-01-01-17 у межах наданих повноважень за напрямком діяльності протидії митним правопорушенням. Також позивач зазначав, що до його компетенції не входять питання організації роботи під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Крім того, дії підпорядкованих позивачу працівників за результатами розгляду матеріалів дисциплінарних справ визнано правомірними та ознак дисциплінарного проступку не виявлено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ відповідача від 13 липня 2018 року № 72-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» не містить конкретизації того, які саме дії позивача призвели до невиконання ним своїх службових обов`язків, натомість у наказі зазначені загальні формулювання. Суди врахували те, що документами підтверджено відсутність дисциплінарного проступку в діях підлеглих позивача - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про те, що позивачем не забезпечено належне виконання організації роботи під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за ЕМД від 25.01.2018 року №UA110190/2018/500548, №UA110190/2018/500557, №UA110190/2018/500558.

За результатами розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, як об`єктивної сторони дисциплінарного проступку. Вказане свідчить про безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року ДФС України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пункту 2.2.4 Положення про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії, згідно з яким організація заходів, спрямованих на запобігання незаконному переміщенню товарів, є прямим обов`язком позивача. Саме позивач як керівник не забезпечив проведення додаткових форм митного контролю, що призвело до випуску ризикових товарів без вжиття необхідних контрольних заходів, що й було кваліфіковано як дисциплінарний проступок. Відповідач звертає увагу на незастосування судами підпункту 2.2.8.6 зазначеного вище Положення, згідно з яким до функцій очолюваного позивачем управління відноситься взаємодія у межах компетенції із структурними підрозділами митниці та іншими територіальними органами ДФС. Крім того, суди не застосували положення законодавства, що регулюють відносини державної служби, зокрема статті 8, 64- 66 Закону України «Про державну службу».

За наведених мотивів ДФС України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, але правильної юридичної оцінки цим обставинам не надали.

Ухвалою від 06 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДФС України.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 30 січня 2020 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На виконання наказу Дніпропетровської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 12 «Про проведення тематичної перевірки», відповідно до Порядку організації та проведення внутрішніх перевірок в органах ДФС, на підвідомчих підприємствах, в установах, організаціях, оформлення і реалізації їх результатів, затвердженого наказом ДФС від 07 липня 2015 року № 470, робочою групою Дніпропетровської митниці ДФС проведено тематичну перевірку стану організації роботи Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії (УПМПМВ), Управління організації митного контролю (УОМК), митного поста «Центральний», дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за ЕМД від 25 січня 2018 року № UA110190/2018/500548, №UA110190/2018/500557, №UA110190/2018/500558.

За результатами тематичної перевірки складено Акт від 13 лютого 2018 року, яким установлено, що порушення посадовими особами УПМПМВ ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Положення про УПМПМВ та Розпорядження начальника Дніпропетровської митниці ДФС від 04 грудня 2015 року № 36-р «Алгоритм взаємодії управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням та підрозділу митного оформлення при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням інструментів СУР» (по тексту - Розпорядження № 36-р) стали можливими внаслідок незадовільної організації роботи та контролю за роботою підпорядкованих структурних підрозділів з боку заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1 , що свідчить про неналежне виконання ним завдань і функцій, передбачених пунктом 2.2.8.2 Положення про УПМПМВ, у частині організації виконання завдань та доручень керівництва митниці з питань, що належать до компетенції управління, та вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

В Акті тематичної перевірки від 13 лютого 2018 року робоча група запропонувала в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Сличку С.В. звернутися із клопотанням до голови ДФС для подальшого ініціювання дисциплінарного провадження стосовно заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1, у зв`язку з виявленими фактами неналежного виконання цією особою своїх посадових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани згідно з пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».

16 лютого 2018 року позивач надав зауваження до Акта тематичної перевірки від 13 лютого 2018 року, в яких зазначив, що висновки робочої групи є невірними через неповне, неякісне та прискорене дослідження матеріалів перевірки та пояснень посадових осіб УПМПМВ.

13 лютого 2018 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Сличко С.В. внесено на розгляд в. о. голови ДФС України Продана М.В. клопотання про ініціювання дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1

07 травня 2018 року Дисциплінарною комісією ДФС відкрито дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1, у зв`язку з виявленими фактами неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи Дисциплінарною комісією ДФС складено висновок від 18 червня 2018 року, згідно якого у діях заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1 виявлено вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні службових обов`язків. У зв`язку з цим, Комісія вирішила рекомендувати на підставі статей 65, 66 та 77 Закону України «Про державну службу» застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків, незабезпечення належної організації роботи при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів за ЕМД від 25 січня 2018 року № UA110190/2018/500548, №UA110190/2018/500557, №UA110190/2018/500558, що призвело до порушення норм митного законодавства, невжиття ефективних заходів протидії митним правопорушенням при здійсненні митного оформлення товарів тощо.

09 липня 2018 року головою Дисциплінарної комісії ДФС України внесено подання в.о. голови ДФС України Продану М.В. про рекомендацію застосування до заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Наказом в.о. голови ДФС України Продана М.В. від 13 липня 2018 року № 72-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» на підставі статей 65, 66 та 77 Закону України «Про державну службу» заступнику начальника Дніпропетровської митниці ДФС - начальнику УПМПМВ Атаманенку Є.М. оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків.

Не погодившись з наказом про накладення дисциплінарного стягнення, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За наведеним у статті 1 Закону № 889-VIII визначенням державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку (пункт 10 частини першої статті 2 Закону).

За вимогами статті 4 Закону № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема: законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.

Державний службовець, відповідно до приписів частини першої статті 8 Закону № 889-VIII, зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.

Засади дисциплінарної відповідальності державних службовців визначені у главі 2 Закону № 889-VIII.

Частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини другої цієї ж статті, дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За встановленим частиною третьою статті 65 Закону № 889-VIII правилом, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до частин першої, третьої та шостої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (частина перша статті 67 зазначеного Закону).

За змістом частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша, друга статті 77 Закону № 889-VIII).

З аналізу наведених норм законодавства, яке регулює особливості проходження державної служби та дисциплінарної відповідальності державних службовців, слідує, що державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов`язки та у разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб`єктом призначення або керівником державної служби дисциплінарного стягнення у виді догани.

Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом № 889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Отже, наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Зі змісту подання Дисциплінарної комісії ДФС від 09 липня 2018 року та наказу ДФС України від 13 липня 2018 року № 72-дс видно, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, полягала в неналежній організації роботи при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів за ЕМД від 25 січня 2018 року № UA110190/2018/500548, №UA110190/2018/500557, №UA110190/2018/500558.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5.1 Положення про УПМПМВ, затвердженого наказом Дніпропетровської митниці ДФС від 01 грудня 2017 року № 268, заступник начальника митниці - начальник Управління несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на Управління основних завдань і функцій згідно з чинним законодавством.

Верховний Суд відзначає, що для правильного вирішення публічно-правого спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС Україні, а саме чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з оскаржуваних судових рішень, при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неналежне виконання службових обов`язків його підлеглими - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , а саме нездійснення заходів, передбачених Розпорядженням № 36-р, які полягають у непроставленні поміток до МД в АСМО, при виявлені МД, митне оформлення яких здійснюється з ознаками ризиковості, що передбачено підпунктами 2.1. та 2.2. Алгоритму взаємодії Управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням та підрозділу митного оформлення при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням інструментів СУР, що є Додатком № 2 до вказаного Розпорядження.

В основу мотивування судових рішень суди першої та апеляційної інстанції поклали обставини дисциплінарних проваджень підлеглих позивача - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та, з огляду на закриття відносно вказаних осіб дисциплінарних проваджень, дійшли висновку про відсутність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 як керівника Управління.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій викладеного не дотрималися.

Зокрема, судами не було належним чином досліджено матеріали дисциплінарної справи заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1, а саме: Акт тематичної перевірки від 13 лютого 2018 року; зауваження позивача до Акта від 13 лютого 2018 року; пояснення ОСОБА_1 ; Висновок Дисциплінарної комісії ДФС від 18 червня 2018 року тощо.

Варто зазначити, що зі змісту вказаних матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали обставини митного оформлення товарів за ЕМД від 25 січня 2018 року № UA110190/2018/500548, №UA110190/2018/500557, №UA110190/2018/500558 старшим державним інспектором митного поста «Центральний» Василенком Д.М.

Так, у Висновку Дисциплінарної комісії ДФС від 18 червня 2018 року (а.с. 53, т.2) зазначено, що в ході розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_1 установлено, що працівниками митного поста «Центральний» без належної перевірки були оформлені товари, які заявлені ТОВ «Брунія» як інші, із значно меншою вартістю. Рішення про завершення митного оформлення товарів було прийнято самостійно посадовою особою митного поста «Центральний» Василенком Д.М. у неробочий день (субота) 27 січня 2018 року. При цьому ТОВ «Брунія» не зверталось до митниці про необхідність виконання митних формальностей поза робочим часом та до переліку таких підприємств включено не було (розпорядження Дніпропетровської митниці ДФС від 26 січня 2018 року № 2-р). Митний огляд товарів не проведено, протокол про порушення митних правил (ПМП) не складався.

На підставі зазначено, Комісія дійшла висновку, що в діях заступника начальника митниці - начальника УПМПМВ ОСОБА_1 вбачається дисциплінарний проступок, який полягає у незабезпеченні належної організації роботи при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів за ЕМД від 25 січня 2018 року № UA110190/2018/500548, №UA110190/2018/500557, №UA110190/2018/500558, що призвело до порушення норм митного законодавства, невжиття ефективних заходів протидії митним правопорушенням при здійсненні митного оформлення товарів тощо, за що позивач, як начальник Управління, несе персональну відповідальність.

Суд констатує, що в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не надана оцінка зазначеним обставинам, з чого слідує висновок про недослідження судами обставин, які покладені в основу Висновку Дисциплінарної комісії ДФС від 18 червня 2018 року про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Таким чином, суди не вчинили необхідних дій, направлених на встановлення фактичних обставин справи у цій частині.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) серед іншого звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Ураховуючи обсяг встановлених судами обставин, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

У той же час суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, касаційна скарга ДФС України підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, належним чином дослідити матеріали дисциплінарної справи заступника начальника митниці - начальника Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС ОСОБА_1 від 07 травня 2018 року № 367, надати їм правильну юридичну оцінку та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року скасувати.

3. Справу № 201/8902/18 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду