Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 202/2864/21
провадження № 61-250св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на постанову Донецької апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. (далі - приватний виконавець Матвійчук Н. Є.).
На обґрунтування скарги посилалася на таке.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2021 року у справі № 235/2022/20 заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - ТОВ «Глобал Спліт») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
З квітня 2017 року у зв`язку з антитерористичною операцією в Донецькій області вона з незалежних від неї обставин змушена була залишити своє зареєстроване місце проживання на АДРЕСА_1 та переїхати до м. Дніпра, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 квітня 2017 року № 1363.
03 грудня 2020 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. відкрила виконавче провадження № 63818387 за виконавчим документом про стягнення з неї на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованості за кредитним договором.
В ході проведення виконавчих дій були винесені постанови, спрямовані на виконання судового рішення. Проте, відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів», приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Матвійчук Н. Є. є Донецька область.
Отже, оскільки державним виконавцем Матвійчук Н. Є. не враховано вимоги закону щодо місця відкриття виконавчого провадження, то виконавче провадження № 63818387 є безпідставно відкритим (відкрите за межами виконавчого округу).
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила:
поновити строк для подання скарги на дії приватного виконавця та прийняти скаргу до розгляду;
скасувати постанови приватного виконавця Матвійчук Н. Є. у виконавчому провадженні № 63818387, а саме постанови: про відкриття виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; про стягнення з боржника основної винагороди від 03 грудня 2020 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; про арешт коштів боржника від 03 грудня 2020 року; про розшук майна боржника від 10 грудня 2020 року; про арешт коштів боржника від 14 грудня 2020 року; про арешт майна боржника від 18 грудня 2020 року; про арешт коштів боржника від 30 грудня 2020 року; про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11 березня 2021 року; про припинення розшуку майна боржника від 19 квітня 2021 року; про припинення розшуку майна боржника від 19 квітня 2021 року; про зняття арешту з коштів від 19 квітня 2021 року; про закінчення виконавчого провадження від 19 квітня 2021 року, як незаконні та зобов`язати повернути протиправно стягнуті кошти.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. виконано вимоги частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, тому вимоги про скасування постанов приватного виконавця не підлягають задоволенню. Крім того, під час розгляду скарги не встановлено порушень прав заявника.
Постановою Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Матвійчук Н. Є. щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 63818387 про стягнення з боржника основної винагороди від 03 грудня 2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11 березня 2021 року скасовано.
Провадження у справі у вказаній частині закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що її скарга в зазначеній частині має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
В іншій частині ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Матвійчук Н. Є. щодо винесення постанов у виконавчому провадженні № 63818387 про стягнення з боржника основної винагороди від 03 грудня 2020 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11 березня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спори щодо стягнення основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат мотивована тим, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Водночас матеріали справи не містять відомостей, що фізична особа-підприємець - юрист ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), який надавав приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. допомогу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, є адвокатом, а відомості про нього у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.
Щодо витрат у розмірі 70,10 грн, то їх розмір не підтверджений жодними доказами.
Отже, вимоги приватного виконавця Матвійчук Н. Є. щодо відшкодування 6 000,00 грн на правничу допомогу та 70,10 грн - витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням відзиву на апеляційну скаргу, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2021 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову Донецької апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в частині розподілу судових витрат скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. витрати, пов`язані з розглядом: апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, витрати на придбання паперу, конвертів, знаків поштової оплати, копіювання та друк документів у розмірі 70,10 грн.
Просить також стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за подання касаційної скарги.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Конституцією України не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правничої допомоги, а вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правничої допомоги, що була отримана від інших суб`єктів, фахівців у галузі права, не адвокатів, відсутні.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у вимогах приватного виконавця щодо стягнення судових витрат, понесених в частині надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом, не звернув увагу на відповідний зміст правового регулювання та дійшов передчасного висновку про відмову у стягненні судових витрат.
Також суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні витрат у розмірі 70,10 грн, оскільки їх розмір не підтверджений жодними доказами. Проте, у матеріалах справи є докази, а саме: поштові конверти про направлення документів скаржнику та до суду, квитанції із зазначенням суми відправлення. Вартість конвертів, знаків поштової оплати встановлено Державним підприємством «Укрпошта». Вартість паперу та друку є загальновідомим фактом.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням відзиву, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Судові рішення оскаржуються з підстав порушення норм процесуального права, а саме: статей 3 8 59 Конституції України, статті 6 Закону України «Про адвокатуру», статей 133, 452 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/863/18, від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 21 вересня 2018 року у справі № 820/5938/16.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року у справі № 235/2022/20 позов ТОВ «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2012 року № IKAPNАIG.61442.001 в сумі 178 417,67 грн.
У зв`язку із зазначеним на адресу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшов виконавчий лист від 07 серпня 2020 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» зазначеної суми боргу.
03 грудня 2020 року за заявою ТОВ «Глобал Спліт» щодо виконання виконавчого листа № 235/2022/20, виданого 07 серпня 2020 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення заборгованості за кредитним договором приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. відкрито виконавче провадження № 63818387.
У постанові про відкриття виконавчого провадження адресу боржника зазначено - АДРЕСА_1 .
Надалі державний виконавець виніс постанови: про стягнення з боржника основної винагороди від 03 грудня 2020 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; арешт коштів боржника від 03 грудня 2020 року; розшук майна боржника від 10 грудня 2020 року; арешт коштів боржника від 14 грудня 2020 року, арешт майна боржника від 18 грудня 2020 року; арешт коштів боржника від 30 грудня 2020 року; про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11 березня 2021 року.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2021 року заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2020 року скасовано.
Постановою приватного виконавця Матвійчук Н. Є. від 19 квітня 2021 року виконавче провадження закрито у зв`язку зі скасуванням рішення, на підставі якого видано виконавчий документ.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Матвійчук Н. Є. просила стягнути зі скаржниці на свою користь 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які були сплачені ФОП ОСОБА_3 , та 70,10 грн витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 138-146).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Звернувшись до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. надала: договір від 01 грудня 2021 року, укладений із ФОП ОСОБА_3 , про надання правничої допомоги, які замовник Матвійчук Н. Є. зобов`язалась оплатити; акт виконаних робіт від 01 грудня 2021 року № 1; платіжне доручення від 01 грудня 2021 року № 3055 (а. с. 147-149).
Водночас доказів про те, що ФОП ОСОБА_3 на момент надання правничої допомоги приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. щодо захисту її інтересів в судовому порядку мав статус адвоката суду не надано.
Правові послуги щодо захисту інтересів в судовому порядку відповідно до статті 133 ЦПК України є професійною правничою допомогою.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Отже, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, крім випадків, передбачених у статтях 58 60 ЦПК України, а також захист від кримінального обвинувачення.
Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді».
Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, визначеному частиною четвертою статті 137, частиною сьомою статті 139 та частиною третьою статті 141 ЦПК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 234/11448/21 (провадження № 61-900св22).
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Матвійчук Н. Є. витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Тому доводи касаційної скарги про те, що питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції вирішив без додержання вимог статей 3 8 59 Конституції України, статті 6 Закону України «Про адвокатуру», статей 133 452 ЦПК України Верховний Суд відхиляє.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 21 вересня 2018 року у справі № 820/5938/16, від 19 березня 2019 року у справі № 826/863/18, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, від 21 вересня 2018 року у справі № 820/5938/16, від 19 березня 2019 року у справі № 826/863/18 зазначено, що згідно з підпунктом 11 пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший). Отже, наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правничу допомогу та вибір захисника своїх прав - особи, яка є фахівцем у галузі права, і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Проте, у справі яка переглядається, договір про надання правничої допомоги між ФОП ОСОБА_3 та приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. укладений 01 грудня 2021 року, тобто після 01 січня 2019 року, - з часу, коли представництво може здійснюватися лише адвокатами.
Таким чином, висновки, зроблені у постанові суду апеляційної інстанції у цій справі, не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Зазначені заявницею висновки є нерелевантними.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні витрат, пов`язаних з надсиланням поштової кореспонденції, у розмірі 70,10 грн, оскільки відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України такі витрати не віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи (див. постанову Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 234/11448/21 (провадження № 61-900св22)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни залишити без задоволення.
Постанову Донецької апеляційного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик