Постанова
Іменем України
01 червня2022 року
м. Київ
справа № 202/5076/19
провадження № 61-7907 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Дугінов Дмитро Андрійович,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник відповідача - адвокат Куценко Олексій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Дмитра Андрійовича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі -
ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»,
у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк» укладено наступні депозитні договори: 1) депозитний договір від 29 квітня 2008 року
№ SAMDN01000703431990 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (картка-рахунок по вкладу № НОМЕР_2), за умовами якого він вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 68 712,83 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 12 % річних; 2) депозитний договір від 16 липня 2012 року № SAMDN01000727203613 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_3), за умовами якого він вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 70 000,00 доларів СШАстроком на 12 місяців з відсотковою ставкою 10 % річних; 3) депозитний договір від 31 серпня 2012 року № SAMDN01000728308803 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_1 ), за умовами якого він вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 463 088,18 грн строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % річних.
Вказував, що під час переїзду з Автономної Республіки Крим (далі -
АР Крим) на материкову територію України у зв`язку з анексією АР Крим Російською Федерацією, його сім`я фактично втратила усе своє майно, зокрема й банківські документи. 22 липня 2014 року він звертався до
VIP відділення АТ КБ «ПриватБанк» у місті Києві на вулиці Хрещатик
із приводу розблокування його рахунків та надання банківських виписок
по вказаним депозитним договорам.
Із наданих банком виписках по депозитним рахункам вбачається, що банк
в односторонньому порядку з 01 квітня 2014 року перестав нараховувати проценти по всім «кримським» депозитам, хоча відділення банку працювали
в АР Крим до 15 травня 2014 року. Крім того, станом на 25 березня
2014 року на особовому рахунку № НОМЕР_2 обліковувалися грошові кошти у розмірі 127 874,17 доларів США, станом на 16 березня 2014 року
на особовому рахунку № НОМЕР_3 обліковувалися грошові кошти
у розмірі 81 802,32 доларів США, станом на 31 березня 2014 року на особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковувалися грошові кошти
у розмірі 688 814,05 грн.
Зазначав, що 15 липня 2019 року він звернувся до VIP відділення
АТ КБ «ПриватБанк» у місті Києві з письмовою заявою про розірвання депозитних договорів та повернення йому грошових коштів за вказаними депозитними договорами, а також відповідних процентів. Разом з тим,
ані відповіді, ані грошових коштів не отримав.
Таким чином, банк добровільно відмовляється розірвати з ним депозитні договори (укладення яких банк навіть не хоче визнавати) та підтвердити прийняття розірвання договорів виплатою всієї суми вкладів разом
із процентами відповідно до умов вкладів та положень Умов та Правил надання банківських послуг.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- розірвати депозитний договір від 29 квітня 2008 року № SAMDN01000703431990 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (картка-рахунок по вкладу № НОМЕР_2) і стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь суму вкладу у валюті договору разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року
у розмірі 127 874,17 доларів США, проценти за період з 01 квітня 2014 року
по 18 грудня 2019 року у розмірі 60 176,79 доларів США, 3 % річних за період
з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 15 167,95 доларів США, пеню за період з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі
1 213 607,50 грн;
- розірвати депозитний договір від 16 липня 2012 року
№ SAMDN01000727203613 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_3) і стягнути з відповідача
на його користь суму вкладу у валюті договору разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 81 802,32 доларів США, проценти за період з 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі
36 564,80 доларів США, 3 % річних за період з 18 грудня 2016 року
по 18 грудня 2019 року у розмірі 9 614,30 доларів США, пеню за період
з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 765 762,89 грн;
- розірвати депозитний договір від 31 липня 2012 року
№ SAMDN01000728308803 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (особовий рахунок по вкладу № НОМЕР_1)і стягнути з відповідача на його користь суму вкладу у валюті договору разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 688 814,05 грн, проценти за період з 01 квітня 2014 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 965 031,90 грн, 3 % річних за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня
2019 року у розмірі 105 630,24 грн, пеню за період з 18 грудня 2018 року
по 18 грудня 2019 року у розмірі 1 794 320,70 грн та інфляційні втрати
з 10 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення суду про розірвання договору.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 26 грудня 2019 року у складі судді Бєльченко Л. А. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано депозитний договір від 29 квітня 2008 року
№ SAMDN01000703431990 з особовим рахунком № НОМЕР_2
та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі
127 874,17 доларів США; проценти за період з 01 квітня 2014 року
по 18 грудня 2019 року у розмірі 60 176,79 доларів США; 3 % річних за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 15 167,95 доларів США, а всього - 203 218,91 доларів США; пеню за період з 18 грудня
2018 року по 18 грудня 2019 у розмірі 1 167 949,49 грн з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
Розірвано депозитний договір від 16 липня 2012 року
№ SAMDN01000727203613 з особовим рахунком № НОМЕР_3
та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі
81 802,32 доларів США; проценти за період з 01 квітня 2014 року
по 18 грудня 2019 року у розмірі 36 564,80 доларів США; 3 % річних за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 9 614,30 доларів США, а всього - 127 981,42 доларів США; пеню за період з 18 грудня 2018 року
по 18 грудня 2019 у розмірі 736 953,65 грн з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
Розірвано депозитний договір від 31 серпня 2012 року
№ SAMDN01000728308803 з особовим рахунком № НОМЕР_1
та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу разом з нарахованими процентами станом на 01 квітня 2014 року у розмірі
688 814,05 грн.; проценти за період з 01. квітня 2014 року по 18 грудня
2019 року у розмірі 964 731,98 грн.; 3 % за період з 18 грудня 2016 року
по 18 грудня 2019 року у розмірі 105 630,24 грн; пеню за період з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 1 794 320,70 грн; інфляційні втрати за період з 18 грудня 2016 року по 18 грудня 2019 року у розмірі
214 500,48 грн, а всього - 3 767 997,45 грн з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 384,20 грн.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами було укладено три депозитних договори з істотними умовами відповідно
до типових публічних договорів приєднання АТ КБ «ПриватБанк».
Факт їх укладення та внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки підтверджується листом Національного банку України
від 22 жовтня 2019 року № 18-0007/54908/БТ, доданим до нього «Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625), роздруківкою електронної банківської виписки про стан усіх рахунків позивача у банку станом на 08 травня 2014 року у формі довідки («Справка
№ 5055355») від 08 травня 2014 року, яку банк надіслав на електронну адресу позивача, виписками з депозитних рахунків позивача.
Районний суд зазначив, що банком не виконані зобов`язання за договорами банківських вкладів, кошти ОСОБА_1 не повернуті, за що відповідач повинен нести відповідальність, передбачену законом та умовами договору. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню суми вкладів разом з нарахованими відсотками за користування грошовими коштами позивача станом на 01 квітня 2014 року, тобто станом на дату припинення нарахування банком відсотків за депозитними договорами. Крім того, враховуючи автоматичну пролонгацію дії договорів, а також те, що на вимогу позивача повернути йому суми вкладів відповідач грошові кошти не повернув і продовжував користуватися ними, не нараховуючи відсотки, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за період з 01 травня 2014 року по 18 грудня 2019 року, розраховані відповідно до наданих відповідачем відсоткових ставок за аналогічними депозитними договорами за відповідні періоди, а не за ставкою «на вимогу»
З урахуванням заяви представника відповідача про застосування позовної давності до нарахувань згідно з частиною другою статті 625 ЦК України
з відповідача підлягають стягненню 3 % річних (за всіма депозитними договорами) та інфляційні витрати (виключно за депозитним договором
у національній валюті) за неналежне виконання грошового зобов`язання тільки за останні три роки до розірвання судом зазначених договорів та пеня за останній рік до дня розірвання судом вищезазначених договорів. Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Суд керувався також правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19), релевантними судовими рішеннями Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Компенсовано
АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 14 407,50 грн за рахунок держави.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того,
що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом.
У матеріалах справи міститься інформація про усі діючі станом на 01 квітня 2014 року депозитні договори, які укладені з позивачем та є предметом цього позову. Однак, станом на час звернення позивача до банку та на час ухвалення судового рішення суду першої інстанції позивачем не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами договорів банківського вкладу, внесення грошових коштів, знаходження на вказаних рахунках коштів та продовження існування договірних відносин між сторонами.
З урахуванням викладеного апеляційний суд не погодився з доводами позивача та районного суду про застосування витягу із форми 625 ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01 квітня 2014 року «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку», наданий Національним банком України, про обліковування коштів на рахунках ОСОБА_1 .
Апеляційний суд врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі
№ 6-118цс14.
Разом із цим, факт того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, не позбавляє його права повторного звернення до суду у передбачений законом спосіб та порядок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Дугінов Д. А., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 202/5076/19
із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження
№ 14-133 цс 20).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що факт укладення між ОСОБА_1
та банком депозитних договорів та внесення грошових коштів на рахунки підтверджується безспірними доказами, а саме: листом Національного банку України від 22 жовтня 2019 року № 18-0007/54908/БТ, доданим до нього «Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625), виписками з депозитних рахунків позивача та банківською довідкою, що є беззаперечним доказом укладення депозитних договорів. При цьому банк не довів, що повернув позивачу грошові кошти, що є підставою для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 81 ЦПК України, не звернув увагу на положення пунктів 2.2.3.7.13, 2.2.3.7.16 Умов та Правил надання банківських послуг.
Крім того, просить не зменшувати розмір пені, при визначенні якого слід дотримуватися принципу співмірності та добросовісності, а також те, що банк йому кошти не повернув, а сам регулярно отримує значний прибуток.
Посилається також на відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
У квітні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бардаченко В. В., і сам ОСОБА_1 направили до суду заяви про відмову від частини позовних вимог, в якому просив прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) з АТ КБ «ПриватБанк» за всіма депозитними договорами у справі. З наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений та вони йому зрозумілі.
Доводи осіб, які подала відзив на касаційну скаргу та відповідь на відзив
У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Куценка О. В., в якому вказується, що оскаржуване судове рішення
апеляційного суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
У червні 2020 року від представника ОСОБА_3 - адвоката
Дугінова Д. А., до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли пояснення на відзив АТ КБ «ПриватБанк»,які не враховується касаційним судом, оскільки у порушення статті 179 ЦПК України відповідь на відзив не підписаний заявником або його представником, тому залишається без розгляду.
У травні 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» направив до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20? посилаючись на частину десяту статті 252 ЦПК України та на те, що у наведених справах правовідносини є подібними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та Кримським регіональним управлінням
ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено три депозитних договори з істотними умовами відповідно до типових публічних договорів приєднання ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»), а саме:
1. Депозитний договір від 29 квітня 2008 року № SAMDN01000703431990 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою, (картка-рахунок по вкладу
№ НОМЕР_2) за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у початковій сумі 68 712,83 USD строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 12 % річних (яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації; після останньої пролонгації станом на 01 квітня 2014 року процентна ставка складала 9,75% річних);
2. Депозитний договір від 16 липня 2012 року № SAMDN01000727203613 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (особовий рахунок по вкладу
№ НОМЕР_3) за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у початковій сумі 70 000 USD строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 10 % річних (яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації; після останньої пролонгації станом на 01 квітня 2014 року процентна ставка складала 8,5% річних);
3. Депозитний договір від 31 серпня 2012 року № SAMDN01000728308803 (вклад «Депозит VIP»), з основною карткою (особовий рахунок по вкладу
№ НОМЕР_1) за умовами якого ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у початковій сумі 463 088,18 грн строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % річних (яка діяла станом на час укладення договору та була чинною до його першої автоматичної пролонгації; після останньої пролонгації станом на 01 квітня 2014 року процентна ставка не змінилася та складала 18% річних).
У 2014 році ОСОБА_1 переїхав для постійного проживання з АР Крим до міста Києва у зв`язку з анексією АР Крим, зазначаючи, що банківські документи, зокрема оригінали спірних депозитних договорів та квитанцій,
у позивача не збереглися.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 виписок по депозитних рахунках та Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку, наданого Національним банком України, на рахунках позивача станом на 01 квітня 2014 року обліковувалися грошові кошти у розмірі: за депозитним договором від 29 квітня 2008 року № SAMDN01000703431990 (вклад «Депозит VIP») з особовим рахунком по договору № НОМЕР_2 (він знаходився на 5-й черговій пролонгації, після попередніх чотирьох автоматичних пролонгацій договору дата чергової пролонгації у звіті НБУ зазначено 25 квітня 2013 року) у розмірі 127 874,17 доларів США; за депозитним договором від 16 липня 2012 року № SAMDN01000727203613 (вклад «Депозит VIP»), з особовим рахунком по договору № НОМЕР_3 (він знаходився на першій черговій автоматичній пролонгації, дата якої 31 серпня 2013 року) у розмірі
81 802,32 доларів США; за депозитним договором від 31 серпня 2012 року
№ SAMDN01000728308803 (вклад «Депозит VIP»), з особовим рахунком по договору № НОМЕР_1 (він знаходився на першій черговій автоматичній пролонгації, дата якої 16 липня 2013 року) у розмірі
688 814,05 грн.
В Умовах та Правилах надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, зазначено про автоматичну пролонгацію депозитних договорів, про можливу зміну процентних ставок за договорами при їх пролонгації та зміну дат цих договорів після кожної пролонгації (завершення кожного чергового року) (пункт 2.6.1.8 та пункт 3.13 Умов та Правил) (а. с. 120, 125, т. 1).
Відповідно до пункту 2.6.1.8. Умов та Правил у разі, якщо після закінчення терміну вкладу, Клієнт не заявив Банку про відмову від продовження терміну вкладу та Банк не заперечує проти продовження вкладу на новий термін, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, вказаний у Заяві або «Пам`ятка Клієнта / Довідка про умови кредитування». Строк вкладу продовжується неодноразово без появи Клієнта в Банк. При цьому числення нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу. В тому випадку, коли БАНК заперечує проти продовження вкладу, він письмово або через sms повідомляє про це КЛІЄНТА по реквізитах, що вказані у клієнтській базі ПриватБанку, не пізніше, ніж за 2 календарних дні до закінчення терміну вкладу. Винятком є вклад «Комбі», за яким пролонгація не передбачена.
У день закінчення строку вкладів ОСОБА_1 не заявляв Банку про свій намір повернути вклад, а Банк за два календарних дні до закінчення строку вкладів не повідомляв позивача про заперечення проти продовження вкладу, а відтак договори були неодноразово продовжені.
Пунктом 2.6.1.9. Умов та Правил визначено, що при продовженні терміну вкладу розрахунок відсотків на кожний новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє в БАНКУ для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладання додаткових угод до цього договору. Наступне продовження вкладу здійснюється в такому ж порядку.
З 01 квітня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зупинило в односторонньому порядку нарахування відсотків за депозитними договорами ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 08 травня 2014 року № 5055355 та Звітом, наданим Національним банком України, відповідно до яких розмір грошових коштів за депозитними договорами позивача станом на 01 квітня 2014 року та станом на 08 травня 2014 року є незмінним.
08 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою про повернення йому грошових коштів за депозитними договорами, однак грошові кошти позивачеві Банком не були повернуті (а. с. 70, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Дугінова Д. А., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Щодо заяв про відмову від частини позовних вимог
У квітні 2022 року представники ОСОБА_1 - адвокати Бардаченко В. В., Біллерис Ю. О. і сам ОСОБА_1 направили до суду заяви про відмову
від частини позовних вимог, в якому просили прийняти відмов ОСОБА_1 від позовних вимог у частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» неустойки (пені) за всіма депозитними договорами, які є предметом спору.
Указана заява надіслана АТ КБ «ПриватБанк», відзиву не надійшло.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з пунктом четвертим частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно зі статтею 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
У зв`язку з тим, що представники ОСОБА_1 - Бардаченко В. В. ,
Біллерис Ю. О. , а також ОСОБА_1 подали до Верховного Суду заяви про відмову від частини позовних вимог, яка відповідає вимогам статті 206 ЦПК України,це є диспозитивним правом позивача, наслідки відмови від позову в цій частині позивачу відомі й зрозумілі, необхідно прийняти відмову ОСОБА_1 від частини позову, визнати судові рішення районного та апеляційного суду в цій частині нечинними й закрити в цій частині провадження у справі.
Щодо суті інших позовних вимог
Щодо вкладу за депозитними договорами
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частини перша та друга статті 1060 ЦК України).
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина перша
Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України
від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).
Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).
Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком (пункт 3.3 Положення № 516).
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункти 1.8 та
1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків
у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція № 492).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, зокрема відповідної Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».
У своєму рішенні від 29 січня 2013 року у справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) (No.2) (заява № 66610/09) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов`язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг уважати, що його вклад у банку - в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи (пункт 52). Ця практика ЄСПЛ підлягає застосуванню у цій справі, оскільки зазначений ЄСПЛ принцип відповідальності банку перед своїм клієнтом не залежить від наявності чи відсутності факту конфіскації банком грошових коштів клієнта банку.
Враховуючи, практику застосування ЄСПЛ поняття «власність», до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов`язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов`язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами в іноземній валюті (доларах США), яке захищене частиною першою статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Виходячи з зазначених норм права, відповідальність ПАТ КБ «ПриватБанк» за вкладами його клієнтів не обмежується виключно відповідальністю його відповідної кримської філії. Таку відповідальність несе ПАТ КБ «ПриватБанк»як юридична особа. Тому відповідні доводи банку у судах попередніх інстанцій є безпідставними.
Скасовуючи рішення районного суду про задоволення позову та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув уваги на те, що постановою Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2003 року за № 353/7674, на даний час втратила чинність на підставі постанови Національного банку України від 01 березня 2016 року № 129), затверджено «Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», в якій міститься Форма № 625 (місячна) «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку».
Зазначена Форма містить у собі відомості про усі істотні умови депозитних договорів контрагентів банку загальний розмір зобов`язань банка за якими перевищує два мільйони гривень.
Згідно з відповіддю начальника управління правового забезпечення діяльності Національного банку України юридичного департаменту
від 22 жовтня 2019 року № 18-0007/54908/БТ з належним чином засвідченим «Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма
№ 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 квітня 2014 року у частині,
що стосується контрагента ОСОБА_1 , у колонці № 3 зазначеного звіту вказаний номер «Код (номер) контрагента/інсайдера» № 1790903892 - реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача
(а. с.191-193, т. 1).
Також із зазначеної відповіді вбачається, що це останній звіт відповідача
та після 01 квітня 2014 року банк припинив надавати відповідні звіти
до Національного банку України.
Відповідно до постанови Національного банку України від 19 березня
2003 року № 124 усі банки України до 01 березня 2016 року повинні були надавати «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625).
У наданому «Звіті про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 01 квітня 2014 року міститься інформація про діючі станом на 01 квітня 2014 року депозитні договори,
які укладені з позивачем та які є предметом його позову.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив висновок про те, що «Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк», виписки банку за депозитними договорами та довідка банку («Справка № 5055355»)
від 08 травня 2014 року є доказами укладення депозитних договорів та внесення позивачем грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки вкладника.
До подібних правових висновків щодо застосування «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (форма № 625) ПАТ КБ «ПриватБанк», як підтвердження наявності договірних правовідносин, свідчить численна судова практика Верховного Суду, викладена, зокрема,
у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 201/13102/14, провадження № 61-16248 св 18; від 05 грудня 2018 року у справі
№ 201/10374/14, провадження № 61-12093 св 18 та інші.
У зв`язку з викладеним висновок апеляційного суду про те, що позивач не довів факту укладення з Банком депозитних договорів є передчасним і не ґрунтується на нормах права, а доводи Банку в цій частині є непослідовними й взаємосуперечливими наданим доказам.
Щодо стягнення процентів за користування депозитними коштами
Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Оскільки Банк не перерахував кошти вкладнику на його поточний рахунок, то трансформації правовідносини сторін у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України, після чого Банк згідно з вимогами статті 1070 цього Кодексу виплачує вкладнику проценти у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, застосовані бути не можуть. У цій частині доводи Банку є помилковими.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16, провадження
№ 14-64 цс 19; від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, провадження № 14-133 цс 20. При цьому у першій наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду детально аналізувалася судова практика з цього питання, викладена у постановах Верховного Суду України за
2013-2016 роки, з наведенням номерів справ і дат постанов, в яких Верховний Суд погодився з висновками Верховного Суду України.
Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне, з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, неможливості втручання в оцінку та в переоцінку доказів, встановлення нових обставин, постанову апеляційного суду частково скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, виходячи з такого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок про те, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються.
У зв`язку з цим підлягає додатковому встановленню та дослідженню момент розірвання депозитних договорів та чи передбачено умовами депозитних договорів одностороння відмова про розірвання договору, повідомивши про це одну зі сторін правочину, оскільки у справі відсутні самі депозитні договори або як це правове питання врегульовано іншими локальними банківськими актами.
Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 22 липня 2014 року лише звернувся до VIP відділення АТ КБ «ПриватБанк» у місті Києві на вулиці Хрещатик із приводу розблокування його рахунків та надання банківських виписок по вказаним депозитним договорам, а вже 15 липня 2019 року він звернувся до VIP відділення АТ КБ «ПриватБанк» у місті Києві з письмовою заявою про розірвання депозитних договорів та повернення йому грошових коштів за вказаними депозитними договорами, а також відповідних процентів.
Разом з тим, до відзиву на позовну заяву Банк надав суду заяву, подану Банку ОСОБА_1 і його представником ОСОБА_6 від 08 жовтня 2014 року з вимогою видати через представника кошти за трьома спірними депозитними договорами (т. 1, а. с. 70), що є вимогою про одностороннє розірвання договорів.
Отже, суду слід установити, коли ОСОБА_1 ініціював одностороннє розірвання договорів: 15 липня 2019 року чи 08 жовтня 2014 року і які умови договорів чи актів Банку щодо можливості одностороннього розірвання депозитних договорів.
Щодо стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У контексті статей 524 533-535 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Ураховуючи наведене, оскільки Банк порушив грошове зобов`язання, районний суд вірно застосував положення статті 625 ЦК України та стягнув на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, навівши детальний розрахунок, який відповідачем не спростовано.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, провадження
№ 14-133 цс 20.
При цьому, ураховуючи подану представником Банку заяву про застосування позовної давності згідно зі статтями 257 261 267 ЦК України, районний суд обчислив вказану вище суму при застосуванні частини другої
статті 625 ЦК України, обмежившись трьома роками, які передували подачі такого позову. Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14-254цс19.
Разом з тим, апеляційному суду слід чітко визначити суму депозиту разом із розміром вірно нарахованих процентів, які не нараховуються після розірвання договору.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Щодо зупинення провадження у справі
Представник АТ КБ «ПриватБанк» направив до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20, провадження № 14-224 цс 21.
Клопотання задоволенню не підлягає, так як у цій справі позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо стягнення тіла за депозитом та процентів за користування депозитними коштами у наведеній вище справі, яка на розгляді Великої Палати Верховного Суду, не вирішувалася.
Щодо судових витрат
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 206 255 400 402 408 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Заяви представників ОСОБА_1 - Бардаченка Володимира Володимировича , Біллериса Юрія Олексійовича та ОСОБА_1 , про відмову від частини позовних вимог, задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від частини позову до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк про стягнення неустойки (пені) з АТ КБ «ПриватБанк» за депозитними договорами та в цій частині визнати нечинними рішенняІндустріального районного суду
м. Дніпропетровська від від 26 грудня 2019 року й постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у частині позовних вимог про стягнення неустойки (пені).
Відмовити у задоволенні клопотання представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20, провадження № 14-224 цс 21.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Дмитра Андрійовича, задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року скасуватив частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суми вкладу за депозитними договорами з нарахованими процентами і в цій частині справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець