ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
справа №202/6189/16-а(2-а/0202/187/2016)
адміністративне провадження № К/9901/7202/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №202/6189/16-а.
за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості та моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року (постановлену у складі: головуючого судді - Волошина В.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо розрахунку та недоплати пенсії з 1 січня 2008 року; зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії з 1 січня 2008 року; стягнути з відповідача недоплачену пенсію з урахуванням моральної шкоди в розмірі 40 879,6 грн; визнати право позивача на отримання пенсії станом на 31 серпня 2016 року в розмірі 2 531,84 грн.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач не вірно проводить розрахунок пенсії позивача з 01 січня 2008 року, чим порушив вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», що призвело до недонарахування та невиплати встановлених законодавством виплат та індексацій. Також позивач зазначає, що незаконні дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку із чим просить стягнути моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову за період з 1 січня 2008 року по 3 квітня 2016 року і в цій частині позов залишено без розгляду. В іншій частині постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська залишено без змін.
Рішення судів мотивовані тим, що пенсія позивачу нарахована і виплачується відповідно до приписів чинного законодавства.
В частині залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач пропустив строк звернення до суду і не заявив клопотання про його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що повний розрахунок виплаченої пенсії з 01 січня 2008 року відповідач надав листом від 21 липня 2016 року, оскільки до цього розрахунок надавався лише з 01 січня 2009 року, а тому шестимісячний строк звернення до суду не пропущений.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року №829/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді - Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, отримує пенсію за віком розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зверталась до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська із зверненнями від 25 лютого 2011 року, 19 лютого 2016 року та 22 лютого 2016 року з вимогою про перерахунок пенсії.
Листом Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська №834/С від 10 березня 2011 року на звернення від 25 лютого 2011 року позивача повідомлено, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська позивачу перераховано та виплачено щомісячне довічне грошове утримання у відповідності статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08 травня 2010 року по 08 листопада 2010 року. Доведено до відома позивача, що відповідно до листа Пенсійного Фонду України №24120/02-20 від 23 грудня 2010 року при обчисленні розміру пенсії у період виконання рішення суду не встановлюються доплати та зафіксовані індексації.
Листом Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська №1701/02/40 від 17 березня 2016 року на звернення від 19 лютого 2016 року та 22 лютого 2016 року позивача повідомлено, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська. За результатами перевірки пенсійної справи встановлено, що пенсія позивачу нараховується та виплачується у повній відповідності до чинного законодавства. У зв`язку з наданням неодноразових відповідей на звернення позивача стосовно питання виплати пенсії на підставі статті 8 ЗУ «Про звернення громадян», листування з позивачем припинено.
Відповідно до інформації наданої у листі Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську від 21 липня 2016 року №469/03/21, нарахування пенсії позивачу складається: 1003,03 грн. - основний розмір пенсії; 126,97 грн. - доплата до прожиткового мінімуму; 130,39 грн. - доплата за 13 років понад нормованого стажу; 5,56 грн. - підвищення з 01 березня 2010 року по ст. 42 ч.2 Закону; 25,50 грн. - підвищення з 01 березня 2011 року по ст. 42 ч.2 Закону; 66,43 грн. - надбавка дітям війни; 45,37 грн. - зафіксована індексація.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Частинами першою-третьою статті 99 КАС України (далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 100 КАС України, відповідно до частини першої якої, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач просить визнати протиправними дії відповідача і зобов`язати останнього виплатити недоплачену пенсію починаючи з 2008 року.
При цьому, позивач зверталась до органів пенсійного фонду із заявами про перерахунок пенсії від 25 лютого 2011 року, 19 лютого 2016 року та 22 лютого 2016 року.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Питання щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 31 березня 2021 року у справі 240/12017/19 дійшла висновку, що: «…пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що отримання позивачем листа відповідача від 21 липня 2016 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 8 років після отримання пенсії у 2008 році.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач дізнавалась кожного місяця, отримуючи пенсію в неналежному, на її думку, розмірі, натомість за захистом своїх прав до суду звернулася лише 04 жовтня 2016 року, тобто з порушенням шестимісячного строку щодо позовних вимог за період до 04 квітня 2016 року, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
В частині доводів позивача щодо ненарахування та невиплати надбавки до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №327 у розмірі 84,76 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки матеріали справи не містять належних обгрунтувань та доказів наявності у неї права на встановлення такої доплати.
Також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що обчислення розміру пенсії не відноситься до компетенції адміністративного суду, оскільки визначення розміру пенсії відноситься до повноважень органу пенсійного фонду. У свою чергу, рішення чи розпорядження стосовно визначення розміру пенсії не є предметом спору у цій справі.
Враховуючи, що під час розгляду справи, не встановлено протиправності дій з боку відповідача, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій частині також є вірними.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року та постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року в не скасованій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.