ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 203/2076/21
провадження № 51-1805км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
а також в режимі відеоконференції:
особи, кримінальне провадження
стосовно якої закрито, ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000001249, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Аполонівки Солонянського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року кримінальне провадження № 62019170000001249 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , будучи обізнаним, що платниками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не сплачено до бюджету митні платежі на загальну суму 463 844 грн 98 коп., зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з 09 жовтня 2018 року по 24 листопада 2019 року, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Дніпропетровської митниці ДФС за адресою: м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, у порушення вимог п.п. 2.1.5 Методичних рекомендацій «щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведені та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи», затверджених наказом Голови ДФС України № 856 від 12 жовтня 2016 року, п. 1.5, п. 1.6 Посадової інструкції, п.п. 2.2.4.2, 2.2.8.6, п. 4.3 Положення про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, ч. 2 ст. 544, ч. 3 ст. 318, ч. 1 ст. 320, ст. 486 МК України не повідомив та не надавав розпорядження підлеглим особам вчинити дії щодо передачі інформації та документів разом із напрацьованими матеріалами до уповноваженого підрозділу ДФС (відділ контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) для розгляду, опрацювання та проведення документальної перевірки фізичних осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з питань перевірки правильності нарахування митних платежів по митним деклараціям № 110100002/2016/002695, № 110100002/2016/003249, № 110100002/2016/003254, у зв`язку з чим платникам податків ОСОБА_2 не визначені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів по деклараціям № 110100002/2016/002695та № 110100002/2016/003254 у зв`язку зі заниженням митної вартості на суми 181 616 грн 85 коп. та 141 935 грн 06 коп., відповідно, та ОСОБА_3 не визначені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів по декларації № 110100002/2016/003248 у зв`язку зі заниженням митної вартості на суму 140 293 грн 07 коп., чим завдав державному бюджету України збитки у розмірі 463 844 грн 98 коп., що є тяжкими наслідками.
Таким чином органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався за ч. 2 ст. 364 КК у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд першої інстанції, приймаючи у підготовчому судовому засіданні рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , зазначив, що постанову від 15 грудня 2020 року про продовження строку досудового розслідування прийнято з істотним порушенням установленого законом порядку, постанову про скасування вказаної постанови від 17 грудня 2020 року винесено неуповноваженою особою і, як наслідок, постанова
від 17 грудня 2020 року про продовження строку досудового розслідування юридичної сили не має. Зазначено, що у строк досудового розслідування не включаються всього чотири дні, коли сторона захисту ознайомлювалась з матеріалами досудового розслідування, а не більше ніж три місяці, про що вказував прокурор; факт зловживання стороною захисту правом на ознайомлення з матеріалами провадження стороною обвинувачення не доведено. Крім того, суд встановив, що прокурор, затвердивши 28 травня 2021 року обвинувальний акт, фактично звернувся до суду та направив обвинувальний акт лише 01 червня 2021 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що підстав для закриття кримінального провадження немає й обвинувальний акт може бути призначений до судового розгляду. На думку прокурора, висновки судів про те, що у строк досудового розслідування не включаються тільки ті дні, коли сторона захисту фактично ознайомлювалася з матеріалами справи, не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того вказує, що судом у підготовчому судовому засіданні питання про скасування постанов прокурорів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не вирішувалось. Вважає, що вручення захиснику ОСОБА_9 повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування не одночасно з іншим захисником, а пізніше, не свідчить про те, що відкриття матеріалів не відбулось. Також вказує, що всупереч вимогам ст. 22 23 94 370 419 КПК апеляційний суд повною мірою не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не дослідив відповідні процесуальні документи, які свідчили про неодноразові виклики сторони захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, і безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про необхідність закриття кримінального провадження.
Особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, - ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_12 на касаційну скаргу прокурора подали заперечення, в якому просять судові рішення щодоОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_13 вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_8, особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито, - ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_9 котрі заперечували щодо задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК визначено, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК).
Як визначено у ч. 4 ст. 219, ч. 5 ст. 294 КПК, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.
У пункті 1 ч. 3 ст. 294 КПК передбачено, що якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2і 3ч. 4 ст. 219 цього Кодексу, до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
11 грудня 2020 року слідчим Першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_14 винесено клопотання на ім`я першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців і копію цього клопотання 14 грудня 2020 року вручено підозрюваному ОСОБА_1 , захисникам ОСОБА_12 та ОСОБА_9 про що свідчать підписи останніх в клопотанні.
У межах строку, визначеного ч. 3 ст. 295 КПК на подачу письмових заперечень, що спливав 19 грудня 2020 року, сторона захисту 17 грудня 2020 року вручила слідчому письмові заперечення.
Постановою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 15 грудня 2020 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 23 січня 2021 року.
Згідно з постановою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 17 грудня 2020 року скасовано вищезазначену постанову від 15 грудня 2020 року як передчасну в зв`язку з тим, що письмові заперечення сторони захисту розглянуто не було.
17 грудня 2020 року першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 з урахуванням письмових заперечень сторони захисту винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 23 січня 2021 року.
Як убачається з копії повідомлення від 18 січня 2021 року, адресованого підозрюваному ОСОБА_1 , захисникам ОСОБА_12, ОСОБА_9 і ОСОБА_15, у той же день це повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування було вручено підозрюваному ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_12 під розпис.
Відповідно до розписок, наданих прокурором в суді першої інстанції, ознайомлювались з матеріалами досудового розслідування: ОСОБА_1 і захисник ОСОБА_12 - 29 березня 2021 року та 19 квітня 2021 року, захисник ОСОБА_9 - 26 квітня 2021 року і 28 травня 2021 року.
Положеннями ч. 1 ст. 290 КПК передбачено, що складанню обвинувального акту передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов`язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Після такого повідомлення сторона захисту має право знайомитися з відповідними матеріалами у порядку, передбаченому ст. 290 КПК, і строк такого ознайомлення, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК, не включається у строк досудового розслідування.
Зважаючи на те, що у межах строку досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_12 було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, з якими вони ознайомлювалися 29 березня 2021 року та 19 квітня 2021 року, вручення повідомлення та надання доступу до матеріалів досудового розслідуваннязахисникуОСОБА_9 15 квітня 2021 року не може свідчити про неналежне виконання положень ч. 1 ст. 290 КПК.
А 28 травня 2021 року підозрюваний ОСОБА_1 і захисники отримали копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Супровідним листом від 31 травня 2021 року за № 31/1-953вих-21 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 62019170000001249 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, надійшов 01 червня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
Обґрунтовуючи рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, місцевим судом зазначено, що постанову від 15 грудня 2020 року було прийнято з істотним порушенням установленого законом порядку, з порушенням прав захисту, без урахування письмових заперечень; постанову від 17 грудня 2020 року, якою скасовано постанову від 15 грудня 2020 року, винесено неуповноваженою особою, а постанова від 17 грудня 2020 року про продовження строку досудового розслідування, як наслідок, юридичної сили немає, а також піддано сумніву прийняття її саме 17 грудня 2020 року.
Однак місцевим судом залишено поза увагою те, що з огляду на положення п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК строк досудового розслідування було продовжено до 23 січня 2021 року, а саме до трьох місяців, уповноваженою особою -першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 і постанову від 17 грудня 2020 року прийнято ним до закінчення строку, встановленого п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК.
Водночас відомості про прийняття 17 грудня 2020 року постанови про продовження строку досудового розслідування відображені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, що був долучений до обвинувального акта, при цьому даних про її скасування немає.
Також в ухвалі місцевий суд вказав, що якщо вважати, що строк досудового розслідування був продовжений до 23 січня 2021 року, то обвинувальний акт необхідно було направити до суду до 23 січня 2021 року і в цей строк не повинні включатися всього чотири дні, коли підозрюванийОСОБА_1 і захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_9 знайомились з матеріалами досудового розслідування.
Проте місцевим судом не проаналізовано положеньч. 5 ст. 219 КПК, згідно з якими у строк досудового розслідування строк ознайомлення сторонами кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування не включається.
Той факт, що день повідомлення про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування та день фактичного початку ознайомлення з цими матеріалами можуть не співпадати, не свідчить про те, що строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування необхідно обраховувати з моменту фактичного початку ознайомлення з такими матеріалами. Проміжок часу між цими днями не повинен включатися у строк досудового розслідування.
Аналогічний висновок щодо застосування положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року) міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 вересня 2021 року(провадження №51-3811 км21).
Крім того, суд послався й на те, що 28 травня 2021 року було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК, але прокурор фактично звернувся до суду та направив обвинувальний акт лише 01 червня 2021 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду на супровідному листі.
Однак, цей висновок також є помилковим, оскільки встановивши, що обвинувальний акт мав бути направлений до суду до23 січня 2021 року, необхідно було взяти до уваги день безпосереднього вручення підозрюваному ОСОБА_1 і захисникуОСОБА_12 повідомлення про завершення досудового розслідування і надання доступу до матеріалів досудового розслідування - 18 січня 2021 року та час ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування, що закінчився 28 травня 2021 року. Обрахування ж загального строку досудового розслідування відповідно
до ст. 219 КПК свідчить, що обвинувальний акт скеровано 31 травня 2021 року та отримано 01 червня 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровськав межах строку досудового розслідування.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , не врахував всіх обставин справи, їх належно не перевірив та не дотримався зазначених вимог КПК, передбачених статтями 219 294 290 КПК щодо порядку обрахування строків досудового розслідування та неврахування у ці строки строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК у повній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, який вказував на відсутність підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, для закриття кримінального провадження. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, визначений відповідно до положень ст. 219 КПК, закінчився 23 січня 2021 року, але визнав ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою і не навів переконливих мотивів постановленого рішення.
Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких рішень.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.
При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18