Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 203/3236/19
провадження № 61-13157св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року в складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року в складі колегії суддів Пищиди М.М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіза кредитним договором.
Позов мотивував тим, що 24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNDZG40000007155, відповідно до умов якого банк надавпозичальнику кредит у розмірі297 697,50 грн зі строком повернення до 24 квітня 2026 року. Згідно заяви позичальника кредитний договір було переведено з валюти гривня в валюту долар США, на підставі чого укладено додаткову угоду. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 63 089,47 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх обов`язків за договором станом на 25червня 2019 року утворилась заборгованість в сумі 434 682,96 дол. США, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 39 957,43 дол. США, заборгованості завідсотками в сумі 80 149,44 дол. США, заборгованості за комісією в сумі 17 672,75 дол. США, пені в сумі 296 903,34 дол. США.
У зв`язку з викладеним банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за тілом кредиту в сумі 39 957,43 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день проведення розрахунку становило 1 046 485,09 грн.
У квітні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк»подало до суду уточнену позовну заяву, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову, в якій пред`явило позовні вимоги виключно до ОСОБА_1 як до правонаступника основного позичальника ОСОБА_2 . Разом із уточненою позовною заявою банк подав клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі в справі як правонаступника ОСОБА_2 . Позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 позовна заява банку після зміни предмета позову не містила.
В обґрунтування уточненої позовної заяви банк послався на те, що позичальниця за кредитним договором ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Єдиним правонаступником позичальниці, який прийняв спадщину, є ОСОБА_1 .
На підставі положень статей 1281 1282 ЦК України банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі39 957,43 дол. США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що банк пропустив установлений в статті 1281 ЦК України преклюзивний строк на звернення з вимогою до спадкоємця боржника.
Аргументи учасників справи
05 серпня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк не пропустив строк на звернення з вимогою до спадкоємця боржника, оскільки документ, який підтверджує факт смерті ОСОБА_2 , зареєстрований у системі документообігу банку в лютому 2020 року. Вказує, що на момент смерті ОСОБА_2 банк був власником майна, переданого в іпотеку з метою забезпечення виконання позичальником своїх обов`язків, а тому його права як кредитора були захищеними; майнові вимоги до боржника - відсутніми. Лише після скасування рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 28 травня 2019 року, державної реєстрації права власності на іпотечне майно за банком, права кредитора вважаються порушеними, а тому з вимогою до спадкоємця боржника банк міг звернутися до 28 листопада 2019 року. Зазначає, що суди не звернули увагу, що позов у цій справі банком подано у вересні 2019 року. Посилається також на те, що оскільки смерть позичальника не припиняє основне зобов`язання, то позовні вимоги, пред`явлені банком до поручителя, теж підлягають задоволенню.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди зробили правильний висновок про пропуск кредитором преклюзивного строку на пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 645/3265/13-ц, від 26 вересня 2018 року в справі № 136/1822/14-ц, від 10 червня 2020 року в справі № 646/6493/16-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 квітня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNDZG40000007155, відповідно до умов якого банк надавпозичальнику кредит у розмірі297 697,50 грн зі строком повернення до 24 квітня 2026 року.
Згідно заяви позичальника кредитний договір було переведено з валюти гривня в валюту долар США, на підставі чого укладено додаткову угоду. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 63 089,47 дол. США.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 .
Про смерть ОСОБА_2 та прийняття спадщини після її смерті ОСОБА_1 банку стало відомо 21травня 2018 року (дата подачі представником банку відзиву на позовну заяву в межах цивільної справи №204/1589/18, що розглядалась Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська).
Претензія кредитора в порядку статті 1281 ЦК України банком була пред`явлена лише 31 березня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
У статті 25 ЦК України передбачено здатність фізичної особи мати цивільні права та обов`язки, що виникає у момент народження особи та припиняється у момент її смерті.
На момент звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду з цим позовом (вересень 2019 року) відповідач ОСОБА_2 померла.
Тобто, банк звернувся до суду з позовом до померлої особи, правоздатність якої на час пред`явлення позову припинилась.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) міститься висновок, що: «якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».
Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18, провадження № 14-35цс20).
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, встановивши, що відповідачка ОСОБА_2 померла до пред`явлення ПАТ КБ «ПриватБанк» цього позову, суди зобов`язані були закрити провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3 колегія суддів не приймає, оскільки позовні вимоги банку до поручителя з урахуванням зміни банком предмета позову (подання уточненої редакції позовної заяви) не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
З огляду на викладене касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасувати.
Провадження в справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2021 року та постановаДніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук