№ 2040/5544/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2040/5544/18

провадження № К/9901/2159/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Желєзного І.В., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Волошина Д.А. від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Донець Л.О. Бенедик А.П., Мельнікової Л.В. від 10 грудня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14 червня 2018 року № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час здійснення інспектування позивача, дотримані вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, та статті 265 КЗпП України.

4. Також судами зазначено, що виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє його від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України, а навпаки, заходи про притягнення об`єкта відвідування до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу про проведення заходу державного нагляду № 01.01-07/457 від 11 травня 2018 року, направлення № 01.01-94/02.04/890 від 11 травня 2018 року та звернення фізичної особи ОСОБА_2 від 23 березня 2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю.

7. За результатами інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування від 17 травня 2018 року № ХК 0406/306/АВ, у якому зафіксовані виявлені порушення під час перевірки:

- порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, встановлених частиною першою статті 24 КЗпП України);

- порушення частини першої статті 50 КЗпП України, а саме: перевищення тривалості робочого часу понад 40 годин;

- порушення частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи;

- порушення частини першої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», а саме: розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці менший за розміром мінімальної заробітної плати;

- порушення частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: нездійснення нарахування та виплати індексації заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року;

- порушення частин першої, другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», а саме: виплата заробітної плати не проводиться регулярно в робочі дні у строки, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- порушення частини першої статті 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівнику виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не проводиться в день звільнення;

- порушення частини першої статті 83, статті 117 КЗпП України. а саме: при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки.

8. Головним управлінням Держпраці у Харківській області складений припис про усунення виявлених порушень № ХК0406/306/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути порушення в строки до 22 червня 2018 року, та надати письмове повідомлення із дорученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи суб`єкта відвідування до відповідача.

9. Постановою Головного управління Держпраці у Харківській області від 14 червня 2018 року № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу позивача притягнуто за порушення частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: згідно з відомостями нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року, індексація заробітної плати не проводилась; частини першої статті 83 КЗпП України, статті 117 КЗпП України, а саме: при звільненні працівника ОСОБА_2 не здійснена виплата грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, не виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, та накладено штраф у розмірі 37230, 00 грн.

10. Уважаючи постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14 червня 2018 року № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам позивача, згідно якого при проведенні заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, яке фактично було здійснене 16 травня 2018 року, відповідачем було грубо порушено пункти 3, 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, відповідно до яких уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, а справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

12. Скаржник зазначає що у грудні 2017 року та у січні, лютому 2018 року ОСОБА_2 , продавцю продовольчих товарів було виплачено заробітну плату відповідно до умов трудового договору та з додержанням мінімальних державних гарантій.

13. Також позивач зазначає що підставою проведення заходу державного нагляду (контролю) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у направленні відповідача визначено - звернення фізичної особи, тобто на підставі підпункт 2 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 - за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Із акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, убачається, що питання, які послугували підставою для прийняття рішення про інспекційне відвідування, тобто є предметом інспекційного відвідування, фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області взагалі не досліджувалися. Під час інспекційного відвідування фахівці відповідача так і не з`ясували чи порушував фізична особа-підприємець ОСОБА_1 правила оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 , а тому, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки таке рішення прийнято на підставі даних, отриманих поза межами предмета інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

14. Головним управлінням Держпраці у Харківській області подано відзив на касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

17. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

18. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

19. Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

20. Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

21. Крім того, в абзаці 5 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

22. Абзацом 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

23. Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

24. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2- 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

25. Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

26. Згідно із пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

27. Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як випливає з тлумачення поняття, принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

29. Тлумачення частин третьої, четвертої статті 2 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення передусім повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

30. Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

31. Частина друга статті 19 Конституції України встановлює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. З аналізу зазначеної норми Основного Закону України убачається, що діяльність органів Держпраці (у цьому випадку Головного управління Держпраці у Харківській області) здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів, органів Держпраці.

33. Отже, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

34. Справа про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

35. Для правильного вирішення справи слід з`ясувати дату прийняття рішення уповноваженою посадовою особою про розгляд справи про накладення штрафу.

36. Судами попередніх інстанцій не було установлено дату прийняття рішення уповноваженою посадовою особою про розгляд справи про накладення штрафу та чи приймалось таке рішення взагалі, що унеможливлює установлення дотримання відповідачем Порядку № 509.

37. В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

38. З огляду на приписи статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» об`єктом позапланової перевірки позивача мало бути саме питання законності звільнення ОСОБА_2 з посади продавця магазину продовольчих товарів магазину « Надія ».

39. За результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Харківській області були виявлені порушення:

- частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, установлених частиною першою статті 24 КЗпП України),

- частини першої статті 50 КЗпП України, а саме: перевищення тривалості робочого часу понад 40 годин;

- частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи;

- частини першої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», а саме: розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці менший за розміром мінімальної заробітної плати;

- частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: нездійснення нарахування та виплати індексації заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року;

- частин першої, другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», а саме: виплата заробітної плати не проводиться регулярно в робочі дні у строки, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- частини першої статті 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівнику виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не проводиться в день звільнення;

- частини першої статті 83, статті 117 КЗпП України, а саме: при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки.

40. Відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перевірка зазначених питань не могла бути предметом перевірки за заявою ОСОБА_2 від 23 березня 2018 року.

41. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17 та від 19 лютого 2021 року у справі № 820/7069/16.

42. Судами попередніх інстанцій не досліджено чи було допущено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правила оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 , тобто не з`ясовано чи допущено позивачем порушення трудового законодавства, яке було предметом перевірки на підставі направлення № 01.01-94/02.04/890 від 11 травня 2018 року.

43. Також суди попередніх інстанцій не з`ясували чи підлягали перевірці відповідно до звернення ОСОБА_2 та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», питання, які були предметом перевірки. Тобто, чи висловлювала ОСОБА_2 у зверненні про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки.

44. Суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці, не з`ясувавши чи відповідні вимоги були висловлені у зверненні ОСОБА_2 .

45. Судами попередніх інстанцій здійснено оцінку виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці щодо інших працівників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які не звертались до відповідача з відповідними зверненнями щодо порушення їх прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно із частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється в тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

48. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

49. За змістом частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

51. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладені в цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини справи, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, надати їм належну юридичну оцінку, перевірити їх доказами та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасувати.

Справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді І.В. Желєзний

Л.Л. Мороз