ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2021 року
м. Київ
справа №2040/6891/18
адміністративне провадження №К/9901/10856/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (головуючий суддя Лях О.П., судді: Яковенко М.М., Бегунц А.О.) у справі №2040/6891/18 за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 11 травня 2018 року за №0039501200 у формі "Ш" в частині нарахованих штрафів у розмірі 59901,53 грн та № 0040501200 у формі "Ш" в частині нарахованих штрафів у розмірі 308481,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки. Вважає, що відповідачем застосовано штрафні санкції за несплату попередніх штрафних санкцій, що не відповідає діючим нормам податкового законодавства України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 травня 2018 року за №0039501200 у формі "Ш" в частині нарахованих штрафів у розмірі 59901,53 грн та №0040501200 у формі "Ш" в частині нарахованих штрафів у розмірі 308481,29 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 116.2 статті 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом фактично застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату раніше визначених штрафних санкцій за відповідне порушення.
За результатами розгляду апеляційної скарги податкового органу на рішення суду першої інстанції, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано тим, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, а спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи примусове стягнення). Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).Чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання. Санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платників податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання незалежно до підстав їх виникнення.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Вказує, що судами не враховано, що у даному випадку контролюючим органом застосовано штраф за несплату штрафних санкцій, визначених податковим органом на підставі податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що контролюючий орган за порушення вимог податкового законодавства має право застосувати лише один вид штрафної санкції.
Відповідач 13 травня 2019 року надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить у задоволені касаційної скарги позивача відмовити та залишити без змін рішення апеляційного суду. Просить справу розглянути за участю представника податкового органу.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку підприємства щодо своєчасності сплати податкових зобов`язань згідно наданих декларацій з податку на додану вартість та узгоджених зобов`язань, визначених контролюючим органом, за наслідками якої складено акт від 24 квітня 2018 року № 234/28-10-50-12-08/31941174 (надалі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань, визначених у поданих підприємством податкових деклараціях у сумі 1820707,40 грн та у частині грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, на підставі податкових повідомлень-рішень у сумі 2141421,73 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення за формою "Ш" від 11 травня 2018 року №0039501200 та №0040501200, якими зобов`язано позивача сплатити штрафи у розмірі 94687,98 грн та 603049,87 грн відповідно.
Позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення частково, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2018 року №0039501200 оскаржується в частині нарахованих штрафів у розмірі 59901,53 грн за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, визначених іншими податковими повідомленнями-рішеннями та №0040501200 оскаржується в частині нарахованих штрафів у розмірі 308481,29 грн за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, визначених іншими податковими повідомленнями-рішеннями.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень за формою "Ш" від 11 травня 2018 року № 0039501200 та № 0040501200, якими фактично застосовано суму штрафу у розмірі 59901,53 грн та у розмірі 308481,29 грн відповідно нараховано штраф за затримку перерахування податкових зобов`язань, визначених раніше прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 27 лютого 2018 року №0018501200, від 21 березня 2018 року №0024501200, від 27 лютого 2018 року №00195501200, від 4 квітня 2018 року №0030501200 та №0029501200, від 10 січня 2018 року №0007501200 та №0008501200.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом підпунктів 14.1.39, 14.1.156, 14.1.157, 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
За приписами абзацу 1 пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Із аналізу наведених норм слідує, що грошове зобов`язання платника податків складається із податкових зобов`язань платника податків та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), які ним самостійно задекларовані та/або визначені йому контролюючим органом.
Положеннями підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відтак, об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, незалежно від способу погашення.
Враховуючи, що судом встановлено несвоєчасну сплату платником податків саме узгодженої суми податкового зобов`язання, та чинне законодавство не звільняє платника податків від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про правомірність спірних податкових повідомлень рішень в частині, що є предметом розгляду даної справи.
Щодо доводів позивача про протиправне подвійне нарахування суми штрафних санкцій, що суперечить вимогам ст. 116 ПК України, відповідно до якої за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції Суд зазначає, що в даному спорі відсутнє подвійне нарахування фінансових санкцій за одне і те ж саме податкове правопорушення, оскільки після узгодження податкового повідомлення-рішення, сума, яка ним визначена є грошовим зобов`язанням. Так, наприклад податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2018 № 00195501200 нараховано суму штрафних санкцій на загальну суму 132453,52 грн за затримку сплати ПДВ на 97 днів. Несплачена протягом десяти днів сума штрафу, визначена цим податковим повідомлення-рішення є сумою грошового зобов`язання відповідно до п.п.14.1.39 ПК України, а відтак за затримку сплати цієї суми передбачена відповідальність відповідно до ст. 126 ПК України.
З урахуванням наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для часткового скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Суд зазначає, що позивачем в касаційній скарзі не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року у справі №2040/6891/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник