09.03.2023

№ 2040/7789/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа №2040/7789/18

адміністративне провадження № К/9901/9370/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №2040/7789/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій незаконними, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя Лях О.П., судді: Бегунц А.О., Яковенко М.М.),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій незаконними.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 позов задоволено частково.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №2040/7789/18.

Ухвалою суду від 27.02.2023 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 28.02.2023.

Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у порядку письмового провадження на підставі положень статті 345 КАС України.

Як слідує з касаційної скарги, позивач вважає рішення апеляційного суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції зробив необґрунтований висновок про відсутність у позивача права власності на транспортний засіб та не скористався можливістю в межах статті 80 КАС України витребувати докази. Колегія суддів дійшла помилкового висновку, що обов`язковою для повернення позивачу транспортного засобу є згода ОСОБА_2 на такі дії, оскільки такий висновок суперечить нормам матеріального права, з огляду на те, що відсутній зв`язок ОСОБА_2 зі співвласниками транспортного засобу. У співвласників авто нема права примусово доставити ОСОБА_2 для складання відповідної заяви, що фактично робить нездійсненними вимоги відповідача, які необхідно виконати для повернення транспортного засобу законному володільцю. Позивач зауважує, що апеляційний суд не врахував наявність або відсутність альтернативних дій позивача щодо повернення своєї власності, судом не враховані обставини порушення права власності. Поряд з цим, позивач посилається на висновки ЄСПЛ у рішеннях про захист від незаконного втручання у право власності. На підставі викладеного, позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 в частині відмови у задоволенні позову та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві Митниця відзначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій позивачем не оскаржувалося, на що звернув увагу апеляційний суд, та переглянув судове рішення за апеляційною скаргою відповідача в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання вчинити дії. Відтак, рішення суду у відповідній частині, що не переглядалося в апеляційному порядку, не може підлягати касаційному перегляду. Також, відповідач вказує, що позивачем у касаційній скарзі не зазначено, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування заперечень проти задоволення касаційної скарги відповідач цитує положення статті 109 Митного кодексу України, з якої слідує, що за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за відповідних умов. Таким чином, виключне право на подання заяви про передачу права на використання митного режиму тимчасового ввезення має особа, відповідальна за дотримання такого режиму, у даному випадку ОСОБА_3 . У свою чергу, будь-яких звернень від ОСОБА_4 не отримувала. З огляду на вказане, заяви позивача про передачу йому авто не могли бути задоволені Митницею. Зазначеним обставинам та нормам Митного кодексу України судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку. Виходячи з викладеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану та має посвідку на постійне проживання в Україні (а.с.9).

На підставі довіреності 01А-75 від 11.06.2018, виданої компанією-власником транспортного засобу II ZINTRA, код НОМЕР_1 м.Каунас Литва та копії технічного паспорту ОСОБА_1 має право користування без жодних обмежень транспортним засобом MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с.8, 11, 40-42, 48-49).

07.02.2018 до Харківської митниці ДФС надійшов лист Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області від 07.02.2018 № 60/1265 щодо перевірки законності перебування на митній території України транспортного засобу марки MERCEDEZ BENZ E280, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Литовська республіка) (а.с.32).

Під час проведення відповідної перевірки відповідачем було встановлено, що згідно АСМО "Інспектор" та ЄАІС транспортний засіб марки MERCEDEZ BENZ E280, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 був ввезений на митну територію України гр. Молдови ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) 21.09.2016 в зоні діяльності Чернівецької митниці ДФС у митному режимі "тимчасове ввезення".

Положеннями статті 380 Митного кодексу України встановлено термін, на який може бути тимчасово ввезено транспортний засіб, однак гр. Молдови ОСОБА_5 не було надано до органів доходів і зборів документів, що підтверджують факт вивезення транспортного засобу, настання обставин непереборної сили, аварії, протиправних дій третіх осіб, в його діях вбачалося перевищення строку тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України більше ніж на 10 діб.

На підставі встановлення митним органом порушення чинного законодавства, 12.04.2018 уповноваженою особою відповідача було складено протокол про порушення митних правил №0663/80700/18 відносно гр. Молдови ОСОБА_5 за ознаками порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 481 Митного кодексу України, яким на підставі статті 511 цього Кодексу в рахунок забезпечення сплати гр. Молдови ОСОБА_5 відповідного штрафу було вилучено транспортний засіб марки MERCEDEZ BENZ E280, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 та розміщено на складі митниці (а.с.33-36).

17.05.2018 уповноваженою особою митного органу розглянуто матеріали справи про порушення митних правил №0663/80700/18, визнано винним гр. Молдови ОСОБА_5 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 481 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000грн. (а.с.37).

Апеляційний суд відзначив, що матеріали справи не містять доказів оскарження вказаної постанови в справі про порушення митних правил, що не заперечується сторонами, накладений на гр. Молдови ОСОБА_5 штраф було сплачено.

У подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Харківської митниці ДФС із заявами про повернення йому, як співвласнику, транспортного засобу MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , технічний паспорт республіки Литва № НОМЕР_5 (а.с.10-14, 38-39, 46-47).

При цьому, позивач надав митному органу згоду на сплату платежів за тимчасове зберігання транспортного засобу MERCEDES BENZ Е280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на митному складі Харківської митниці ДФС.

Крім цього, позивачем була надана згода на здійснення закінчення митного режиму, в який поміщений вищевказаний транспортний засіб, а саме: вивезти даний транспортний засіб за межі митної території України та завершити митний режим "Тимчасове ввезення" не пізніше ніж через 10 (десять) днів після отримання ним транспортного засобу.

Листами від 04.07.2018 (а.с.43-45) та від 09.08.2018 (а.с.50-55) Харківська митниця ДФС повідомила про неможливість видачі даного транспортного засобу, оскільки обов`язок щодо вивезення за межі митної території України транспортного засобу марки MERCEDEZ BENZ E280, реєстраційний номер НОМЕР_2 , покладено саме на гр. Молдови ОСОБА_5 , яким цей транспортний засіб ввезено на митну територію України.

Крім того, Харківською митницею ДФС додатково було повідомлено ОСОБА_1 про недійсність наданого ним технічного паспорта республіки Литва № НОМЕР_5 (а.с.45, 54-55).

ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнень, просив: (а.с.5-7, 73-75, 79-81)

визнати протиправними дії Харківської митниці ДФС щодо утримання легкового автомобілю MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

зобов`язати відповідача у триденний строк повернути позивачу, як співвласнику, легковий автомобілю MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Рішенням суду першої інстанції частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Зобов`язано Харківську митницю ДФС повернути ОСОБА_1 , як співвласнику, легковий автомобілю MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не встановлено механізму повернення автомобіля власнику або співвласнику в разі якщо автомобіль було ввезено в режимі «тимчасове ввезення» іншою особою, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно яких кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Митний орган з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою.

Колегія суддів відзначила, що апелянтом рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення адміністративного позову, а саме, щодо зобов`язання Харківської митниці ДФС повернути ОСОБА_1 , як співвласнику, легковий автомобіль MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . З огляду на вказане, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 у справі № 2040/7789/18 підлягає перегляду судом апеляційної інстанції в частині оскарження.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову скасовано. Суд ухвалив прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання дій незаконними щодо зобов`язання Харківської митниці ДФС повернути ОСОБА_1 , як співвласнику, легковий автомобілю MERCEDES BENZ E280, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 4 Митного кодексу України (далі МК України) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Транспортні засоби - це транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 70 МК України з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються митні режими, в тому числі тимчасове ввезення.

Згідно з частиною першою статті 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Відповідно до статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України визначено приписами статті 380 МК України.

Приписи статті 380 МК України встановлюють, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Таким чином Митний кодекс України визначає, що особою, відповідальною за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, визначено саме громадянина, яким було ввезено відповідний транспортний засіб на митну територію України. Також, транспортні засоби, ввезені у митному режимі «тимчасове ввезення», можуть використовуватися лише з метою особистого користування і не можуть бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Поряд з цим, положеннями статті 109 МК України передбачено можливість передачі права на тимчасове ввезення.

Відповідно до частини першої статті 109 МК України за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

У справі, що розглядається, на підставі матеріалів справи судом апеляційної інстанції з`ясовано, що транспортний засіб було ввезено на митну територію України гр. Молдови ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) 21.09.2016 в зоні діяльності Чернівецької митниці ДФС у митному режимі "тимчасове ввезення"

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Харківської митниці ДФС із заявами про повернення йому, як співвласнику, вищевказаного вилученого транспортного засобу. Судом відзначено, що в матеріалах справи наявна заява позивача, якою останній бажає взяти на себе зобов`язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.

Втім, в матеріалах справи відсутні будь-які докази подання заяви гр. Молдови ОСОБА_5 про передачу права на тимчасове ввезення транспортного засобу марки MERCEDEZ BENZ E280, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , відсутні відомості і щодо подачі такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Таким чином, при ввезені транспортного засобу на митну територію України з моменту перетинання митного кордону, розпочато митний контроль. Перебування транспортного засобу під митним контролем закінчується після закінчення митного оформлення, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Користування та розпорядження транспортним засобом, який перебуває під митним контролем забороняється, крім випадків, передбачених Митним кодексом України та іншими законами України. З`ясовуючи наявність випадків, передбачених Митним кодексом України, апеляційний суд встановив відсутність обставин, що відповідають правилам, передбаченим частиною першою статті 109 МК України.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до статей 8 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з аналізу норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, необхідно враховувати, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (пункт 4 частина друга статті 245 КАС України).

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені у справі, що розглядається обставини та докази, які такі обставини підтверджують, відсутні підстави вважати неправомірним рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Митниці повернути позивачу транспортний засіб.

Суд наголошує, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Суд касаційної інстанції вбачає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Обґрунтування, наведені позивачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №2040/7789/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду