Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 204/3810/21
провадження № 61-20875св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Твердохліб Наталія Павлівна,
заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Твердохліб Н. П.
Скарга обґрунтована тим, що 01 жовтня 2015 року рішенням суду у справі № 204/5081/15 з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNP0G100000041 від 07 вересня 2007 року у розмірі 409 862 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
22 квітня 2021 року він отримав лист від Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі з оригіналом постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому раніше постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував.
13 травня 2021 року його представник ознайомилась із матеріалами виконавчого провадження та під час ознайомлення було встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення і отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, окрім того, виконавче провадження відкрито за заявою, поданою невстановленою особою, зокрема, відсутній підпис, прізвище та ініціали особи, яка повинна була підписати дану заяву, тобто неможливо встановити, хто звернувся із даною заявою до виконавчої служби, та не можливо встановити обсяг повноважень такої особи.
Зазначав, що державним виконавцем Твердохліб Н. П. порушено ряд законів при відкритті виконавчого провадження та державний виконавець не повинен був відкривати виконавче провадження, а навпаки повинен був повернути виконавчий лист заявнику на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв`язку з тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26 жовтня 2018 року є незаконною та підлягає скасуванню, тому всі інші постанови, винесені в рамках даного виконавчого провадження, також повинні бути визнані протиправними та скасовані.
Вказував, що було порушено порядок виконавчих дій, оскільки передача нерухомого майна на електронні торги була здійснена всупереч положенням спеціального закону щодо пріоритету стягнення за виконавчими документами в першу чергу на кошти боржника. З 2013 року він перебував на обліку в органах пенсійного фонду та отримував пенсію та офіційно працював. Звернення стягнення на пенсію відбулось лише 28 грудня 2020 року у відповідності до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника.
Посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена незаконно, внаслідок чого відбувся ряд незаконних дій та винесення рішень, які призвели до порушення його прав, зокрема позбавили його права власності на квартиру, у зв`язку з чим просив суд поновити строк на звернення до суду з даною скаргою та визнати протиправною та скасувати постанови: про відкриття виконавчого провадження № 57524561 від 26 жовтня 2018 року, постанову про арешт майна боржника від 29 жовтня 2018 року, постанову про опис та арешт майна боржника від 10 грудня 2018 року, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23 вересня 2019 року, постанову про передачу виконавчого провадження від 23 січня 2020 року, постанову про прийняття виконавчого провадження від 23 січня 2020 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28 грудня 2020 року на пенсію та дохід, що отримує ОСОБА_1 у ТОВ «Охоронне агентство «РАЛЬФ», винесені державним виконавцем Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі Твердохліб Н. П.;
визнати протиправними дії державного виконавця Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі Твердохліб Н. П. у виконавчому провадженні № 57524561 щодо передачі на реалізацію до Державного підприємства «СЕТАМ» та реалізації на електронних торгах нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;
зобов`язати державного виконавця Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі Твердохліб Н. П. повернути без виконання заяву та виконавчий лист від 01 жовтня 2015 року № 204/5081/15.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суди виходили із того, що оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на переможця електронних торгів, тому ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення позову до суду із залученням особи-переможця торгів, стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, провадження № 14-529цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відкриття виконавчого провадження відбулось за заявою, поданою невстановленою особою, оскільки у ній відсутній підпис, прізвище та ініціали особи, яка повинна була підписати заяву.
Заявник вказує, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження винесена незаконно, тому і всі інші постанови, винесені державним виконавцем, є протиправними та підлягають скасуванню. Проте, вказане залишилось поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
При цьому також зазначає, що суди, вказуючи на неефективний спосіб захисту порушеного права, не врахували, що звернення до суду із скаргою відбулось саме через те, що відкриття виконавчого провадження відбулось протиправно.
Крім того, посилається на те, що державним виконавцем було порушено вимоги частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Також заявник вказує, що самовільна зміна способу виконання рішення державним виконавцем є протиправною та розцінюється як втручання у право боржника на мирне володіння майном, тому є порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Рішенням суду з нього було стягнуто грошові кошти, а тому державним виконавцем мало бути винесено постанову про звернення стягнення на грошові кошти, а у випадку їх недостачі або відсутності звертати стягнення на майно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ КБ «ПриватБанк», у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2015 року у цивільній справі № 204/5081/15 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNР0G100000041 від 07 вересня 2007 року у розмірі 409 862,07 грн з яких: 321 569,32 грн. - заборгованість за кредитом; 47 863,45 грн - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 8 081,45 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12 592,50 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору 250,05 грн - штраф (фіксована частина); 19 505,30 грн - штраф (процентна складова). Також судом було стягнуто судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Судове рішення набрало законної сили. На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні Чечелівського ВДВС м. Дніпро.
Згідно оглянутих матеріалів ВП № 57524561 судом встановлено, що відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем постановою від 26 жовтня 2018 року за заявою представника стягувача - АТ КБ «Приватбанк» від 25 жовтня 2018 року було відкрито вказане виконавче провадження, копії постанови було направлено сторонам виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем направлено запити до реєструючих органів щодо перевірки майнового стану боржника.
Державним виконавцем 29 жовтня 2018 року було винесено постанову про арешт майна боржника.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта державним виконавцем було встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: житлова двокімнатна квартира, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 47.8 кв. м, житловою 34,4 кв. м та будинок, розташований у АДРЕСА_2 , загальною площею 69,3 кв. м. Іпотекодержателем арештованого майна є ЗАТ «Приватбанк».
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,8 кв. м, житловою 34,4 кв. м, зареєстровано 13 жовтня 2005 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 765067.
Вказане вище нерухоме майно передано в іпотеку AT КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки від 13 червня 2005 року.
10 грудня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна, якою була описана зазначена належна боржнику квартира.
18 лютого 2019 року державним виконавцем направлено запит до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері держаної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР щодо отримання інформації про осіб, що проживають та зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , із зазначенням дати їх народження.
29 травня 2019 року до ВДВС надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР, у якій зазначено, що за вказаною адресою зареєстрований лише ОСОБА_1
23 вересня 2019 року державним виконавцем винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні.
19 листопада 2019 року до ВДВС надійшов висновок про вартість вказаної квартири, відповідно до якого підсумкова вартість, отримана в результаті оцінки, склала 337 470 грн (без урахування ПДВ).
20 листопада 2019 року боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 направлено ознайомлення з оцінкою вартості майна.
27 грудня 2019 року державним виконавцем зазначена квартира заявкою передана на реалізацію до Державного підприємства «СЕТАМ», за якою опубліковано лот №399092, початкова вартість майна, переданого на реалізацію, становила - 337 470 грн.
Прилюдні торги по реалізації арештованого майна, які були призначені на 22 січня 2020 року о 11 год. 00 хв., не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 461787.
Не отримавши в 10-денний термін повідомлення від стягувача AT КБ «ПриватБанк» про залишення майна за собою, старшим державним виконавцем направлено до ДП «СЕТАМ» повідомлення про уцінку майна, в результаті чого вартість було знижено на 20% та вона склала 269 976 грн, та виставлено на повторні електронні торги лот під номером 406027.
04 березня 2020 року об 11 год.00 хв. ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги з продажу вказаного арештованого майна, а саме лоту № 406027, про що свідчить протокол проведених електронних торгів № 468624 від 04 березня 2020 року.
Переможцем електронних торгів, який придбав житлову двокімнатну квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 , загальна площа 47,8 кв. м, житлова 34,4 кв. м, стала ОСОБА_3 .
Майно було реалізоване за 329 370,72 грн, з яких: 13 498,72 грн - сплачених як сума гарантованого внеску, 2 969,74 грн - розмір додаткової винагороди організатору торгів, що сплачений переможцем торгів; 312 902,18 грн - сплата за лот № 406027 згідно протоколу проведення електронних торгів № 468624 від 04 березня 2020 року, що були внесені переможцем торгів ОСОБА_3 на рахунок Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі.
Реалізація предмета іпотеки відбулася з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».
04 травня 2020 року державним виконавцем сторонам ВП № 57524561 (стягувачу та боржнику), а також переможцю електронних торгів ОСОБА_3 , було направлено акт про реалізацію предмета іпотеки від 04 травня 2020 року.
Після реалізації арештованого майна залишок боргу за виконавчим провадженням № 57524561 склав 159 920,58 грн.
Державним виконавцем 28 грудня 2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено до бухгалтерії ТОВ «Охоронне агентство «РАЛЬФ» та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для стягнення залишку коштів у розмір 20 % доходу боржника.
14 січня 2021 року до відділу надійшло повідомлення з ТОВ «Охоронне агентство «РАЛЬФ», що боржник звільнений згідно наказу № 331 від 10 вересня 2020 року, отже залишок заборгованості по виконавчому провадженню стягується з пенсії боржника.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Судами встановлено, що державним виконавцем за заявою стягувача 26 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження.
До заяви про відкриття виконавчого провадження АТ КБ «ПриватБанк» додано: виконавчий лист від 04 грудня 2015 року № 204/5081/15-ц, копію довіреності представника АТ КБ «ПриватБанк», копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтвердження сплати авансового внеску.
Такі дії свідчать про волевиявлення стягувача щодо ініціювання примусового виконання судового рішення й не заперечувались банком під час розгляду справи.
При цьому під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що при дослідженні матеріалів виконавчого провадження встановлено, що відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем постановою від 26 жовтня 2018 року за заявою представника стягувача - АТ КБ «Приватбанк» від 25 жовтня 2018 року було відкрито виконавче провадження, копії постанови було направлено сторонам виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем направлено запити до реєструючих органів щодо перевірки майнового стану боржника. Державним виконавцем 29 жовтня 2018 року було винесено постанову про арешт майна боржника.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
При цьому колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на те, що у державного виконавця були наявні підстави для повернення без виконання виконавчого листа від 01 жовтня 2015 року № 204/5081/15, оскільки положеннями статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для його повернення.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням того, що інші вимоги скарги щодо скасування подальших постанов, винесених державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, є похідними від вимоги заявника про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суди дійшли правомірного висновку, що вказані вимоги також не підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє посилання заявника про те, що державним виконавцем недотримано черговості здійснення стягнення на кошти та майно боржника.
Так, згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Отже, враховуючи те, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем, відсутні підстави вважати, що державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. При цьому вказуючи на порушення черговості стягнення державним виконавцем заявником не надано доказів того, що на його рахунку було достатньо коштів для погашення заборгованості.
Також відхиляються посилання заявника на зміну державним виконавцем способу виконання судового рішення, оскільки судовим рішенням з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором, тому дії, вчинені державним виконавцем під час виконання судового рішення, відповідають вимогам закону.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
.