ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 204/8019/16-ц
провадження № 61-1451св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Карпенко С. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Гордінською Наталією Петрівною, на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Черкеза Д. Л., та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, який неодноразово уточнював, та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість за аліментами у розмірі 18 622 грн, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 11 205 грн, а всього стягнути 29 827 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18 липня 2016 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2016 року, стягнено з відповідача аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісяця, починаючи з 14 квітня 2015 року, і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти сплачує нерегулярно, у зв`язку з чим на 1 червня 2017 року утворилася заборгованість.
Стверджував, що заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача, тому на підставі статті 196 СК України він має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 8 299,50 грн; у іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за аліментами, суд першої інстанції виходив з відсутності спору щодо розміру заборгованості за аліментами та положень статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду та уникнення подвійної відповідальності боржника: стягнення заборгованості за аліментами та стягнення аліментів на підставі рішення суду. Вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд задовольнив частково, виходячи з одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення відповідно до статті 196 СК України.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року з урахуванням описок, внесених ухвалою цього суду від 6 грудня 2017 року, рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за аліментами у розмірі 18 877,26 грн та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 5 738,17 грн, а всього стягнено 24 615,13 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наявності спору про розмір заборгованості за аліментами та помилковості висновку суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за аліментами відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і неналежним проведенням розрахунку пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року представник відповідача - адвокат Гордінська Н. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необгрунтованими, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що висновки апеляційного суду щодо наявності заборгованості за аліментами та її стягнення не відповідають обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, які підтверджені відповідними доказами, що призвело до подвійної відповідальності боржника.
Заборгованість за аліментами, спору щодо розміру якої немає, виникла внаслідок її необізнаності про відкриття виконавчого провадження, оскільки проживала за кордоном.
На думку заявника, судами першої та апеляційної інстанцій неповно встановлено обставини щодо її умислу на ухилення від сплати аліментів та вини у несвоєчасній їх сплаті, за відсутності якої неустойка (пеня) не стягується.
Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті апеляційної скарги позивача, поданої з порушенням строку, про поновлення якого позивач питання не порушував, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Позиція інших учасників справи
У травні 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу представника відповідача - Гордінської Н. П. , у якому послався на безпідставність її доводів.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року поновлено ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гордінська Н. П., строк на касаційне оскарження судових рішень і ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська її матеріали та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року; ухвалою цього суду від 3 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18 липня 2016 року, зміненим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2016 року, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісяця, починаючи з 14 квітня 2015 року, і до досягнення дитиною повноліття, яке набрало законної сили 5 жовтня 2016 року.
20 жовтня 2016 року позивачу видано виконавчий лист № 204/2372/15-ц, на підставі якого 7 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду про стягнення аліментів.
Відповідач була обізнана про ухвалення Красногвардійським районним суду міста Дніпропетровська рішення від 18 липня 2016 року про стягнення аліментів на дитину, однак неналежним чином виконувала зобов`язання зі сплати аліментів, що призвело до утворення заборгованості, яка у травні 2017 року частково (у розмірі 20 380 грн) відповідачем сплачена; згідно з розрахунком Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на 1 червня 2017 року заборгованість становить 8 437 грн. Заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача, яка погодилася з розміром, обчисленим державним виконавцем, та частково її сплатила у травні 2017 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460 IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460 IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, касаційний суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач неналежно виконує аліментні зобов`язання щодо утримання дитини, внаслідок чого на 1 червня 2017 року виникла заборгованість за аліментами у розмірі 8 437 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за аліментами, дійшов правильного висновку, що за відсутності спору щодо розміру заборгованості за аліментами, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Вимоги статті 194 СК України до правовідносин, які склалися між сторонами, після звернення позивача до виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа та відкриття 7 листопада 2016 року виконавчого провадження, не застосовуються, оскільки заборгованість за аліментами виникла після відкриття виконавчого провадження і повторному стягненню така заборгованість не підлягає.
Тому правових підстав для застосування статті 194 СК України і додаткового стягнення з відповідача заборгованості за аліментами, що виникла під час примусового виконання рішення суду, у суду апеляційної інстанції не було .
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Відповідно до частин третьої, дев`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.
Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. Отже суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц, підстав для відступлення від якої касаційний суд не вбачає.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення в частині стягнення заборгованості за аліментами, допустився помилки при визначенні характеру спірних правовідносин та норм матеріального права, які підлягають застосуванню; належним чином не перевірив доводів відповідача та фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, щодо заборгованості за аліментами на 1 червня 2017 року.
За таких обставин доводи заявника щодо невідповідності висновків апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за аліментами фактичним обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, та вимогами закону, є обґрунтованими, що є підставою для скасування рішення апеляційного суду із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційний суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке в цій частині відповідає закону.
Відповідно до статті 196 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідачем не спростовано вину у несплаті аліментів та утворенні заборгованості за аліментами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц зроблено висновок, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного процента від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у якому вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х один процент. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, в мотивувальній частині рішення навів розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, який відповідає обставинам справи та узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Згідно з пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апеляційний суд, формально взявши до уваги надану державним виконавцем довідку про сплату аліментів, не досліджував доказів щодо часткової сплати відповідачем заборгованості за аліментами, на які посилалася відповідач, не надав правової оцінки розрахунку неустойки (пені), зробленому судом першої інстанції, та довідці про сплату аліментів, наданої державним виконавцем, не навів мотивів власного розрахунку неустойки (пені).
Враховуючи зазначене, касаційний суд дійшов висновку, що ухвалене апеляційним судом судове рішення в частині вирішення позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів не може вважатися законним і обґрунтованим і підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції, помилково скасованого апеляційною інстанцією.
Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини щодо вини відповідача у несплаті аліментів та утворенні заборгованості за аліментами є безпідставними, оскільки дослідженими судами доказами доведено обізнаність відповідача щодо ухваленого рішення про рішення суду про стягнення аліментів на неповнолітнього сина; проживання відповідача окремо від дитини не впливає на обсяг її прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті апеляційної скарги позивача касаційний суд вважає помилковим, оскільки позивачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана у строк, визначений статтею 292 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 194 СК України призвело до неправильного вирішення справи і помилкового скасування рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи наведене, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Оскільки судом касаційної інстанції частково задоволено касаційну скаргу відповідача, рішення суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі, то сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606,33 грн та касаційної скарги - 1 102,40 грн підлягають стягненню на її користь з позивача.
Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Гордінською Наталією Петрівною, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року скасувати.
Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21червня 2017 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1 708,73 грн судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: С. О. Карпенко В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов