№ 208/8579/18

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 208/8579/18

провадження № 61-5674св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», про визнання незаконними дій щодо зміни норми користування природного газу,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), публічного акціонерного товариства

по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»), про визнання незаконними дій щодо зміни норми користування природного газу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг газопостачання.

Позивачу стало відомо, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в односторонньому порядку з 01 грудня 2016 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу, що підтверджується рахунками на оплату за споживання природного газу.

У порушення Тимчасового положення «Про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, відповідач не вчинив всіх необхідних дій для здійснення нарахувань відповідно до загальнобудинкового приладу обліку газу, ним не складено актів балансового розмежування зі схемою та зняттям первинних показників лічильників, а також вводу лічильників в експлуатацію.

На її численні заяви ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» ухиляється надати детальний розрахунок за спожитий газ, відомості про час та підстави встановлення загальнобудинкового лічильника, його номер, час повірки та інші дані.

26 жовтня 2016 року мешканцями будинку

АДРЕСА_2 при огляді прибудинкової території було виявлено відсутність загальнобудинкового прибору обліку газу № 230,

про що мешканцями складено відповідний акт та наявні фотознімки.

Позивач вважала, що їй та іншим мешканцям житлового будинку, які наразі не забезпечені індивідуальними лічильниками, для визначення фактичного об`єму споживання природного газу по їх квартирах, на межі балансової належності, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» має нараховувати оплату за спожитий газ за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог (а. с. 48-53, 104-110, т. 1), ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним встановлений ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», режим нарахування обсягів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу;

- зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» поновити ОСОБА_1 як побутовому споживачу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників,

- зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити ОСОБА_1 як побутовому споживачу перерахунок нарахування оплати за природний газ відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників;

- зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» скасувати їй нарахування оплати за споживання природного газу у розмірі 3 784,76 грн за період грудень 2016 року-січень 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано визначений ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», режим встановлення обсягів споживання природного газу для ОСОБА_1 за показаннями будинкового вузла обліку у будинку АДРЕСА_2 , починаючи з 01 грудня 2016 року, таким, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» поновити ОСОБА_1 нарахування оплати за спожитий обсяг природного газу як побутовому споживачу відповідно до норм споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників.

Зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок

ОСОБА_1 нарахування оплати за спожитий обсяг природного газу відповідно до норм споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що норми Кодексу ГРС вимагають укладення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності саме з власником газової мережі чи окремими її елементами, чого ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», зроблено не було, що свідчить про незаконність використання загальнобудинкового лічильника, встановленого у будинку АДРЕСА_2 , та тягне за собою незаконність відповідного режиму нарахування оплати за природний газ для позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» скасувати позивачу нарахування оплати за споживання природного газу у розмірі 3 784,76 грн за період із грудня 2016 року по січень 2019 року, суд першої інстанції вважав відновленим становище позивача, яке існувало до порушення її прав, шляхом зобов`язання

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок заборгованості відповідно до норм споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників, а тому вимога щодо скасування певної надмірно нарахованої суми оплати за надану послугу є вже врегульованою судом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що законодавством не передбачено неможливості використання загальнобудинкового лічильника, а також не передбачено неможливості здійснення нарахування за показниками комерційних вузлів обліку газу до моменту укладання актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін - між оператором ГРМ та власниками (балансоутримувачами, управителями, тощо).

На думку апеляційного суду, за умови наявності у будинку

АДРЕСА_2 загальнобудинкового вузла обліку природного газу (лічильника газу), за яким ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», з 01 грудня 2016 року здійснюється облік природного газу відповідно до вимог Положення № 620,

відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 нарахування оплати за спожитий обсяг природного газу відповідно до норм споживання природного газу для населення у разі відсутності газових лічильників та здійснення відповідного перерахунку.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня

2020 року заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задоволено та постановлено судові витрати, понесені АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн, та судові витрати, понесені

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за подачу апеляційної скарги у розмірі

3 457,80 грн компенсувати за рахунок держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 березня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, в якій, з урахуванням уточненої редакції, просить оскаржувану постанову скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року матеріали справи № 208/8579/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 208/8579/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року поновлено провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: застосував пункт 4 Глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС, пункт 1, 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРС, статтю 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року

у справі № 214/5776/17, від 17 квітня 2020 року у справі № 215/2712/18-ц,

від 12 лютого 2020 року у справі № 176/1664/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції застосував статтю 367 ЦПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року

у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі

№ 214/5776/17 зроблено висновок про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із споживачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовується споживачами.

Схожий за змістом висновок зроблено Верховним Судом у постанові

від 17 квітня 2020 року у справі № 215/2712/18-ц, у якій, крім того, зазначено, що задоволення вимог позивачів буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів із отримання послуг по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу споживачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу зазначено також у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 176/1664/18.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Крім того, апеляційний суд прийняв нові докази без обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції та вийшов за межі доводів апеляційної скарги, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, відповідно до яких апеляційний суд про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, повинен мотивувати свій висновок в ухваленому рішенні.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2020 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив доводи сторін, надавши їм правову оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У вересні 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки апеляційний суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив докази у справі та обґрунтовано вважав помилковим висновок суду першої інстанції про незаконність використання загальнобудинкового лічильника. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 13 вересня 2016 року № 242 управителем багатоквартирних будинків у місті Кам`янське призначено комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового Фонду» (а. с. 48-49, т. 2).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем природного газу (т. 1, а. с. 13-14).

Постачальником природного газу є ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правоноступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», є оператором ГРМ у розумінні кодексу ГРС та здійснює діяльність із розподілу природного газу.

У будинку АДРЕСА_2 01 вересня 2016 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» було встановлено газовий лічильник, що підтверджується актом обстеження вузла обліку газу від 01 вересня 2016 року, складеного комісією у складі представників ПАТ «Дніпропетровськгаз» (а. с. 138, т. 1)

Судами також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» із заявами, в яких просила надати розрахунок за спожитий газ, час та підстави встановлення будинкового лічильника, його технічні характеристики, номер, час повірки, суб`єкт, який таку повірку здійснював, наявність договору із нею як споживачем, нормативний акт, яким урегульовано питання встановлення будинкового лічильника без надання згоди споживачем

(а. с. 15, 16, т. 1).

У відповіді ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повідомило ОСОБА_1 про те, що питання, викладені в запитах, не входять до повноважень

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», та будуть направлені ТОВ «Дніпропетровськгаз»

(а. с. 17, т. 1).

У листі від 29 вересня 2017 року ТОВ «Дніпропетровськгаз» повідомило,

що фахівцями ТОВ «Дніпропетровськгаз» було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , що не суперечить чинному законодавству (а. с. 18-20,

т. 1).

У листі від 05 жовтня 2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», повідомило, зокрема, що визначення фактичного об`єму споживання природного газу здійснюється за показаннями будинкового ВОГ. Побутовий споживач може встановити індивідуальний лічильник за свій рахунок та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, або за рахунок коштів місцевого бюджету. Законодавством не передбачено погодження зі споживачем встановлення загальнобудинкового приладу обліку (а. с. 21-23, т. 1).

Схожі за змістом відповіді надані листами від 30 жовтня 2017 року (а. с. 24-26, т. 1) та від 06 березня 2018 року (а. с. 27-28, т. 1).

Відповідно до акта від 26 жовтня 2018 року, складеного мешканцями будинку, на АДРЕСА_2 відсутній загальнобудинковий прилад обліку природного газу (а. с. 32, т. 1).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2019 року було витребувано, зокрема, у ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», оригінал або належним чином завірену копію акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання щодо загальнобудинкового вузла обліку, встановленого за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 126-129, т. 1).

На виконання вказаної ухвали листом ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», суд було повідомлено, що надати оригінал або належним чином завірену копію акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання не уявляється можливим, так як складення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін щодо загальнобудинкового вузла обліку або будь-якого іншого газового приладу чи пристрою Кодексом ГРС не передбачено, крім того, заявлений до витребування документ не конкретизований (а. с. 135, т. 1).

Апеляційним судом прийняті акти перевірки загальнобудинкового вузла обліку

від 06 червня 2018 року та від 13 грудня 2018 року, акти про демонтаж засобу вимірювання (періодична перевірка) від 01 червня 2018 року, акт про монтаж

від 13 грудня 2018 року, які складені представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз»

(а. с. 29-35, т. 2).

Згідно з відповіддю комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового Фонду» від 21 грудня

2019 року № 2039/4 комунальне підприємство, яке є управителем багатоквартирних будинків у м. Кам`янське, не укладало жодні акти розмежування балансової належності внутрішньо-будинкових систем газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 46-47,

т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзивах, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним встановлений ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», режим нарахування обсягів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» поновити ОСОБА_1 як побутовому споживачу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснити перерахунок нарахування оплати за природний газ відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та зобов`язати

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» скасувати їй нарахування оплати за споживання природного газу у розмірі 3 784,76 грн за період грудень 2016 року-

січень 2019 року.

Відповідно до пункту 33 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII) ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).

Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.

Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:

- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;

- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;

- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом із тим, відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто, з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України, такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі

№ 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) в аналогічних правовідносинах зроблено правовий висновок такого змісту: «До та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв із порушенням вимог законодавства.

Крім того, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу:

- за даними лічильників газу;

- за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті

6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

У справі, що переглядається, встановлено, що у будинку АДРЕСА_2 01 вересня 2016 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», було встановлено загальнобудинковий газовий лічильник.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище норм матеріального права та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, у питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу слід враховувати, що такі дії, вчинені до 20 січня 2018 року (як у контексті цієї справи), будуть правомірними, якщо вони проведені за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня

2002 року № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань із будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що норми Кодексу ГРС вимагають укладення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності саме з власником газової мережі чи окремими її елементами, чого ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», зроблено не було, що свідчить про незаконність використання загальнобудинкового лічильника, встановленого у будинку АДРЕСА_2 , та тягне за собою незаконність відповідного режиму нарахування оплати за природний газ для позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову,

у свою чергу, апеляційний суд вважав, що чинним законодавством не передбачено неможливість використання загальнобудинкового лічильника, а також не передбачено неможливості здійснення нарахування за показниками комерційних вузлів обліку газу до моменту укладання актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін - між оператором ГРМ та власниками (балансоутримувачами, управителями тощо).

При цьому, вказаний висновок суду мотивовано тим, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», до апеляційного суду було надано акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно внутрішньо будинкових систем газопостачання від 05 липня

2019 року, з якого судом встановлено, зокрема, що місцем встановлення вузла обліку та напрямом потоку природного газу є наступна адреса: АДРЕСА_2 . Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між газовими мережами Оператора ГРМ та КП КМР «Теплотехнік» встановлюється на газопроводі-вводі після електроізолюючого фланцевого з`єднання на газовому стояку. На думку апеляційного суду, вказаний документ є суто технічним, в якому відображена точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування та точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації окремих ділянок або елементів.

Колегія суддів із зазначеним висновком апеляційного суду не погоджується, з огляду на наступне.

За змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору.

Приймаючи до уваги нові докази у справі (зокрема, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно внутрішньо будинкових систем газопостачання від 05 липня 2019 року, підписаний АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Теплотехнік»), суд апеляційної інстанції не виконав свого процесуального обов`язку та не мотивував у своєму рішенні необхідність прийняття нових доказів у справі, не звернув увагу на те, що такі докази (як акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін) витребовувалися ухвалою Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2019 року у ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (а. с. 126-129, т. 1). Разом із тим, на виконання вказаної ухвали листом підприємство повідомило суд про неможливість надати оригінал або належним чином завірену копію акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання, оскільки складення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін щодо загальнобудинкового вузла обліку або будь-якого іншого газового приладу чи пристрою Кодексом ГРС не передбачено, крім того, заявлений до витребування документ, не конкретизований (а. с. 135, т. 1).

Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив жодним чином, чи є комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Теплотехнік» управителем багатоквартирних будинків у місті Кам`янське, не звернув увагу на рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 13 вересня 2016 року № 242, відповідно до якого управителем багатоквартирних будинків у місті Кам`янське призначено комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового Фонду». Не надав оцінки листу комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового Фонду» від 21 грудня 2019 року № 2039/4, відповідно до якого комунальне підприємство, яке є управителем багатоквартирних будинків у м. Кам`янське, не укладало жодні акти розмежування балансової належності внутрішньо-будинкових систем газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 46-47,

т. 2).

Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, а тому Верховний Суд частково приймає доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до порушення прав позивача.

Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати оцінку доказам, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надати належну оцінку доказам: кожному доказу окремо, а також взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, у результаті чого ухвалити законне та справедливе рішення з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду в аналогічних правовідносинах від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21). Крім того, при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно звернути увагу та вирішити питання належного відповідача за кожною пред`явленою позовною вимогою.

Враховуючи висновок Верховного Суду про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, підлягає також скасуванню додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, якою вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неповного встановлення фактичних обстави справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за статтею 411 ЦПК України для повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук