ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 209/2226/22
провадження № 61-10071св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача- ОСОБА_2
відповідач - Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»;
третя особа - керівник Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» ОСОБА_3;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року
у складі судді Лобарчук О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 19 червня 2024 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (далі -
КП ДОР «Аульський водовід»), третя особа - керівник КП ДОР «Аульський водовід» ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 14 липня 2000 року вона працювала на різних посадах у КП ДОР «Аульський водовід», загальний стаж її роботи на підприємстві склав 22 роки.
Наказом генерального директора КП ДОР «Аульський водовід» ОСОБА_3
від 12 вересня 2022 року № 88-з її звільнено з роботи з посади старшого бухгалтера з податкового обліку фінансового відділу на підставі пункту 1
статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників. Підставою є попередження про майбутнє звільнення за скороченням чисельності та штату працівників від 21 червня 2022 року
№ 1048/1-8, яким виводиться зі штатного розкладу посада старшого бухгалтера з податкового обліку фінансового відділу.
Позивач вважала, що її звільнення є незаконним, оскільки однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату
є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, чого відповідачем зроблено не було.
У день видачі попередження від 21 червня 2022 року № 1048/1-8 про майбутнє звільнення у новому штатному розкладі були наявні вільні вакансії, які відповідали її спеціальності та кваліфікації, зокрема: нові вакансії при зміні структури бухгалтерії; вільні посади згідно з декретною відпусткою працівників; нові посади в інших відділах. Зазначала, що у порушення статті 49-2 КЗпП України їй не надали право обрати посаду, яка відповідала її кваліфікації. Були запропоновані вакансії виключно з кваліфікаційним пониженням та мінімальним посадовим окладом, чим порушено законодавство про працю. Запропоновані вакансії не відповідали рівню її кваліфікації, освіті, досвіду, що свідчить про незаконність її звільнення.
У порушення Закону України «Про запобігання корупції» (родичі не повинні працювати у прямому підпорядкуванні) фінансист Бразалук О. працює у прямому підпорядкуванні своєї матері, заступника головного бухгалтера Плахотник А . Крім того, наказом від 31 грудня 2021 року № 431 були внесені зміни умов праці, у додатку до наказу був сформований список прізвищ робітників із зазначенням посади та окладу. Вона погодилась та підписала умови про внесення змін умов праці. Отримавши заробітну плату за січень
2022 року, вона зрозуміла, що не одержала того окладу, на який погоджувалась, підписавши умови про внесення змін умов праці.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді старшого бухгалтера з податкового обліку фінансового відділу у КП ДОР «Аульський водовід» з 13 вересня 2022 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2022 року до дня поновлення її на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_1 , відповідачем, відповідно до вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, були запропоновані всі вакантні посади, які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, наказ КП ДОР «Аульський водовід» від 12 вересня 2022 року № 88-з є законним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від поновлення на роботі, тому
у задоволенні позову у цій частині відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року скасовано. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-14575св23).
Останньою постановоюДніпровського апеляційного суду від 19 червня
2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення
ОСОБА_1 з роботи відбулось з дотриманням положень трудового законодавства. Відповідач попередив позивача про наступне вивільнення, запропонував наявні вакансії у товаристві які відповідали її професії та спеціальності, однак остання не надала згоду на її переведення. Похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також
не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року справу за позовом
ОСОБА_1 до КП ДОР «Аульський водовід», третя особа - керівник КП ДОР «Аульський водовід» «Аульський водовід» ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідачем у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України у день видачі попередження про майбутнє звільнення ОСОБА_1 , не були запропоновані усі вакансії, які відповідали її спеціальності та кваліфікації.
Вільна посада «старший інспектор з кадрів» (служба управління персоналом), оскільки працівник знаходиться у відпустці по догляду за дитиною з 19 жовтня 2021 року по 08 серпня 2024 року, а також «провідний інженер» (відділ конкурсних закупівель) - знаходиться у відпустці без оплати відповідно до наказу відповідача від 01 квітня 2022 року № 71-к на період дії воєнного стану. Вказані вільні посади мають свій строк,за яким позивач мала би працювати, поки не звільнилась би інша посада з належним заробітком та рівнем фаху. Проте на ці посади були переведені інші працівники, які, на думку представника позивача, не мають відповідної кваліфікації та освіти.
ОСОБА_1 не надали право обрати посаду, яка відповідала її кваліфікації,
а були запропоновані вакансії з кваліфікаційним пониженням та мінімальним посадовим окладом. Вважає, що її звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства України, посилаючись на відповідну практику Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу.
У серпні 2024 року від керівника КП ДОР «Аульський водовід» ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими. При звільненні позивача, відповідно до вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, були запропоновані всі вакантні посади, які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення про наступне вивільнення по день звільнення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
14 липня 2000 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» на посаду контролера в абонентський відділ.
01 серпня 2002 року переведена бухгалтером з податкового обліку в бухгалтерію управління (том 1, а. с. 5-7).
Згідно зі штатним розкладом від 31 грудня 2021 року № 424 у КП ДОР «Аульський водовід» з 01 січня 2022 року введена посада старшого бухгалтера з податкового обліку у кількості 1 одиниця (том 1, а. с. 17-24).
Наказом від 20 червня 2022 року № 295, виданим КП ДОР «Аульський водовід», виведена із штатного розкладу керівників, професіоналів, спеціалістів та фахівців Кам`янського водопровідно-каналізаційного господарства КП ДОР «Аульський водовід», у тому числі посада старшого бухгалтера з податкового обліку у кількості 1 шт. од., з яким 22 червня 2022 року ОСОБА_1 була ознайомлена під розпис (том 1, а. с.43-45, 46-47).
21 червня 2022 року генеральним директором ОСОБА_3 КП ДОР «Аульський водовід» винесено попередження ОСОБА_1 - старшому бухгалтеру з податкового обліку фінансового відділу Кам`янського ВКГ КП ДОР «Аульський водовід» про внесення змін у штатний розклад підприємства, на підставі наказу № 295 від 20 червня 2022 року «Про скорочення штату та чисельності працівників і внесення змін до структури та штатного розкладу підприємства», яким виводиться із штатного розкладу посада старшого бухгалтера з податкового обліку фінансового відділу та попереджено про майбутнє звільнення
з 12 вересня 2022 року з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Попередження отримано ОСОБА_1 22 червня 2022 року
(том 1, а. с. 9).
06 липня 2022 року КП ДОР «Аульський водовід» повідомило ОСОБА_1 , що з 07 липня 2022 року на Кам`янському ВКГ КП ДОР «Аульський водовід» буде наявна вакантна посада діловода відділу діловодства, з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом 10 520,00 грн. У вказаному повідомленні
ОСОБА_1 поставила свій підпис про те, що не згодна на переведення
(том 1, а. с.49).
05 серпня 2022 року КП ДОР «Аульський водовід» повідомило ОСОБА_1 , що з 05 серпня 2022 року на Кам`янському ВКГ КП ДОР «Аульський водовід» буде наявна вакантна посада контролера водопровідного господарства відділу з реалізації послуг населенню з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом 8 736,00 грн. У вказаному повідомленні ОСОБА_1 поставила свій підпис про те, що не згодна на переведення (том 1, а. с.50).
23 серпня 2022 року КП ДОР «Аульський водовід» повідомило ОСОБА_1 , що з 24 серпня 2022 року на Кам`янському ВКГ КП ДОР «Аульський водовід» буде наявна вакантна посада касира (бухгалтерія) з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом 10 715,00 грн. У вказаному повідомленні ОСОБА_1 поставила свій підпис про те, що не згодна на переведення (том 1, а. с.49).
Штатним розкладом від 12 вересня 2022 року № 434 в КП ДОР «Аульський водовід» виведена посада старшого бухгалтера з податкового обліку
(том 1, а. с. 23-31).
Наказом 12 вересня 2022 року № 88-з від ОСОБА_1 звільнено з КП ДОР «Аульський водовід» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників (том 1, а.с.8).
Згідно з довідкою від 24 жовтня 2022 року № АУ00-000059, виданою КП ДОР «Аульський водовід», ОСОБА_1 працювала в КП ДОР «Аульський водовід» з 31 грудня 2021 року по 12 вересня 2022 року на посаді старшого бухгалтера з податкового обліку. Дохід за період з 01 січня 2022 року по 12 вересня 2022 року склав 255 437,14 грн (том 1, а. с. 36).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду України
від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження
№ 11-431асі18).
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня
2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.
Указане свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду (частина перша
статті 417 ЦПК України), встановив, що відповідно до службової записки КП ДОР «Аульський водовід», наданої на запит апеляційного суду, станом на 21 червня 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 серпня 2022 року та 12 вересня 2022 року в автоматизованій системі товариства обліковувалися вакансії. Посади були запропоновані позивачу 06 липня 2022 року, 05 серпня 2022 року, 23 серпня
2022 року, проте остання поставила свій підпис про те, що не згодна на переведення. Також відповідач повідомив, що надати інформацію безпосередньо за період з 21 червня 2022 року по 12 вересня 2022 року неможливо, оскільки це не передбачено програмою Business automation software for accounting CORP (BAF), в якій ведеться облік всього особового складу та здійснюються всі дії відносно кадрового обліку, штатного розкладу та нарахування заробітної плати працівників підприємства.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що посада «старший інспектор з кадрів» (служба управління персоналом) не є вакантною посадою, оскільки працівник, який цю посаду займає, відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, згідно з наказом
від 18 жовтня 2021 року № 241-к з 19 жовтня 2021 року по 08 серпня
2024 року. Посада - «провідний інженер» (відділ конкурсних закупівель) також
не є вакантною посадою, оскільки працівник, який займає цю посаду, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» знаходиться у відпустці без оплати відповідно до наказу від 01 квітня 2022 року №71-к на період дії воєнного стану.
Верховний Суд погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що передбачений частиною другою статті 40, частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України обов`язок роботодавця працевлаштувати працівника, який підлягає скороченню, полягає у необхідності запропонувати йому вакантну посаду або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.
Отже, посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду
від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18, провадження № 61-18496св19,
і ця практика є незмінною.
З урахуванням наведеного, посада - «провідний інженер» (відділ конкурсних закупівель) також не є вакантною посадою, оскільки працівник, який цю посаду займає знаходиться у відпустці без оплати на період дії воєнного стану.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що роботодавець належним чином виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме: більш ніж за два місяці до звільнення попередив позивача про наступне вивільнення, двічі пропонував усі наявні вакантні посади, що не заперечується і позивачем.
Будь-яких обмежень щодо звільнення позивача судами не встановлено,
а позивачем не доведено.
Крім цього, судами не встановлено й позивач не надала доказів її належності до категорії осіб, визначених у статті 42 КЗпП України, які мають переважне право на залишення на роботі. Судами таких обставин також не встановлено.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.
Із такими висновками судів погоджується і Верховний Суд. Висновки судів
не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених заявниками постановах.
Судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
Також є правильними висновки судів щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог, які є похідними від основної позовної вимоги про поновлення на роботі.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець