ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 210/2025/22
провадження № 61-4340cв24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Третя Криворізька державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Третьої Криворізької державної нотаріальної контори на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року в складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори та просив визнати незаконною та скасувати постанову нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори від 24 квітня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим номером 1633.
Позовна заява мотивована тим, що він є онуком ОСОБА_2
03 вересня 2013 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла на його користь. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1633.
Цього ж дня ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно йому та ОСОБА_1 (її сину). Цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1639.
Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Третій Криворізькій державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа. 23 березня 2016 року він як спадкоємець за заповітом подав заяву до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Разом з тим, син ОСОБА_2 , його біологічний батько ОСОБА_1 , звернувся до суду з позов про визнання заповіту № 1639, складеного в тому числі на його ім`я, недійсним.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі від 20 березня 2019 року у справі № 755/10817/16-ц, яке постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року залишено без змін, визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_2 03 вересня 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 1639.
Цей заповіт було скасовано на підставі статті 255 ЦК України, тому чинність попереднього заповіту, складеного на його ім`я та зареєстрованого в реєстрі за № 1639, згідно з частиною четвертою статті 1254 ЦК України відновлюється.
Незважаючи на це, 24 квітня 2021 року державний нотаріус Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Рикова Т. В. безпідставно відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що з рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у справі № 755/10817/16-ц вбачається, що ОСОБА_2 була неспроможна усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними станом на конкретний день, саме 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня, а отже ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними і під час складання заповіту на ім`я позивача за реєстровим номером № 1633.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано незаконною та скасовано постанову державного нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Рикової Т. В. від 24 квітня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1633.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний нотаріус Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Рикова Т. В. помилково відмовила у вчиненні нотаріальної дії, не звернувши увагу на положення частини четвертої статті 1254 ЦК України, без урахування статті 225 ЦК України, які стосуються недійсності заповіту, слід дійти висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання її незаконною та скасування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2024 року Третя Криворізька державна нотаріальна контора звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заповідач ОСОБА_2 неспроможна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними 03 вересня 2013 року, а не в конкретну годину цього дня, отже вона також не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними станом на складання заповіту за реєстровим № 1633. В цьому випадку можна визначити дефект волі заповідача: о 14:20 год заповідач підписала заповіт з одним волевиявленням, а вже через 01 годину 45 хвилин її воля змінилася. Таким чином, недоцільним є висновок суду про помилковість відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії без урахування положень частини четвертої статті 1254, статті 255 ЦК України, оскільки спірна ситуація є нестандартною.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
20 травня 2024 року справа № 210/2025/22 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 склала три заповіти, два останні посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбідою Н. М. 03 вересня 2013 року, один заповіт був посвідчений о 14:20 год за реєстровим № 1633, згідно якого належну їй квартиру АДРЕСА_1 , заповіла позивачу ОСОБА_1 . Інший заповіт був посвідчений в той же день о 16:05 год за реєстровим № 1639, згідно якого належну їй квартиру вона заповіла ОСОБА_1 (позивачу, її онуку) та ОСОБА_1 (її сину) в рівних частках кожному.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулися ОСОБА_1 (позивач, її онук) та ОСОБА_1 (син померлої).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року, яке набрало законної сили, заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. за реєстровим № 1639, визнано недійсним. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 за своїм психічним станом 03 вересня 2013 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними
Постановою державного нотаріуса Третьої Криворізької державної нотаріальної контори від 24 квітня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1633, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова державного нотаріуса мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року було скасовано заповіт від 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1639, оскільки ОСОБА_2 на період посвідчення заповіту 03 вересня 2013 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Оскільки кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним, спадкування переходить до спадкоємців за законом, якщо інше не буде встановлено судом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України).
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.
Якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи не вчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає розгляду саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі та особою, яка оспорює права, які виникають на підставі вчинення нотаріальної дії.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 325/1141/18 (провадження № 61-5045св19).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1633.
Метою захисту порушеного права позивача є отримання свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 .
Окрім позивача ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся її син ОСОБА_1 та між вказаними особами виник спір щодо спадкового майна.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Ураховуючи зміст і характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі спір стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 (сина спадкодавця ОСОБА_2 ), який не залучений до участі у справі в якості відповідача, оскільки такий спір підлягає розгляду саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, які виникають на підставі вчинення нотаріальної дії.
Зазначені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Третьої Криворізької державної нотаріальної контори задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасувати.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов