№ 210/3950/21

Постанова

Іменем України

27лютого 2023 року

м. Київ

справа № 210/3950/21

провадження № 61-9011св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Криворізький технічний коледж Національної металургійної академії України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - директор Криворізького технічного коледжу Національної металургійної академії України Китач Олена Ігорівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Літвіненко Н. А., від 29 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., від 30 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Криворізького технічного коледжу Національної металургійної академії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - директор Криворізького технічного коледжу Національної металургійної академії України ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 07 листопада 2014 року він був прийнятий в Криворізький технічний коледж Національної металургійної академії України на посаду заступника директора з адміністративно-господарської діяльності.

На підставі наказу від 01 липня 2021 року № 51-к його було звільнено з посади за дисциплінарні проступки у вигляді прогулів без поважних причин 11 та 16 червня 2021 року.

Вважав, що наказ про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки доповідні записки на підтвердження відсутності на робочому місці складені особами, які не є його безпосередніми керівниками, в наказі відсутні посилання на план-графік та табель обліку робочого часу з фіксацією відсутності працівника, подання про надання згоди на звільнення не було розглянуте профспілкою у його присутності. Наказ про звільнення є підробленим та таким, що складено через його звернення до Міністерства освіти і науки України із повідомленням про неправомірні дії директора коледжу.

Крім того, при звільненні йому не були виплачені кошти згідно з лікарняним листом № 277275 за період з 18 по 30 червня 2021 року, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога відповідно до положень колективного договору.

Посилаючись на викладене,позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 01 липня 2021 року № 51-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ОСОБА_1 , заступника директора з адміністративно-господарської діяльності, за скоєні ним дисциплінарні проступки у вигляді прогулів без поважних причин 11 червня 2021 року та 16 червня 2021 року;

- поновити його на посаді заступника директора Криворізького технічного коледжу Національної металургійної академії України з адміністративно-господарської діяльності;

- стягнути з Криворізького технічного коледжу Національної металургійної академії України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, оплату лікарняного листа № 277275 за період з 18 червня 2021 року по 30 червня 2021 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку більш ніж за 1 рік та вихідну допомогу відповідно до положень колективного договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 11 та 16 червня 2021 року допустив прогули без поважних причин, що є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

У зв`язку з відсутністю підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Районним судом також встановлено, що з позивачем було проведено розрахунок при звільненні, зокрема виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку, здійснена оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності згідно листа непрацездатності № 277275, натомість приписами колективного договору не передбачено виплату вихідної допомоги працівникам коледжу у разі їх звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 210/3950/21 на рішення Дзержинського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки:

- справу розглянуто і вирішено у апеляційній інстанції у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., які підлягають відводу, оскільки допустили порушення, що викликають сумніви в їх неупередженості (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України);

- апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо недопустимості як доказу попередньої згоди комітету профспілки на звільнення позивача (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);

- апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - попередньої згоди комітету профспілки на звільнення позивача. Суд апеляційної інстанції навів в своєму судовому рішенні обставини, які не відповідають дійсності (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Стверджує, що підставою для звільнення стало його звернення до Міністерства науки і освіти України щодо зловживань керівництва коледжу, а саме оформлення за підробленими документами, як нещасного випадку на виробництві, травми працівника, отриманої при виконанні робіт на даху будинку, що належить директору коледжу.

Звертає увагу, що надана апеляційному суду згода профспілки на звільнення, оформлена без його участі та без повідомлення про дату, час та місце засідання профспілки, натомість при постійних погрозах вбивством.

Крім того, він ніколи не працював в АТ «Криворізька теплоцентраль», а тому посилання апеляційного суду в оскарженій постанові на цю юридичну особу є безпідставним.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

07 листопада 2014 року наказом № 124-к ОСОБА_1 був прийнятий в Криворізький технічний коледж Національної металургійної академії України на посаду заступника директора з адміністративно-господарської діяльності.

Розпорядженням № 12-р «Про перевірку дотримання трудової дисципліни» від 11 червня 2021 року в. о. директора коледжу зобов`язано комісію перевірити дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку та присутність на робочому місці заступника директора з адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_1 .

На підставі вказаного розпорядження комісією в результаті проведеної перевірки, в тому числі опитування підлеглого ОСОБА_1 персоналу (завідуючої господарством ОСОБА_2 та в. о. завідуючої гуртожитком ОСОБА_3 ), було встановлено, що 11 червня 2021 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі (робочому місці) сумарно протягом

6 год 40 хв, а саме: з 8 год 00 хв до 8 год 40 хв та з 10 год 00 хв і до кінця робочого дня - 16 год 30 хв. За результатами перевірки комісією складено акт № 29 від 11 червня 2021 року та доповідну записку на ім`я

в.о. директора коледжу, в яких викладено встановлені факти.

Розпорядженням в. о. директора коледжу № 13-р від 14 червня 2021 року «Про надання письмових пояснень ОСОБА_1 » було зобов`язано секретаря-друкарку ОСОБА_4 вручити ОСОБА_1 лист від 14 червня 2021 року № 01-14/204 про надання в термін до 15 червня 2021 року письмових пояснень щодо відсутності на роботі (робочому місці) 11 червня 2021 року. ОСОБА_1 поставити свій підпис про отримання та ознайомлення зі змістом вказаного листа відмовився, про що було складено акт № 30 від 14 червня 2021 року.

15 червня 2021 року в. о. директора коледжу ОСОБА_5 видано розпорядження № 14-р, яким зобов`язано старшого інспектора з кадрів ОСОБА_6 отримати від заступника директора з адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_1 письмові пояснення щодо причин відсутності його на роботі 11 червня 2021 року.

Відповідно до акту № 31 від 15 червня 2021 року ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення або будь-які документи на підтвердження поважності причин своєї відсутності на робочому місці

11 червня 2021 року, натомість виштовхав старшого інспектора з кадрів ОСОБА_6 зі свого робочого кабінету із застосуванням фізичної сили, що було зафіксовано відеозаписом.

16 червня 2021 року в. о. директора коледжу ОСОБА_5 видано розпорядження № 15-р про зобов`язання комісії з перевірки дотримання працівниками коледжу трудової дисципліни здійснити перевірку присутності працівників коледжу на своїх робочих місцях 16 червня

2021 року.

В результаті здійсненої перевірки щодо фактичної наявності працівників на робочих місцях у навчальному корпусі, лабораторному корпусі, на території коледжу у гуртожитку та на території гуртожитку було встановлено, що ОСОБА_1 16 червня 2021 року був відсутнім на робочому місці протягом 4 год 50 хв сумарно, а саме - з 8 год 00 хв до 11 год 45 хв, з 15 год 25 хв і до кінця робочого дня - 16 год 30 хв, про що комісією складено акт № 32 та доповідну записку на ім`я в. о. директора коледжу.

Розпорядженням в. о. директора коледжу № 16-р від 17 червня 2021 року «Про надання письмових пояснень ОСОБА_1 » було зобов`язано секретаря-друкарку ОСОБА_4 вручити ОСОБА_1 листа

від 17 червня 2021 року № 01-14/208 про надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі (робочому місці) 16 червня 2021 року.

Від підпису про отримання та ознайомлення зі змістом вказаного листа ОСОБА_1 відмовився, пояснень щодо самовільного залишення робочого місця та будь-яких документів на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці не надав, про що складено акт

№ 33 від 17 червня 2021 року. Факт відмови ОСОБА_1 надати пояснення щодо причин своєї відсутності на роботі (робочому місці)

16 червня 2021 року підтверджено відеозаписом.

22 червня 2021 року наказом директора коледжу ОСОБА_7 № 51-од створено комісію із розгляду питання стосовно встановлення поважності причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 11 та 16 червня

2021 року.

Відповідно до протоколу засідання вказаної комісії, визнано факт відсутності заступника директора з адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_1 на роботі (робочому місці) 11 червня 2021 року (протягом 6 год 40 хв сумарно, а саме - з 8 год 00 хв до 8 год 40 хв, з 10 год 00 хв і до кінця робочого дня - 16 год 30 хв), та 16 червня 2021 року (протягом 4 год 50 хв сумарно, а саме - з 8 год 00 хв до 11 год 45 хв,

з 15 год 25 хв і до кінця робочого дня - 16 год 30 хв) без поважних причин. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 11 та 16 червня 2021 року визнано прогулами.

На підставі наказу директора коледжу від 01 липня 2021 року № 581-к, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з адміністративно-господарської діяльності відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин 11 та

16 червня 2021 року.

Копію наказу № 51-к від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав, від підпису про ознайомлення з наказом і отримання його копії відмовився, про що складено акт. Факт ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 51-к від 01 липня 2021 року та вручення йому наказу зафіксовано відеозйомкою.

На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 травня

2022 року, суду надано протокол № 7 засідання профспілкового комітету профспілкового комітету ПО ПМГУ «Працівників Криворізького технічного коледжу» від 05 липня 2022 року про надання згоди на звільнення з посади заступника директора з адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

За результатами засідання профспілкового комітету ПО ПМГУ «Працівників Криворізького технічного коледжу» від 05 липня 2022 року надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутнім на роботі (робочому місці) 11 червня 2021 року протягом 6 год 40 хв сумарно, а саме - з 8 год

00 хв до 8 год 40 хв, з 10 год 00 хв і до кінця робочого дня - 16 годин

30 хвилин, та 16 червня 2021 року протягом 4 год 50 хв сумарно, а саме -

з 8 год 00 хв до 11 год 45 хв, з 15 год 25 хв і до кінця робочого дня -

16 год 30 хв.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з трудовим законодавством працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана або звільнення.

Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановили порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40

КЗпП України.

Оцінивши надані докази, суди встановили, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 11 та 16 червня 2021 року більше трьох годин протягом кожного робочого дня, про що роботодавцем складено відповідні акти.

Від надання пояснень, на вимогу роботодавця, щодо причин відсутності на робочому місці в зазначені дні ОСОБА_1 відмовився.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а також поновлення на ОСОБА_1 посаді заступника директора Криворізького технічного коледжу Національної металургійної академії України з адміністративно-господарської діяльності.

Оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Касаційна скарга не містить обґрунтування неправильності вирішення по суті судами попередніх інстанцій позовних вимог про стягнення оплати періоду тимчасової непрацездатності, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Посилання заявника на те, що справжньою причиною його звільнення стало інформування ним Міністерства науки і освіти України про зловживання керівництва коледжу, колегія суддів відхиляє, оскільки таке звернення датоване 16 червня 2021 року, тоді як відповідачем до цього вже вчинялись дії щодо фіксації порушень трудової дисципліни ОСОБА_1 , які в подальшому і стали підставою для звільнення.

Безпідставними є твердження касаційної скарги про те, що надана під час апеляційного провадження згода профспілки на звільнення позивача є неналежним доказом. Апеляційний суд вмотивованою ухвалою

від 17 травня 2022 року запитав згоду або відмову профспілки на звільнення ОСОБА_1 , при цьому вказана ухвала була постановлена за участі позивача та його представника.

Зі змісту рішення профспілки вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про проведення засідання рекомендованим листом, а також засобами мобільного зв`язку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідні докази, які не спростовані позивачем.

Допущена апеляційним судом описка в найменуванні відповідача (помилково зазначено АТ «Криворізька теплоцентраль»)може бути усунена цим судом в порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України. При цьому така описка не свідчить про неправильне вирішення спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та/або в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

Перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції здійснено повноважним складом Дніпровського апеляційного суду (колегією у складі трьох суддів), як це передбачено частиною третьою статті 34 ЦПК України.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про подання позивачем, у встановленому законом порядку, заяв про відвід колегії суддів Дніпровського апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, підлягають відхиленню, як такі що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта