№ 2120/4843/12

Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2120/4843/12

провадження № 61-8417св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 листопада 2012 року у складі судді Головко О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду

від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до договору довічного утримання від 08 жовтня 2008 року вона є власником 51/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 , а інші 49/100 частин зазначеного домоволодіння належать ОСОБА_2 .

Домоволодіння в цілому складається з житлового будинку, позначеного на технічному плані літ. «А», гаражу літ. «Б», туалетів літ. «З», «Ж», сараю літ. «Н», водопроводу № 1, воріт № 3, 5, мостіння 1.

Між нею і відповідачкою склався порядок користування домоволодінням. Сторони проживають і користуються різними кімнатами будинку та земельними ділянками, фактично двір поділено на дві окремі частини.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку вона та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 512 кв. м, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 .

Межа земельної ділянки в натурі між нею та відповідачкою не встановлена. Сторони за взаємною згодою користуються земельною ділянкою по раніше встановленим межам між колишніми власниками.

Зазначала, що її частина домоволодіння виходить на земельну ділянку, якою користується відповідачка. При здійсненні утеплення зовнішніх поверхонь стін своєї частки будинку вона звернулася до ОСОБА_2 з проханням проходження через її територію для проведення ремонтних робіт, однак у цьому їй було відмовлено.

Відповідачка забороняє їй заходити на свою частину земельної ділянки та чинить перешкоди в проведенні ремонтних робіт, тому вона змушена була звернутися до суду.

Ухвалене Суворовським районним судом міста Херсона рішення від 28 квітня 2011 року у справі № 2-1906/11 про задоволення її вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачка не виконує.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просила:

- виділити належну їй частину домоволодіння відповідно до висновку проведеної експертизи, а саме: в житловому будинку літ. «А»: житлову кімнату «2-5», площею 8,8 кв. м, житлову кімнату «2-6», площею 15,5 кв. м, кухню «2-4», площею 9,6 кв. м, кладову «2-7», площею 1,2 кв. м, коридор «2-1», площею 5,0 кв. м, тамбур «І», площею 4,5 кв. м, сіни «ІІ», площею 3,3 кв. м, сіни «ІІа», площею 2,1 кв. м, сіни «ІІІ», площею 16,3 кв. м, а також гараж літ. «Б», туалет літ. «Ж», водопровід № 1, ворота № 5, мостіння 1;

визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою між співвласниками відповідно до часток у житловому будинку.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Херсона

від 08 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено у власність ОСОБА_1 у житловому будинку літ. «А»: 2-1 (коридор) площею 5,0 кв. м, вартістю 4 961,00 грн; 2-4 (кухня) площею 9,60 кв. м, вартістю 9 525,00 грн; 2-5 (житлова) площею 8,8 кв. м, вартістю 8 732,00 грн; 2-6 (житлова) площею 15,50 кв. м, вартістю 15 380,00 грн; 2-7 (комора) площею 1,20 кв. м, вартістю 1 191,00 грн; І (тамбур) площею 4,50 кв. м, вартістю 3 623,00 грн; ІІ (сіни) площею 3,3 кв. м, вартістю 3 234,00 грн; ІІ а (сіни) площею 2,10 кв. м, вартістю 2 058,00 грн; ІІІ (сіни) площею 16,30 кв. м, вартістю 15 974,00 грн. Всього по

літ. «А» - площа 66,30 кв. м, вартістю 64 678,00 грн, в тому числі житлова площа 24,30 кв. м. А також господарські будівлі та споруди: літ. «Б» (гараж) вартістю 8 765,00 грн; літ. «Ж» (дворова вбиральня) вартістю 785,00 грн; № 1 (1/2 частина водопроводу) вартістю 516,00 грн; № 5 (ворота) вартістю 1 849,00 грн;

І (мощення) вартістю 935,00 грн; загальною вартістю 12 850,00 грн. Всього на суму 77 528,00 грн, в тому числі будівель та споруд на суму 74 744,00 грн. Вартість запропонованої до виділу частини домоволодіння складає

77 528,00 грн, що становить 66/100 частин від вартості всього домоволодіння, що не відповідає правовстановлюючій частині на 15/100 частин у сторону збільшення вартості реальної частини на 17420грн.

Виділено ОСОБА_1 у користування присадибну ділянку, яка прилягає до виділених будов та споруд з боку фасадної межі та правої бокової межі площею 278,00 кв. м з існуючим виходом на АДРЕСА_1 через ворота № 5.

Виділено ОСОБА_2 у користування присадибну ділянку, яка прилягає до виділених будов та споруд з боку фасадної межі, задньої межі та лівої бокової межі площею 234,00 кв. м з існуючим виходом (входом) на АДРЕСА_1 через ворота № 3.

Лінія розподілу земельної ділянки описується наступним чином:

- Від лінії фасадної межі по існуючому огородженню в сторону задньої

межі - 26,20 м (відстань від стіни будови літ. «а2» - 0,98 м);

- Поворот на 90 градусів у сторону лівої бокової межі і далі - 5,13 м;

- Поворот на 90 градусів у сторону задньої межі і далі - 4,43 м (відстань від стіни будови літ. «а2» - 1,0м);

- Поворот на 90 градусів в сторону правої бокової межі і далі - 1,0 м (до перетину з лінією існуючого огородження, яка є продовженням лінії розподілу житлового будинку);

- Далі по лінії існуючого огородження, яке є продовженням лінії стін будівлі літера «а2»до перетину з лінією розподілу житлового будинку;

- Далі по лінії розподілу житлового будинку до перетину з лінією правої бокової межі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 218,80 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень статей 364 ЦК України і 89 ЗК України позивачка як співвласник має право на виділ у натурі свої частки із майна - домоволодіння та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про поділ домоволодіння між сторонами та визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку проведеної у справі експертизи.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилася з невідомих причин.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 18 листопада 2012 року.

Заяву представника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 листопада 2012 року залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачка повідомлялась про час та місце розгляду справи, засідання, призначені на 14 травня

2012 року, 23 травня 2012 року, 25 червня 2012 року, 11 липня 2012 року,

08 вересня 2012 року, 08 листопада 2012 року, за зареєстрованим місцем проживання, однак причини поважності неявки в судове засідання суду не надала. 18 листопада 2012 року Суворовським районним судом міста Херсона ухвалено заочне рішення у зв`язку з тим, що відповідачка не з`явилась у судове засідання, яке про проведення його їй направлено рекомендований листо за зареєстрованим місцем проживання, що свідчить про те, що вона була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, а її доводи про поважність причин неявки в судове засідання є необґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_3 , задоволено частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 листопада 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову

ОСОБА_1 .

Проведено реальний розподіл житлового будинку і земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 житлові приміщення, будівлі і споруди та земельну ділянку відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2012 року № 92 (згідно з додатками № № 1, 2 до висновку експертизи, позначених жовтим кольором), а саме: у житловому будинку літ. «А»:

2-1 (коридор) площею 5,00 кв. м, вартістю 4 961,00 грн; 2-4 (кухня) площею

9,6 кв. м, вартістю 9 525,00 грн; 2-5 (житлова) площею 8,80 кв. м, вартістю

8 732,00 грн; 2-6 (житлова) площею 15,50 кв. м, вартістю 15 380,00 грн;

2-7 (комора) площею 1,20 кв. м, вартістю 1 191,00 грн; І (тамбур) площею

4,50 кв. м, вартістю 3 623,00 грн; ІІ (сіни) площею 3,30 кв. м, вартістю

3 234,00 грн; ІІ а (сіни) площею 2,10 кв. м, вартістю 2 058,00 грн; ІІІ (сіни) площею 16,30 кв. м, вартістю 15 974,00 грн. Всього по літ. «А», площа 66,30 кв. м, вартістю 64 678,00 грн, у тому числі житловою площею 24,30 кв. м; господарські будівлі та споруди: літ. «Б» (гараж) вартістю 8 765,00 грн; літ. «Ж» (дворова вбиральня) вартістю 785,00 грн; № 1 (1/2 частина водопроводу) вартістю 516,00 грн; № 5 (ворота) вартістю 1 849,00 грн; І (мощення) вартістю 935,00 грн; загальною вартістю 12 850,00 грн.

Всього на суму 77 528,00 грн, у тому числі будівель та споруд на суму

74 744,00 грн, що становить 66/100 частин від вартості будинковолодіння.

Виділено ОСОБА_2 житлові приміщення, будівлі і споруди та земельну ділянку відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 92 від 29 серпня 2012 року (згідно додатків № 1, 2 до висновку експертизи, позначених графітовим кольором), а саме: у житловому будинку літера «А» з прибудовами: 1-2 житлова кімната, площею 12,6 кв. м, вартістю 12 502,00 грн;

1-3 житлова кімната, площею 6,50 кв. м, вартістю 6 449,00 грн; V кухня площею 11,20 кв. м, вартістю 7 853,00 грн; VІ площею 8,00 кв. м, вартістю 5 510,00 грн;

VІІ тамбур площею 3,50 кв. м, вартістю 2 528,00 грн, всього по літ. «А» площею 41,80 кв. м, вартістю 34 842,00 грн, у тому числі житловою площею 19,10 кв. м; а також господарські будівлі та споруди: літ. «М» сарай, вартістю 1 523,00 грн;

літ. «З» дворова вбиральня, вартістю 2 384,00 грн; № 1 Ѕ частина водопроводу вартістю 516,00 грн; № 3 ворота вартістю 1 066,00 грн; всього 5 489,00 грн.

Всього на суму 40 331,00 грн, у тому числі будівель і споруд на суму

39 265,00 грн, що становить 34/100 від вартості будинковолодіння.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у будинковолодінні АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 у власність присадибну земельну ділянку, яка прилягає до виділених їй будов та споруд з боку фасадної межі та правої бокової межі площею 278,00 кв. м, з існуючим виходом на АДРЕСА_1 через ворота № 5, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2012 року № 92.

Виділено ОСОБА_2 у власність присадибну земельну ділянку, яка прилягає до виділених їй будов та споруд з боку фасадної межі, задньої межі та лівої бокової межі площею 234,00 кв. м, з існуючим виходом (входом) на АДРЕСА_1 через ворота № 3, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2012 року № 92.

Лінія розподілу земельної ділянки описується наступним чином:

- від лінії фасадної межі по існуючому огородженню в сторону задньої межі - 26,2 м (відстань від стіни будови літ. «а2» - 0,98 м);

- поворот на 90 градусів в сторону лівої бокової межі і далі - 5,13 м;

- поворот на 90 градусів в сторону задньої межі і далі - 4,43 м (відстань від стіни будови літ. «а2» - 1,0м);

- поворот на 90 градусів в сторону правої бокової межі і далі - 1,0 м. (до перетину з лінією існуючого огородження, яка є продовженням лінії розподілу житлового будинку);

- далі по лінії існуючого огородження, яке є продовженням лінії стін будівлі літ. «а2» до перетину з лінією розподілу житлового будинку;

- далі по лінії розподілу житлового будинку до перетину з лінією правої бокової межі.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості поділу будинковолодіння і земельної ділянки, на якій воно розташоване, оскільки запропонований судовим експертом варіант поділу будинковолодіння здійснено з урахуванням житлових та нежитлових приміщень і господарських споруд, які фактично перебувають у власності сторін та визначив їх реальні частки з урахуванням здійснених ними прибудов і переобладнання, які вплинули на зміну належних сторонам за правовстановлюючими документами ідеальним часткам. Запропонований експертом варіант поділу земельної ділянки здійснено з урахуванням усталеного між співвласниками порядку користування та можливістю доступу позивачки до належного їй будинковолодіння для його обслуговування. Даний варіант не порушує прав ОСОБА_2 на земельну ділянку, розмір якої відповідає первісним часткам співвласників у домоволодіння на момент перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову. Як зазначила експерт ОСОБА_4 у поясненнях до висновку експертизи від 06 березня

2020 року № 0306, з посиланням на матеріали інвентарної справи на будинковолодіння та наявні у ній правовстановлюючі документи, первісна частка ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_5 , становила:

58/100 (нині - 51/100) частин та 31/100 у ОСОБА_6 (нині 49/100 у ОСОБА_2 ) частин відповідно. Згідно з матеріалами інвентарної справи

№ 7584 рішенням Суворовської районної Ради депутатів трудящих міста Херсона від 13 квітня 1967 року здійснено розподіл земельних ділянок загального користування на самостійні господарства; згідно з актом по визначенню площі землекористування від 30 липня 1960 року: І частина: ОСОБА_7 і

ОСОБА_8 - 211,90 кв. м; ІІ частина: ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ) -

231,8 кв. м; ІІІ частина: ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) - 270,00 кв. м; видано три екземпляра генерального плану від 30 липня 1960 року і встановлені межі з виходом на місце. Відповідно до вищезазначеного акту за рішенням Ради за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку площею

502,00 кв. м (відповідно до державного акту - 512,00 м), присвоївши їй АДРЕСА_1 ; видано свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на

49/100 частин будинку, яка складається з 34 % житлового будинку літ. «А», замість свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 червня 1954 року і договору дарування від 01 жовтня 1958 року з правом на 1/3 частину;

ОСОБА_5 на 51/100 частину будинку, що складається із 66/100 частин житлового будинку літ. «А», замість свідоцтва про спадщину за заповітом

від 08 червня 1954 року з правом на 5/12 частин і згідно з договором дарування від 26 січня 1955 року з правом на 1/15 частину; за ОСОБА_7 і

ОСОБА_8 закріплено земельну ділянку площею 212,00 кв. м з присвоєнням АДРЕСА_1 і видачею свідоцтва про право власності на будинок, що складається із жилого будинку літ. «Б» і сарая літ. «Г», замість рішення суду від 23 квітня 1959 року, з правом на 38/100 частин. Зазначеним рішенням райвиконкому здійснено поділ домоволодіння на АДРЕСА_1 , яке складалося з двох домоволодінь: літ. «А» і літ. «Б», з присвоєнням самостійної поштової адреси, з виділенням співвласникам будинку літ. «А»: ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) і ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ) земельної ділянки площею

270,00 кв. м і 231,80 кв. м відповідно. Згідно з висновком експертизи

ОСОБА_2 запропоновано до виділу земельну ділянку площею 234,00 кв. м, тобто не меншу за розміром, ніж належну первісному власнику вказану частку у домоволодінні (231,80 кв. м). Такий поділ земельної ділянки відповідає первісним часткам співвласників у будинковолодінні та усталеному порядку користування.

Суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що рішенням суду було порушено права третьої особи - ОСОБА_9 , яка за договором довічного утримання передала позивачці 51/100 частину житлового будинку

АДРЕСА_1 , тоді як рішенням суду за позивачкою визнано право власності на 66/100 частин будинку. в апеляційній скарзі скаржник не зазначила, як зазначене впливає та порушує її права та інтереси.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що станом на час розгляду справи договір довічного утримання не був припинений і продовжує існувати заборона відчуження набутого за ним позивачем майна, тому суд не мав права виходити за межі позовної заяви та перерозподіляти частки, колегія суддів відхилила, оскільки виділ належної позивачці частки не є відчуженням цього майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що експерт надав суду лише один варіант поділу домоволодіння, що є порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року

№ 53/3, є безпідставними з огляду на те, що фактично конструктивно житловий будинок літ. «А» з прибудовами розділено на дві частини, кожна з яких самостійно функціонує в складі житлових і допоміжних приміщень, має відокремлений (самостійний) вхід (вихід) на присадибну земельну ділянку, а порядок користування якими між сторонами склався та не потребує здійснення робіт з переобладнання будинку.

Апеляційний суд також відхилив аргумент апеляційної скарги про те, що з висновку експертизи вбачається, що експерт при її проведенні вийшла за рамки поставленого в ухвалі суду питання та не врахувала інтереси відповідачки, оскільки відхилення від часток співвласників становить 15 %, тому не можна вважати вказаний висновок таким, що враховує інтереси сторін у справі. З матеріалів справи, зокрема інвентарної справи № 7584 та висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що частки співвласників у домоволодіння змінилися у зв`язку зі зміною складу домоволодіння та його вартістю: будівництвом за власні кошти і введенням в експлуатацію ОСОБА_9 прибудови літ. «А2», тамбура, сіней і неперерозподілом після цього часток співвласників, однак вони відповідають тим приміщенням, якими співвласники фактично користуються, і будівництво яких здійснено ними особисто. Будівництво вказаних приміщень здійснено позивачкою за власні кошти, вони не є самочинними, тому виділені позивачці судом, крім приміщень, які становлять належні їй 51/100 частини домоволодіння, згідно з правовстановлюючим документом. При цьому, відповідачці виділено у власність житлові приміщення у домоволодінні, які становили 49/100 частин у ньому відповідно до правовстановлюючих документів і якими вона фактично користується. За вказаних обставин підстави для стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації за перевищення її частки у праві спільної часткової власності відсутні.

Довід апеляційної скарги про те, що відповідачка не була присутня при проведенні огляду експертом є неспроможним, оскільки відповідно до висновку експерта 01 серпня 2012 року ОСОБА_2 було направлено повідомлення про дату та час проведення експертизи. Як зазначила позивачка і експерт

ОСОБА_4 , мати відповідачки, яка проживає у спірному будинку, була присутня при проведенні експертизи і зображена на світлинах до висновку.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що вона не приймала участі у справі, оскільки не була повідомлена про місце і час судового засідання, заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення останньої. Дана обставина є підставою відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У травні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 зазначає, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, належним чином не встановили всіх фактичних обставин справи, зокрема, наявності судового рішення про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою між попередніми співвласниками будинку, порядку користування земельною ділянкою з моменту набуття сторонами прав на земельну ділянку.

Суди не перевірили, чи дійсно є неможливим виділ належної позивачці частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інший співвласник; чи сплачується іншим співвласником, який володіє та користується майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможна відповідачка виплатити позивачці компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Крім того, оскарженим судовим рішенням порушено права третьої особи - ОСОБА_9 , яка за договором довічного утримання від 08 листопада 2003 року передала ОСОБА_1 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . При посвідченні вказаного договору накладалася заборона на відчуження зазначеної частини будинку до припинення чи розірвання цього договору. Станом на час розгляду даної справи договір довічного утримання не був припинений, а тому суд не вправі був виходити за межі позовної заяви та перерозподіляти частки усупереч умовам договору довічного утримання.

На підставі оскарженого судового рішення ОСОБА_1 стала власником 66/100 частин житлового будинку, а договір довічного утримання перестав бути правовстановлюючим документом.

Відповідачка не була присутня при проведенні судово-технічної експертизи, що істотно порушило її процесуальні права.

Експерт надав лише один варіант поділу житлового будинку в порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.

Суд апеляційної інстанції проігнорував її клопотання про проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, а також заперечення на додаткові пояснення експерта.

Короткий зміст відзиву

У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 358 364 367 ЦК України та дотримання норм процесуального права. Посилання в касаційній скарзі на договір довічного утримання та порушення прав третьої особи

ОСОБА_9 є необґрунтованими та не стосуються предмета позову. Варіант поділу спірного майна, визначений в оскарженому рішенні, не порушує прав відповідачки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Рух справи в суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, а саме те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України

від 01 листопада 2017 року у справі № 334/2465/14-ц, відсутній висновок Верховного Суду щодо заборони на відчуження до припинення чи розірвання договору довічного утримання, пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на пункти 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання від 08 листопада 2003 року належить 51/100 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що складається з: житлового будинку літ. «А», гаражу літ. «Б», сараю літ. «М», туалетів літ. «Ж», «З», водопроводу № 1, воріт № 3-5, мостіння І, який розташований на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 502,0 кв. м. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена 04 грудня 2003 року.

ОСОБА_2 є власником інших 49/100 частин зазначеного житлового будинку на підставі договору дарування від 05 вересня 1995 року. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена 06 січня 2005 року.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 085514, виданого 19 березня 2009 року управлінням земельних ресурсів у місті Херсоні Херсонської області, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,0512 га у межах згідно з планом, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2012 року № 92, проведеної з урахуванням технічного стану житлового будинку, його конструктивної схеми, конструктивного поділу домоволодіння на дві частини, наявності двох входів (виходів), порядку користування приміщеннями житлового будинку, який склався, без необхідності здійснення робіт по його переобладнанню, запропоновано один варіант поділу домоволодіння з відступленням від вимог ДБН В.2.2.-15-2005 з відхиленням розміру часток в праві власності на домоволодіння, відповідно до якого:

- співвласнику з часткою 51/100 виділяються приміщення у житловому будинку літера «А»: 2-1 (коридор) площею 5,0 кв. м, вартістю 4 961,00 грн; 2-4 (кухня) площею 9,6 кв. м, вартістю 9 525,00 грн; 2-5 (житлова) площею 8,8 кв. м, вартістю 8 732,00 грн; 2-6 (житлова) площею 15,5 кв. м, вартістю 15 380 грн; 2-7 (комора) площею 1,2 кв. м, вартістю 1 191,00 грн; І (тамбур) площею 4,5 кв. м, вартістю 3 623,00 грн; ІІ (сіни) площею 3,3 кв. м, вартістю 3 234,00 грн; ІІ а (сіни) площею 2,1 кв. м, вартістю 2 058,00 грн; ІІІ (сіни) площею 16,3 кв. м, вартістю

15 974,00 грн. Всього по літ. «А», площа 66,3 кв. м, вартістю 64 678,00 грн, в тому числі житловою площею 24,3 кв. м; господарські будівлі та споруди: літ. Б (гараж) вартістю 8 765,00 грн; літ. Ж (дворова вбиральня) вартістю 785,00 грн;

№ 1 (1/2 частина водопроводу) вартістю 516,00 грн; № 5 (ворота) вартістю 1 849,00 грн; І (мощення) вартістю 935,00 грн; загальною вартістю 12 850,00 грн. Всього на суму 77 528,00 грн, в тому числі будівель та споруд на суму

74 744,00 грн, що становить 66/100 частин від вартості всього домоволодіння, що не відповідає правовстановлюючій частині на 15/100 частин в сторону збільшення вартості реальної частини на 17 420,00 грн;

- співвласнику з часткою 49/100 виділяються приміщення у житловому будинку літера «А» з прибудовами: 1-2 житлова кімната площею 12,6 кв. м, вартістю

12 502,00 грн; 1-3 житлова кімната площею 6,5 кв. м, вартістю 6 449,00 грн;

V кухня площею 11,2 кв. м, вартістю 7 853 грн; VІ площею 8,0 кв. м, вартістю

5 510,00 грн; VІІ тамбур площею 3,5 кв. м, вартістю 2 528,00 грн, всього по літері «А» площею 41,8 кв. м, вартістю 34 842,00 грн, в тому числі житловою площею 19,1 кв. м; а також господарські будівлі та споруди: літера «М» сарай, вартістю

1 523,00 грн; літера «З» дворова вбиральня, вартістю 2 384,00 грн; № 1 Ѕ частина водопроводу вартістю 516,00 грн; № 3 ворота вартістю 1 066 грн; всього

5 489,00 грн. Всього на суму 40 331 грн, в тому числі будівель і споруд

39 265,00 грн, що дорівнює 34/100 частин від вартості всього домоволодіння і не відповідає частці, зазначеній у правоустановчому документі на 15/100 частин в сторону зменшення вартості реальної частки на 17 420,00 грн. Запропоновані до виділу частини будинковолодіння за складом відповідають акту технічного розподілу (інвентарна справа а. с. 70) станом на 29 березня 1960 року, свідоцтву про право власності на будинковолодіння від 23 червня 1978 року № 81 (інвентарна справа а. с. 87), свідоцтву про право особистої власності на будинковолодіння від 27 травня 1967 року (інвентарна справа а. с. 74). Частки співвласників змінено у зв`язку зі зміною складу будинковолодіння в порівнянні з його складом на 29 березня 1960 року, коли розраховувалися частки та їх вартість.

27 квітня 1979 року рішенням виконавчого комітету Суворовського району міста Херсона № 295/11 (інвентарна справа а. с. 102) введено в експлуатацію прибудову літера «а2» до житлового будинку літера «А».

11 вересня 1987 року рішенням виконавчого комітету Суворовського району міста Херсона № 279 (інвентарна справа а. с. 108) введено в експлуатацію тамбур до житлового будинку літера «А».

09 серпня 1995 року рішенням виконавчого комітету Суворовського району міста Херсона № 129 (інвентарна справа а. с. 122) введено в експлуатацію сіни до житлового будинку літера «А».

Після введення в експлуатацію вищезазначених прибудов до житлового будинку літера «А» частини співвласників не перераховувалися.

Вказаним висновком експерта встановлено можливість визначення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0512 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 запропоновано виділити присадибну ділянку, яка прилягає до виділених будов та споруд з боку фасадної межі та правої бокової межі площею 278 кв. м з існуючим виходом на АДРЕСА_1 через ворота № 5; ОСОБА_2 запропоновано виділити присадибну ділянку, яка прилягає до виділених будов та споруд з боку фасадної межі, задньої межі та лівої бокової межі площею 234,00 кв. м, з існуючим виходом (входом) на АДРЕСА_1 через ворота № 3.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідачки заявив клопотання про призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи для визначення варіантів розподілу домоволодіння і земельної ділянки, обґрунтоване неправильним визначенням експертом первісних часток співвласників у домоволодінні.

Колегія суддів апеляційного суду відмовила у задоволенні даного клопотання у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки зазначений відповідачкою механізм визначення первісних часток власників у домоволодінні експертом, який вона вважає таким, що має бути взятий за основу, є хибним та спростований експертом ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 334/2465/14-ц зазначено: «право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) вказано: «Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Згідно з частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА1 є передчасним, як і висновок про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА2 про порядок користування земельною ділянкою, оскільки вирішення цього позову безпосередньо залежить від вирішення позовних вимог про поділ в натурі земельної ділянки».

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання позову).

Аналіз позовних вимог свідчить, що ОСОБА_1 просила виділити належну їй частину домоволодіння відповідно до висновку проведеної експертизи та визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою між співвласниками відповідно до часток у житловому будинку.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції провели реальний розподіл житлового будинку і земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_1 , із виділенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлових приміщень, будівель і споруд та земельної ділянки відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2012 року № 92. При цьому ОСОБА_2 таких позовних вимог не заявляла.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, порушивши принцип диспозитивності, дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог та проведення розподілу житлового будинку і земельної ділянки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29 серпня 2012 року

№ 92.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), дають підстави для висновку, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій - скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 листопада

2012 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року, скасувати справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 08 листопада 2012 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов