№ 212/5973/21

Постанова

Іменем України

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 212/5973/21

провадження № 61-11358св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпропетровська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України до якої приєдналася Дніпропетровська обласна прокуратура, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року у складі судді Колочко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 10 травня 2012 року його було затримано за підозрою в отриманні хабара від студентки. У цей же день він був відсторонений від виконання обов`язків завідуючого кафедрою правознавства і йому була встановлена підписка про невиїзд.

28 травня 2012 року прокуратурою Дніпропетровської області порушено кримінальну справу № 70129038 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У подальшому, 02 липня 2012 року, прокуратурою порушено цілий ряд кримінальних справ щодо нього за частиною третьою статті 368 КК України.

13 липня 2012 року постановою слідчого обласної прокуратури його притягнуто у справі в якості обвинуваченого, обвинувальний акт складений 17 липня 2012 року.

26 березня 2013 року він був засуджений Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за частиною третьою статті 368 КК України, у подальшому Апеляційним судом Дніпропетровської області вирок суду був змінений в частині покарання - збільшений розмір штрафу.

20 травня 2014 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2013 року скасовано, справу повернуто на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді Апеляційний суд Дніпропетровської області залишив попередній вирок без змін.

04 листопада 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував вирок як апеляційного суду, так і Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу і повернув справу на новий судовий розгляд.

25 квітня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу повернув справу на додаткове розслідування.

До травня 2021 року він не був обізнаний щодо руху кримінальної справи і лише за його зверненням йому повідомлено про те, що 28 грудня 2019 року кримінальне провадження № 120190402300022263 відносно нього закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 зазначав, що він протягом семи років і восьми місяців незаконно знаходився під слідством і судом, і за цей час він перебував у постійній нервовій та психологічній напрузі, що призвело до позбавлення можливостей реалізації своїх можливостей, звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, безсонних ночей, втрати спокою і здоров`я, що у свою чергу спричинило довготривале порушення права на честь і гідність.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 23 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 752 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 546 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У частині стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року судові витрати, які складаються з судового збору, вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, тому останній має право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду».

При цьому, відповідно до положення статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглянув справу в межах заявлених вимог та з урахуванням того, що позивач в судовому засіданні підтримав свій позов саме в частині відшкодування шкоди за перебування під слідством і судом протягом 91 місяця, тобто в розмірі 546 000,00 грн, погодившись із розрахунком відшкодування шкоди, наведеним у відзиві на позовну заяву відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року змінено та викладено другий абзац резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 546 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди».

В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно виходив із доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин (кримінальне правопорушення), вчинення якого не було доведено, є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, глибину переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, змін у житті, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд правильно стягнув компенсацію моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, адже відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Між тим, зазначення районним судом у резолютивній частині рішення відомостей про вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, є помилковим, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, та порушення судами норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків у період його затримання.

Також Державна казначейська служба України вважає, що розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди безпідставно завищений.

Крім того, суд апеляційної інстанції змінюючи та викладаючи другий абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції в іншій редакції не звернув увагу на те, що стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди має бути безпосередньо з Державного бюджету України без зазначення відомостей про суб`єкта його виконання, номерів та видів рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява Дніпропетровської обласної прокуратури про приєднання до касаційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року прийнято заяву Дніпропетровської обласної прокуратури про приєднання до касаційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 212/5973/21.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2012 року прокуратурою Дніпропетровської області порушено кримінальну справу № 70129038 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

17 липня 2012 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення шляхом затвердження обвинувального висновку та кримінальну справу направлено до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу для розгляду.

У подальшому після неодноразово скасування касаційною інстанцією рішень судів як апеляційної, так і першої інстанції, ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України повернуто прокурору для додаткового розслідування, який в свою чергу, 05 жовтня 2016 року направив кримінальну справу до слідчого відділу Центрально-Міського ВП Криворізького ВП для організації подальшого досудового розслідування.

29 грудня 2019 року відомості про кримінальне правопорушення за частиною третьою статті 368 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040230002263 за фактом прийняття ОСОБА_1 пропозиції одержання неправомірної вигоди за допуск студентів Криворізького економічного інституту державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» до захисту дипломних робіт та затвердження відповідних рецензій.

29 грудня 2019 року за результатами досудового розслідування постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Новічковим С. О. кримінальне провадження № 12019040230002263 за частиною третьою статті 368 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні особи складу кримінального правопорушення.

У той же день, постановою слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Остапенко К. Ю. кримінальне провадження закрито з підстав відсутності у діянні особи складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28 травня 2012 року до 29 грудня 2019 року, тобто 91 місяць.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України до якої приєдналася Дніпропетровська обласна прокуратура задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Таким чином, цивільним законодавство України встановлено вичерпний перелік актів правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов`язання.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини друга статті 1176 ЦК України).

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у тому числі у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Вирішуючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 28 травня 2012 року до 29 грудня 2019 року, тобто 91 місяць, оскільки 29 грудня 2019 року за результатами досудового розслідування постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 Новічковим С. О. кримінальне провадження № 12019040230002263 за частиною третьою статті 368 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні особи складу кримінального правопорушення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у редакції, чинній на час розгляду справи, установлено з 01 січня 2021 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що, враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 546 000,00 грн.

Врахувавши ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи пропорційності, розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі 546 000,00 грн. Вказаний розмір достатній для розумного відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призводить до його збагачення.

Указаний висновок судів відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, з`ясували доводи сторін щодо обґрунтування ними як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідили надані докази, оцінили їх та визначили конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України, до якої приєдналася Дніпропетровська обласна прокуратура, залишити без задоволення.

РішенняЖовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року, в його незміненій частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович