Постанова
Іменем України
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 212/6461/21
провадження № 61-5200св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», подану адвокатом Шатуновим Андрієм Олександровичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року у складі судді
Курбакової Ю. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Криворізький залізорудний комбінат») про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення
з роботи, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У позові зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року його поновлено на роботі
на посаді охоронця мобільної групи 4 розряду дільниці № 2 Управління забезпечення режиму та охорони ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
На підставі рішення від 07 грудня 2020 року видано наказ від 15 грудня 2020 року № 2236-к.
Під час ознайомлення з наказом про поновлення на роботі він зазначив про свою незгоду зі зміною посадових обов`язків, значним погіршенням умов праці та зменшенням розміру заробітної плати. Керівництво АТ «Криворізький залізорудний комбінат» ніяк не відреагувало на його заперечення про погіршення умов праці, а безпосереднє керівництво Управління забезпечення режиму та охорони протягом всього часу роботи на підприємстві намагалось створити несприятливі умови праці з метою примусити його подати заяву про звільнення.
Наприкінці квітня 2021 року він зазнав від керівництва АТ «Криворізький залізорудний комбінат» морального тиску.
29 квітня 2021 року в. о. голови правління АТ «Криворізький залізорудний комбінат» Новак С.Б. видав чотири накази про притягнення його
до дисциплінарної відповідальності за відсутність у нього спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Посилаючись на те, що роботодавець не забезпечив його форменим одягом належного типу та відповідного розміру, жодного відсторонення його від роботи за недодержання вимог щодо форменного одягу роботодавець не здійснював, тому його звільнення 09 липня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є неправомірним, до того ж профспілковий комітет не надав згоду на розірвання з ним трудового договору, а підстави для його звільнення були штучно створені роботодавцем, просив визнати незаконними та скасувати накази від 29 квітня 2021 року № 1703, № 1704,
№ 1705, № 1706 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасувати наказ від 09 липня 2021 року № 1117-к про звільнення, поновити його на роботі, та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконними та скасовано накази АТ «Криворізький залізорудний комбінат» про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 29 квітня 2021 року № 1703, № 1704, № 1705, № 1706 та наказ про звільнення від 09 липня 2021 року №1117-к.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронця мобільної групи 4 розряду дільниці № 2 Управління забезпечення режиму та охорони
АТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 09 липня 2021 року.
Стягнено з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 липня 2021 року
до 08 лютого 2022 року в сумі 59 352,96 грн, витрати на правничу допомогу
в розмірі 15 000,00 грн.
Стягнено з АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач
не довів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які йому було чотири рази оголошено догану, а тому накази про притягнення
до дисциплінарної відповідальності є незаконними та підлягають скасуванню. Наказ про звільнення також підлягає скасуванню, оскільки роботодавець не довів вчинення працівником нового проступку після притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, отже відсутня системність невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених
на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що таке рішення відповідає вимогам закону, є обґрунтованим
і висновки суду підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2022 року АТ «Криворізький залізорудний комбінат», в інтересах якого діє адвокат Шатунов А. О., в подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вважає, що суди, ухвалюючи рішення, втрутились в господарську діяльність відповідача та в його право самостійно визначати структуру, штатний розпис підприємства, його роботу та правила трудової дисципліни, суди неправильно застосували правові висновки, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
На думку заявника, позивач навмисно відмовився від отримання спеціального одягу і своїм рішенням суд фактично створив умови для звільнення інших працівників від обов`язку отримувати та носити спеціальний одяг, що призведе до порушення вимог охорони праці.
Також вказує на недоведеність позивачем розміру витрат на правничу допомогу.
У поданих до Верховного Суду поясненнях на касаційну скаргу АТ «Криворізький залізорудний комбінат» наголошує на правильності та обґрунтованості звільнення ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує про безпідставність
її доводів, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та узагальненнях. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає про те, що роботодавець штучно створював перешкоди для отримання ним спецодягу з метою притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відповідач не довів правомірність його звільнення.
У відповіді на відзив АТ «Криворізький залізорудний комбінат» в особі адвоката Шатунов А. О., підтримує раніше висловлену позицію, просить касаційну скаргу задовольнити.
Вказує на те, що відповідно до встановлених у справі обставин в діях позивача була саме прихована форма відмови від дотримання правил трудового розпорядку, що виразилось у порушенні трудової дисципліни.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Жовтневого районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, щорішенням Жовтневого районного суду м Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді охоронця мобільної групи 4 розряду дільниці № 2 Управління забезпечення режиму та охорони ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». 15 грудня 2020 року АТ «Криворізький залізорудний комбінат» видало наказ № 2236-к про поновлення позивача на роботі.
Згідно з пунктом 2.23 Робочої інструкції охоронця відділу забезпечення режиму та охорони (мобільна група), охоронець мобільної групи при виконанні своїх обов`язків повинен бути одягнений охайно у формений одяг відповідно
до встановлених норм, мати при собі спеціальне постійне посвідчення.
ОСОБА_1 повідомив адміністрацію АТ «Криворізький залізорудний комбінат» про розмір одягу 52-54, зріст 7-8, та розмір взуття 45-46, який він носить, що було необхідно для отримання спецодягу та спецвзуття.
Протягом 20-29 квітня 2021 року посадові особи АТ «Криворізький залізорудний комбінат» неодноразово фіксували факт перебування охоронця ОСОБА_1 на робочому місці без спецодягу та спецвзуття встановленого зразка,
у цивільному вбранні, про що складали відповідні акти.
20, 21, 22 та 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 було запропоновано отримати спецодяг та спецвзуття, однак ОСОБА_1 відмовився від його отримання оскільки йому пропонувався одяг неналежного розміру.
29 квітня 2021 року АТ «Криворізький залізорудний комбінат» видано накази
№ 1703, № 1704, № 1705, № 1710 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділу контролю по забезпеченню режиму охорони», згідно з яким ОСОБА_1 , охоронцю мобільної групи 4 розряду дільниці № 2 Управління забезпечення режиму та охорони ПАТ «КЗРК»,
за неналежне виконання 20, 21, 22 та 23 квітня 2021 року завдань та обов`язків, визначених пунктами 2.1, 2.23 Робочої інструкції охоронника відділу забезпечення режиму та охорони (мобільна група) АТ «Криворізький залізорудний комбінат», порушення пунктів 2.1.1, 2.1.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених колективним договором АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на 2020-2022 роки, та статті 14 Закону України
«Про охорону праці» оголошено догану.
На обґрунтування підстав притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності зазначено, що 20, 21, 22 та 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 було запропоновано отримати спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту для виконання безпосередніх робочих обов`язків відповідності до Порядку забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом АТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 29 грудня 2012 року № 1730, на що він відповів категоричною відмовою без будь-яких пояснень та робочу зміну відпрацював без спецодягу встановленого зразка,
про що 20, 21, 22 та 23 квітня 2021 року складено відповідні акти № 43, № 46,
№ 47, № 48
26 травня 2021 року АТ «Криворізький залізорудний комбінат» звернулось
до первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України АТ «Криворізький залізорудний комбінат» із поданням № 53-02/1659 щодо надання згоди за звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
09 червня 2021 року первинна профспілкова організація Незалежна профспілка гірників України АТ «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши подання від 26 травня 2021 року № 53-02/1659 про надання згоди на притягнення
до відповідальності ОСОБА_1 у формі звільнення згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, не надала згоди на звільнення працівника, вважаючи, що в діях ОСОБА_1 немає складу дисциплінарного проступку, оскільки його було забезпеченого спецодягом неналежного розміру.
07 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав спецодяг та пояснив, що раніше відмовлявся отримувати спецодяг, оскільки на складі був відсутній одяг відповідного розміру.
09 липня 2021 року АТ «Криворізький залізорудний комбінат» видало наказ
№ 1117-К про звільнення, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено 09 липня
2021 року згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України
за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
На обґрунтування підстав цього наказу зазначено, що факт притягнення охоронця мобільної групи 4 розряду дільниці № 2 Управління забезпечення режиму та охорони АТ «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_1
до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами від 29 квітня 2021 року
№ 1703, № 1704, № 1705, № 1706, подальше невиконання та злісне ігнорування робочої інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених колективним договором АТ «Криворізький залізорудний комбінат» на 2020-
2022 роки та нормативно-правових актів з охорони праці, свідчить про систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю,
що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно
і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просив визнати незаконними та скасувати накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення з роботи та поновити його на роботі.
Вирішуючи спір, суд встановив, що іншого проступку, ніж ті, за які до працівника застосовано догани, ОСОБА_1 не вчиняв.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3 статті 40 КЗпП України,
чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення,
чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення
за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили
за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого небільше одного року.
Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений за проступок на роботі, вчинений після застосування
до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством
і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково з огляду
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки позивач не вчиняв нового проступку після застосування до нього заходів дисциплінарного впливу у вигляді доган і у роботодавця не було підстав для звільнення його згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани за фактом перебування на робочому місці без спецодягу, роботодавець не вирішував питання про відсторонення його від роботи.
Ураховуючи викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанції про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності
у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, за які йому було оголошено догани.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах спростовуються наявністю сталої судової практики щодо застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Розглядаючи такі справи, суду необхідно встановити доведеність як факту повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше, так і те, що такі проступки
є невиконанням працівником саме обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Саме такий підхід і застосували суди першої й апеляційної інстанцій, розглядаючи справу
за позовом ОСОБА_1 .
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі,
що є неприпустимим, оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вдаватись в переоцінку доказів, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.
Щодо витрат на правничу допомогу
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу
за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги щодо неспівмірності розміру задоволених судами попередніх інстанцій витрат на правничу допомогу колегія суддів касаційного суду відхиляє з огляду на таке.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн визначено
в пункті 3.1 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Чепурним А. І. договору від 22 липня 2021 року про надання правової допомоги. Цим
же пунктом, а також пунктом 4.1 договору, визначено, що ОСОБА_1 сплачує адвокату фіксовану суму в розмірі 15 000,00 грн одночасно
з підписанням договору. Договір про надання правової допомоги від 22 липня 2021 року та квитанцію від 22 липня 2021 року про сплату цієї суми додано
до позовної заяви.
Оскільки, заперечуючи в касаційній скарзі проти розміру стягнених судами попередніх інстанцій на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу,
АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не наводить достатніх доводів про неспівмірність цих витрат та не надає доказів на підтвердження своєї позиції, касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те,
що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн
є обґрунтованими та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат і є пропорційним розміру задоволених позовних вимог. Крім іншого, суд касаційної інстанції бере до уваги те, що в суді першої інстанції АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не заперечувало проти розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 414 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», подану адвокатом Шатуновим Андрієм Олександровичем, залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 10 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун