Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 212/6481/19
провадження № 61-4707св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради,
треті особи: Департамент розвитку інфраструктури міста Виконкому Криворізької міської ради, Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року у складі судді Чайкіна І. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, третя особа - Департамент розвитку інфраструктури міста Виконкому Криворізької міської ради, про виключення квартири зі службового фонду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 31 січня 1991 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримали ордер на право заселення у квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї з чотирьох чоловік.
Вказана квартира є службовою, яку позивачі отримали у той час, коли ОСОБА_1 працював у Комунальному підприємстві теплових мереж «Кроворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Кроворіжтепломережа»), в якій вони постійно проживають з моменту вселення.
Зазначали, що після звільнення ОСОБА_1 з підприємства КПТМ «Криворіжтепломережа» не вимагало позивачів виселитися зі спірної квартири, претензій щодо їхнього проживання у цій квартирі також не заявляли. При зверненні позивачів до КПТМ «Криворіжтепломережа» із заявою про виключення вказаної квартири зі службового житлового фонду отримали відмову, оскільки облік службових жилих приміщень у будинках здійснюється у виконавчому комітеті районної ради.
У подальшому позивачі звернулися до Покровської районної у місті ради
з аналогічної заявою, проте отримали відмову про виключення спірної квартири із службового житлового фонду у зв`язку з відсутністю встановленого пакету документів.
Звернувшись з аналогічної заявою до Департаменту розвитку інфраструктури міста Виконкому Криворізької міської ради, позивачі отримали відмову у зв`язку із тим, що жиле приміщення виключається з числа службових на підставі відповідного клопотання підприємства.
Вказували, що вищевказані відмови є незаконними та порушують права позивачів на житло.
На підставі викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили зобов`язати Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради виключити зі службового фонду квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2019 року залучено до участі у справі Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради як третю особу.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року відмовлено
у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що чинним законодавством України не передбачено зобов`язання власника житлового приміщення, яке належить до службового житлового фонду, виключити його із цього фонду. Крім того, факт довгострокового проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що після припинення правовідносин з роботодавцем особа зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення, а факт проживання у службових жилих приміщеннях робітників, які припинили трудові відносини з підприємством, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної
в місті ради, тому відсутні підстави для зобов`язання Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради щодо виключення спірної квартири
з числа службових за клопотанням позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
ОСОБА_2 зазначила, що суди не звернули увагу на те, що спірна квартира не була віднесена до числа службових у порядку, який передбачено Житловим кодексом Української РСР (далі - ЖК Української РСР), відповідного рішення виконавчим комітетом не приймалось. Суди безпідставно не залучили як третю особу КПТМ «Криворіжтепломережа».
Суди не врахували висновки, викладені у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 серпня
2015 року у справі № 346/4759/14-ц (провадження № 6-6875св15) та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року у справі № 306/2788/15 (провадження
№ 6-15153св16).
Інші учасники справи відзиву на касаційні скарги не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області
від 31 липня 1990 року № 196 квартира АДРЕСА_1 була затверджена службовою квартирою КПТМ «Криворіжтепломережа» та згідно з ордером від 31 січня 1991 року надана ОСОБА_1 як працівнику вищевказаного підприємства та членам його сім`ї у складі: дружини та двох синів.
Відповідно до довідки КПТМ «Криворіжтепломережа» від 04 листопада
2008 року ОСОБА_1 працював на цьому підприємстві з 05 травня
1985 року до 08 жовтня 1993 року.
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, складеною 31 липня 2019 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Покровське 81», в спірній квартирі зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Відповідно до листа КПТМ «Криворіжтепломережа» від 11 квітня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у виключенні квартири зі службового житлового фонду, оскільки інформація та документи про виділення працівнику КПТМ «Криворіжтепломережа» квартири АДРЕСА_1 як службового житла
на підприємстві відсутні.
Листом Департаменту розвитку інфраструктури міста Виконкому Криворізької міської ради від 18 грудня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено, що повноваження щодо ухвалення рішення про включення жилих приміщень до числа службових та виключення з числа таких, делеговано виконавчим комітетам районних у місті рад.
Згідно з листом Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради
від 24 липня 2019 року ОСОБА_2 повідомлено, що у зв`язку
з відсутністю всіх необхідних документів, відсутні підстави для винесення відповідного рішення.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному мати право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказували, що вони тривалий час проживають у квартирі АДРЕСА_1 , а відмова відповідача виключити цю квартиру зі службового фонду порушує їхні права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що факт довгострокового проживання особи у службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради на підставі клопотання підприємства, установи, організації, а позивачі не позбавлені права проживати та користуватися житлом, тому вимоги про зобов`язання Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради виключити спірну квартиру з числа службових є безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Статтею 122 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 31 липня 1990 року № 196 квартира
АДРЕСА_1 була затверджена службовою квартирою КПТМ «Криворіжтепломережа» та згідно з ордером від 31 січня 1991 року надана ОСОБА_1 як працівнику вищевказаного підприємства та членам його сім`ї.
ОСОБА_1 08 жовтня 1993 року припинив трудові відносини
з КПТМ «Криворіжтепломережа».
Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
У матеріалах справи відсутні докази звернення підприємства -
КПТМ «Криворіжтепломережа» до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради з відповідним клопотанням про виключення жилого приміщення з числа службових.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що факт довгострокового проживання особи в службовому житловому приміщенні не є підставою для виключення його із числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі рішення виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради за клопотанням підприємства, установи, організації, тому відсутні підстави для зобов`язання Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради виключити спірну квартиру з числа службових за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази
у їх сукупності, надали їм належну оцінку, правильно визначили
характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову
у задоволенні позову з огляду на те, що виключення квартири, яка знаходиться на обліку у Виконавчому комітеті Покровської районної
у місті ради, з числа службових має проводитися з ініціативи
КПТМ «Криворіжтепломережа» та на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету), зокрема, якщо відпала потреба у використанні спірного жилого приміщення як службового, або його виключення у встановленому порядку з числа жилих.
Доводи касаційної скарги, що спірне житло не віднесене до службового
в установленому законом порядку, спростовуються встановленими судами обставинами. При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень. Так,
у позовній заяві та в апеляційній скарзі зазначено про те, що спірна квартира є службовою, і саме цю квартиру як службову отримали позивачі, а після звільнення ОСОБА_1 з КПТМ «Криворіжтепломережа» вони намагаються вивести її зі службового житла з метою подальшої приватизації цього нерухомого майна. Разом з тим, лише в касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує про те, що спірна квартира не є службовою, проте касаційний суд в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суди встановили, що ордер на вселення
від 31 січня 1991 року виданий ОСОБА_1 на підставі рішення про розподіл житлової площі як службової, що передбачено частиною першою статті 118 ЖК Української РСР.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на те, що суди не надали оцінки всім доказам, які міститься у справі, оскільки суди оцінили докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суди оцінили належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суди надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди безпідставно не залучили як третю особу КПТМ «Криворіжтепломережа», оскільки визначення учасників судового процесу, предмета та підстав спору
є правом позивача, натомість, встановлення належності осіб, які беруть участь у справі й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому у матеріалах справи відсутні докази заявлення позивачами та, відповідно, вирішення судом клопотання про залучення до участі у справі КПТМ «Криворіжтепломережа» як третю особу. При цьому, КПТМ «Криворіжтепломережа» не зверталося до суду з апеляційною та касаційною скаргами з тих підстав, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його законні права та інтереси.
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки зазначені доводи не знайшли своє підтвердження та не підтверджені матеріалами справи.
Помилковим є посилання у касаційній скарзі на судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам указаного суду касаційної інстанції, викладеним у рішенні
від 26 серпня 2015 року у справі № 346/4759/14-ц (провадження
№ 6-6875св15) та в ухвалі від 05 квітня 2017 року у справі № 306/2788/15 (провадження № 6-15153св16).
Так, під час розгляду справи № 346/4759/14-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 26 серпня 2015 року зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень про віднесення в установленому порядку спірної квартири до службового житла, оскільки відповідного рішення виконавчим комітетом сільської ради не приймалося. При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що попереднім наймачам було видано ордер на спірне житлове приміщення як службове, саме по собі та за відсутності відповідного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування і відомостей щодо перебування його на обліку службових жилих приміщень, правового значення для визначення статусу цього житла не має, враховуючи й те, що позивач користується ним на підставі окремого договору найму та у трудових відносинах з підприємством не перебуває.
Разом з цим у цій справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була затверджена службовою квартирою КПТМ «Криворіжтепломережа» та згідно з ордером від 31 січня 1991 року надана ОСОБА_1 як працівнику вищевказаного підприємства та членам його сім`ї.
Під час розгляду справи № 306/2788/15 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 05 квітня 2017 року зазначив, що відповідач (сільська рада) порушила порядок визнання спірного житла службовим, оскільки рішення з цього питання прийняте органом, який не мав відповідних повноважень. При цьому, що до складу службових приміщень може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Проте на час прийняття оскаржуваного рішення спірна квартира 10 років перебувала у користуванні, тобто не була вільна.
Разом з цим у цій справі, яка є предметом касаційного перегляду, рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області про затвердження спірної квартири службовою було прийнято 31 липня 1990 року, тобто до передачі її у користування позивачам на підставі ордеру від 31 січня 1991 року. Також судами не встановлено обставин щодо прийняття зазначеного рішення (про затвердження спірної квартири службовою) органом, який не мав відповідних повноважень.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли
з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Таким чином, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у справах № 346/4759/14-ц, № 306/2788/15 та у цій справі є відмінними.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди
з висновками судів стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій
з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук