№ 214/2771/14-ц

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 214/2771/14-ц

провадження № 61-10226св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року у складі судді Чернової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого

є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 грудня 1999 року ОСОБА_1 працювала у ПАТ КБ «ПриватБанк», з 07 листопада 2010 року - на посаді контролера-касира в касі перерахунку Криворізького ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

22 грудня 1999 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 221.

З 17 листопада 2003 року ОСОБА_2 працювала у ПАТ КБ «ПриватБанк», з 26 листопада 2010 року - на посаді провідного спеціаліста каси перерахунку/завідуючий каси Криворізького ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

17 листопада 2003 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про повну матеріальну відповідальність № 436.

Проведеною ревізією каси перерахунку Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» була виявлена нестача грошових коштів на загальну суму

199 950,00 грн, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням своїх трудових обов`язків відповідачами. Було встановлено, що 11 грудня

2013 року для завантаження у банкомат CAD № 8114, інкасаційній бригаді були видані такі касети: 5343800008109643 ; 6497300008113292 ; 1115400008108997 . Після завершення інкасації від інкасаційної бригади

в касу перерахунку Криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» була повернута касета 1115400008108997 з банкомату CAD № 8114 номіналом по 50 грн

2 000 купюр на загальну суму 100 000,00 грн, яка не була завантажена до банкомату з технічних причин. Факт прийому повернутої касети від інкасаційної бригади касою перерахунку підтверджений фактом скасування її штрих-коду. Однак вказана касета не відображена на балансі співробітниками каси перерахунку як повернута, що призвело до утворення фактичної нестачі у сумі 100 000,00 грн.

11 грудня 2013 року провідний контролер ОСОБА_1 , у порушення розділу № 9 Положення по організації роботи каси перерахунку, затвердженого наказом від 18 серпня 2011 року № СП-2011-856, виявлені

в касі нестачі та надлишки своєчасно не активувала, при візуванні касових залишків розбіжності фактичної наявності з обліковими даними не вказувала, а приховувала шляхом внесення спотвореної інформації

в щоденний звіт про фактичну наявність грошових коштів у касі. Нестача грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн була утворена внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх функціональних обов`язків та грубого порушення вимог нормативних документів банку.

Зазначало, що згідно з пунктом 1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22 грудня 1999 року № 221 працівник, який виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням видачею цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довіреного йому установою банку цінностей.

20 грудня 2013 року для завантаження у банкомат CAD № 3531 інкасаційній бригаді були видані такі касети: 4253300027266442 ; 2064700027266434 , 5288100023700705 , 3632500023746308 .

Після завершення інкасації від інкасаційної бригади в касу перерахунку Криворізької філії була повернута касета 5288100023700705 з банкомату CAD № 3531 номіналом по 50 грн 2000 купюр на загальну суму

100 000,00 грн, яка не була завантажена до банкомату CAD № 3531

з технічних причин. Факт прийому повернутої касети від інкасаційної бригади касою перерахунку підтверджений фактом скасування її штрих-коду. Однак ця касета не була відображена на балансі співробітниками каси перерахунку як повернута, тим самим утворилися фактичні надлишки в сумі 99 950,00 грн, оскільки купюра номіналом 50 грн була відлистана у діверт-касету банкомату CAD № 3531.

20 грудня 2013 року провідним спеціалістом каси перерахунку

ОСОБА_2 у порушення розділу № 9 Положення по організації роботи каси перерахунку, затвердженого наказом ПАТ КБ «ПриватБанк»

від 18 серпня 2011 року № СП-2011-856, виявлені в касі нестачі та надлишки своєчасно не активувала, при візуванні касових залишків розбіжності фактичної наявності з обліковими даними не вказувала, а приховувала шляхом внесення спотвореної інформації в щоденний звіт про фактичну наявність грошових коштів у касі. Нестача грошових коштів у розмірі

99 950,00 грн була утворена внаслідок недбалого ставлення до виконання ОСОБА_2 своїх функціональних обов`язків та грубого порушення вимог нормативних документів банку.

Ураховуючи зазначене та у зв`язку з тим, що нестача грошових коштів

у розмірі 199 950,00 була утворена внаслідок недбалого ставлення відповідачів до виконання своїх функціональних обов`язків, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку завдану матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, а з ОСОБА_2 -

99 950,00 грн на підставі статтей 130 134 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не довів наявність вини відповідачів у завданій матеріальній шкоді шляхом допущення недостачі грошових коштів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2018 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено наявність вини відповідачів у завданій матеріальній шкоді шляхом допущення недостачі грошових коштів. Відповідальність може настати тільки за наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. На підставі належним чином оцінених доказів вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у недостачі вказаної суми позивачем не доведена, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

належним чином не встановили фактичних обставин справи, не перевірили та не дали належної оцінки: довідці головного бухгалтера ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2014 року щодо фактичної нестачі у сумі

199 950,00 грн; акту ревізії цінностей від 05 березня 2014 року, яким також встановлено нестачу у сумі 199 950,00 грн, а в основу оскаржуваних рішень безпідставно покладено виключно пояснення відповідачів.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що:

- сальдо на початок дня (як 11 грудня 2013 року, так і 20 грудня 2013 року) - нуль, тобто немає ні недостачі, ні надлишку (акти ревізії складені

ОСОБА_1 та відображають сальдо по касі, наявні у справі);

- касети від інкасації фактично прийняті, але не проведені по програмному комплексу, тобто в касі фактично мала бути наявна готівка, але ця готівка не відображена у документах та не занесена до програмних комплексів;

- сальдо на кінець дня (11 грудня 2013 року та 20 грудня 2013 року) - нуль, тобто фактична готівка співпала з готівкою, яка оприбуткована (значиться в програмному комплексі), але касети з банкоматів з фактичною готівкою не оприбутковані, тобто до щоденного звіту про фактичну наявність грошових коштів у касі внесено спотворену інформацію.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22 грудня 1999 року № 669п на посаду касира відділу прибутково-розхідної каси була прийнята ОСОБА_1 . З 17 листопада 2010 року відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» про переміщення ОСОБА_1 , остання працювала на посаді провідного контролера-касира в касі перерахунку, з якою був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

№ 221 (а.с. 15-22 т. 1).

17 листопада 2003 року на посаду касира відділу прибутково-розхідної каси згідно з наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» № 986п прийнята ОСОБА_2 . Відповідно до наказу про переміщення від 26 листопада 2010 року ОСОБА_2 працювала на посаді провідного спеціаліста каси перерахунку/завідуючий каси, з якою також був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 436 (а.с. 30-36 т. 1).

До посадових обов`язків ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно з пунктом 3.1 посадової інструкції входило: організація та проведення роботи щодо якісного здійснення перерахунку виручки клієнтів, операцій по завантаженню, розвантаженню АТМ (банкоматів, терміналів), оброблення засобів, інкасованих у відділеннях банку, формування сум підкріплень, сортування, оброблення, формування готівки.

Згідно з пунктом 3.2 вказаної інструкції в їх обов`язки також входило: своєчасне відображення всіх операцій у програмних комплексах, виконання вимог внутрішньобанківських нормативів, регламентуючих заповнення звітів, та формування проводок із зарахування торговельної виручки, операцій із завантаження та розвантаження АТМ, підкріплення, вивезення надлишків, між філіальних та міжбанківських угод.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 не було відображено касету з банкомату CAD № 8114 на балансі як повернуту, факт нестачі на балансі каси не відобразила і при візуванні залишків у модулі «CashManadger» програмного комплексу « Промінь » (далі - ПК «Промінь») не зафіксувала, у зв`язку з чим на рахунку НОМЕР_10 утворилась фактична нестача у сумі 100 000,00 грн.

20 грудня 2013 року ОСОБА_2 не відобразила на балансі касету

з банкомату CAD № 3531 як повернуту, не відобразила факт нестачі

на балансі і при візуванні залишків у модулі «CashManadger» ПК «Промінь»,

у зв`язку з чим на рахунку НОМЕР_12 банкомата CAD № 3531 утворилася фактична нестача в сумі 99 950,00 грн (а.с. 39 т. 1).

Згідно з актом ревізії цінностей від 05 березня 2014 року

№ КБ-БТ-2014/2-6552123, проведеної у відділенні за адресою:

вул. Костенко, 21, Кривий Ріг, Дніпропетровська область , проведена документальна перевірка касових документів за нестачами/надлишкам, винесеним у попередній період за рахунками банкоматів і терміналів, встановлено нестачу за банкоматом CAD № 3531 інкасаційний період

з 20 грудня по 23 грудня 2013 року.

20 грудня 2013 року від інкасаторів у касу надійшла касета з банкомата

CAD № 3531 номіналом 50 грн 2 000 купюр на суму 100 000,00 грн, але маршрутні листи по прийому касети від інкасаторів, журнали прийому сумок від інкасаторів не надані, у зв`язку з тим, що не були 20 грудня 2013 року сформовані. За даними блока ПК «Контролер» при підтвердженні надлишків першої зміни 20 грудня 2013 року провідний спеціаліст ОСОБА_2 підтвердила відповідність даних балансу фактичної наявності готівки. Факти надлишків/нестач матеріально відповідальна особа ОСОБА_2

на балансі не відобразила і при візуванні надлишків не зафіксувала.

У зв`язку з чим зазначена касета не була відображена на балансі співробітниками каси перерахунку як повернута, і в касі утворились фактичні надлишки у сумі 100 000,00 грн.

За результатами перевірки нестача за банкоматом CAD № 8114, інкасаційний період з 11 грудня по 14 грудня 2013 року утворилась у зв`язку тим, що за даними блока ПК «Контролер» при підтвердженні залишків першої зміни 11 грудня 2013 року провідний контролер ОСОБА_1 підтвердила відповідність даних балансу фактичної наявності коштів, але фактично на балансі не відобразила і при візуванні надлишки не зафіксувала. У зв`язку з цим зазначена касета не була відображена на балансі співробітниками каси перерахунку як повернута, і тому в касі утворились фактичні надлишки у сумі 100 000,00 грн.

Крім цього, документальною перевіркою підтверджується наявність не відображених на балансі надлишків у касі перерахунку Криворізького філіалу ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 199 950,00 грн. При проведенні ревізії фактичної наявності грошових коштів у касі перерахунку надлишків не виявлено. Таким чином, шляхом спотворення даних балансу за рахунками каси нестачі утворились на рахунках банкоматів CAD № 3531 та CAD № 8114 (а.с. 40-42 т. 1).

Відповідно до виписки з рахунку НОМЕР_15 зазначено, що 12 грудня 2013 року з рахунку НОМЕР_14 на рахунок НОМЕР_13 повернута сума за призначенням платежу, повернута касета з банкомату у сумі

100 000,00 грн у робочу зміну ОСОБА_1 .

На балансі каси перерахунку 12 грудня 2013 року сума 100 000,00 значилась, як повернута з банкомату CAD № 8114 . За рахунок повернутої касети

з банкомату CAD № 8114 за даними виписок з рахунку погашаються надлишки грошових коштів, що обліковуються у одного з касирів банку на суму 66 600,00 грн та суму 36 000,00 грн.

Згідно з наказом від 24 березня 2014 року № ZAKL-2014/1-6626774 служби безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що внаслідок неналежного виконання трудових зобов`язань контролером ОСОБА_1 щодо відображення на балансі касети з банкомату CAD № 8114 , утворились надлишки у сумі 100 000,00 грн, що призвело до спотворення звітності за результатами інкасації банкомату CAD № 8114 та спотворення сум фактично підтвердженого касового залишку (а.с. 70-75 т.1).

Також в акті ревізії цінностей від 05 березня 2014 року

№ КТ-БТ-2014/246552123 та у наказі від 24 березня 2014 року

№ ZAKL-2014/1-6626774 про притягнення до відповідальності

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за фактом нестачі за банкоматом

CAD № 3531 , встановлено, що згідно з даними модуля «Кешменеджер» ПК «Промінь» 20 грудня 2013 року о 05:19:19:10 для завантаження у банкомат CAD № 3531 інкасаторам видані касети, а саме 5288100023700705 номіналом по 50 грн 2 000 купюр на суму 100 000,00 грн, була повернута, що підтверджено фактом скасування її штрих-коду касиром ОСОБА_3 , потім касиром зазначена касета передана контролеру ОСОБА_4 . За рахунок повернутої касети 528810002370070, у ручному режимі 24 грудня 2014 року здійснена банківська проводка за рахунком 1007 з цілю перекриття суми нестачі у касі у сумі 40 000,00 грн. Відповідно до інформації з

ПК «Контролер» у касу зарахована сума 38 000,00 грн від АЗС, але за програмою СГР зараховано всього 19 000,00 грн, зафіксовано нестачу в сумі 19 000,00 грн. 20 грудня 2013 року з банкомату CAD № 3531 касети 5288100023700705 перекрита сума нестачі по АЗС у розмірі 19 000,00 грн.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04 березня 2014 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК Україниположення цього Кодексузастосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків (стаття 130 КЗпП України).

За статтею 134 цього Кодексувідповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної

з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП Українидоговори про повну матеріальну відповідальність укладаються лише у письмовій формі з працівниками (що досягли 18 років), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Таке саме правило сформульоване й у пункті 11 Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженого Законом СРСР від 29 жовтня 1976 року № 4699-IX «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації».

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником із підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей

(пункт 1 статті 134 КЗпПУкраїни), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, із якими згідно зі статтею 135-1 КЗпПУкраїни може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно

з чинним законодавством працівник із інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді провідного контролера-касира в касі перерахунку ПАТ КБ «ПриватБанк»,

ОСОБА_2 - на посаді провідного спеціаліста каси перерахунку/завідуючий каси ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

(а.с. 16, 31 т. 1).

Відповідно до виписки з рахунку НОМЕР_15 зазначено, що з рахунку НОМЕР_14 на рахунок НОМЕР_13 12 грудня 2013 року повернута сума за призначенням платежу, повернута касета з банкомату у сумі

100 000,00 грн у робочу зміну ОСОБА_1 .

На балансі каси перерахунку 12 грудня 2013 року сума 100 000,00 значилась як повернута з банкомату CAD № 8114 . За рахунок повернутої касети

з банкомату CAD № 8114 за даним виписом з рахунку погашаються надлишки грошових коштів, що обліковуються у одного з касирів банку на суму 66 600,00 грн та суму 36 000,00 грн.

Згідно із частиною першої статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, організації, установі шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно

з установленими нормами.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня

1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що у кожному випадку суд зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130 135-3 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно

і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода

з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України (у редакції 2004 року) суд має встановлені на підставі наданих сторонами спору доказів обставини справи викласти в рішенні суду та зробити з установлених фактичних обставин правові висновки щодо наявності підстав для покладення матеріальної відповідальності на працівника й щодо розміру матеріальної шкоди, яка спричинена працівником, і розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням положень статті 137 КЗпП України та положень статті 138 КЗпП України щодо обов`язку доведення

умов покладення відповідальності за спричинену шкоду, передбачених статтею 130 КЗпП України.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України

від 26 листопада 2014 року у справі № 6-139цс14.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавці. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов`язків,

за наявності порушення працівником трудових обов`язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв`язку між порушенням і шкодою та вини працівника.

Таким чином, для правильного вирішення справи суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130 135-3 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Судом встановлено, що в акті ревізії цінностей від 05 березня 2014 року

за № КТ-БТ-2014/246552123, у наказі від 24 березня 2014 року

№ ZAKL-2014/1-6626774 про притягнення до відповідальності

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за фактом нестачі по банкомату

CAD № 3531 , зазначено, що згідно з даними модуля «Кєшменеджер»

ПК «Промінь» 20 грудня 2013 року о 05:19:19:10 для завантаження у банкомат CAD № 3531 інкасаторам видані касети, а саме: 5288100023700705 номіналом по 50 грн 2 000 купюр на суму 100 000,00 грн була повернута, що підтверджено фактом скасування її штрих-коду касиром ОСОБА_3 , потім касир цю касету передав контролеру ОСОБА_4 . За рахунок повернутої касети 528810002370070, у ручному режимі 24 грудня 2014 року здійснена банківська проводка за рахунком 1007 з цілю перекриття суми нестачі у касі у сумі 40 000,00 грн. Відповідно програми ПК «Контролер» у касу зарахована сума 38 000,00 грн від АЗС, але за програмою СГР зараховано всього

19 000,00 грн, зафіксовано нестачу у сумі 19 000,00 грн. 20 грудня 2013 року з банкомату CAD № 3531 касети 5288100023700705 перекрита сума нестачі по АЗС у розмірі 19 000,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», правильно посилався на те, що відповідальність може настати тільки за наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. На підставі належним чином оцінених судом доказів вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виникненні інкримінованих їм нестач, наявність прямої дійсної шкоди та причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювачів шкоди, банком не доведена.

Доводи наведенні в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги, які у своїй більшості є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну правову оцінку,

не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк