№ 214/7688/18

Постанова

Іменем України

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 214/7688/18

провадження № 61-4886св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року у складі судді Гриня Н. Г. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарг

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що до 10 жовтня 2018 року він працював на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання електрослужби ділянки № 40 шахтоуправління з підземного гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» .

Відповідно до наказу від 08 жовтня 2018 року № 1060/л «Про звільнення з підприємства по скороченню штату ОСОБА_1 » його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату.

Вважав звільнення із займаної посади незаконним та проведеним з допущенням порушень трудового законодавства України.

Підставою для скорочення штату став наказ по підприємству ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 17 лютого 2017 року № 208 «Про внесення змін в організаційну структуру шахтоуправління по підземному видобуванню руди (на правах шахт) гірничого департаменту», відповідно до якого передбачалось виключення з 02 травня 2017 року зі штатного розкладу шахтоуправління посади електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання електрослужби ділянки № 40, яку він займав.

Зазначав, що виконуючи зазначений наказ, роботодавець звільнив його з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, у тому числі, без згоди виборного органу профспілки, членом якої він був. Відповідач тричі надавав йому публікацію вакансій, однак, іншу роботу не пропонував.

Вказував, що 04 травня 2017 року на засіданні комісії по вивільненню працівників йому було запропоновано перелік з 13 робочих місць, вакантних станом на 04 травня 2017 року. Однак, вважав, що роботодавець не виконав обов`язок з працевлаштування: 04 травня 2017 року йому запропонували роботу в транспортному департаменті строком до 30 травня 2017 року, тобто на 25 днів, частина інших робочих місць передбачала роботу до 25 грудня 2017 року з тяжкими умовами праці, які протипоказані йому за станом здоров`я.

17 серпня 2017 року йому повторно запропонували перелік вакантних посад з 62 одиниць на підприємстві та 9 вакансій в ПП «Стіл Сервіс».

Від переведення він відмовився.

Посилався на те, що 13 серпня 2017 року йому втретє запропонували перелік вакантних місць в кількості 58 одиниць, без надання інформації про умови праці та її оплату.

Стверджував, що йому тричі пропонували вакансії робіт без врахування його кваліфікації, стану здоров`я, наявності професійного захворювання.

Порушення порядку його вивільнення стало підставою рішення виборного органу профспілки, яким не надано згоду роботодавцеві на його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ від 08 жовтня 2018 року № 1060/л «Про звільнення з підприємства по скороченню штату ОСОБА_1 », поновити його на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання електрослужби ділянки № 40 (адміністративно-господарський відділ та АБК) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 жовтня 2018 року по день ухвалення рішення суду про його поновлення на роботі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення районного суду мотивовано тим, що обставини, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Районний суд зазначив, щодоводити позивача в частині невиконання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимог трудового законодавства щодо можливого працевлаштування працівника, що вивільнюється, не знайшли свого підтвердження. Відповідачем при наданні ОСОБА_1 інформації щодо вакантних посад було надано переліки вакансій у товаристві станом на дату надання пропозицій, в тому числі тих, на які позивач міг би бути переведений з перенавчанням за рахунок роботодавця, однак, позивач від всіх пропозицій переведення відмовився з посиланням на те, що запропоновані посади не відповідають його професії або спеціальності чи стану здоров`я. Отже, позивач самостійно, на власний розсуд визначив прийнятність для себе запропонованих посад та за результатами їх розгляду не обрав жодної із запропонованих.

Також районний суд дійшов висновку про те, що рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованим у розумінні частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки не містить посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та деталізоване правове обґрунтування незаконності звільнення позивача, який був у встановлені законом строк і порядку повідомлений про скорочення займаної ним посади та подальше звільнення, роботодавцем у відповідності до вимог статті 42 КЗпП України перевірено питання наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та тричі запропоновано наявні вакантні посади з урахуванням стану його здоров`я, наявного професійного захворювання, від яких позивач відмовився.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень процедури звільнення з роботи ОСОБА_1 ,

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача з підприємства, відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства, а саме вимоги частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України є правильними, оскільки відповідачем були тричі запропоновані вакантні посади, відповідачем при наданні ОСОБА_1 інформації щодо вакантних посад було надано переліки вакансій на підприємстві, в тому числі тих, на які позивач міг би бути переведений з перенавчанням за рахунок роботодавця, однак, позивач від всіх пропозицій переведення відмовився з посиланням на те, що запропоновані посади не відповідають його професії або спеціальності чи стану здоров`я. Тобто, в даному випадку позивач самостійно, на власний розсуд визначив прийнятність для себе запропонованих посад та за результатами їх розгляду не обрав жодної із запропонованих.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березі 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві: Сердюку В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що роботодавець вважається таким, що виконав обов`язок по працевлаштуванню працівника, передбачений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, якщо ним були запропоновані не тільки всі інші вакантні посади (інша робота), але й ті, які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій не з`ясовувалося питання, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, які б давали право на його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Звертає увагу на те, що на підприємстві існували вакантні робочі місця за професією «підсобний робітник» (особа з інвалідністю), які йому з травня 2017 року до 08 жовтня 2018 року не були запропоновані. При цьому вказує, що кількість вакантних робочих місць за професією «підсобний робітник» в період з 01 травня 2018 року до 08 жовтня 2018 року складало 772 одиниці, жодне з яких, ураховуючи стан його здоров`я, йому запропоновано не було.

Вважає висновки апеляційного суду про те, що відповідач не зобов`язаний був пропонувати йому вказані вакансії за професією «підсобний робітник» (особа з інвалідністю), оскільки у нього не встановлено інвалідності, неправильними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Вказує, що доводи касаційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено відсутність порушень вимог законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 липня 2001 року ОСОБА_1 був прийнятий за переведенням на дільницю № 6 шахти ім. Артема прохідником 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах.

Відповідно до Акту № 45 розслідування професійного захворювання від 13 листопада 2002 року ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання, яке отримано в період його трудової діяльності з червня 1978 року до жовтня 1993 року - прохідником, бурильником РУ ім. Кірова шахта «Артем-1», з січня 1995 року до липня 2001 року - прохідником РУ ім. Кірова шахта «Артем-1», з липня 2001 року до жовтня 2002 року - прохідником ШУ КДГМК «Криворіжсталь», шахта ім. Артема (том 1, а. с. 49-52).

01 квітня 2003 року ОСОБА_1 , з урахуванням наявного професійного захворювання, отриманого в період роботи прохідником на РУ ім. Кірова та ШУ КДГМК «Криворіжсталь» шахта ім. Артема, переведено по шахті ім. Артема на дільницю № 39 (АБК) механослужби електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту устаткування 3 розряду.

21 вересня 2012 року ОСОБА_1 переведено в шахтоуправління по підземному видобуванню руд (на правах шахт) гірничого устаткування департаменту електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 4 розряду енергослужби дільниці № 40 (АХО та АБК).

Відповідно до наказу по підприємству від 17 лютого 2017 року № 208 «Про внесення змін в організаційну структуру шахтоуправління по підземному видобуванню руди (на правах шахт) гірничого департаменту», з 02 травня 2017 року із штатного розкладу шахтоуправління по підземному видобуванню руди (на правах шахт) гірничого департаменту виключено професію електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання енергослужби дільниці № 40 (АГВ та АБК), де працював ОСОБА_1 (том 1, а. с.5-8).

04 травня 2017 року комісією по вивільненню в складі уповноважених працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 було вручено попередження від 04 травня 2017 року № 1 про майбутнє звільнення, з пропозицією переведення на іншу роботу за наявними вакантними посадами, в межах підприємства, з урахуванням перепідготовки за рахунок коштів підприємства, за переліком вакантних посад по підприємству станом на дату попередження про звільнення за № 05-1593 від 04 травня 2017 року (том 1, а. с. 9,11).

З попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомився під підпис 04 травня 2017 року, однак, від переведення на іншу роботу в межах підприємства та перепідготовки відмовився, про що складено акт за № 1 від 04 травня 2017 року, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився (том 1, а. с. 10).

13 серпня 2017 року на засіданні комісії по вивільненню в складі уповноважених працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 повторно було запропоновано переведення на інші наявні вакантні посади на підприємстві, а також наявні вакансії в ПП «Стіл Сервіс», з урахуванням можливості перенавчання за рахунок коштів підприємства, за списком вакантних посад від 13 серпня 2018 року № 511-322. Від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено актом про відмову від переведення від 13 серпня 2017 року № 3 та власноручно зробленим позивачем на вказаному акті написом про відмову від переведення (том 1, а. с. 15,16).

17 серпня 2017 року комісією, в складі уповноважених працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 втретє запропоновано переведення на іншу роботу та надано інформацію про наявність вакантних на підприємстві посад за списком за № 05-2437 від 17 серпня 2017 року. ОСОБА_1 відмовився від пропозицій переведення на зазначені в переліку вакантні посади та від перенавчання за рахунок підприємства, що підтверджено актом про відмову від переведення від 17 серпня 2017 року № 2, та власноручно зробленим ним на вказаному акті написом про відмову від переведення. Причиною для відмови, як зазначив особисто ОСОБА_1 , стало ненадання йому для ознайомлення умов праці та пропозиція посад без урахування наявного у нього професійного захворювання (том 1, а. с. 12-14).

21 серпня 2018 року адміністрація підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулася до Профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. До вказаного подання роботодавець надав пакет документів за переліком, що дозволяли б повно та неупереджено його розглянути в передбачені законом строки (том 1, а. с.17-18).

Відповідно до протоколу засідання Профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 05 вересня 2018 року № 20, адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було відмовлено в наданні згоди на розірвання трудового договору з електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 5 розряду (енергослужби) дільниці № 40 (АХБ та АБК), посилаючись на те, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі, як особа, що отримала професійне захворювання на цьому підприємстві, з урахуванням медичних показань для роботи та стану його здоров`я (том 1, а. с. 19, 20).

Наказом від 08 жовтня 2018 року № 1060/л «Про звільнення з підприємства по скороченню штату ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує те, що суди попередніх інстанцій не урахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 479/567/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівнику оскарження наказу про його звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він працював у відповідача та станом на день звільнення обіймав посаду електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання електрослужби ділянки № 40 шахтоуправління з підземного гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». У зв`язку зі скороченням штату його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу по підприємству від 17 лютого 2017 року № 208 «Про внесення змін в організаційну структуру шахтоуправління по підземному видобуванню руди (на правах шахт) гірничого департаменту», з 02 травня 2017 року із штатного розкладу шахтоуправління по підземному видобуванню руди (на правах шахт) гірничого департаменту професію електрослюсаря (слюсаря) чергового та по ремонту обладнання енергослужби дільниці № 40 (АГВ та АБК), де працював ОСОБА_1 , було виключено. Позивач був ознайомлений з вказаним наказом 16 березня 2017 року.

При цьому роботодавець 04 травня 2017 року попередженням № 1 попередив ОСОБА_1 про його вивільнення та одночасно запропонував іншу роботу, згідно зі списком вакансій станом на 04 травня2017 року. Також 13 серпня 2017 року та 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 були запропоновані переведення на інші наявні вакантні посади на підприємстві, а також наявні вакансії в ПП «Стіл Сервіс» з урахуванням можливості перенавчання за рахунок коштів підприємства за списком вакантних посад від 13 серпня 2018 року № 511-322 та списком вакантних посад за від 17 серпня 2017 року № 05-2437. Від зазначених пропозицій вакантних посад позивач відмовився, про що складено акти про відмову від переведення від 17 серпня 2017 року № 2 та від 13 серпня 2017 року № 3.

Крім того, судами встановлено, що 21 серпня 2018 року адміністрація підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулась до Профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до протоколу від 05 вересня 2018 року № 20 засідання профкому Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «АрселорМіттал Кривий Ріг», адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було відмовлено в наданні згоди на розірвання трудового договору з електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 5 розряду (енергослужби) дільниці № 40 (АХБ та АБК), оскільки ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі як особа, що отримала професійне захворювання на цьому підприємстві, з урахуванням медичних показань для роботи та стану його здоров`я.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки при звільненні позивача не було встановленно порушень вимог трудового законодавства.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмов у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14 вказав, що аналіз частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Вказані правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необґрунтованість відмови Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «АрселорМіттал Кривий Ріг» у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , оскільки вказана відмова не містить посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та деталізоване правове обґрунтування незаконності звільнення позивача. При цьому судами правильно взято до уваги дотримання відповідачем норм трудового законодавства щодо повідомлення позивача у встановлені законом строк про скорочення займаної ним посади та подальше звільнення. Також роботодавцем, відповідно до вимог КЗпП України тричі було запропоновано наявні вакантні посади з урахуванням стану його здоров`я, наявного професійного захворювання, від яких позивач відмовився.

Зважаючи на вказане, суди попередніх інстанцій належно встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору та забезпечили повний та всебічний її розгляд, надавши належної оцінки поданим сторонами доказам.

Посилання заявника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 серпня 2018 року у справі № 479/567/17, як на підставу для задоволення його касаційної скарги, колегія суддів відхиляє, оскільки правові висновки у вказаній справі узгоджуються з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі.

Твердження ОСОБА_1 про те, що відсутність у нього встановленої інвалідності не звільняє відповідача від обов`язку пропонувати йому вакансії за професією «підсобний робітник» (особа з інвалідністю) колегія суддів відхиляє з огляду на те, що обов`язок повідомляти про наявність вакантних місць щодо переліку професій, виділених для працевлаштування інвалідів, у роботодавця виникає лише щодо осіб, які мають довідки про інвалідність та рекомендації медико-соціальної експертної комісії.

Доводи касаційної скарги з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 488/4844/15-ц (провадження № 61-16707св18) та у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 761/37621/16-ц (провадження № 61-34104св18) не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що відповідачем було дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України та запропоновано позивачеві вакантні посади на підприємстві, тоді як у справах, на які посилається заявник, судами встановлено порушення вимог вказаної статті КЗпП України.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк