Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 215/5006/15-ц
провадження № 61-9909 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»;
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
представник відповідачів - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня
2015 року у складі судді Лиходєдова А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 05 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою процентів, комісії у порядку і на умовах, визначених цим договором, на строк до 02 лютого 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору,
05 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній, як поручитель, зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання нею зобов`язання.
08 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк»
та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами перейшло до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Відповідачі взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконували, у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплачували, порушивши вимоги кредитного договору.
Посилаючись на викладене, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту в сумі 899 322 грн. 88 коп., з яких: тіло кредиту - 601 426 грн 08 коп.; відсотки - 279 896 грн 79 коп.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено.
Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 899 322 грн 88 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконувала,
у строки, передбачені графіком погашення кредиту, проценти за його користування не сплачувала, порушивши вимоги кредитного договору та положення статей 525 526 ЦК України. ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків також не виконав, порушивши вимоги статей 553 554 ЦК України.
Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року замінено стягувача - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт-Капітал») у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Тернівського районного суду
м. Кривого Рогу у справі № 215/5006/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
05 жовтня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 17 грудня
2015 року.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2015 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року скасовано. Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого
є ТОВ «Вердикт Капітал», задоволено.
Стягнуто на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 05 лютого
2007 року у розмірі 899 322 грн 88 коп. у солідарному порядку.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачам судових повісток на 17 грудня
2015 року. Однак, було проведено лише одне судове засідання. Оскільки заочне рішення було ухвалено фактично за однієї, а не повторної неявки відповідачів, тому порушено норми статті 169 ЦПК України (у редакції 2004 року). Відповідачі взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків
не виконували, у строки, передбачені графіком його погашення, кредит та проценти за його користування не сплачували, порушивши вимоги кредитного договору та договору поруки, тому задовольнив позов. При цьому, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки
03 грудня 2013 року й судовим рішенням строк позовної даності було перервано, тому станом на день звернення банку до суду з цим позовом
(07 вересня 2015 року) строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачами пропущено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 ,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року справу за позовом
публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 мотивована тим, що під час заочного розгляду справи відповідачі були позбавлені можливості подати заяву суду першої інстанції про застосування строку позовної давності, наслідком розгляду якої було б ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції не дослідив у повній мірі питання щодо початку перебігу позовної давності.
21 січня 2010 року банком направлялась ОСОБА_1 вимога про негайне погашення простроченої заборгованості, яка була ним отримана 28 січня
2010 року, що підтверджується особистим підписом на поштовому повідомленні. 19 лютого 2010 року зазначена вимога також була направлена на адресу ОСОБА_2 , отримана 25 лютого 2010 року.
02 травня 2010 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 2н-1685/2010 було видано судовий наказ про стягнення на користь публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» з відповідачівзаборгованості за спірним кредитним договором. 14 квітня
2010 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вказаний судовий наказ було скасовано.
Судом апеляційної інстанції взято до уваги звернення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 03 грудня 2013 року до суду з позовом до
ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за спірним кредитним договором у розмірі 310 809,50 дол. США (справа №212/11/15-ц), як обставину, що свідчить про переривання строку позовної давності. Вважають, що строк позовної давності сплив, тому відсутні підстави для задоволення позову у цій справі.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2023 року від ТОВ «Вердикт Капітал» до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, підстави для скасування відсутні. Видача судового наказу про стягнення заборгованості, який у подальшому було скасовано, не може бути підставою для початку перебігу строку позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
05 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно
з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 40 000 доларів США
зі сплатою процентів, комісії у порядку і на умовах визначених цим договором, на строком до 02 лютого 2018 року (том 1, а. с. 6-11).
На забезпечення виконання зобов`язань договору кредиту, 05 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого останній, як поручитель, зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання нею зобов`язання по вказаному кредитному договору (том 1, а. с. 20-21).
08 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшло право вимоги, що виникло із зазначеного договору кредиту та забезпечувального договору, у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора (том 1, а. с. 32-33).
23 вересня 2020 року між публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, згідно до якого ТОВ «ФК «Омега Фактор» набуло всіх прав кредитора за кредитними договорами, переданими йому згідно додатку
№ 1 до цього договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, у тому числі, право вимоги щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (том 1,
а. с. 114-131).
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій зазначав про застосування строку позовної давності (том 2, а. с. 1-6).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені
За умовами договору поруки договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором (пункт 3.1).
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина перша-друга статті 252 ЦК України).
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України,
є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки,
а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі
№ 6-2662 цс 15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18).
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. У такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594 цс 18), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі
№ 138/240/16-ц (провадження № 61-14987 сво 19).
Додатковою угодою № 2 до кредитного договору від 05 лютого 2007 року сторони погодили графік сплати ануїтетних платежів (том 1, а. с. 15-18).
У пункті 5.7 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що
у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.
Як передбачено пунктом 11.1 кредитного договору відповідно до статей 525 611 ЦК України у випадку настання обставин, визначених у пунктах 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, термін повернення кредиту таким, що настав, вважається на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. При цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав, на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення від банку.
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Судовим наказом Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» солідарно 270 576 грн 32 коп. (справа № 2н1685/2010) (том 2, а. с. 70).
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2010 року скасовано вищезазначений судовий наказ (справа 2с-67/2010) (том 2, а. с. 72).
Отже, кінцевий строк виконання зобов`язання за кредитним договором -
20 лютого 2018 року було змінено банком шляхом звернення у 2010 році до суду із заявою про видачу судового наказу щодо дострокового повернення кредиту, тобто була заявлена вимога до позичальника про дострокове погашення кредиту.
З урахуванням наведеного, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що видача судом 02 квітня 2010 року судового наказу про стягнення заборгованості з боржників, який в подальшому (14 квітня 2010 року) було скасовано за заявою останніх, не може бути підставою для початку перебігу позовної давності.Ці обставини апеляційний суд повинен дослідити.
Також судом установлено, що у січні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське», у якому просило: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором
від 05 лютого 2007 року у розмірі 37 005,84 доларів США, що згідно курсу Національного банку України, станом на 15 грудня 2014 року складає
581 387,69 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року вищезазначений позов було задоволено (справа № 212/11/15-ц).
Вказане судове рішення було предметом перегляду в апеляційному порядку, за результатами якого постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року, яке було переглянуте судом касаційної інстанції та залишено в силі, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю«Дніпровське» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (том 2, а. с. 139-165).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі
№ 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) висловлено правовий висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки. Відступлено від протилежного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 423/1642/15-ц про те, що подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки перериває позовну давність за вимогою про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) та від 19 листопада 2019 року
у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19, пункт 6.37) наведено такий висновок щодо застосування вказаної норми права: «Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які
не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається».
Задля забезпечення правової визначеності та єдності судової практики щодо однакового застосування норми частини другої статті 264 ЦК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року (справа
№ 904/3405/19, провадження № 12-50гс20) відступила від зазначеного висновку, сформульованого у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) та від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження
№ 12-119гс19, пункт 6.37).
Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) про те, що переривання перебігу позовної давності, визначивши, що перебіг позовної давності переривається в разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Суд апеляційної інстанції на вищезазначене належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відсутність позивачем пропуску строку позовної давності з посиланням на переривання позовної давності.
Вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.
Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. У силу наведеного Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець