№ 216/1810/15-ц

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 216/1810/15-ц

провадження № 61-17789св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (третя особа за зустрічним позовом),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 26 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитній договір № 251/03/4, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 23 167,00 доларів США строком до 24 жовтня 2014 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних у валюті кредиту, відповідно до графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 26 жовтня 2007 року було укладено договір поруки № 251/03/4/1п, згідно умов якого остання, як поручитель, на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором № 251/03/4.

Крім цього, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави № 251/03/4/1з, відповідно до умов якого в заставу банку передано рухоме майно: автомобіль марки Субару Імпреза, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить заставодавцю на праві власності.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти, однак з листопада 2008 року останній не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим банк у серпні 2009 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року, що утворилася станом на 09 червня 2009 року, та звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року, з урахуванням ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2014 року про виправлення описки, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року в сумі 154 874,30 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Субару Імпреза, 2007 року випуску, номер шасі VIN- НОМЕР_2 , колір чорний металік, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ 3-го МРВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 26 жовтня 2007 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суму судового збору у розмірі 1 548,74 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року скасовано та в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення грошових коштів в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2008 року в розмірі 154 874,30 грн відмовлено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2007 року у загальному розмірі 154 874,30 грн, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі - 1 936,69 доларів США, простроченої заборгованості по процентах - 202,74 доларів США, залишку основної суми боргу - 17 923 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 1 964,57 грн, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності - 234,64 грн, всього 17 923 доларів США, що по курсу НБУ станом на 09 червня 2009 року еквівалентно - 152 675,09 грн та 2199,21 грн, звернуто стягнення на майно, заставлене за договором застави рухомого майна № 251/03/4/1з від 26 жовтня 2007 року, а саме: автомобіль марки Субару Імпреза, тип - легковий-КОБМІ-В, об`єм двигуна - 1498, кузов VIN- НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , колір чорний металік, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, за початковою ціною визначеною експертом на час проведення виконавчих дій.

Позивач вважає, що кредитний договір продовжував діяти, тому з 09 червня 2009 року проценти за користування кредитом продовжували нараховуватися.

Так, станом на 23 лютого 2015 року заборгованість за процентами та пеня за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року становить в загальній сумі 6 582,90 доларів США та 447 171,75 грн, в тому числі:

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 10 червня 2009 року по 31 січня 2015 року складає 6 463,69 доларів США;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 лютого 2015 року по 23 лютого 2015 року складає 119,21 доларів США;

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 24 лютого 2012 року по 23 лютого 2015 року складає 333 653,90 грн,

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 24 лютого 2012 року по 23 лютого 2015 року складає 113 517,85 грн.

Крім цього, на думку банку, виникають підстави для стягнення з позичальника штрафу в сумі 6 500 грн за порушення зобов`язання застрахувати заставлене майно.

Посилаючись на викладені обставини, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року станом на 23 лютого 2015 року в загальній сумі 6 582,90 доларів США та 447 171,75 грн, в тому числі:

- 6 463,69 доларів США - прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 10 червня 2009 року по 31 січня 2015 року;

- 119,21 доларів США - прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 лютого 2015 року по 23 лютого 2015 року;

- 333 653,90 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 24 лютого 2012 року по 23 лютого 2015 року;

- 113 517,85 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 24 лютого 2012 року по 23 лютого 2015 року;

- 6 500,00 грн - штраф за порушення зобов`язання застрахувати заставлене майно.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору поруки недійсним, в якому зазначила що вона не укладала з ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», договору поруки № 251/03/4/1п від 26 жовтня 2007 року.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір поруки № 251/03/4/1ц, укладений 26 жовтня 2007 року між нею та ПАТ АБ «Укргазбанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за процентами та пеню за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року станом на 23 лютого 2015 року в загальній сумі 6 582,90 доларів США та 447 171,75 грн, в тому числі: прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 10 червня 2009 року по 31 січня 2015 року в розмірі 6 463,69 доларів США; прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 01 лютого 2015 року по 23 лютого 2015 року, в розмірі 119,21 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 333 653,90 грн; пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 113 517,85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф, передбачений пунктом 4.2 Договору застави № 251/03/4/1з від 26 жовтня 2007 року, в розмірі 6 500 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним відмовлено.

Задовольняючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, зазначивши, що ОСОБА_2 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором. При цьому, задовольняючи вимоги первісного позову в частині стягнення штрафу, суд виходив з відсутності доказів на підтвердження укладення договору страхування майна відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження його обґрунтування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідачів за первісним позовом нараховану позивачем заборгованість, оскільки, звертаючись до суду з позовом у 2009 році про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 1050 Цивільного кодексу України, що виключає можливість нарахування на підставі договору процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів в подальшому.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 6500 грн за порушення зобов`язання застрахувати заставлене майно, апеляційний суд прийняв до уваги, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2007 року звернуто стягнення на майно, заставлене за договором застави рухомого майна № 251/03/4/1з від 26 жовтня 2007 року, а саме автомобіль марки Субару Імпреза, який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, за початковою ціною визначеною експертом на час проведення виконавчих дій.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28 жовтня 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Також заявник посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) від 26 січня 2021 року.

Доводи інших учасників справи

21 грудня 2021 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк», в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 жовтня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитній договір № 251/03/4, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 23 167,00 доларів США на купівлю автомобіля, строком до 24 жовтня 2014 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних у валюті кредиту, відповідно до графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 251/03/4/1п від 26 жовтня 2007 року, згідно умов якого остання, як поручитель, на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором № 251/03/4.

В забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна за № 251/03/4/1з від 26 жовтня 2007 року, а саме - автамобіля марки Субару Імпреза, 2007 року випуску, номер шасі VIN- НОМЕР_2 , колір чорний металик, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ 3-го МРВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 26 жовтня 2007 року.

Пунктом 3.3.4 договору застави передбачено, що на період дії цього договору заставодавець зобов`язаний застрахувати заставлене майно на його повну вартість за власний рахунок від усіх ризиків по даному виду страхування та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

Пунктом 4.2 указаного договору застави передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання будь-якого з пунктів 3.3.1-3.3.8 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмета застави.

У серпні 2009 року ПАТ АТ Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року, що утворилася станом на 09 червня 2009 року, та звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року, з урахуванням ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2014 року про виправлення описки, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року в сумі 154 874,30 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки Субару Імпреза, 2007 року випуску, номер шасі VIN- НОМЕР_2 , колір чорний металик, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого РЕВ 3-го МРВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 26 жовтня 2007 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суму судового збору у розмірі 1 548,74 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2008 року в розмірі 154 874,30 грн та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення грошових коштів в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2008 року в розмірі 154 874,30 грн відмовлено.

Рішення суду в частині звернення стягнення на майно - змінено.

Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

«Позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2007 року у загальному розмірі - 154 874,30 грн, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі - 1 936,69 доларів США, простроченої заборгованості по процентах - 202,74 доларів США, залишку основної суми боргу - 17 923 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 1 964,57 грн, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності - 234,64 грн, всього 17 923,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 09 червня 2009 року еквівалентно - 152 675,09 грн та 2 199,21 грн, звернуто стягнення на майно заставлене за договором застави рухомого майна № 251/03/4/1з від 26 жовтня 2007 року, а саме автомобіль марки Субару Імпреза, тип - легковий- КОБМІ-В, об`єм двигуна - 1498, кузов VIN- НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , колір чорний металік, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, за початковою ціною визначеною експертом на час проведення виконавчих дій».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» не містить доводів щодо вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним, а тому постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)

у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (стаття 526 ЦК України).

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), за правилом статті 610 ЦК України є порушенням зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно

до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-154цс18), зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) також зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно

від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти

за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції, установивши, що, звертаючись до суду з позовом в серпні 2009 року про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк таким зверненням реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання у повному обсязі кредитного зобов`язання ОСОБА_2 , дійшов обґрунтованого висновку, що у ПАТ АБ «Укргазбанк» припинилося право нараховувати проценти та неустойку (пеню, штраф) за невиконання умов кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року.

При цьому слід приймати до уваги, що нарахована сума процентів за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року за період з 10 червня 2009 року по серпень 2009 року (по час звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 26 жовтня 2007 року, що утворилася станом на 09 червня 2009 року, та звернення стягнення на предмет застави) була сплачена ОСОБА_2 у повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості по процентам, який міститься в матеріалах справи.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте такі вимоги банком не заявлялись.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 6500 грн за порушення зобов`язання застрахувати заставлене майно, апеляційний суд вірно зауважив, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2010 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 251/03/4 від 28 жовтня 2007 року звернуто стягнення на майно, заставлене за договором застави рухомого майна № 251/03/4/1з від 26 жовтня 2007 року, а саме автомобіль марки Субару Імпреза, тип - легковий- КОБМІ-В, об`єм двигуна - 1498, кузов VIN- НОМЕР_2 , НОМЕР_2, колір чорний металік, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною експертом на час проведення виконавчих дій.

Доводи заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) від 26 січня 2021 року є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постановах, стосуються інших фактичних обставин справи та не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судове рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов