ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 2340/3950/18
адміністративне провадження № К/9901/11747/19
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства «Черкасиводоканал» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 (суддя - Геращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №2340/3950/18.
встановив:
Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» (далі - КП «Черкасиводоканал») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області) від №0048821205 від 14.06.2018.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, в позові відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань не заперечується позивачем, а обставини невиплати субвенції не можуть слугувати підставою для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату податків, оскільки Податковий кодекс України не містить виключень та норм, які звільняють платника податків від відповідальності в такому випадку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Також при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції враховано висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №804/7472/14 та від 12.03.2019 у справі № 804/20015/14.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, КП «Черкасиводоканал» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог КП «Черкасиводоканал» посилається на неповноту та неправильність дослідження усіх обставин та доказів по справі, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Черкаській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку КП «Черкасиводоканал» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.05.2018 №3693/23-00-12-0506/03357168, в якому відображено висновки про те, що в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України підприємством несвоєчасно сплачено грошове зобов`язання з податку на додану вартість.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0048821205, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку на від 129 до 265 календарних днів сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7 246 872,15 грн. у розмірі 20% у сумі 1 449 374,43 грн.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 126.1 статті 126 цього Кодексу передбачено, що в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - в розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас згідно зі статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.
Механізм погашення заборгованості перед бюджетом, урегульовано положеннями Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332.
Цей Порядок та умови визначають механізм надання в 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, у тому числі на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 01.01.2017 і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (пункт 2 Порядку та умов).
Пунктом 3 Порядку та умов передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що проведення взаєморозрахунків із погашення заборгованості можливе лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 23.10.2018 у справі № 817/694/16, від 31.05.2019 у справі № 820/4728/17, від 15.06.2022 у справі №640/18282/19.
В обґрунтування позовних вимог КП «Черкасиводоканал», посилалось на те, що між ГУ Державної казначейською службою у Черкаській області (сторона перша), Департаментом фінансів ЧОДА (сторона друга), Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради (сторона третя) та КП «Черкасиводоканал» (сторона остання) укладені договори про організацію взаєморозрахунків №332/005 від 07.07.2017, №332/038 від 16.08.2017, №332/040 від 23.11.2017, відповідно до яких казначейство мало перерахувати з єдиного казначейського рахунку державного бюджету на підставі рішення Мінфіну на користь ГУ Державної казначейської служби у Черкаській області, а потім у визначеному договору ланцюжковому порядку кошти, в загальному розмірі 8929704 грн., які мали надійти на казначейський рахунок позивача, а той, в свою чергу, мав перерахувати ці кошти до загального фонду бюджету для погашення податкового боргу з ПДВ в розмірі - 8929704, 24 грн.
Наведене, за доводами позивача, свідчить, що у зв`язку із укладенням вищезазначених договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінити порядок та строки погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість перед бюджетом на загальну суму 8929704,00 грн.
Однак, головними розпорядниками субвенції та відповідальними виконавцями, не дотримані вищевказані положення законодавства, а також умови укладених договорів, що в свою чергу, унеможливило провести взаєморозрахунок податкової заборгованості на вказану суму за рахунок такої цільової субвенції, в тому числі сплатити заборгованість з ПДВ, в розмірі 7246872,15 грн., що охоплюється предметом камеральної перевірки, оформленої актом №3693/23-00-12-0506/03357168 від 24.05.2018.
Таким чином, за доводами позивача, прострочення сплати узгодженої суми заборгованості з податкових деклараціях з ПДВ за період червень-листопад 2017 року з затримкою більше 30 календарних днів на суму 7246872,15 грн., виникло не з вини підприємства, а у зв`язку із непроведенням такого розрахунку розпорядниками держаних коштів(субвенції) в порушення статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Наведені обґрунтування викладені позивачем і в поданій касаційній скарзі.
Проте, під час вирішення справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини щодо укладення таких договорів, виконання сторонами їх умов та порядок проведення розрахунків згідно даних договорів. У зв`язку з цим передчасним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Водночас, суд апеляційної інстанції помилково вважав релевантними для застосування при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №804/7472/14 та від 12.03.2019 у справі № 804/20015/14.
Так, у постанові від 23.10.2018 у справі №804/7472/14 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування штрафу, оскільки за встановлених у цій справі судами обставин, позивач не спростовував висновки податкового органу про порушення ним вимог податкового законодавства в частині несплати у визначені Податковим кодексом України строки податкових зобов`язань зі сплати збору за спеціальне використання води, проте вважав, що з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» підприємством здійснюється оплата праці працівників в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
У постанові від 12.03.2019 у справі № 804/20015/14 Верховний Суд погодився з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивачем не було здійснено у встановлені терміни сплати погашення сум згідно вищенаведених договорів про розстрочення, суми податкових зобов`язань, визначені в такому договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов`язань.
Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи, що судами залишились невстановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Черкасиводоканал» задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №2340/3950/18 скасувати.
Справу №2340/3950/18 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова