№ 234/10082/18

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 234/10082/18

провадження № 61-19052св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня 2021 року в складі судді Ткачової С. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

У червні 2018 року у жінки народився син, відомості про батька якого були записані за вказівкою матері. Стверджуючи, що батьком дитини є її колишній чоловік, вона звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з нього аліменти на утримання дитини та своє утримання. Приблизно через місяць жінка звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити батьківство колишнього чоловіка щодо її сина. Суди слухали зазначені справи окремо, не зважаючи на заяви об`єднати ці справи. Також суд в остаточному варіанті не погодився з проханням позивачки зупинити справу про стягнення аліментів до набрання законної сили рішенням суду про визнання батьківства.

Суди першої й апеляційної інстанцій залишили без задоволення позов про стягнення аліментів, не дочекавшись розгляду справи про визнання батьківства, оскільки спір щодо визнання батьківства перешкоджає зупиненню справи про стягнення аліментів. Суди вважали, що батьківство колишнього чоловіка позивачки щодо її сина не є доведеним, тому залишили без задоволення вимоги про стягнення аліментів.

Розглядаючи цю справу, Верховний Суд має відповісти на такі ключові питання: 1) чи є позов про визнання батьківства спором про батьківство, наявність якого перешкоджає зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів на дитину? 2) чи є законним та таким, що ухвалене в інтересах дитини, судове рішення про відмову у стягненні аліментів на її утримання до вирішення спору про визнання батьківства щодо цієї дитини?

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на своє утримання.

Вказала, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але матеріальну допомогу на утримання її та їхньої спільної дитини не надає.

Остаточно позивач просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх доходів щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитиною та аліменти на своє утримання в розмірі ј частини всіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму щомісячно.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надала суду доказів щодо походження дитини від ОСОБА_2 , а також не довела обставин, які за законом є підставою для стягнення аліментів на утримання позивача як колишньої дружини відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, у якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили матеріали справи і внаслідок низки процесуальних порушень не надали їй можливість довести, що відповідач є батьком дитини.

Зокрема, суд першої інстанції своєю ухвалою від 11 листопада 2020 року у порушення вимог частини першої статті 254 ЦПК України поновив провадження цій справі, оскільки судом не вирішена справа про визнання батьківства відповідача (№ 234/12767/18), отже, не були усунуті викладені в ухвалі від 01 жовтня 2018 року обставини, які викликали зупинення справи про стягнення аліментів .

Оскільки вирішення справи про стягнення аліментів неможливе без вирішення справи про встановлення батьківства, позивач заявляла клопотання про їх об`єднання та зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, однак суд першої інстанції безпідставно їх відхилив ухвалами від 28 січня 2021 року та 28 квітня 2021 року.

При цьому суд, аргументуючи свою відмову зупинити провадження у справі про стягнення аліментів наявністю спору про батьківство, невірно застосував частину другої статті 252 ЦПК України, оскільки ця норма процесуального закону спрямована на те, щоб сторони не затягували процес стягнення аліментів через оспорювання батьківства, а не його визнання, що є предметом спору у справі № 234/12767/18.

Заперечення на ці ухвали вона включила до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку її доводам.

Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про відкладення справи, розглянувши її за відсутності позивача та не з`ясувавши всіх обставин справи, зокрема наявність висновку судово-біологічної експертизи, проведеної у справі № 234/12767/18, згідно з яким ОСОБА_2 може бути батьком дитини ОСОБА_3 з вірогідністю 99,99%.

У відзиві та доповненні до нього ОСОБА_2 вказав, що висновок експертизи не є достовірним доказом його батьківства щодо дитини, тому судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позову про стягнення аліментів у зв`язку з недоведеністю його батьківства щодо дитини є законними та обґрунтованими.

Заперечив твердження заявника про зловживання ним своїми процесуальними правами щодо затягування розгляду справ про встановлення батьківства та стягнення аліментів, оскільки клопотання про відкладення судових засідань зумовлені станом його здоров`я.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 27 січня до 16 травня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження та витягу з державного реєстру актів цивільного стану, батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , відомості про якого записані на підставі частини першої статті 135 СК України.

09 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області із цим позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (справа № 234/10082/18).

20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_2 , зокрема, про визнання батьківства (справа № 234/12767/18). Розгляд цієї справи судом не завершений.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року зупинене провадження у справі № 234/10082/18 до набрання законної сили рішенням цього ж суду у справі № 234/12767/18. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 та поновлене провадження у справі.

28 січня 2021 року ухвалою цього ж суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання справ за № 234/10082/18 та № 234/12767/18 в одне провадження.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня

2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду судом справи № 234/12767/18.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судові рішення не відповідають з таких підстав.

Щодо ухвали про поновлення провадження у справі

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 до касаційної скарги включила скаргу на ухвалу місцевого суду від 11 листопада 2020 року про поновлення провадження у цій справі. Заявник посилалась на те, що оскільки відсутнє судове рішення у справі про визнання батьківства щодо дитини ОСОБА_3 , суд безпідставно поновив провадження у справі про стягнення аліментів і дійшов передчасного висновку про відмову у позові у зв`язку з недоведеністю батьківства відповідача щодо дитини.

Колегія суддів вважає слушними ці аргументи касаційної скарги з огляду на таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі.

Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У справі, яка переглядається, ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року було зупинено провадження до набрання законної сили рішенням цього ж суду у справі № 234/12767/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства останнього стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зупинення провадження було обумовлено об`єктивною неможливістю розгляду справи, оскільки у справі № 234/12767/18 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог, зокрема, чи є відповідач біологічним батьком дитини чи ні, оскільки стягнення аліментів на утримання дитини можливе лише з батька дитини (стаття 180 СК України).

Надані позивачем докази не дозволяли суду визначити походження дитини від відповідача та встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення з нього аліментів, оскільки саме від вирішення справи про визнання батьківства залежало вирішення спору про стягнення аліментів.

Пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

За змістом частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Однак, незважаючи на відсутність такого, що набрало законної сили, судового рішення у справі № 234/12767/18 про встановлення батьківства, тобто обставини, які викликали зупинення провадження у справі, що переглядається, усунені не були, ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року безпідставно поновлено провадження у цій справі.

При цьому суд першої інстанції не мотивував свого висновку про поновлення провадження, пославшись лише на приписи частини першої статті 254 ЦПК України та зазначивши, що відповідно до цієї норми ЦПК України є всі підстави для поновлення провадження у справі, хоча таких підстав не було.

28 квітня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитини з огляду на те, що позивач не надала доказів щодо походження дитини від ОСОБА_2 як батька дитини.

Оскільки законність і обґрунтованість рішення суду про стягнення аліментів на дитину та її матір пов`язується із визнанням батьківства відповідача щодо дитини, поновлення провадження у справі про стягнення аліментів без рішення суду щодо визнання батьківства відповідача унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її вирішення.

Щодо ухвали про відмову зупинення провадження у справі

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня

2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду судом справи № 234/12767/18.

У цій ухвалі суд послався на приписи частини другої статті 252 ЦПК України, якими передбачено, що не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.

Суд апеляційної інстанції вказав на вірне застосуванням судом першої інстанції положень частини другої статті 252 ЦПК України, відповідаючи на заперечення ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду першої інстанції, включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про неможливість зупинення провадження у справі про стягнення аліментів до розгляду справи про визнання батьківства.

За змістом частини другої статті 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, зокрема з підстави наявності спору про батьківство.

Означене нормативне регулювання вперше запроваджено у цивільно-процесуальному законодавстві Законом України від 17 травня 2017 року

№ 2037 - VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» та надалі було закріплено у чинній редакції ЦПК України.

Сімейним законодавством України передбачені, зокрема, такі спори про батьківство, як спір між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини (стаття 129 СК України); оспорювання батьківства матір`ю дитини або особою, яка записана батьком дитини (статті 136-138 СК України).

Означені спори покликані визначити походження дитини від чоловіка, який записаний батьком дитини за його заявою, поданою спільно з матір`ю дитини (пункт 1 частини другої статті 125, частина перша статті 126 СК України) або у зв`язку з перебуванням у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини ( стаття 133 СК України), однак це батьківство оспорюється.

Натомість, визначення судом походження дитини шляхом визнання або встановлення факту батьківства за рішенням суду можливе виключно у випадках, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (частина четверта статті 128, частина перша статті 130 СК України).

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по-батькові записуються за її вказівкою.

Аналіз зазначених положень СК України дає підстави для висновку про те, що визнання батьківства або встановлення факту батьківства (статті 128 130 СК України) є способами визначення судом походження дитини від особи, яка не записана батьком дитини. Такі справи спрямовані на захист прав матері, батька або дитини задля виникнення у особи, яка є біологічним батьком, прав та обов`язків батька.

Означені справи розглядаються судом в порядку позовного або окремого провадження і не є спором про батьківство у розумінні статей 129 136-138 СК України, наявність якого перешкоджає зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів.

Зупинення провадження у справах про стягнення аліментів на утримання дитини або її матері до вирішення спору про визнання батьківства дозволяє стягнути аліменти з дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України) у випадку набрання законної сили рішенням суду про визнання батьківства. Зазначене відповідає меті законодавця посилити захист права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства.

Водночас, наслідком відмови у задоволенні позову про визнання батьківства є відмова у позові про стягнення аліментів, отже, у цьому випадку зупинення провадження у справі про стягнення аліментів до ухвалення судового рішення про визнання батьківства не зашкодить інтересам дитини на належне утримання та не порушить прав відповідача.

У справі, яка переглядається, запис про батька дитини ОСОБА_3 вчинено за вказівкою матері на підставі частини першої статті 135 СК України.

У справі № 234/12767/18 ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 128 СК України. ОСОБА_2 не значиться батьком дитини у Книзі реєстрації народжень, оскільки відповідної заяви від не подавав а дитини народилась після спливу десяти місяців з дня припинення шлюбу з матір`ю дитини. Отже, у вказаній справі відсутній спір про батьківство (статті 129 136-138 СК України), який міг би перешкоджати зупиненню провадження у справі про стягнення аліментів на утримання дитини.

Таким чином, до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, не підлягають застосуванню положення частини другої статті 252 ЦПК України щодо заборони зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, зокрема, з підстави наявності спору про батьківство.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував приписи частини другої статті 252 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, а суд апеляційної інстанції це порушення норми процесуального права не усунув.

Щодо інтересів дитини

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, оскільки забезпечує одержання коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сучасний підхід до вирішення сімейних спорів за участі дитини передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (Конституція України, статті 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення у справі

«М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), статті 7 141 150 153 155 СК України).

Отже, відмовляючи у позові про стягнення аліментів на утримання дитини без наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 234/12767/18 про визнання батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , від вирішення якої залежить правильне вирішення спору у справ про стягнення аліментів, суди не врахували інтересів дитини та її право на забезпечення належного та достатнього рівня життя, який корелюється з відповідним обов`язком батька.

Суди не врахували, що аліменти на дитину стягуються з дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України), отже, зупинення справи про стягнення аліментів посилює захист права дитини на належне утримання, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства, що усуне необхідність порушувати питання про стягнення аліментів за минулий період.

Висновки за результатами розгляду скарги

За належного повідомлення заявниці про дату, час та місце судового розгляду були відсутні передбачені процесуальним законом підстави для відкладення судового розгляду справи, тому відповідні доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

У касаційній скарзі містяться доводи про необґрунтованість ухвал суду першої інстанції про поновлення провадження у справі та про відмову у зупиненні провадження у справі.

Перевіряючи ці аргументи, з міркувань, зазначених вище, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення зазначених ухвал, які не усунув суд апеляційної інстанції. Порушення судами норм процесуального права, зокрема частини другої статті 252 ЦПК України, частини першої статті

254 ЦПК України унеможливили встановлення фактичних обставин щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення аліментів з відповідача як батька дитини, внаслідок чого суди дійшли передчасних висновків про відмову у позові про стягнення аліментів.

Відповідно до пункту першого частини шостоїстатті 411 ЦПК України підставою для скасування судовихрішень та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки порушення норм процесуального права, допущені судом першої та апеляційної інстанцій, на які посилається заявник у касаційній скарзі, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, справу слід направити на розгляд до суду першої інстанції, скасувавши ухвали суду першої інстанцій про поновлення провадження, відмову у зупиненні провадження та судові рішення судів попередніх інстанцій по суті спору.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 15 березня

2022 року № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ

в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема територіальна підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області визначена за Індустріальним районним судом

м. Дніпропетровська.

Таким чином, справу слід направити на розгляд до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Керуючись статтями 400 411 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року, ухвалу Краматорського міського суду Донецької області

від 28 квітня 2021 року, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 06 жовтня 2021 року скасувати, справу направити на розгляд до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович