04.02.2023

№ 234/12481/17

Постанова

Іменем України

12 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 234/12481/17

провадження № 61-10790св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року у складі судді Марченко Л. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року в складі колегії суддів: Азевича В. Б., Канурної О. Д., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я).

В обґрунтування позову зазначав, що 22 травня 2007 року о 21 год. відповідач під час керування транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України) та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , внаслідок чого позивачу були заподіяні травми, зокрема, закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеня, перелом за типом тріщини склепіння черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорізом, множинні садна обличчя, голови, тулуба і кінцівок, забиті рани чола та правого плеча.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року у зв`язку із нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 був засуджений за частиною 2 статті 286, частиною 1 статті 135 КК України.

На час травмування позивач працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - ТОВ «Краматорськтеплоенерго»), його заробітна плата за лютий 2007 року складала 1 969,89 грн, за березень 2007 року - 1 678,30 грн, за квітень 2007 року - 1 496,22 грн, а середньомісячна заробітна плата за три місяці до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складала 1 714,80 грн, тобто менше ніж п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Позивач зазначав, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 він отримав каліцтво та на 70 % втратив працездатність, тому втрачений ним заробіток за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, складає 475 958 грн.

Інвалідність позивачу встановлена безстроково.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування шкоди, завданої каліцтвом: втрачений заробіток за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року в розмірі 475 958 грн; втрачений заробіток (дохід) за період, починаючи з серпня 2017 року до відновлення працездатності, щомісячно 70 % від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на відповідний місяць; витрати на санаторно-курортне лікування з 11 жовтня 2013 року по 01 листопада 2013 року в розмірі 1 239 грн, з 15 червня 2017 року по 02 липня 2017 року в розмірі 1 608 грн, всього 2 847 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок каліцтва (ушкодження здоров`я) у розмірі 478 805 грн, з яких: втрачений заробіток (дохід) за період з 01 червня по 31 липня 2007 року - 475 958 грн; додаткові витрати на санаторно-курортне лікування -

2 847 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок каліцтва (ушкодження здоров`я), в розмірі 70 % від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний місяць законодавством України, щомісяця, починаючи з серпня 2017 року до відновлення працездатності.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5 492,80 грн на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наслідки ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_2 та наслідками, що настали, доведені вироком суду, який набрав законної сили, та додатковому доведенню не підлягають.

Також місцевий суд зазначив, що, визначаючи розмір відшкодування, керувався висновком комісійної судово-медичною експертизи № 74 від 19 червня - 07 вересня 2018 року, яка проведена у цій цивільній справі.

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року

в частині визначення розміру втраченого заробітку та стягнення судового збору змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я), а саме втраченого заробітку, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (іншим ушкодженням здоров`я) втрачений заробіток (дохід) за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2019 року

у розмірі 570 642,24 грн; втрачений заробіток (дохід) - 10 626,75 грн, щомісяця, починаючи з 01 січня 2020 року безстроково.

Рішення в частині стягнення додаткових витрат на санаторно-курортне лікування у розмірі 2 847 грн залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави різницю у компенсації витрат зі сплати судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 460,47 грн.

В своїй постанові апеляційний суду зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 завдані тяжкі тілесні ушкодження: закрита поєднана краніоспінальна травма: забиття головного мозку легкого ступіню, перелом за типом тріщини зведення черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-подвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани лобу та правого плеча, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_2 та наслідками, що настали, доведені вироком суду, що набрав законної сили, та додатковому доведенню не підлягають.

Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно визначив розмір втраченого позивачем заробітку відповідно до статті 1197 ЦК України, який обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не фактичного за місцем роботи, оскільки середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого ОСОБА_1 , який до ушкодження здоров`я складав 1 714,80 грн, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, та який на час ушкодження здоров`я складав 2 100 грн. (420 х 5).

Крім того в постанові вказано, що визначаючи втрачений позивачем у зв`язку із ушкодженням здоров`я заробіток на підставі висновку експерта, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності і лише за її відсутності - загальної працездатності.

Також зазначено, що позивач на час ДТП, яка сталася 22 травня 2007 року та внаслідок якої він отримав ушкодження здоров`я, працював, а тому для визначення розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров`я заробітку (доходу) місцевий суд мав з`ясувати ступінь втрати позивачем не загальної працездатності, а професійної працездатності, а враховуючи, що вимоги про відшкодування втраченого заробітку заявлені за період, починаючи з 01 червня 2007 року, мав з`ясувати ступінь втрати позивачем працездатності не лише на час огляду позивача комісією експертів, а за весь період, починаючи з 01 червня 2007 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення на його користь втраченого заробітку у розмірі 70 % від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний місяць до відновлення працездатності, тобто без визначення конкретної суми втраченого заробітку, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки відповідно до частини другої статті 1208 ЦК України у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню за заявою потерпілого на підставі рішення суду.

Також зазначено, що висновки про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 втраченого заробітку (доходу) за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2017 року в розмірі 475 958 грн та, починаючи з 01 серпня 2017 року щомісяця в розмірі 70 % від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний місяць, до відновлення працездатності, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача втраченого заробітку підлягає зміни, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню втрачений заробіток (дохід) за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2019 року у сумі 570 642,24 грн та в розмірі 10 626,75 грн, починаючи з 01 січня 2020 року до відновлення працездатності або зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача додаткових витрат, викликаних необхідністю санаторно-курортного лікування у загальній сумі 2 847 грн, відповідає обставинам справи та з дотриманням норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2021 року, ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу) як на підставу касаційного оскарження судових рішень, а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідач у касаційній скарзі вказує, що документи надані позивачем до суду на підтвердження своїх вимог не засвідчені належним чином, а тому не є належними доказами.

Крім того вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження наданих ним доказів, зокрема, висновок спеціаліста № 181/15 від 18 травня 2015 року - 26 травня 2015 року, виконаного державною спеціалізованою установою «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» (далі - ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України»), висновок експертного дослідження спеціалістів Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс» у галузі судово-медичної експертизи від 15 лютого 2007 року, висновок експертів з питань в галузі судово-медичної експертизи Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс» від 25 травня 2020 року.

Посилається на те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив його клопотання про виклик судово-медичного експерта в якості свідка для пояснень щодо висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 54 від 27 січня 2020 року, а також клопотання про визнання цього висновку неналежним, недостовірним та недопустимим доказом та відхилення висновку експерта від 26 травня 2020 року.

Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив його клопотання про призначення повторної комплексної судово-медичної експертизи від 01 липня 2020 року.

Крім того, вказує в касаційній скарзі, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив його клопотання про притягнення до відповідальності позивача та його представника за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи. Посилається на те, що зловживання процесуальними правами та невиконання позивачем процесуальних обов`язків перешкоджали ОСОБА_2 отримати ефективний судовий захист.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 надіслали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в якому просять відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість, оскільки рішення суду першої та постанова апеляційного суду є законними та достатньо обґрунтованими.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга ОСОБА_2 подана до Верховного Суду у червні 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

14 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 КК України, а саме в тому, що він 22 травня 2007 року біля 21 години, керуючи автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Шкадінова у місті Краматорську з боку вулиці Паркової, в напрямку вулиці Південної, допустив порушення пунктів 1.5, 2.3, 12.3 ПДР України, внаслідок чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , який рухався попереду у попутному напрямку. Після скоєння ДТП водій ОСОБА_2 в порушення пункту 2.10 ПДР України з місця події зник.

Внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні: закрита поєднана краніоспінальна травма: забиття головного мозку легкого ступіню, перелом за типом тріщини зведення черепа з переходом на основу, перелом кісток носа, закритий переломо-подвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапорезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани лобу та правого плеча, які утворилися від дії тупих предметів або при ударі об такі, можливо, в зазначений термін та при вказаних обставинах (тобто в умовах дорожньо-транспортної події), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та є небезпечними для життя та при звичайному перебігу можуть закінчуватися смертю.

Порушення засудженим ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 ПДР України знаходиться в причинному зв`язку з наслідками ДТП, що настали.

Крім того, 22 травня 2007 року біля 21 години водій ОСОБА_2 , будучи учасником ДТП на вулиці Шкадиновій у місті Краматорську, в районі опори лінії електропередачі № 6, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження внаслідок наїзду на велосипедиста ОСОБА_1 , поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та, діючи умисно, усвідомлюючи ступінь тяжкості наслідків травмування потерпілого, залишаючи останнього в темний час доби лежати на проїжджій частині дороги, знаходячись у безпорадному, небезпечному для життя стані, внаслідок якого позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, піддавався небезпеці повторного переїзду іншим транспортним засобом, маючи реальну можливість надати йому допомогу, не прийняв належних заходів з надання потерпілому необхідної допомоги і зник з місця події.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року у кримінальній справі № 1-669/11 залишено без змін (а.с. 136 - 137 т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року змінено за нововиявленими обставинами - з вироку суду виключено посилання на заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа. В решті вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року залишено без змін (а.с. 12 - 13, а.с. 138 т. 1).

Також встановлено, що на час ДТП ОСОБА_1 працював за трудовим договором слюсарем з обслуговування теплових мереж IV групи ТОВ «Краматорськтеплоенерго», що підтверджується довідкою № 76 від 12 липня 2017 року та копією трудової книжки ОСОБА_1 . З 07 жовтня 2007 року ОСОБА_1 , тобто після ушкодження здоров`я, переведений архіваріусом у відділ діловодства ТОВ «Краматорськтеплоенерго», де працює по теперішній час.

Після ДТП ОСОБА_1 визнано інвалідом за загальним захворюванням (наслідки травми), а саме: з 05 вересня 2007 року до 01 листопада 2009 року йому була встановлена 2 група інвалідності (а. с. 122 т. 1, а. с. 135 т. 2), з 01 листопада 2009 року по теперішній час - 3 група інвалідності (а. с. 122 ?123 т. 1, а. с. 136, а. с. 137, а. с. 138 т. 2).

ОСОБА_1 вперше встановлена група інвалідності 06 вересня 2007 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико?соціальної експертизи, друга група інвалідності за загальним захворюванням - з 05 вересня 2007 року на строк до 01 жовтня 2008 року; за висновком про умови та характер праці - непрацездатний у звичайних умовах, праця у спеціально створених умовах, надомна праця (а.с. 122 - 123 т. 1, а.с. 135 т. 2).

06 жовтня 2008 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 повторно встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 листопада 2009 року, строк враховано з 01 жовтня 2008 року; за висновком про умови та характер праці - протипоказана тяжка фізична праця.

03 листопада 2009 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 повторно встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням (порушення функцій руху) на строк до 01 грудня 2011 року; за висновком про умови та характер праці - праця без фізичних навантажень, обов`язкової участі обох рук, завданого темпу роботи, закидання голови, тривалого стояння та ходьби.

15 грудня 2009 року ОСОБА_1 був оглянутий на конфліктній обласній МСЕК № 4 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та за результатами огляду йому підтверджена третя група інвалідності за загальним захворюванням, в тому числі і за патологією ЦНС, до 01 грудня 2011 року.

26 березня 2010 року ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 1 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та підтверджено рішення МСЕК № 4 від 15 грудня 2009 року - третя група інвалідності за загальним захворюванням.

Такі висновки підтверджені і за результатами огляду ОСОБА_1 на обласній МСЕК № 4 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи 13 липня 2010 року.

06 грудня 2011 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу повторно встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням - наслідки травми опорно-рухового апарату на строк до 01 січня 2014 року, враховано строк з 01 грудня 2011 року; за висновком про умови та характер праці - праця без тяжких фізичних навантажень, тривалого стояння та ходьби, нічних змін, відряджень, висоти, біля механізмів та предметів, що рухаються та травмонебезпечні, неповний робочий день.

20 березня 2012 року ОСОБА_1 був оглянутий на обласній МСЕК № 4 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та за результатами огляду йому підтверджена третя група інвалідності за загальним захворюванням за патологією опорно-рухового апарату, до 01 січня 2014 року.

05 жовтня 2012 року ОСОБА_1 був оглянутий обласною МСЕК № 1 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи та підтверджено рішення МСЕК № 4 від 20 березня 2012 року - третя група інвалідності за загальним захворюванням за патологією опорно-рухового апарату.

Рішенням Донецької обласної МСЕК № 4 від 21 березня 2013 року ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням (патологія опорно-рухового апарату) безстроково. Висновок про умови та характер праці: праця без фізичних навантажень, тривалого стояння та ходьби, відряджень, нічних змін, перебування на висоті, біля рухомих та травмонебезпечних предметів, неповним робочим днем. Рекомендовані заходи по відновленню працездатності: медикаментозне лікування, стаціонарне лікування, санаторно-курортне лікування, ЛФК, масаж (а.с. 124 т. 1).

20 грудня 2017 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи підтверджено рішення від 21 березня 2013 року; за висновком про умови та характер праці - може виконувати роботу без тяжких фізичних навантажень, тривалого стояння та ходьби, нічних змін, відряджень, висоти, біля механізмів та предметів, що рухаються та травмонебезпечні, неповний робочий день.

13 червня 2019 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу підтверджено третю групу інвалідності за загальним захворюванням за наслідками травми опорно-рухового апарату довічно; за висновком про умови та характер праці - може працювати без фізичного напруження, тривалого стояння і ходіння, нічних змін, виконання робіт з ризиком травматизації, з неповним робочим днем.

Згідно з довідкою ТОВ «Краматорськтеплоенерго» № 76 від 12 липня 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 складала: лютий 2007 року - 1 969,89 грн, березень 2007 року - 1 678,30 грн, квітень 2007 року - 1 496,22 грн (а.с. 18 т. 1).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 31 травня 2018 року призначена комісійна судово-медична експертиза, на вирішення якої судом було поставлено питання: який ступінь (у відсотках) стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 , 1965 року народження, внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_2 внаслідок дорожньо?транспортної пригоди, яка сталася 22 травня 2007 року.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичною експертизи № 74 КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 19 червня - 07 вересня 2018 року:

- громадянину ОСОБА_1 внаслідок ДТП 22 травня 2007 року заподіяна поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8-9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя, забою головного мозку;

- при зверненні ОСОБА_1 за медичною допомогою в травматологічне відділення міської лікарні № 3 м. Краматорська 22 травня 2007 року йому було встановлено діагноз: «Закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом склепіння черепу з переходом на основу, перелом кісток носу, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулуба та кінцівок, забиті рани чола та правого плеча», звідки він був переведений для подальшого лікування у вертебрологію Донецького науково-дослідного Інституту травматології та ортопедії «Медицина» (далі - НДІТО «Медицина»), де проведено оперативне лікування та встановлено діагноз: «Поєднана гостра черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки справа з її переходом на основу, переломо-підвивих шостого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця, забій шийного відділу спинного мозку з синдромом неповного порушення провідності, множинні садна голови, тулуба та кінцівок, забійні рани голови та правого плеча. 05 червня 2007 року резекція тіла шостого шийного хребця, частково сьомого шийного хребця, передній аутометаллокорпородез. 25 червня 2007 року ревізія рани; закрите ушкодження зовнішньої дельтовидної зв`язки лівого гомілковостопного суглобу; екзема в проекції правого колінного суглобу»;

- на теперішній час маються наслідки перенесеної 22 травня 2007 року в побуті поєднаної краніоспінальної травми: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки з переходом на основу черепа, переломо-вивих шостого шийного хребця з переломом дужки, забій головного мозку, стан після операції 05 червня 2007 року (резекція тіла шостого, частково сьомого шийних хребців, передній аутометаллокорпородез) з синдромом Броун-Секара (правобічна гемігіпестезія, трипарез з переважанням паретичних явищ в лівих кінцівках: легкий в лівій руці та правій нозі, помірний в лівій нозі), порушення функції ходьби, порушення функції тазових органів (зі слів);

- за станом здоров`я на момент огляду в комісії 29 серпня 2018 року, враховуючи дані медичних документів та огляду фахівцями, у ОСОБА_1 є постійна втрата загальної працездатності 70 % згідно з підпункту 2а, 6б Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті травм «Інструкції про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи» (а.с. 222 - 230 т. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 червня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвоката Агапов П. П., у справі була призначена додаткова комісійна судово-медична експертиза, проведення якої доручено експертам Комунального закладу охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (далі - КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи»).

Згідно з висновком експерта № 54 (08 липня 2019 року - 27 січня 2020 року) судово-медичної експертної комісії КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи»:

- Зазначена у пункті 1 підсумків комісійної судово-медичної експертизи № 74 від 19 червня 2018 року поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно?нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8-9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя, забою головного мозку, являється технічною помилкою. Згідно з наданими медичними документами ОСОБА_1 внаслідок ДТП 22 травня 2007 року заподіяна поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки з переходом на основу черепа, переломо-вивих 6-го шийного хребця з переломом дужки, забій спинного мозку з синдромом неповного порушення провідності, множинні садна голови, тулуба та кінцівок, забійні рани голови та правого плеча.

- При зверненні ОСОБА_1 за медичною допомогою в травматологічне відділення міської лікарні № 3 м. Краматорська 22 травня 2007 року йому було встановлений діагноз: «Закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом склепіння черепу з переходом на основу, перелом кісток носу, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулуба та кінцівок, забійні рани чола та правого плеча», звідки він був переведений для подальшого лікування у вертебрологію НДІТО «Медицина», де ОСОБА_1 проведено оперативне лікування і встановлено діагноз: «Поєднана гостра черепно?мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки справа з переходом на основу, переломо-підвивих 6?го шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця, забій шийного відділу спинного мозку з синдромом неповного порушення провідності, множинні садна голови, тулуба та кінцівок, забійні рани голови та правого плеча. 05 червня 2007 року: резекція тіла шостого шийного хребця, частково сьомого шийного хребця, передній аутометаллокорпородез. 25 червня 2007 року: ревізія рани. Закрите ушкодження зовнішньої дельтовидної зв`язки лівого гомілковостопного суглобу. Екзема в проекції правого колінного суглобу».

На теперішній час у ОСОБА_1 маються наслідки перенесеної 22 травня 2007 року поєднаної краніоспінальної травми: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом лобної кістки з переходом на основу черепа, переломо-вивих 6-го шийного хребця з переломом дужки, забій спинного мозку, стан після операції 05 червня 2007 року (резекція тіла 6-го, частково 7?го шийних хребців, передній аутометаллокорпородез) з синдромом Броун?Секара (правобічна гемігіпестезія, трипарез з переважанням паретичних явищ в лівих кінцівках: легкий в лівій руці та правій нозі, помірний в лівій нозі), порушення функції ходьби.

В наданих медичних документах до моменту травми відсутні будь-які дані за патологічні зміни зі сторони центральної нервової системи та шийного відділу хребта, тому комісія вважає, що між зазначеними тілесними ушкодженнями, які утворились в результаті ДТП 22 травня 2007 року та їх наслідками мається причинний зв`язок.

Оскільки стійкі наслідки формуються не раніше трьох місяців з моменту отримання краніоспінальної травми, слід вважати настання стійкої втрати професійної працездатності у ОСОБА_1 з 25 серпня 2007 року.

- Беручи до уваги дані медичних документів та медекспертної справи, комісія вважає, що: згідно з пунктом 10.3 додатку до «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, у ОСОБА_1 була втрата 70 % професійної працездатності на період із 25 серпня 2007 року до 01 листопада 2009 року; згідно з пунктом 10.4 додатку до «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи» у ОСОБА_1 на період з 01 листопада 2009 року по теперішній час втрата професійної працездатності складає 45 %.

- Згідно з медекспертною справою в актах огляду МСЕК при кожному визначенні групи інвалідності заповнюється індивідуальна програма реабілітації інваліда із зазначення рекомендацій щодо проходження санаторно-курортного лікування. Після проходження позачергового огляду для перегляду групи інвалідності в березні 2013 року та в грудні 2017 року у зазначених документах маються рекомендації щодо необхідності санаторно?курортного лікування з наявними наслідками травми.

- Дослідивши надані КТ знімки ОСОБА_1 , комісія вважає, що наявність трьох характерних ознак (киста в правій гемісфері, форма лобної пазухи, форма звивин та хід борозн головного мозку) на КТ знімках головного мозку Краматорського лікувально-діагностичного центру (далі - Краматорський ЛДЦ) від 25 травня 2007 року та Донецького клінічного територіального медичного об`єднання (далі - ДоКТМО) від 16 січня 2011 року дозволяє стверджувати, що вони належать одній особі.

Визначити належність КТ знімків шийного відділу хребта від 25 травня 2007 року Краматорського ЛДЦ та від 19 січня 2011 року ДоКТМО одній чи різним особам неможливо, оскільки вони виконані в різних режимах (а.с. 3 - 30 т. 3).

На підтвердження понесених витрат на санаторно-курортне лікування позивач надав:

- копію путівки № 009922 від 04 вересня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр» Слов`янський курорт «Санаторій «Донбас» (далі - «СКРЦ» Слов`янський курорт «Санаторій «Донбас») (хвороби нервової системи та хребта) на термін 21 день в період з 11 вересня 2013 року по 01 жовтня 2013 року (а.с. 14 т. 1);

- копію квитанції від 04 вересня 2013 року про оплату ОСОБА_1 вартості путівки № 009922 у сумі 1 239 грн (а.с. 15 т. 1);

- копію зворотнього талону до путівки № 028302 ДП «СКРЦ» Слов`янський курорт «Санаторій «Донбас» на ім`я ОСОБА_1 на санаторно-курортне лікування у період з 15 червня 2017 року по 02 липня 2017 року (а.с. 16 т. 1);

- копія квитанції на видачу путівки № 138 від 16 червня 2017 року, копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 23 червня 2017 року та фіскального чеку від 23 червня 2017 року про часткову оплату ОСОБА_1 вартості путівки у сумі 1 608 грн (а.с. 17 т. 1).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується

з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судами, вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 135, частиною 2 статті 286 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що 22 травня 2007 року біля 21 години ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Шкадінова у місті Краматорську з боку вулиці Паркової, в напрямку вулиці Південної, допустив порушення пунктів 1.5, 2.3, 12.3 ПДР України, внаслідок чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , який рухався попереду у попутному напрямку. Після скоєння ДТП водій ОСОБА_2 в порушення пункту 2.10 ПДР України зник з місця події .

Отже, вироком суду є доведеним вина ОСОБА_2 у кримінальному правопорушенні, передбаченому статями 286 частиною другою, 235 частиною першою КК України, та у завданні в результаті ДТП потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, а саме: закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеня, перелом по типу тріщини зводу черепа з переходом на основу, закритий переломо-підвивих 7-го шийного хребця, перелом дужки 6-го шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани чола та правого плеча.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 завдані наведені вище тяжкі тілесні ушкодження, та про те, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_2 та наслідками, що настали, доведені вироком суду, що набрав законної сили, та додатковому доведенню не підлягають.

Як передбачено статтею 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Як встановлено судами, на час ДТП ОСОБА_1 працював за трудовим договором слюсарем з обслуговування теплових мереж IV групи ТОВ «Краматорськтеплоенерго». Після ушкодження здоров`я, переведений архіваріусом у відділ діловодства ТОВ «Краматорськтеплоенерго», де працює по теперішній час.

Після ДТП ОСОБА_1 визнано інвалідом за загальним захворюванням (наслідки травми), а саме: з 05 вересня 2007 року до 01 листопада 2009 року йому була встановлена 2 група інвалідності, з 01 листопада 2009 року по теперішній час - 3 група інвалідності.

13 червня 2019 року Міжрайонною МСЕК м. Краматорська Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи підтверджено третя група інвалідності за загальним захворюванням за наслідками травми опорно?рухового апарату довічно; за висновком про умови та характер праці - може працювати без фізичного напруження, тривалого стояння і ходіння, нічних змін, виконання робіт з ризиком травматизації, з неповним робочим днем.

Відповідно до статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Для обчислення середньомісячного заробітку позивач ОСОБА_1 подав до суду довідку про його заробітну плату за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я, а саме, за лютий - квітень 2007 року.

Також встановлено, що згідно з довідкою ТОВ «Краматорськтеплоенерго» від 12 липня 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 складала: лютий 2007 року - 1 969,89 грн, березень 2007 року - 1 678,30 грн, квітень 2007 року - 1 496,22 грн.

На підставі наданих позивачем доказів, суди попередніх інстанцій правильно визначили середньомісячний заробіток ОСОБА_1 до ушкодження здоров`я, який складав 1 714, 80 грн (1 969,89 + 1 678,30 + 1 496,22) / 3).

Відповідно до статті 76 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати установлено з 01 квітня 2007 року - 420 грн, з 01 липня 2007 року - 440 грн та з 01 жовтня 2007 року - 460 грн.

Враховуючи те, що середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого ОСОБА_1 , який до ушкодження здоров`я складав 1 714,80 грн, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який на час ушкодження здоров`я складав 2 100 грн (420 х 5), суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що розмір втраченого позивачем заробітку, відповідно до статті 1197 ЦК України, обчислюється з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не фактичного за місцем роботи.

Встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв`язку з виконанням працівником трудових обов`язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків.

З метою визначення ступеня втрати позивачем працездатності судом першої інстанції своєю ухвалою від 31 травня 2018 року призначено комісійну судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Який ступінь (у відсотках) стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 , 1965 року народження, внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка сталася 22 травня 2007 року.

На виконання зазначеної ухвали місцевого суду отримано висновок комісійної судово-медичною експертизи № 74 КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 19 червня - 07 вересня 2018 року, в якому вказано, зокрема, що за станом здоров`я на момент огляду в комісії 29 серпня 2018 року, враховуючи дані медичних документів та огляду фахівцями, у ОСОБА_1 є постійна втрата загальної працездатності 70 %.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визначення розміру втраченого заробітку, обґрунтовано зазначив, що позивач на час ДТП, яка сталася 22 травня 2007 року, та внаслідок якої він отримав ушкодження здоров`я, працював, а тому, відповідно до статті 1197 ЦК України, для визначення розміру втраченого позивачем внаслідок ушкодження здоров`я заробітку (доходу) необхідно встановити ступінь втрати позивачем не загальної працездатності, а професійної працездатності, та враховуючи, що вимоги про відшкодування втраченого заробітку заявлені за період, починаючи з 01 червня 2007 року, необхідно встановити ступінь втрати позивачем працездатності не лише на час огляду позивача комісією, а за весь період, починаючи з 01 червня 2007 року.

Так, з метою усунення неповноти з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 червня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Агапов П. П., яке було підтримано відповідачем ОСОБА_2 , у справі була призначена додаткова комісійна судово-медична експертиза, проведення якої доручено експертам КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи».

На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду отримано висновок судово-медичної експертної комісії КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово?медичної експертизи» (початок експертизи 08 липня 2019 року; закінчення - 27 січня 2020 року), відповідно до якого у ОСОБА_1 , зокрема, було встановлено втрату 70 % професійної працездатності на період із 25 серпня 2007 року до 01 листопада 2009 року (згідно з пунктом 10.3 додатку до «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6); на період з 01 листопада 2009 року по теперішній час втрата професійної працездатності складає 45 % (згідно з пунктом 10.4 додатку до «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи»).

Отже, з урахування довідок МСЕК, матеріалів медекспертної справи, яка досліджувалася судом апеляційної інстанції та була направлена експертам для проведення додаткової комісійної судово-медичної експертизи, висновками комісійної судово-медичної експертизи, а також беручи до уваги процент втрати позивачем професійної працездатності у відповідні періоди та розмір мінімальної заробітної плати, апеляційний суд правильно визначив втрачений позивачем заробіток, який складає 570 642,24 грн за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2019 року та 10 626,75 грн, починаючи з 01 січня 2020 року до відновлення працездатності або зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Крім того, згідно з наданими позивачем суду доказами на підтвердження понесених ним витрат на санаторно-курортне лікування, а також, враховуючи рішення МСЕК та висновки додаткової комісійної судово-медичної експертизи, які підтверджують потребу потерпілого ОСОБА_1 у санаторно-курортному лікуванні, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про доведеність позивачем вимог, що його витрати, викликані необхідністю санаторно-курортного лікування, складають 2 847 грн (1 239,00 + 1 608,00).

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи судом апеляційної інстанції 15 липня 2020 року за відсутності ОСОБА_2 , який звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення у справі «Трудов проти росії», від 13 грудня 2011 року, № 43330/09).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК України).

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.

Як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року по справі оголошено перерву до 15 липня 2020 року о 15 год. Про час і місце судового розгляду ОСОБА_2 повідомлено, що підтверджується розпискою.

14 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке призначене на 15 липня 2021 року, у зв`язку з неможливістю з`явитися до суду через хворобу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (рішення від 07 липня 1989 року) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Верховний Суд виходить з того, що якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, оскільки поважність причин неявки позивача та його представника судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі.

При розгляді справи апеляційним судом позивач не був позбавлений права на судовий захист.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 243/3426/17 (провадження № 61-5119св21).

Доводи касаційної скарги про те, що документи надані позивачем до суду на підтвердження своїх вимог не засвідчені належним чином, а тому не є належними доказами у справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що позивач приховав від суду обставини свого травмування, які мають суттєве значення для правильного вирішення справу.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Крім того, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача щодо дослідження наданих ним доказів, зокрема, висновку спеціаліста від 18 травня 2015 року - 26 травня 2015 року, виконаного ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України», висновків експертного дослідження спеціалістів Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс» у галузі судово-медичної експертизи від 15 лютого 2007 року та від 25 травня 2020 року, з огляду на те, що вказані докази не спростовують наявність у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, у заподіянні яких ОСОБА_2 визнаний винним вироком Краматорського міського суду Донецької області від 14 лютого 2012 року, який змінений вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року, а лише містять недоліки проведених судово-медичних експертиз щодо ОСОБА_1 в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_2 .

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_2 про відхилення його клопотання про призначення повторної комплексної судово-медичної експертизи від 01 липня 2020 року, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 червня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про призначення у справі додаткової комісійної судово-медичної експертизи з метою визначення ступеня стійкої втрати ОСОБА_1 професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності внаслідок травм, отриманих ним в результаті ДТП, що сталася 22 травня 2007 року, проведення якої доручено експертам КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи».

Представник позивача Агапов П. В. просив поставити на вирішення експертів питання: - Який ступінь (у відсотках) стійкої втрати професійної (загальної) працездатності був у громадянина ОСОБА_1 , 1965 року народження, у період часу з 22 травня 2007 року по теперішній час внаслідок тілесних ушкоджень заподіяних йому ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної події, що сталася 22 травня 2007 року?

Після обговорення клопотання представника позивача, на вирішення експертизи судом поставлені такі питання:

1. На підставі яких медичних документів у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 74 від 19 червня - 07 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_4 внаслідок ДТП 22 травня 2007 року заподіяна поєднана травма тіла у вигляді закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, ушкодженням судинно-нервового пучка, відкритого перелому правого наколінника, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому 8 - 9 ребер ліворуч, забитої рани підборіддя, забою головного мозку?

2. Чи належать томограми від 25 травня 2007 року та від 16 січня 2011 року і 19 січня 2011 року ОСОБА_1 , та чи мають вони між собою розбіжності?

3. Чи є причинний зв`язок між тілесними ушкодженнями, які отримані ОСОБА_1 внаслідок ДТП 22 травня 2007 року відповідно до вироку Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2012 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2014 року, а саме: закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеня, перелом за типом тріщини зводу черепу з переходом на основу, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок, забиті рани чола та правого плеча (без урахування перелому кісток носу), та інвалідністю, яка йому була встановлена вперше 06 вересня 2007 року та в подальшому встановлена безстроково?

4. Якщо такий причинний зв`язок існує, то коли у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала стійка втрата професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності?

5. Який ступінь стійкої втрати ОСОБА_1 професійної працездатності (у відсотках), а за її відсутності - загальної працездатності, у зв`язку із тілесними ушкодженнями, які ним отримані 22 травня 2007 року внаслідок ДТП, а саме: закрита поєднана краніоспінальна травма: забій головного мозку легкого ступеню, лінійний перелом склепіння черепу з переходом на основу, закритий переломо-підвивих сьомого шийного хребця, перелом дужки шостого шийного хребця з тетрапарезом, множинні садна обличчя, голови, тулуба та кінцівок, забиті рани чола та правого плеча, в період з 22 травня 2007 року по теперішній час?

6. Чи потребував ОСОБА_1 у зв`язку із ушкодженням його здоров`я внаслідок ДТП 22 травня 2007 року санаторно-курортного лікування станом на вересень-жовтень 2013 року за хворобами нервової системи та хребта та станом на червень-липень 2017 року?

Сторони не заперечували проти питань поставлених апеляційним судом.

Таким чином, отримавши висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 54 від 27 січня 2020 року, який узгоджуються з іншими доказами у справі та не викликає сумніву в його правильності, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі повторної комісійної судово-медичної експертизи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням відсутності повноважень у суду касаційної інстанції встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не суперечать наведеним у касаційній скарзі правовим висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 січня 2019 року у його незміненій частині та постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк