№ 234/17511/19

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 234/17511/19

провадження № 61-8215св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Краматорська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Краматорської міської ради, ОСОБА_2 , про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з батьком була зареєстрована ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, проте не оформила свої спадкові права. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після її смерті заяву про прийняття спадщини подала її племінниця ОСОБА_2 . З метою отримання спадщини ОСОБА_1 після смерті батька звернувся до нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва йому було відмовлено. Відмову нотаріус мотивував тим, що позивач не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті батька.

Позивач зазначав, що він пропустив строк, оскільки є особою з інвалідністю 2-ої групи, має тяжке захворювання, а саме, органічний розлад особистості, хворіє з 1987 року після перебування у зоні ЧАЕС, щорічно по два рази на рік він знаходиться на стаціонарному лікуванні у «Міській психіатричній лікарні м. Краматорська», після стаціонарного лікування, проходить курси реабілітації та подальшого лікування вдома. Через важку хворобу, під час спілкування позивач швидко виснажується, пам`ять та увага знижені, забуває проте, що має зробити, а подекуди не віддає звіт своїм діям.

ОСОБА_1 просив:

встановити додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком в три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області в складі судді Марченко Л. М. від 31 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З виписок епікризу з історії хвороби, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач в період з 25 травня 2010 року по 30 червня 2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні у «Міській психіатричній лікарні м. Краматорська» з діагнозом «органічний розлад особистості» , виписаний в задовільному стані, що підтверджується відповідною довідкою. Окрім зазначеної довідки, ні одна з наданих виписок не підтверджує, що позивач у шестимісячний строк знаходився у тяжкому стані, перебував постійно на стаціонарному лікуванні, не міг пересуватися, не розумів значення свої дій та не міг звернутися до нотаріусу з відповідною заявою про прийняття спадщини. В судовому засіданні не доведено, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, оскільки зазначені ним причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними у розумінні статті 1272 ЦК України, і не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали йому у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Знаходження позивача в лікарні в період з 25 травня 2010 року по 30 червня 2010 року, за весь строк подання заяви про прийняття спадщини не обмежувало його звернутися до нотаріальної контори протягом всього строку, при цьому позивача не визнано недієздатним або обмежено дієздатним, внаслідок чого не можна вважати зазначену причину поважною для пропущення строку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , задоволено.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 січня 2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Краматорської міської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту набрання законної сили постанови апеляційного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався своєчасно правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Оцінюючи доводи позивача ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про відсутність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. З поданих позивачем письмових доказів, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач є інвалідом 2-ої групи безстроково по психічному захворюванню, страждає на ряд тяжких захворювань, постійно двічі на рік проходить стаціонарне лікування з основним діагнозом: органічний розлад особистості; при цьому при виписці з лікарні у психічному стані утримуються виражені ознаки органічного ураження головного мозку, послабленням когнітивних функцій, та продовжує медикаментозне лікування і диспансерне спостереження. Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про наявність об`єктивних перешкод для позивача для звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк. Отже, наведеним та встановленими обставинами підтверджуються доводи позивача про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, як вбачається з обставин справи спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відсутня, крім позивача ОСОБА_1 інших спадкоємців після смерті його батька немає. ОСОБА_2 не є спадкоємцем щодо майна ОСОБА_3 . Враховуючи наявність поважності причин пропуску позивачем строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, правових підстав для відмови у задоволенні вимоги позивача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у суду першої інстанції не було, а тому, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

У травні 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Положення статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . В шестимісячний строк для прийняття спадщини позивач лише один раз перебував на стаціонарному лікуванні з 25 травня 2010 року по 30 червня 2010 року у «Міській психіатричній лікарні м. Краматорська» з діагнозом «органічний розлад особистості». Згідно виписного епікризу з історії хвороби № 545 позивач звернувся зі скаргами на втомленість, головокружіння, безсоння, будь-яких інших скарг не зазначено. При виписці 30 червня 2010 року вказано, що «в результаті проведеного лікування фон настрою стабільний. Утримується не різко виражена симптоматика органічного походження у вигляді періодичної роздратованості, гнівливості, зниження когнітивних функцій. Критика достатня. Виписаний з відділення в задовільному стані». Тобто, жодних посилань на ураження головного мозку не вказано, а навпаки лікарем зроблено висновок, що стан здоров`я задовільний, зазначене повністю спростовує висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач страждає на ряд тяжких захворювань. Як вбачається з єдиного виписного епікризу з історії хвороби № 545, що стосується саме періоду визначеного для подачі заяви нотаріусу, то взагалі відсутня така проява хвороби як - «ураження головного мозку», яку суд апеляційної інстанції зазначив в мотивувальній частині свого рішення, як обставину, що свідчить про наявність об`єктивних перешкод для позивача для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Всі інші виписні епікризи з історії хвороби позивача не стосуються періоду визначеного для прийняття спадщини, при цьому у всіх цих епікризах визначено, що позивач «виписаний в задовільному або відносно задовільному стані» і в жодному з них не вказано тяжкого стану здоров`я позивача або тяжкого захворювання. Сама по собі, наявність захворювання, яке позивач підтверджує виписними епікризами з історії хвороби, не може бути належним доказом, що всі 10 років, що минули від смерті його батька позивач через хворобу не мав можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачем не надано жодного доказу, який би міг свідчити про те, яким саме чином хвороба перешкоджала йому у зверненні до нотаріуса протягом строку встановленого для прийняття спадщини. Тобто, ні з позову ні з апеляційної скарги, ні з інших матеріалів справи не можливо встановити, що саме перешкоджало зверненню з заявою - чи це психічний стан позивача (нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними), чи це якісь фізичні вади, викликані хворобою.

Крім того, з дня закінчення строку прийняття спадщини (01 вересня 2010 року) і до дня звернення позивача із цим позовом (15 жовтня 2019 року) минуло більше дев`яти років, однак будь-яких даних про те, що позивач вживав заходів до прийняття спадщини у вказаний період матеріали справи не містять. Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 1272 ЦК України та необґрунтовано задовольнив позов, чим порушив норми матеріального права.

Зазначає, що після знаходження у зоні ліквідації ЧАЕС позивач був двічі одружений та має двох дітей. 10 років тому ОСОБА_1 був людиною енергійною, працездатною, займався бізнесом, керував машиною, а після смерті батька приїжджав до ОСОБА_4 , чому є свідки сусіди. Тільки після того як він почав пропонувати тітці переселити її у його приватний будинок, тітка припинила з ним спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка відповідачки ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, а саме 2 кімнатна квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 постійно проживала разом із чоловіком до дня його смерті (довідка №40304 щодо реєстрації місця проживання на день смерті ОСОБА_3 ), і прийняла спадщину. Заяву про відмову від спадщини вона не робила. До складу спадщини ОСОБА_4 , входить і право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , Таким чином, зазначене право на спадщину, що складається з 1/2 частини квартири її чоловіка, увійшло до складу спадщини після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 березня 2020 року у справі № 361/6445/17 (провадження № 61-13611св19); від 10 квітня 2020 року у справі № 712/180/17-ц (провадження № 61-3св17); від 24 лютого 2020 року у справі № 713/1386/18 (провадження № 61-14400св19); від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц; від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17 (провадження № 61-200св18).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18) зроблено висновок, що:

«правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин. Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що з травня 2013 по липень 2017 року їй не було відомо про смерть її батька, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Крім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц (провадження № 61-21211св18) зроблено висновок, що:

«законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 713/1386/18 (провадження № 61-14400св19) зроблено висновок, що:

«згідно з статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у позивача не було об`єктивних, непереборних обставин та труднощів для звернення до нотаріальних органів у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини. Помилковим є також твердження ОСОБА_1 про те, що його перебування з 14 березня 2008 року по 07 квітня 2008 року на лікуванні в медичному закладі міста Грац та подальше лікування у місті Львів-Винники свідчить про поважність пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки після вказаного періоду позивач мав реальну можливість подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак до звернення до суду з позовом у серпні 2018 року (протягом більше 10 років) так і не звернувся з відповідною заявою».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 361/6445/17 (провадження № 61-13611св19) вказано, що:

«у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». Встановивши, що у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 712/180/17-ц (провадження № 61-3св17) зазначено, що:

«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15. Оцінивши зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 та визнавши їх неповажними, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували статтю 1272 ЦК України і обґрунтовано відмовили у задоволенні позову. Доводи заявника про те, що вона тривалий час не знала про смерть сестри і про відкриття спадщини, не спростовують правильність такого висновку, оскільки необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною, тобто такою, що зумовлена об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, причиною невчинення відповідної дії. Посилання заявника на віддаленість її місця проживання, а саме проживання у місті Києві, довготривалу хворобу та відсутність грошових коштів для проїзду до місця відкриття спадщини і оплату нотаріальних послуг, касаційний суд відхиляє. Суди попередніх інстанцій у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку оцінили подані сторонами докази і встановили, що ОСОБА_1 лікувалася у період з 27 травня 2015 року до 05 червня 2015 року, а не протягом усього шестимісячного строку для прийняття спадщини».

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до листа Першої краматорської державної нотаріальної контори від 19 грудня 2019 року № 6064/02-14 в провадженні Першої краматорської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу № 771 за 2019 рік щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 16 вересня 2019 року надійшла заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 (племінниця спадкодавця).

Згідно інформаційній довідці №58796541 від 18 грудня 2019 року в провадженні нотаріальних контор України відсутня спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 жовтня 2019 року № 5270\0221 Державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 є особою із інвалідністю 2-ої групи безстроково по психічному захворюванню.

Згідно виписних епікризів з історії хворобі ОСОБА_1 в 1986 році брав участь в ЛНА на ЧАЕС, хворіє з 1987 року після знаходження в зоні ЧАЕС, є інвалідом 2-ої групи. З 1991 року діагноз: ВСД с вазовегетативними пароксизмами, органічний психосиндром, експлозивний варіант, пароксизмальний розлад свідомості, постійно приймає протисудомне лікування, але стан прогресивно погіршився, наросли характерологічні розлади, інтелектуально-мнестичне зниження. З 1999 року діагноз: психоорганічний синдром, цементний варіант. З 2004 року діагноз: епісиндром, поліаморфні пароксизми внаслідок енцефалопатії згладженого ґенезу, органічний розлад особистості. У зв`язку з погіршенням психічного стану проходив стаціонарне лікування: 02 жовтня 2009 року - 26 жовтня 2009 року, 25 травня 2010 року - 30 червня 2010 року, 01 листопада 2010 року - 03 грудня 2010 року, 21 березня 2011 року - 13 квітня 2011 року, 01 грудня 2011 року - 27 грудня 2011 року, 14 березня 2012 року - 13 квітня 2012 року, 08 листопада 2012 року - 10 грудня 2012 року, 18 квітня 2013 року - 22 травня 2013 року, 11 листопада 2013 року - 20 грудня 2013 року, 22 квітня 2014 року - 20 травня 2014 року, 07 листопада 2014 року - 11 грудня 2014 року, 14 квітня 2015 року - 08 червня 2015 року, 04 листопада 2015 року - 17 грудня 2015 року, 23 травня 2016 року - 04 липня 2016 року, 29 листопада 2016 року - 06 січня 2017 року, 04 квітня 2017 року - 27 квітня 2017 року, 27 жовтня 2017 року - 04 грудня 2017 року, 12 квітня 2018 року - 22 травня 2018 року, 12 листопада 2018 року - 12 грудня 2018 року. Діагноз основний: органічний розлад особистості. Огляд в день виписки з лікарні: внаслідок проведеного лікування стан декілька покращився, у психічному стані утримуються виражені ознаки органічного ураження головного мозку, послабленням когнітивних функцій, у поведінці спокійний, підпорядкований, критика достатня, виписаний з відділення у відносно задовільному стані. Рекомендовано продовження медикаментозного лікування, диспансерне спостереження за місцем мешкання.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Заявами по суті справи є:позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 174 ЦПК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1269 ЦК України (в редакції, чинній на монет виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що:

«за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

У справі, що переглядається, з урахуванням обставин встановлених судами та обставин, які визнавалися учасниками справи:

належним відповідачем за позовною вимогою про встановлення додаткового строку є ОСОБА_2 , оскільки прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після його смерті). Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права;

суд першої інстанції встановив, що ні одна з наданих виписок не підтверджує, що позивач у вказаний 6-ти місячний строк знаходився у тяжкому стані, перебував постійно на стаціонарному лікуванні, не міг пересуватися, не розумів значення свої дій та не міг звернутися до нотаріусу з відповідною заявою про прийняття спадщини. Позивачем не доведено, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин тому, що зазначені ним причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними у розумінні статті 1272 ЦК України, і не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали йому у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Знаходження позивача в лікарні в період з 25 травня 2010 року по 30 червня 2010 року, за весь строк подання заяви про прийняття спадщини не обмежувало його звернутися до нотаріальної контори протягом всього строку. За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , і в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити в силі. Натомість апеляційний суд в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

з урахуванням того, що належним відповідачем за позовною вимогою про встановлення додаткового строку є ОСОБА_2 , то в позові ОСОБА_1 до Краматорської міської ради слід було відмовити внаслідок того, що він пред`явлений до неналежного відповідача. Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Краматорської міської ради слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним: касаційну скаргу задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити в силі; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Краматорської міської ради змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Згідно пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

ОСОБА_2 при поданні касаційної скарги сплатила 1 549,09 грн, які слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року скасувати.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, залишити в силі.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Компенсувати ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 549,09 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук