01.05.2024

№ 234/18303/18

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 234/18303/18

провадження № 61-23299св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року у складі судді Демидової В. К. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Азевича В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позову вказував, що з 30 січня 2018 року він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Монтажна організація Товариство з обмеженою відповідальністю «Відсервіс і К» (далі - ТОВ «Відсервіс і К») встановила вузол обліку теплової енергії на окремому відгалуженні до квартири.

18 вересня 2018 року позивач звернувся до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із заявою про прийняття на абонентський облік вузла обліку на окремому відгалуженні системи опалення у його квартирі, але 26 вересня 2018 року відповідач йому відмовив, аргументуючи тим, що на час надання відповіді порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами обліку та порядок прийняття приладу обліку на абонентській облік не визначений,

що унеможливлює здійснення відповідних заходів.

Посилаючись на те, що така відмова прийняти вузол обліку теплової енергії суперечить нормативним актам, які регулюють зазначені правовідносини, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною відмову ОКП «Донецьктеплокомуненерго» прийняти на абонентський облік вузол обліку теплової енергії в належній йому квартирі та зобов`язати відповідача прийняти на абонентський облік вузол обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду від 31 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною відмову ОКП «Донецьктеплокомуненерго» прийняти на абонентський облік вузол обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 і зобов`язано ОКП «Донецьктеплокомуненерго» прийняти вузол обліку теплової енергії на абонентський облік.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови взяти на облік є неправомірними, у зв`язку з чим зобов`язав відповідача прийняти на облік вузол обліку теплової енергії.

При цьому суд першої інстанції вважав, що позивач мав право на встановлення вузла обліку теплової енергії на окремому відгалуженні системи опалення. Для виконання таких робіт була залучена спеціалізована організація, вузол обліку встановлено за розробленим такою організацією проєктом. Правильність встановлення вузла обліку теплової енергії підтверджується експертним звітом за результатами розгляду проєктної документації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що його відмова взяти на облік вузол обліку теплової енергії ґрунтується на положеннях чинного законодавства, яке регулює правовідносини між сторонами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

23 грудня 2019 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просило рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Як на обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що процедура взяття на облік вузла обліку теплової енергії передбачена спеціальними нормами та залежить від виду інженерних систем розподілювача теплової енергії; відсутність у законі вимоги про необхідність розроблення технічної документації та видачі технічних умов для встановлення вузла розподільчого обліку теплової енергії не означає, що таке оснащення не потребує дотримання спеціального порядку при його встановленні. Ухвалюючи рішення, суди безпідставно не врахували норми Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Куліш О. С. зазначає, що Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не передбачено отримання споживачем технічних умов у теплопостачальній організації на встановлення вузла обліку та погодження робочого проєкту з теплопостачальною організацією, а такі повноваження надані організації, що здійснює монтаж вузла обліку.

Належна йому квартира відповідає вимогам для встановлення вузла обліку - до квартири є окреме відгалуження системи опалення з горизонтальною системою опалення згідно з робочим проєктом, а тому прийняття на абонентський облік вузла обліку для відповідача є обов`язковим.

ТОВ «Відсервіс і К» має відповідні дозвільні документи на монтаж вузла обліку теплової енергії та здійснила необхідні для цього дії. Отже, відповідач зобов`язаний був прийняти вузол обліку на абонентський облік.

До того ж ОСОБА_1 посилається на те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 був обладнаний будинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії, який вийшов з ладу, а відповідач безпідставно ухиляється від обов`язку щодо його заміни.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Краматорськміжрайтепломережа» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, витребувано з Краматорського міського суду Донецької області цивільну справу № 234/18303/18.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року зупинено дію рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 30 січня 2018 року.

Між власником квартири № 17 - позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОКП «Донецьктеплокомуненерго» існують договірні відносини про надання послуг із централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води на підставі договору приєднання від 23 березня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашпроект», що має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, зокрема інженерно-будівельного проєктування у частині забезпечення механічного опору та стійкості, розробило проєкт установлення приладу обліку використання теплової енергії у квартирі

АДРЕСА_1 .

У цьому проєкті вказано, що врізання в існуючу тепломережу виконано перед рамкою вводу до житлового будинку. Підключення квартири виконано через пластинчатий теплообмінник з метою розподілу гідравлічних контурів приміщень будинку та квартири. Витратомір встановлено на відгалуженні горизонтального, подавального трубопроводу, теплової мережі до теплообмінника.

Відповідно до акта надання послуг від 01 вересня 2018 року ТОВ «Відсервіс і К» встановило у квартирі позивача вузол обліку на окремій відгалуженій системі опалення до квартири.

ОСОБА_1 звернувся до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із заявою про взяття на абонентський облік вузла обліку теплової енергії, однак відповідач йому відмовив з тих підстав, що порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та порядок прийняття приладу обліку на абонентський облік не прийнятий, що унеможливлює здійснення вказаних заходів відповідно до законодавства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційні скарги подано до суду у грудні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено

порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно статті 4 Закону України від 09 червня 2018 року «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Згідно з частиною другою цієї статті власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону, оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частиною другою, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення.

Відповідно до частини сьомої статті 4 цього ж Закону, вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.

У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади-розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.

Модель приладу-розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.

Статтею 4 цього ж Закону також передбачено, що Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Відповідно до пункту 7 Порядку оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 205 (далі - Порядок № 205), який визначає загальні умови оснащення вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку окремих приміщень у будівлях, оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку теплової енергії здійснюється у разі наявності технічної можливості, яка визначається з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з пунктом 9 Порядку № 205 засоби вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку встановлюються відповідно до вимог, зазначених у супровідній документації до засобу вимірювальної техніки вузла розподільного обліку.

Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку № 205, прилади-розподілювачі теплової енергії повинні бути оснащені системою дистанційного зняття показань та відповідати вимогам ДСТУ EN 834:2017 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади з електроживленням».

При визначенні моделі приладу-розподілювача теплової енергії необхідно враховувати температуру на поверхні опалювальних приладів, допустиму для робочого діапазону приладу-розподілювача теплової енергії, вказаного

у технічному паспорті такого приладу.

Усі складові частини приладу-розподілювача теплової енергії, які можуть впливати на результати вимірювань, забезпечуються пломбою або іншим типом захисту, що запобігає несанкціонованому доступу до них.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 205 під час встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії виконавець робіт складає акт щодо кожного окремого приміщення, в якому зазначає: поштову адресу приміщення, у якому встановлені прилади-розподілювачі, із зазначенням поверху; кількість опалюваних приміщень; серійні номери приладів-розподілювачів теплової енергії, встановлених на опалювальних приладах у приміщеннях; типи і розміри опалювальних приладів, на яких встановлені прилади-розподілювачі; радіаторні коефіцієнти для кожного опалювального приладу.

Таким чином, на час надання відповіді на заяву ОСОБА_1 , станом на 26 вересня 2018 року, чинним законодавством були визначені правила для встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії та прийняття їх на облік.

З урахуванням наведених норм закону та нормативно-правових актів касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відмова відповідача у прийнятті на облік приладу обліку теплової енергії з посиланням на відсутність затвердженого порядку прийняття приладу обліку є протиправною, адже такі нормативно-правові акти прийняті до звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою про прийняття на облік приладу обліку теплової енергії.

Посилання на положення Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії № 829 також правильно не прийнято судами до уваги, оскільки зазначений порядок було прийнято 10 жовтня 2018 року, тобто після звернення позивача із заявою про взяття на облік вузла обліку теплової енергії

Отже, отримавши заяву ОСОБА_1 , що відповідала вимогам зазначених вище нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини, відповідач не мав підстав відмовити йому у прийнятті на абонентський облік вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо тлумачення норм матеріального права та не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень. Такі доводи були предметом дослідження судів, правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що його відмова у взятті на облік вузла обліку теплової енергії ґрунтується на положеннях діючого законодавства, яке регулює такі правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень немає.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Краматорського міського суду Донецької області від 31 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун