№ 235/1382/17

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 235/1382/17

провадження № 61-6345св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», Головне управління Держпраці в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, профспілковий комітет Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року у складі судді Хмельової С. М. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Дундар І. О., Корчистої О. І., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»), Головного управління Держпраці України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Фонд ), Профкому Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - профком ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»), про встановлення факту нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, внесення змін до акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 14 квітня 2015 року за формою Н-5, про зобов`язання відповідачів скласти та видати акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він працював прохідником 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». 14 квітня 2015 року о 06 годині 10 хвилин він прибув у нарядну дільниці ПР-7 ДП «Вугільної компанії «Краснолиманська» для роботи у першу зміну. Начальник дільниці ПР-7 ОСОБА_2 видав наряд ланці прохідників дільниці № 7 на проведення ремонтно-підготовчих робіт у вентиляційному штреку 4-ої південної лави похилу № 1, у тому числі і позивач отримав наряд на ведення робіт з обслуговування стрічкового конвеєру ЛТП-800, розташованого у вентиляційному штреку 4-ої південної лави.

Після отримання наряду позивач опустився у шахту та попрямував на своє робоче місце, куди прибув о 08 годині 00 хвилин.

У період з восьмої до дев`ятої години ранку 14 квітня 2015 року позивач разом з двома робітниками дільниці ПР-7 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвища невідомі) на ПК 8 вентиляційного штреку 4-ої південної лави похилу № 1 розвантажили стрічку з транспортної платформи на ґрунт виробки.

Приблизно о 09 годині 00 хвилин під час пересування в районі ПК 4 вентиляційного штреку 4-ої південної лави похилу № 1 він оступився і впав, відчувши у цей момент сильний біль у коліні правої ноги.

Електрослюсар, дільниці ПР-7 (прізвище та ім`я невідомі) допоміг йому підвестися, а дільничний маркшейдер ОСОБА_5 о 12 годині 30 хвилин супроводив його на людських вагонетках у підземний медичний пункт.

Підземний фельдшер оглянула ногу та, не надаючи медичної допомоги, відправила його у поверхневий медичний пункт, він не став заходити у поверхневий медичний пункт, так як начальник дільниці ПР-7 ОСОБА_6 наказав йому одразу прямувати до травматологічного відділення Димитровської центральної міської лікарні (далі - Димитрівська ЦМЛ). Механік дільниці ПР-7 (прізвище та ім`я невідомі) на особистому транспорті відвіз позивача у травматологічне відділення м. Димитров.

У зв`язку з нещасним випадком він отримав наступні ушкодження: закрите пошкодження медіального меніска правого колінного суглобу, блокаж та знаходився на стаціонарному лікуванні у Димитровській ЦМЛ у період з 14 квітня 2015 року по 08 травня 2015 року.

Комісія з розслідування нещасного випадку, який стався 14 квітня 2015 року, 24 липня 2015 року дійшла висновку, що враховуючи протиріччя щодо встановлення факту нещасного випадку, немає підстав класифікувати цей нещасний випадок, як нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Акт про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 у даному випадку не складається. При цьому комісія провела опитування потерпілого, ознайомилась з поясненням осіб, на яких позивач вказав як свідків нещасного випадку, ознайомилась з нормативно-технічною та організаційно-розпорядчою документацією; ознайомилась з медичними висновками Димитровської ЦМЛ та Комунальної лікувально-профілактичної установи «Родинська міська лікарня».

Позивач вважав, що комісія розслідувала факт нещасного випадку, який стався з ним, 14 квітня 2015 року формально, необ`єктивно, поверхово, без урахування усіх обставин справи та вивчення усіх доказів.

Позивач звертав увагу, що комісія у своєму розслідуванні посилалась на те, що начальник дільниці ПР-7 ОСОБА_2 , гірничий майстер дільниці ПР-7 ОСОБА_7 , механік дільниці ПР-7 ОСОБА_8 , дільничний маркшейдер ОСОБА_5 сам факт нещасного випадку заперечують. В підземний та поверхневий медичні пункти ОСОБА_1 не звертався, що підтвердили медичні сестри ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які працювали 14 квітня 2015 року у першу зміну з 06 годин 00 хвилин до 18 години 00 хвилин. Згідно з табельним обліком робочого часу позивач виїхав із шахти на поверхню після закінчення першої зміни у 15 годині 12 хвилин, та покинув територію підприємства о 15 годині 51 хвилину. Позивач пояснив комісії, що він не міг виїхати з шахти о 15 годині 51 хвилину, так як був на прийомі у лікаря Черткова у Дмитрівській ЦМЛ о 15 годині 00 хвилин.

14 серпня 2015 року позивач звернувся до Територіального управління Держгірпромнагляду України в Донецькій області з заявою видати обов`язкові для виконання приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10, щодо необхідності проведення повторного розслідування нещасного випадку, перегляду затвердженого акта за формою Н-5, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 та Н-1.

Згідно з листом Територіального управління Держгірпромнагляду України в Донецькій області від 10 вересня 2015 року відповідно до пункту 34 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (далі - Порядок) виконуючий обов`язки першого заступника начальника територіального управління - начальника Донецького гірничого округу Самохвалов Д. Ю. видав припис за формою Н-9 від 01 вересня 2015 року № 807/18-32 генеральному директору ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» Кисельову К. В. з пропозицією проведення повторного розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 14 квітня 2015 року, усунути порушення в оформленні актів, привести їх у відповідність з вимогами Порядку та скласти акти відповідної форми.

Наказом від 03 вересня 2015 року № 273 була призначена комісія для проведення повторного розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 14 квітня 2015 року на підприємстві «Шахта «Краснолиманська» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Запропоновано позивачеві у разі незгоди з висновками комісії з повторного розслідування нещасного випадку на підприємстві звернутися до суду для оскарження рішення комісії у судовому порядку.

14 вересня 2015 року комісія з проведення розслідування нещасного випадку склала акт за формою Н-5 і дійшла висновку, що цей нещасний випадок, який стався 14 квітня 2015 року з прохідником дільниці ПР-7 ОСОБА_1 не пов`язаний з виробництвом та не підлягає до обліку на підприємстві як нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. За цим нещасним випадком акт за формою Н-1 не складається.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд встановити факт нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, який стався з ним о 09 годині 00 хвилин 14 квітня 2015 року при виконанні трудових обов`язків прохідника 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»; скасувати висновок комісії, що міститься в пункті 6 акта проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5; зобов`язати відповідачів скласти та видати акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, який стався з ним о 09 годині 00 хвилин 14 квітня 2015 року при виконанні трудових обов`язків прохідника 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 о 09 годині 00 хвилин 14 квітня 2015 року при виконанні трудових обов`язків прохідника 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Скасовано пункт 6 акта проведення розслідування нещасного випадку, що стався, за формою Н-5.

Зобов`язано ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» скласти та видати акт за формою Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 о 09 годині 00 хвилин 14 квітня 2015 року при виконанні трудових обов`язків прохідника 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час перебування на робочому місці позивач впав та отримав травму, після чого перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, первинне та повторне розслідування нещасного випадку проведено комісією поверхнево, не всі свідки допитані, права позивача на отримання акта про нещасний випадок на виробництві, порушені відповідачем і підлягають судовому захисту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відхилено.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2017 року ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобом поштового зв`язку касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не ґрунтуються на правильному застосуванні статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII), статті 171 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, на відповідність яким перевірений оспорюваний акт по формі Н-5 від 14 вересня 2015 року.

Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що судами неправильно визначена правова природа цього акта, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження комісії з розслідування нещасного випадку на підприємстві, не взявши при цьому до уваги, що спори про встановлення факту нещасного випадку на підприємстві не підлягають розгляду в суді, це повноваження колегіального органу, яким є спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку, а також стосовно деяких важливих обставин справи (жодних свідків отримання травми в шахті позивачем 14 квітня 2015 року не було), надана неправильна правова оцінка на предмет їхньої відповідності Закону й правомірності дій позивача.

Апеляційний суд в ухвалі безпідставно зазначив, що представники відповідачів не заявляли жодного клопотання про допит свідків, адже це спростовується й відзивом від 10 листопада 2017 року № 01/11-203/5, наданого до апеляційного суду. У цьому відзиву відповідач ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» наголошував, що всі свідки були допитані за його клопотанням від 23 грудня 2016 року № 01/11-112 в Красноармійському міськрайонному суді Донецької області при розгляді справи № 235/9201/15, а вже за клопотанням позивача підтвердились при розгляді справи № 235/1382/17. Тим більше відповідач, на виконання вимог ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року у справі № 235/1382/17 про витребування доказів надав суду документи про режим роботи 14 квітня 2015 року всіх свідків, про допит яких було заявлено позивачем ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ).

Також заявник звертає увагу у касаційній скарзі на те, що комісія з розслідування нещасного випадку двічі проводила розслідування (24 липня 2015 року та 14 вересня 2015 року) ймовірного травмування позивача та двічі дійшла висновку про відсутність підстав кваліфікувати нещасний випадок, як нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. При розгляді справи було з`ясовано, що позивач раніш проходив лікування у КЛПУ «Родинська міська лікарня» (з 23 березня 2015 року до 31 березня 2015 року) та згідно з відповіддю цього закладу від 20 липня 2015 року № 01/12-53 йому було встановлено діагноз: «остеоартроз правого колінного суглобу, синовії». Заявник зазначає, що діагноз лікувального закладу КЛПУ «Родинська міська лікарня»: остеоартроз правого колінного сустава, синовії» та діагноз лікувального закладу міста Мирноград (місто Димитрово), встановлений 14 квітня 2015 року: «закрите ушкодження медіального меніску правого колінного суглобу» є тотожними захворюваннями, бо це є наслідком загострення попередньої хвороби, про що було зазначено представником Фонду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

У грудні 2017 року Фонд подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобом поштового зв`язку касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга Фонду мотивована тим, що у зв`язку з тим, що суд задовольнив позовну заяву при огляді у МСЕК позивачеві буде встановлена стійка втрата працездатності не по травмі на виробництві, а у зв`язку з його захворюванням на остеоартроз правого колінного суглоба, на яку позивач захворів у березні 2015 року. В такому разі відділення буде фактично проводити страхові виплати позивачеві за захворювання, яке не пов`язане з виробництвом.

Відповідно до частини першої пункту 5 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. На позивача не діяв ніякий небезпечний виробничий фактор чи середовище при виконанні ним трудових обов`язків. Суд не взяв до уваги, що позивач не надав доказів звернення до підземного та поверхневого медпунктів, що жоден свідок, який був опитаний комісією з розслідування нещасного випадку та у суді, не підтвердив факт травмування позивача у шахті 14 квітня 2015 року. Комісія з розслідування нещасного випадку двічі проводила розслідування травмування позивача та двічі дійшла висновку, що немає підстав кваліфікувати нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. Ніхто з опитаних свідків не підтвердив, що ОСОБА_1 був травмований у шахті. У судовому засіданні свідки також не підтвердили факт травмування позивача у шахті. Ні у підземному, ні у поверхневому медпунктах відсутні записи про травмування позивача 14 квітня 2015 року. Фактично суд виніс рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 тільки на підставі висновку судово-медичної експертизи, у якому експерти не виключають можливості отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень в шахті, але достовірно не стверджують про це.

Також заявник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що скасування лише пункту 6 акта за формою Н-5 ставить під сумнів взагалі його легітимність, оскільки його форма не відповідає законодавчо визначеній.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Фонду.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25 січня 2018 року від позивача ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій він зазначав, що доводи касаційної скарги Фонду є необґрунтованими, а касаційна скарга - такою, що не підлягає задоволенню. При цьому позивач у запереченнях послався на висновок судово-медичної комплексної експертизи № 66.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач перебуває в трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», станом на 14 квітня 2015 року позивач працював прохідником 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

14 квітня 2015 року позивач працював в першу зміну, прийшов на роботу о 05 годині 53 хвилин, спустившись в шахту о 06 годині 41 хвилин, що підтверджується довідкою про відмітку.

13 травня 2015 року позивач звернувся з заявою до генерального директора ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про видачу акта за формою Н-1 за результатами нещасного випадку, що мав місце 14 квітня 2015 року.

Наказом від 19 травня 2015 року № 137 на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» створено комісію з розслідування нещасного випадку.

Згідно з епікризом, виданим Димитровською центральною міською лікарнею, ОСОБА_1 в період з 14 квітня 2015 року по 08 травня 2015 року знаходився у травматологічному відділенні, з діагнозом: закрите пошкодження медіального меніску правового колінного суглоба, блокаж. 22 квітня 2015 року проведено операцію: артромія видалення внутрішнього меніска правового колінного суглоба.

Відповідно до інформації, що надана комунальним лікувально-профілактичною установою Родинська міська лікарня за вих. № 01/12-03, ОСОБА_1 знаходився на лікуванні: з 23 березня 2015 року по 31 березня 2015 року з діагнозом: Остеоартроз правого колінного суглобу. З 09 травня 2015 року знаходився на лікуванні у лікаря хірурга з діагнозом: Пошкодження внутрішнього меніску правого колінного суглобу. Стан після операційного лікування.

24 липня 2015 року ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» складено акт за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 14 квітня 2015 року о 09 годині 00 хвилин на ДП «Вугільна «Краснолиманська, і за яким було встановлено, що нещасний випадок стався за наступних обставин: 14 квітня 2015 року о 06 годині 10 хвилин прохідник дільниці ПР-7 ОСОБА_1 прибув у нарядну дільниці ПР-7 ДП «ВК «Краснолиманська» для роботи в першу зміну. Начальник дільниці ПР-7 ОСОБА_2 видав наряд ланці прохідників дільниці № 7 на проведення ремонтно-підготовчих робіт у вентиляційному штреку 4-ої південної лави похилу №1 пласта m42, в тому числі прохідник ОСОБА_1 отримав наряд на ведення робіт з обслуговування стрічкового конвеєру ЛТП-800, розташованого у вентиляційному штреку 4-ої південної лави похилу № 1 пласта m42. Наряд був виданий під особистий розпис у наряд-путівці на виробництво робіт гірничого майстра дільниці ПР-7 ОСОБА_7 , з попереднім проведенням інструктажу з питань охорони праці та техніки безпеки. Після отримання наряду ОСОБА_1 опустився у шахту та попрямував на своє робоче місце, куди прибув о 08 годині 00 хвилин. Зі слів ОСОБА_1 у період з восьмої до дев`ятої години ранку 14 квітня 2015 року ОСОБА_1 разом з двома робітниками дільниці ПР-7 розвантажили стрічку з транспортної платформи на ґрунт виробки. Приблизно о 09 годині 00 хвилин, під час пересування в районі ПК-4 у вентиляційному штреку 4-ої південної лави похилу № 1 пласта m42 він оступився і впав, відчувши у цей момент сильний біль у коліні правої ноги. Електрослюсар допоміг йому підвестися, а дільничний маркшейдер ОСОБА_5 о 12 годині 30 хвилин супроводив його на людських вагонетках у підземний медичний пункт. Підземний фельдшер оглянула його ногу, та не надаючи медичної допомоги, відправила його у поверхневий медичний пункт. ОСОБА_1 не став заходити до медичного пункту, оскільки начальник дільниці ПР-7 наказав йому одразу прямувати до травматологічного відділення Димитровської ЦМЛ. Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом, враховуючи протиріччя щодо встановлення факту нещасного випадку, які встановлені при опитуванні потерпілого, осіб, на яких вказав ОСОБА_1 як свідків нещасного випадку, вивченні медичних висновків Димитровської ЦМЛ та КЛПУ «Родинської міської лікарні».

01 вересня 2015 року територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Донецькій області внесено припис № 807/18-32 за формою Н-9 з пропозицією провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 , на виконання якого відповідачем 03 вересня 2015 року створено комісію з повторного розслідування нещасного випадку. 14 вересня 2015 року за результатами повторного розслідування нещасного випадку, складено акт за формою Н-5, комісією встановлено ті ж обставини і ті самі висновки, що і в попередньому акті, зазначивши, що нещасний випадок, який стався 14 квітня 2015 року з прохідником дільниці ПР-7 ОСОБА_1 не пов`язаний з виробництвом.

Згідно з карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, ОСОБА_1 проходив медичний огляд 19 лютого 2015 року, та визнаний придатним для роботи за професією прохідника на період 1 рік.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 66, складеного КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», остеоартроз правого колінного суглобу, синовііт є самостійним соматичним захворюванням, причинами якого являються надмірна вага, порушення процесів обміну та гормонального балансу в організмі, ревматизм, доброякісні та злоякісні новоутворення кісткової тканини, тяжка фізична праця із великою загрузкою на нижні кінцівки, а також раніш перенесені травми, в тому числі і у спортсменів. При наявності вказаного захворювання застосовуються консервативні методи лікування: медикаментозні, фізіотерапевтичні, голковколювання, масаж, санаторно-курортне лікування. При неефективності консервативного лікування, частіш усе в «запущених» випадках, при ІІІ стадії розвитку захворювання, коли має місце виражена деформація суглобів із можливим викривленням ноги, постійний больовий синдром, виражені порушення функції ходьби та рухів в колінних суглобах, включно до їх контрактури, застосовують оперативні методи лікування - ендопротезування колін, а саме ендопротезування колінного суглобу - заміна природного суглоба на штучний. Згідно медичної карти амбулаторного хворого № 6756, ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 23 березня 2015 року по 31 березня 2015 року з діагнозом: «остеоартроз правого колінного суглобу, синовііт», про що маються відповідні записи, з яких видно, що клінічна картина патологічних змін правого колінного суглобу не потребувала проведення оперативного втручання, було проведено консервативне (медикаментозне) лікування. Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 3285/425 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитрівської ЦМЛ із 14 квітня 2015 року по 08 травня 2015 року з діагнозом: «Закрите пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу по типу «ручки лейки», блокаж». При цьому клінічна картина даного ушкодження мала виражені посттравматичні патологічні зміни, які визвали необхідність проведення оперативного втручання - артротомії правого колінного суглобу з видаленням внутрішнього меніску. Таким чином, клінічна картина стану, який був у ОСОБА_1 , до травми повністю відповідає діагнозу: «остеоартроз правого колінного суглобу, синовііт» та значно відрізняється від клінічної картини стану, який був в нього після травми і зазначеної в медичній карті стаціонарного хворого згідно діагнозу: «закрите пошкодження медіального меніску правого колінного суглобу по типу «ручки-лійки», блокаж». Ознайомившись з обставинами справи, комісія не виключає можливості отримання ОСОБА_1 , тілесних ушкоджень у вигляді: закритого ушкодження медіального меніску правого колінного суглоба по типу «ручки-лійки» з його блокажем, за обставин і в строк, вказаних в ухвалі суду, а саме при падінні потерпілого з висоти власного зросту і можливим при цьому ротаційним (обертальним) рухом гомілки і стопи по відношенню до стегна зовні. Експерти зауважують, що вищезазначене тілесне ушкодження, згідно пункту 2.2.1.в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили розлад здоров`я строком понад три тижні (більш як 21 день). Попереднє короткострокове амбулаторне лікування ОСОБА_1 з приводу остеоартроза правого колінного суглобу, синовііта, при дачі підсумків, а також встановленні ступеня тяжкості тілесного ушкодження не враховувалось, так як, згідно з пунктом 4.7 методичних вказівок до вищезазначених правил ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути розцінено за ступенем тяжкості, як ушкодження здорових, якщо між цими ушкодженнями і несприятливим кінцем є прямий причинний зв`язок, що і мало місце у даному випадку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком.

За змістом статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», пунктів 10, 14, 34 та 54 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок), роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до пункту 7 Порядку, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Пунктом 10 Порядку, передбачено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), зобов`язаний: 1) протягом однієї години передати з використанням засобів зв`язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2: Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці); керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства; органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі; закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); 2) протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

Згідно з пунктом 11 Порядку, до складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.

До складу комісії не може входити безпосередній керівник робіт.

Потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Голова комісії зобов`язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його або її права і з початку роботи комісії запросити до співпраці.

Члени комісії мають право одержувати усні чи письмові пояснення щодо нещасного випадку та проводити опитування роботодавця, посадових осіб, інших працівників підприємства, у тому числі потерпілого, та опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, робити необхідні запити, пов`язані з проведенням розслідування.

Відповідно до пункту 14 Порядку, комісія зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з`ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід`ємну частину.

У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Підпунктом 18 пункту 15 Порядку, визначено, що раптове погіршення стану здоров`я потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку є обставиною, за якою нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1.

Пунктом 54 Порядку передбачено, що рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім`ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановив фактичні обставини, що мають суттєве значення для цієї справи з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з безпідставності висновку комісії з розслідування нещасного випадку з приводу того, що нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом. При цьому суд першої інстанції надав належну оцінку поясненням свідків, допитаних під час розгляду справи. Так, серед іншого, піддав критиці пояснення свідків ОСОБА_10 , підземної медсестри, яка заперечувала факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою; свідка ОСОБА_9 , яка працювала, на час отримання позивачем травми, фельдшером в медичному пункті на поверхні, свідка ОСОБА_8 , який працював, на час отримання позивачем травми, механіком.

Суд першої інстанції, оцінюючи всі докази у сукупності та надаючи їм оцінку, зауважив, що поведінка позивача, який, недостатньо об`єктивно оцінивши ступінь важкості отримання травми, та сподіваючись на відновлення працездатності, а також хвилюючись за втрату роботи, заперечував проти надання йому допомоги, та погодився звернутися до лікарні після залишення робочого місця не суперечить пункту 8 Порядку. На такі обставини вказав і гірничий майстер ОСОБА_7 . Натомість позивач негайно повідомив про нещасний випадок безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу - гірничого майстра, що відповідно тягне обов`язок роботодавця провести необхідне розслідування нещасного випадку на виробництві.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які дійшли висновку, що травма позивача непов`язана з наявним у нього захворюванням, а саме - остеоартроз правого колінного суглобу, синовії, а отримана ним внаслідок нещасного випадку, який стався з ним під час перебування на роботі.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи захворювання - остеоартроз правого колінного суглобу, синовії - є самостійним соматичним захворюванням, при наявності якого застосовується як консервативне лікування, так і оперативне - ендопротезування колінного суглоба на штучний. При цьому клінічна картина стану, який був у ОСОБА_1 після травми відрізняється від клінічного стану під час звернення за медичною допомогою в березні 2015 року. Крім того, комісія не виключила можливості отримання тілесних ушкоджень, а саме закритого ушкодження медіального меніску правого колінного суглоба по типу «ручки-лійки» з його блокажем, при падінні потерпілого з висоти власного зросту і можливим при цьому ротаційним (обертальним) рухом гомілки і стопи по відношенню до стегна зовні.

Таким чином, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про порушення відповідачем права позивача на отримання акта про нещасний випадок на виробництві, що стався з ним 14 квітня 2015 року о 09 годині 00 хвилин при виконанні трудових обов`язків прохідника 5-го розряду дільниці ПР-7 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», за формою Н-1, виданого за результатами розслідування нещасного випадку, проведеного згідно вимог діючого Порядку, і підлягають судовому захисту у спосіб обраний позивачем.

Необґрунтованими є посилання Фонду на те, що скасування лише пункту 6 акта за формою Н-5 ставить під сумнів взагалі його легітимність, оскільки його форма не відповідає законодавчо визначеній.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив скасувати пункт 6 акта за формою Н-5 (висновок комісії) щодо якого він висловив свою незгоду, до того ж інші пункти цього акта незгоди у нього або у інших осіб не викликали та не вплинуть на причини настання нещасного випадку.

Спосіб обраний позивачем для захисту порушеного права шляхом скасування окремих пунктів акта проведення розслідування нещасного випадку є належним, оскільки відповідає вимогам закону та практиці Верховного Суду України (постанова № 6-29цс13).

Урахувавши положення абзацу 2 пункту 54 Порядку та частини першої статті 4 ЦПК України, відповідно до якої, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суди першої та апеляційної інстанції правильно зауважили, що спори про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, після результатів повторного розслідування обставин, у разі незгоди особи з висновками комісії, підлягають розгляду в суді, а тому доводи ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про те, що суди необґрунтовано перейняли на себе функцію органу, який проводить розслідування нещасних випадків на виробництві, замість роботодавця, є неспроможними та зводяться до власного тлумачення положень Порядку.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 186/1034/18-ц (провадження № 61-13402цс19) та від 29 січня 2020 року у справі № 210/84/16-ц (провадження № 61-4522св19), від 15 липня 2020 року у справі № 227/1187/17 (провадження № 61-47181св18).

Безпідставними є доводи заявника ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що травму він отримав саме у робочий час у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, оскільки зазначене спростовується встановленими судами обставинами справи та наданими доказами, серед яких пояснення свідків, яким суди першої та апеляційної інстанції надали належну оцінку.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко