ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 235/1466/15-ц
провадження № 61-12385св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна,
заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,
заінтересована особа(боржник) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У квітні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області (далі - приватний виконавець) Матвійчук Н. Є. звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
Заява мотивована тим, що у приватного виконавця на виконанні перебувають виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 235/1466/15-ц, виданого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 09 грудня 2015 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованості у розмірі 77 578,93 грн. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2019 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на ТОВ «Глобал Спліт». Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. від 05 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, яке станом на теперішній час не закінчено, рішення у справі не виконано. Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року виконавчий лист у справі № 235/1466/15-ц втрачено у м. Маріуполі в результаті бомбардування міста та його окупації, що є загальновідомим фактом. Оригінали виконавчих документів зберігались в офісі приватного виконавця, однак з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу доступу до офісу немає.
Посилаючись на викладені обставини, приватний виконавець просила видати дублікати виконавчого листа у справі № 235/1466/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованості у розмірі 77 578,93 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.
Не погодившись із вказаною ухвалою, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Крім того, в апеляційній скарзі нею заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки у неї відсутній дохід за 2022 рік.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року залишено без руху для усунення недоліків, зокрема для подання документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив з того, що заявнику необхідно сплатити судовий збір за її подання, а підстави для звільнення від сплати судового збору - відсутні, оскільки приватний виконавець у зазначеній справі не є позивачем-фізичною особою, а виступає як суб`єкт незалежної професійної діяльності, а законодавством передбачено можливість авансування витрат виконавчого провадження стягувачем.
07 серпня 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. звернулась до апеляційного суду з клопотанням, мотивованим тим, що правова позиція Верховного Суду із вирішення питання щодо сплати приватним виконавцем судового збору за подання апеляційної скарги є різною, а ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року аналогічну справу № 225/2213/20 передано на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, у зв`язку із чим просить відкрити апеляційне провадження у справі та розглянути її скаргу.
09 серпня 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. звернулась до апеляційного суду з клопотанням, у якому зазначила, що приватний виконавець при примусовому виконанні рішення відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» не відноситься до кола осіб, які повинні сплачувати судовий збір, просила суд припинити перешкоджати здійсненню її повноважень, відкрити апеляційне провадження та розглянути її скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху приватним виконавцем не виконані, зокрема судовий збір не сплачено, тому апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 серпня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. подала в системі «Електронний суд» касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
13 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України, статтями 2 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, якою регламентовано питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви (частина друга статті 357 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується питання сплати приватним виконавцем судового збору за подання до суду апеляційної інстанції відповідної скарги у справі за його заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглядалася подібна справа № 225/2213/20 (провадження № 61-7398сво23), заявником у якій була приватний виконавець Матвійчук Н. Є., в якій, разом
із іншим, вирішувалося питання наявності/відсутності у заявника - приватного виконавця обов`язку зі сплати судового збору за подання відповідної скарги.
Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження № 61-7398сво23) у задоволенні клопотань приватного виконавця виконавчого округу Матвійчук Н. Є. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, її касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги й апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику, залишено без змін.
У цій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частина третя статті 136 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати
на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8
Закону України «Про судовий збір»).
Наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.
Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору саме позивача - члена малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, а заявник (скаржник) не є позивачем у справі.
Тобто, за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону у справі.
Крім того, відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною другою статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено,
що приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
У даній категорії справ приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не діє в особистих інтересах, а є суб`єктом, який здійснює виконання судового рішення, вона не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому підстав для звільнення
її від сплати судового збору немає.
Крім того, вирішуючи питання узгодження судової практики Верховного Суду
у даній категорії справ, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного зазначив, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є особою,
яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому у даній категорії справ відсутні правові підстави для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційних скарг на відповідні ухвали апеляційного суду, і, як наслідок, розгляд її касаційних скарг по суті без сплати судового збору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах приватний виконавець за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції зобов`язаний сплатити судовий збір, визначений законом. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.
При цьому колегія суддів Верховного Суду приймає до уваги, що суд апеляційної інстанції врахував вищевказані норми права, в силу вимог процесуального закону апеляційну скаргу приватного виконавця залишив без руху, надав останній строк для сплати судового збору, розмір якого визначено судом відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». Разом із тим судовий збір заявником сплачено не було, а отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У серпні 2023 року та листопаді 2023 року від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. до Верховного Суду надійшли клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Вказані клопотання мотивовані тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права
та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів Верховного Суду не знаходить правових підстав для задоволення вказаних клопотань.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати
або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку,
що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна
для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня
2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником
не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, наведені заявником обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України
не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
При цьому судова практика з указаного процесуального питання стала
та сформована, що підтверджується, у тому числі, постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження № 61-7398сво23).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року про визнання неподаною та поверненняапеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов