Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 236/2723/18
провадження № 61-3134св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 січня 2019 року у складі судді Соломахи Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що з 14 вересня 2015 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах, зокрема обіймав посаду монтера колії 3-го розряду дільниці з поточного утримання колії виробничого підрозділу «Родаківська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Наказом від 17 липня 2017 року № 1618-ос його було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Однак в день звільнення товариство не провело з ним повного розрахунку, що є порушенням вимог статті 116 КЗпП України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 3 764,09 грн, компенсацію за невикористану відпустку - 3 990,40 грн, заробітну плату за час вимушеного простою - 8 855,13 грн, вихідну допомогу при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників - 6 770,62 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку - 67 473,18 грн.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 грудня 2018 року у складі судді Ткачова О. М. позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3 990,40 грн, заробітну плату за час вимушеного простою - 5 599,66 грн, вихідну допомогу при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників - 6 770,62 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 67 473,18 грн. Зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 2 899,10 грн (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджує факт невиконання ПАТ «Укрзалізниця», з якою позивач до 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах, свого обов`язку здійснити повний розрахунок в день звільнення працівника.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, у січні 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 грудня 2018 року повернуто заявнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в АТ «Укрзалізниця». Таким чином, на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в цій справі відповідач ПАТ «Укрзалізниця» внаслідок перетворення припинене, створено нову юридичну особу - АТ «Укрзалізниця». З припиненням юридичної особи представництво за довіреністю також припиняється. Проте на підтвердження повноважень на подання апеляційної скарги від імені АТ «Укрзалізниця»її підписантом ОСОБА_2 надано нотаріально посвідчену довіреність від 05 листопада 2018 року, згідно з якою його уповноважено діяти від імені ПАТ «Укрзалізниця». Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ «Укрзалізниця» вважається підписаною особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим підлягає поверненню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2019 року АТ «Укрзалізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 січня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що зміна найменування юридичної особи не свідчить про її перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне або з приватного на публічне також не є його перетворенням. Оскільки ПАТ «Укрзалізниця» не було припинене, то повноваження ОСОБА_2 за довіреністю від 05 листопада 2018 року також не припинилися.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Краснолиманського міського суду Донецької області.
31 липня 2019 року справа № 236/2723/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини третьої, пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).
Згідно з частинами першою, другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Встановлено, що рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3 990,40 грн, заробітну плату за час вимушеного простою - 5 599,66 грн, вихідну допомогу при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників - 6 770,62 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 67 473,18 грн. Зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 2 899,10 грн (без утримання з цієї суми передбачених законом податків та зборів). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, у січні 2019 року АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу.
На підтвердження повноважень на подання апеляційної скарги від імені АТ «Укрзалізниця» її підписантом ОСОБА_2 було надано нотаріально посвідчену довіреність від 05 листопада 2018 року, згідно з якою його уповноважено діяти від імені ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця», апеляційний суд керувався положеннями частини п`ятої статті 357 ЦПК України і виходив з того, що ПАТ «Укрзалізниця», яке було відповідачем в цій справі, внаслідок перетворення (зміни організаційно-правової форми) припинене, створено нову юридичну особу - АТ «Укрзалізниця». З припиненням юридичної особи представництво за довіреністю також припиняється.
Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Організаційно-правові форми юридичних осіб закріплені у статті 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з частиною першою якої юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Відповідно до статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.
Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 152 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні товариства та приватні товариства. Особливості правового статусу публічних та приватних акціонерних товариств встановлюються законом.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства.
Згідно з пунктом 5 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.
Тлумачення наведених правових норм дає підстави для висновку, що сама лише зміна найменування юридичної особи (типу) не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства не є його реорганізацією, не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи і що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця», яка набула чинності 10 листопада 2018 року, змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в АТ «Укрзалізниця».
Згідно зі Статутом АТ «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938), АТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (пункт 1). Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 (пункт 2). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Найменування товариства українською мовою: повне - акціонерне товариство «Українська залізниця», скорочене - АТ «Укрзалізниця» (пункт 3). Тип товариства - приватне акціонерне товариство (пункт 4).
Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦК України).
Підстави припинення представництва за довіреністю визначені у статті 248 ЦК України. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті представництво за довіреністю припиняється у разі припинення юридичної особи, яка видала довіреність.
Таким чином, оскільки зміна найменування юридичної особи (типу) не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи і що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи, зазначена обставина не віднесена законом до підстав припинення представництва за довіреністю, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
В оцінці подальшої поведінки АТ «Укрзалізниця» Верховним Судом також враховано, що в лютому 2019 року заявник вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 грудня 2018 року. Постановою Донецького апеляційного суду від 13 червня 2019 року вказану скаргу було задоволено частково, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 грудня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого суду в частині визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та стягнення судових витрат з відповідача змінено. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 3 192,32 грн компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір 184,62 грн.
При цьому за своїм змістом вдруге подана апеляційна скарга є ідентичною тій, яка була повернута АТ «Укрзалізниця» оскаржуваною ухвалою апеляційного суду.
Таким чином, оскільки АТ «Укрзалізниця» реалізувало своє право на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, то відсутні підстави для повторного розгляду цієї справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою цієї самої особи на це саме судове рішення.
Тому у зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню (без направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції).
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 січня 2019 рокускасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов